В умовах масштабного вторгнення Росії в Україну українські правоохоронці несуть службу на блокпостах, допомагають підтримувати правопорядок у населених пунктах, які межують із зоною бойових дій, а також займаються фіксацією воєнних злочинів російської армії.
У Запорізькій області для підтримки громадського порядку до роботи поліції в регіоні на добровольчих засадах залучили близько 300 колишніх службовців органів МВС України. Про те, яка специфіка роботи правоохоронців поряд з лінією фронту, журналісти Радіо Свобода розпитали голову Запорізької обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ Віктора Нестеренка:
– Специфіка несення служби дещо помінялася.
Ті завдання, що виконують, стали дещо більш специфічні – це і робота на блок-постах, це і патрулювання з метою виявлення диверсійно-розвідувальних груп, співпраця із військовослужбовцями, і виконання таких завдань, які більше відносяться до територіальної оборони. Але звичайно специфіка поліцейської роботи – це фіксування злочинів, в тому числі злочинів військових Російської Федерації, які вчиняються на території України.
Це все повинно бути задокументовано – після закінчення війни нам потрібно виставляти рахунки тій стороні, яка підло зайшла, яка вбиває, яка ґвалтує, яка мародерить.
Що стосується проблемних питань – із першого дня багато поліцейських опинилися у зоні окупації, але, підтверджую, що вели себе гідно, належно, допомагали нашим громадянам скільки було можливо, і забезпечували проведення мітингів на підтримку України.
На сьогоднішній день більшість поліцейських повернулася на територію Запоріжжя з окупованої території і несуть службу тут зі своїми колегами по Запорізькій області, в тому числі в тих містах, що фактично перебувають на передовій.
– З якими викликами зіткнулися у цих умовах? Раніше запорізьким правоохоронцям вже доводилося працювати у 2014 році на Донбасі…
–Виклик один на сьогоднішній день – це агресор. Виклик один – це підлість збройних сил Росії. Це те, що вони фактично нелюди, вони знищують цивільне населення, цивільні об’єкти. Вони не рахуються ні з чим – ані з дітьми, ані з жінками. Вони не воюють, вони винищують Україну. Це основний виклик. Звичайно, ми так себе вести не можемо. Не можемо руйнувати села. Звичайно володіємо повною інформацію, де знаходяться російські військові, техніка – вони ховаються за мирним населенням. Не можемо знищувати там, бо постраждають мирні люди. Підла війна, фактично не оголошена.
І ми сьогодні боронимо не тільки всю Україну, всю Європу від, можна сказати, той же фашистської нечисті, тільки на сьогоднішній день вона російська.
– Згідно із Женевською конвенцією частина правоохоронців має залишатися на місці при окупації території, щоб допомагати населенню. Наскільки це зараз працює у Запорізькій області?
В.Н.: Воно працювало місяць. Я вже казав, наші правоохоронці підтримували місцеве населення. Але Женевська конвенція говорить про ведення війни за певними правилами.
На сьогоднішній день Російська Федерація і військові російські злочинці – це не військовослужбовці, а саме злочинці – не дотримуються жодних правил.
Тому прийнято рішення, що поліцейські повинні виходити з окупованих територій, бо окупаційні режими намагаються зламати поліцейських залучити їх до роботи на боці ворога, тому поліцейськими там наразі робити нічого.
– Чи фіксувались на території області такі факти?
– Поки говорити не можу. Якщо такі факти будуть, то з цим будуть розбиратися відповідні правоохоронні органи. Але факти намагання залучення наших поліцейських є. Не буду називати прізвища. Викрадають наших поліцейських, катують наших поліцейських, намагаються схилити до співпраці. Наші поліцейські, які вийшли звідти, ведуть себе дуже достойно.
Був випадок, коли наш поліцейський на окупованій території, коли був у полоні «орків», сам собі зламав пальці, аби не підписувати жодних документів. Випадки такі були.
Є резолюція Ради Європи, яка затверджує, як себе має поводити поліцейський в умовах окупації. Там навіть написано, що він має право виконувати вказівки окупаційної влади, які спрямовані на виконання поліцейських функцій. Але про це на сьогоднішній не можна говорити тому, що війна не йде ні за якими правилами.
Війна з боку Російської Федерації йде з порушенням усіх вимог Женевської конвенції і всього, що можливо. Тому будь-які контакти наших поліцейських з окупантами неможливі і перебувають поза законом.
Фіксація воєнних злочинів
20 квітня кореспонденту Радіо Свобода вдалося побувати у Гуляйполі разом із Віктором Нестеренком та представником організації «Волонтерський центр Запоріжжя» Михайлом Чумаком, які привезли місцевим працівникам поліції волонтерську допомогу.
Гуляйполе, 6 квітня 2022 року
Російська армія весь час робить спроби просунутися у напрямку Гуляйполя.
Радіо Свобода розпитало представника тамтешньої поліції на ім’я Віталій про те, як правоохоронці працюють у сучасних умовах – практично на лінії зіткнення. З метою безпеки прізвище і посада співрозмовника не розголошується.
Віталій: Наш підрозділ забезпечує охорону громадського поряду і публічної безпеки на ввіреній нам території.
Також ми фіксуємо всі злочини, реагуємо на всі заяви і повідомлення громадян.
Із чим ми стикаємося у плані воєнних злочинів?
Це регулярні обстріли житлових масивів, де мешкають мирні громадяни. На сьогоднішній день їх зафіксовано близько 50-ти.
Обстріли йдуть із різних типів озброєння – як зі ствольної артилерії, так і крилатими ракетами.
Останній раз прилетіло на вулицю, де мешкає багато людей. Прилетіла ракета, по інформації військових, ракета Х31. Середньої дальності російська ракета, яка базується на штурмовиках-літаках СУ-27 та МІГ-29.
Ракета вибухнула на відстані від землі близько 10 метрів, та вибуховою хвилею було зруйновано 6 будинків. На щастя, ніхто не загинув.
Один громадянин отримав різного ступеня тілесні ушкодження. Решта громадян, на щастя перебувала, у підвалах і обійшлося без поранень.
А будинки обрушилися.
– Що найскладніше, коли працюєте з такими злочинами?
– Найскладніше для поліцейського збір матеріалів, коли йде безпосередній обстріл. В межах міста відлуння йде від різних будівель. Вітер, погодні умови не дозволяють вчасно визначити напрямок польоту снаряду – звідки і куди.
Вже безпосередньо, як свистить над головою, то приймаєш якісь заходи, але не завжди вони є ефективними. Був випадок у нас: йшов чоловік, цивільна особа, до свого сусіда і не зреагував на відстріл артилерійського снаряду з боку окупантів.
Снаряд вибухнув близько 10 метрів від нього – від уламкових поранень він помер на місці.
Російська армія також наносить авіаудари. На одну із вулиць авіабомбу кинули – воронка метрів 8 глибини. На щастя, вона влучила у літню кухню громадян і також обмежилося тільки руйнуванням помешкань. Загиблих і поранених від цього удару не було.
Люди сидять по підвалах.
Води, світла немає вже 48-й день. Деякі частини міста навіть від газопостачання відрізані. У зв’язку з артобстрілами поперебувало газові труби, тому люди готують їсти на дровах, на пічках. У квартирах багатоповерхових будинків люди не мешкають. Всі мешкають по підвалах, тому що це (квартири у багатоповерхівках – ред.) є одним з найбільш уразливих місць.
При бомбардуванні дуже багато квартир зруйновано саме артилерійськими снарядами.
У людей погоріли документи. Ідентифікуємо їхні особи як можемо. Благо, що містечко невеличке, і практично кожен один одного знає в обличчя, тому для нас це не дуже складно. Але видати якісь офіційні документами також не можемо тому, що у нас також у підрозділі нема ні води, ні світла.
Працюємо в ручному режимі. Всі матеріали передаємо на обласний центр для того, щоб там більш конкретно розбиралися по цих документах людям, які потребують відновлення документів, своїх прав та обов’язків.
– Що дає сили працювати у таких складних умовах?
– Як думаєте, що допомагає? Батьківщина в мене одна, і я її не зраджу. Це мій дім, моя оселя, мої близькі, мої родичі. А хто як не ми?
Автор: Євгенія Назарова; Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»