Повномасштабна війна Росії проти України призвела, зокрема, до зміни динаміки криміногенної ситуації та режиму роботи правоохоронних органів. До завдань, які поліціянти виконували до введення воєнного стану, додалися фіксація воєнних злочинів, організація евакуації населення, безпосередня участь в обороні держави, розмінування тощо, зазначає видання ZN.UA.
Одним із похідних наслідків агресії держави-терориста Росії проти України став критично високий рівень емоційної напруги в суспільстві, особливо в прифронтових регіонах. Загибель чи травмування рідних, втрата житла та іншого майна, регулярні ворожі обстріли мирних населених пунктів, економічні труднощі в сукупності неминуче призводять і до зростання рівня домашнього насильства.
Так, за 2023 рік кількість випадків домашнього насильства, що є адміністративним правопорушенням, зросла орієнтовно на 20% проти аналогічного періоду 2022 року (всього складено близько 150 тисяч адміністративних протоколів). За перші три місяці 2024 року кількість виявлених осіб, які вчинили домашнє насильство, проти аналогічного періоду минулого року збільшилася на 14,2% (26 733 — 2023 року й 30 529 — 2024-го).
У кримінальній площині за статтею 126-1 КК України протягом 2022 року повідомлено про підозру 1395 особам, 2023-го — 2527, за чотири місяці 2024 року — 868. Динаміка зростання особливо помітна, якщо порівняти цифри зі статистикою відносно мирного 2019 року.
Тоді за рік про підозру було повідомлено 854 особам — цифра навіть менша за дані чотирьох місяців 2024-го. Водночас слід узяти до уваги, що статистичну інформацію збирають виключно на підконтрольній українській владі території. Враховуючи, що площа окупованих Росією територій із лютого 2022 року істотно збільшилась і кількість громадян, які виїхали за кордон, також є досить високою, зростання кількості випадків домашнього насильства проти періоду до повномасштабної війни свідчить про досить складну ситуацію в цій сфері.
Природа причин учинення домашнього насильства є різною. Одним із чинників є високий рівень соціальної напруги та перманентного стресу, що негативно позначається на психоемоційному стані людини, призводить до підвищеної агресії й дратівливості. Медичною мовою це називають посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), спричиненим війною.
Чіткого доктринального взаємозв’язку між ПТСР і динамікою домашнього насильства не встановлено, але протягом двох останніх років у електронній системі охорони здоров’я зафіксовано значне збільшення кількості пацієнтів із таким діагнозом. Так, 2023 року кількість пацієнтів із ПТСР зросла майже вчетверо проти 2021-го, а за перші два місяці 2024-го діагноз установлено фактично такій самій кількості пацієнтів, як за весь 2021 рік.
.png)
Питання домашнього насильства є чутливим і складним. Якщо в громадських місцях виникає небезпека, жертва може покликати когось на допомогу до приїзду поліції. Коли це трапляється в найбезпечнішому для кожної людини місці — власній оселі, чекати на оперативну допомогу немає звідки. Кривда з боку члена сім’ї — завжди підвищений ризик.
Попередити такі правопорушення законодавчо врегульованими інструментами, які нині є в органів системи МВС, надзвичайно складно. Водночас їх можуть попереджати інші члени сім’ї, родичі, друзі, освітяни, психологи, лікарі тощо. Поліція не запитуватиме в пересічного перехожого, звідки в нього чи неї синець під оком або інші видимі травми.
Як і в будь-якому соціально чутливому питанні, важливим є комплексний і системний підхід, що передбачає: вдосконалення законодавчого забезпечення, посилення спроможностей практичних підрозділів поліції, скоординовану міжвідомчу взаємодію та залучення експертів з неурядових і міжнародних організацій, проведення просвітницьких заходів.
Проблемними аспектами домашнього насильства є:
- прогнозоване зростання випадків домашнього насильства, особливо в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України;
- недосконале законодавче регулювання, що негативно позначається на практиці правозастосування;
- висока латентність цього виду правопорушення (жертва з різних причин часто не бажає видавати кривдника);
- складність ідентифікації дітей, які стали свідками домашнього насильства;
- недостатня кількість належно підготовлених мобільних груп із реагування на випадки домашнього насильства.
7 грудня 2017 року Верховна Рада України ухвалила базовий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому визначено організаційно-правові засади та основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від дій кривдника. Визначено також повноваження відповідних підрозділів органів Національної поліції України, а саме:
- виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
- винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
- здійснення контролю над виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
- анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї, а також вилучення зброї в разі вчинення особою домашнього насильства.
Поліціянти також наділені повноваженнями проникати до житла особи без умотивованого рішення суду в невідкладних випадках — коли є безпосередня небезпека для життя чи здоров’я постраждалої особи.
У межах євроінтеграційних прагнень 20 червня 2022 року ВР України ухвалила також Закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами».
Але навіть бездоганно виписаний нормативний акт не матиме цінності, якщо не забезпечити його повноцінного правозастосування. Нацполіція — єдиний правоохоронний орган, якому підслідний зазначений вид правопорушення та який має законодавчо визначені повноваження оперативно застосовувати заходи примусу щодо кривдника (аб’юзера). Проте аналіз практичного досвіду запобігання домашньому насильству спонукає до законодавчих ініціатив для покращення правозастосування.
Обов’язок МВС як ключової державної інституції, яка формує політику в безпековій сфері, — аналізувати всі потенційні й реальні детермінанти домашнього насильства, пропонувати оптимальні моделі попередження, запобігання й розслідування цих правопорушень.
У конструктивній співпраці з народними депутатами України було розроблено два законопроєкти, спрямовані на системне вдосконалення заходів запобігання домашньому насильству.
Першим, №8329 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)», запропоновано:
- заборонити закриття справ про домашнє насильство, насильство за ознакою статі, сексуальні домагання за малозначністю (стаття 22 КУпАП). За 2023 рік це 12,5 тисячі справ (12%);
- збільшити строк притягнення до відповідальності за домашнє насильство до шести місяців (зараз — три місяці);
- суду — повідомляти про факт ухвалення рішення про направлення особи на проходження корекційної програми (протягом трьох діб);
- розмежувати відповідальність за вчинення домашнього насильства (стаття 173-2 КУпАП) та насильства за ознакою статі (стаття 173-6 КУпАП), невиконання термінового заборонного припису (стаття 173-8 КУпАП);
- запровадити адміністративну відповідальність за сексуальні домагання (нова стаття 173-7 КУпАП);
- збільшити термін адміністративного затримання за вчинення домашнього насильства до 12 годин (зараз — три години);
- наділити дитину, яка стала свідком домашнього насильства, статусом потерпілого в провадженні у справах про адміністративні правопорушення (стаття 269 КУпАП);
- запровадити обов’язкове обґрунтування судом у постанові рішення про мотиви направлення/ненаправлення особи на проходження корекційних програм для кривдників.
ВР ухвалила цей законопроєкт у першому читанні, народні депутати спільно з МВС і Нацполіцією доопрацювали його до другого читання. Профільний парламентський комітет рекомендував ухвалити його в цілому як закон. І ми щиро сподіваємося на підтримку народних депутатів під час його розгляду на найближчому пленарному засіданні.
У другому законопроєкті №5629 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо застосування обмежувальних заходів протидії домашньому насильству» запропоновано законодавчо врегулювати питання застосування електронних засобів контролю, які відстежують виконання кривдником вимог обмежувальних заходів, а також заборони наближатися до постраждалої від домашнього насильства особи. Законопроєкт очікує розгляду в першому читанні, але профільний парламентський комітет його поки не розглядав.
У квітні минулого року повноцінно впроваджено електронний терміновий заборонний припис, що дає змогу своєчасно й ефективно ухвалювати рішення, які мінімізують негативні наслідки для жертви насильства.
Більшість проблемних питань заплановано вирішити до кінця 2024 року через покращення законодавчого забезпечення, а також залучення міжнародної технічної допомоги для посилення спроможностей поліції та підвищення кваліфікації наших працівників. Безперечно, формування нетерпимого ставлення суспільства до домашнього насильства має вагомий превентивний ефект, тому ми залучаємо сили й засоби до цього процесу, зокрема під час роботи «класів безпеки».
Закликаємо не замовчувати фактів домашнього насильства й невідкладно звертатися до поліції. Боротьба з цим явищем починається з усвідомлення проблеми та переборювання внутрішнього страху звернутися до компетентних органів по допомогу. Мовчання травмує, а інколи й убиває. Не покладайтеся на щасливий випадок.
Турбуйтеся про своїх рідних і близьких. Не залишайте їх наодинці з життєвими труднощами. Єдиний спосіб психологічно стійко пройти шлях війни, розв’язаної Росією, до перемоги України — це взаємопідтримка та єдність.
Автор: Богдан Драп’ятий, заступник міністра внутрішніх справ України
Джерело: ZN.UA