Суспільство зараз інтенсивно шукає відповідь на питання «Почалося чи ще ні?». Долучились до цього і експерти у виданні LB.ua . Почнемо з теорії військового мистецтва. Контрнаступ – це коли противник наступав, чогось зупинився, аж тут ми кинулися на нього. Так ось, контрнаступ від наступу відрізняється тим, куди наступають/контрнаступають. Точніше на що?
У момент початку контрнаступу противник перебуває в НАСТУПАЛЬНІЙ оперативній побудові, тобто всі бойові порядки щільненькі, арта, ППО, тили, навіть ударні гелікоптери – все на купку, все для потужного удару і щоб ресурси під руками. І оборонних рубежів немає, так, трішки покопали, ми ж рухатися вперед зібралися! У нашому випадку противник готував оборону на деяких напрямках майже рік, тому ніякий це не контрнаступ, а наступ на завчасно підготовлену, розвинену інженерно ворожу оборону в канонічному вигляді.
Тепер про події…
Датою початку процесу (поки не кажемо, якого саме) варто вважати 4 червня. На окремих ділянках фронту Запорізького напрямку передові загони Сил оборони України почали промацувати сильніше, ніж зазвичай, передній край оборони противника.
Знервований очікуванням «Великого Контрнаступу» ворог вирішив, що між Лобковим і Нестерянкою, Нестерянкою і Новопокровкою, Новодарівкою і Павлівкою він дочекався цього свята. Негайно розпочалась робота всіх вогневих засобів, попередньо замаскованих, резерви погнали на вразливі ділянки. Наші, щоб було схоже на те, що вирішив противник, уже 5 червня просунулися на від 500 м до 3 км на північний схід від Рівнополя, наступали в напрямку Приютного та Макаріївки, звільнили Новодарівку та Нескучне.
Наступної доби, 6 червня, Сили оборони просунулися на південний захід від Великої Новосілки, до 1,5 км – на північний захід від Сторожевого, форсували річку Шайтанку та штурмували ворожі позиції біля Новодонецького, звідки на кінець доби вибили підрозділи 100-ї ОМСБр 1-го АК. Наші намагалися просунутися поблизу Новодарівки, захопити позиції 147-го МСП 127-ї МСД біля Приютного та Левадного, відтіснили підрозділи 71-го та 291-го МСП 42-ї МСД на відстань до 3 км біля Рівнополя та Нескучного. День закінчився боями. Тим часом у Криму командування ЧФ РФ розпочало перекидати командування і логістику із Севастополя до Новоросійська.
7 червня ворог отямився. Сили оборони атакували в районі Новодарівки, Рівнополя, Нескучного, закріплялися в районі Новодарівки. Противнику вдалося відбити Новодонецьке, але там підрозділи Сил оборони відновили свої позиції на північній околиці, хоча атаки на північній околиці Урожайного мети не досягли. Російські війська безуспішно атакували в напрямку Новосілки.
8 червня Сили оборони безуспішно намагалися просунутися в населені пункти на південь і південний захід від Оріхова. Російське військове командування, завчасно підірвавши греблю Каховської ГЕС, суттєво скоротило лінію фронту та перекинуло з Херсонщини на вразливі ділянки 12–15 тисяч не найгірших своїх військ.
Оцього дня пазлик потроху почав складатися: російські бійці інформаційного фронту хором заволали, що все йде за планом, усі атаки відбиті, всі «Леопарди» знищені, але ми бачимо жахливий військовий злочин у Каховці, аби терміново вивільнити 10–15 тисяч штиків і заткнути дірки в обороні, яких начебто не існує.
9 червня Сили оборони наступали в напрямку Мала Токмачка – Пологи, щоб прорвати російську оборону на рубежі Роботине – Вербове, вели бої в районі Великої Новосілки, прорвали першу позицію 70-го, 291-го МСП 42-ї МСД 58-ї ЗА Південного ВО, перетнули шосе Н08 Пологи – Воскресенка, завдали дальніх вогневих ударів по російських воєнних об’єктах у Токмаку і Бердянську. Російські війська у відповідь завдали авіаційних і артилерійських ударів по тилових позиціях Сил оборони поблизу Времівки та Новодонецького, контратакою частково відновили втрачені 70-м і 291-м МСП позиції.
Тут потрібен проміжний підсумок: 5 діб боїв минуло, противник увів у бій наявні тактичні резерви, перекинув із сусіднього операційного напрямку частину оперативних. У нас воюють 3 бригади, і то не повним складом і не в повну силу, ще з десяток, як не півтора, бригад десь готові і чекають свого часу.
Висновок 1: Сили оборони діють передовими загонами, хоч і досить потужними.
На кінець доби наші вийшли на рубіж Лобкове – Широке – Новогригорівка – Мирне – Солодка Балка – Вербове – Новофедорівка – Інженерне – північні околиці Пологів – Шевченка – Володине – Завітне Бажання – Георгіївка – Новопетрівка – Євгенівка – Петрівське – Кирилівка – Зелений Гай. Від Лобкового до Зеленого Гаю по прямій – десь 140 км. Ширина смуги оборони дивізії – до 30 км, тому цифра 140 відповідає розмаху армійської наступальної операції.
На ділянках, де Сили оборони просунулися найдалі, маємо таке: від Малих Щербаків до Новогригорівки – 17 км, від Новоданилівки до Солодкої Балки – 13 км, від Білогір’я до передмість Пологів – 15 км, від Дорожнянки до Балочки – 15 км, від Новодонецького до Новопетрівки – 14 км. Нормативна глибина оборони полку/бригади – 10 км. Там має бути дві позиції по 4 лінії траншей кожна загальною глибиною до 2,5 км.
Висновок 2: за п’ять діб три бригади прорвали оборону противника на всю її тактичну глибину щонайменше на 5 ділянках. За 5 діб втрати противника становлять 5700 убитими, 72 танки, 98 ББМ, 69 гармат, 17 РСЗВ. Навіть якщо на бої в Приазов’ї припадає 60% цього надбання, то вони там запеклі.
Висновок 3: ворог втратив два полки піхоти, причому один – разом з технікою, артилерійську бригаду, майже танковий полк і дивізіон РСЗВ. Ми оплакуємо пару «Леопардів» і п’ятірку «Бредлі». Бойову техніку будемо втрачати – це аксіома. Але надійні західні машини зберегли наші екіпажі, котрі повернулися і продовжили боротьбу. Більша частина підбитого лендлізу, доповідають, уже евакуйована та буде відновлена.
10 червня Сили оборони посилили тиск на позиції 70-го, 291-го МСП 42-ї МСД, 22-ї обрСпП, 45-ї обрСпП ПДВ ЗС РФ на південь і південний схід від Оріхова, просунулися ближче до Роботиного. Авіація ПС ЗС України здійснила 12 літаковильотів і завдала ударів ракетами AGM-88 HARM і “Storm Shadows” по цілях у Бердянську, штабу російського угруповання військ «Днєпр» у селі Щасливцеве на Арабатській стрілці.
Російські війська відбили дві атаки на південь і південний схід від Оріхова, змусили відступити підрозділи Сил оборони з нещодавно захоплених позицій поблизу Лобкового, хоча населений пункт частково контролюють українські сили. Зауважте, що росіяни в оборону посадили дві бригади спецпризначення, 22-гу та 45-ту, мабуть, тому, що все йде за планом.
Наступної доби, 11 червня, Сили оборони вибили підрозділи 60-ї ОМСБр 5-ї ЗА Східного ВО з позицій в районі Сторожевого, 394-го МСП 127-ї МСД Східного ВО – з позицій в районі Старомайорського та на північ від Рівнополя, дещо просунулися на південь від Нескучного, черговий раз звільнили Лобкове, просунулися на захід і південь від нього та на захід від Новопокровки.
12 червня звільнили Нескучне, Макарівку, просунулися до північної околиці Урожайного, в районі Новодарівки, закріпилися в Левадному, єгері з 68-ї бригади звільнили Благодатне, тривають бої в Лобковому та П’ятихатках. Банда з пафосною назвою «Оперативно-бойове тактичне з’єднання «Каскад» ДНР відступила, щоб уникнути оточення. Підрозділи 60-ї ОМСБр противника відступили зі Сторожевого. Підрозділи 336-ї ОБрМП БФ завдали удару поблизу Ключового. Підрозділи 111-го МСП 1-го АК в районі Георгіївки підірвали дамбу на річці Мокрі Яли, намагаючись зупинити просування Сил оборони до Старомлинівки.
Висновок 4: Сили оборони розвивають успіх, просуваючись до Токмака, намагаються обійти й оточити противника в Пологах. За Пологами – дорога на Бердянськ, за Токмаком – на Мелітополь. У висновку 1 ми згадали п’ять ділянок. Якщо там вдасться прорвати коридори принаймні на 3–5 км завширшки, туди рвонуть механізовані бригади. Ми так уже робили на Харківщині. Тоді вийшло класно. Цього разу відстані більші, але й «степ і степ широкий» саме таку війноньку передбачає з часів Нестора Івановича.
Висновок 5: не слід думати, що противник посипався. Поки вистачає резервів затикати прориви, відхід здійснюється відносно організовано (принаймні на більшості напрямків), багато уваги приділяють забезпеченню стійкості управління.
Висновок 6: найскладніша тактична ситуація для ворога – на півдні від Великої Новосілки, де Сили оборони вже підійшли до Старомлинівки, котру охоплюють, а не як «Вагнер» – у лоб.
Наступ на півдні України можна офіційно вважати розпочатим. Для противника ситуація виглядає так: фокусник Копперфілд переміщає по столу склянки і постійно бурмоче щось на кшталт «кручу-верчу, заплутати хочу», всіляко наганяє туману і спецефектів, командування противника прискіпливо слідкує за руками і склянками, намагаючись вгадати, де ж кулька. Але піднявши очі однієї миті, ворожий командувач здивується, побачивши замість фокусника Копперфілда боксера Кличка. І прямісінько в табло прилітає нокаутуючий джеб…
Дуже хотілося б, щоб далі пішло, як в анекдоті про боксера: вийшов на ринг, світло погасло, розплющив очі – а я в роздягальні.
Наснаги нашим хлопцям і дівчатам, хто звільняє Приазов’я.
І ось підлетіла інфа: наші морпіхи поставили Прапор над Старомлинівкою.
Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
Джерело: LB.ua