Житель Житомирщины продавал своих соседей в трудовое рабство в Чехию

Пропозицією короткострокового чи тривалого заробітку за кордоном сьогодні уже нікого не здивуєш. Досить значна частина наших співгромадян намагається вирішити свої матеріально-побутові проблеми саме таким чином. Хтось втратив роботу у зв’язку із загальним погіршенням економічної ситуації, хтось її взагалі не мав, когось аж ніяк не може задовольнити заробітна плата в 1400-1450 гривень (саме такий розмір заробітку за офіційною статистикою є середнім у нашій області) – кожен з власних міркувань приймає рішення спробувати «щастя» там десь, у чужій країні.

Житель одного з сіл нашої області вирішив підготуватися до визначної події у житті старшого сина – одруження, – що, як відомо, за нинішніх умов вимагає неабияких матеріальних затрат, також підзаробивши за кордоном. Тим більше, що знайомий пропонував досить непогані умови та пристойну оплату.

39-річний Сергій (ім’я змінено) жив у цьому ж селі, час від часу від’їжджаючи за рубіж, як він говорив, на роботу, й судячи з усього справи в нього шли досить таки непогано. Тож на його пропозицію попрацювати на підприємстві, що займається виробництвом меблів, у Республіці Чехії чоловік охоче погодився, вирішивши, що поїде разом з двома синами.
Четвертим членом міні-бригади став ще один односельчанин – йому необхідно було розрахуватись з кредитною заборгованістю перед банком.

Єдина умова, яку організатор поїздки поставив майбутнім гастробайтерам – наявність закордонного паспорту. Після його отримання чоловік оформив в одній з туристичних агенцій м. Києва туристичні візи і… все: «Збирайте речі, завтра від’їздим!».

Про те, що Сергій отримував фактично за продаж бригади з чотирьох людей для роботи на підприємстві близько 2 000 євро, чоловікам стане відомо набагато пізніше. А тоді кожен з них сподівався на вирішення своїх матеріальних проблем, забувши при цьому потурбуватись про елементарні заходи безпеки – дізнатись телефони представництв України в Чехії, умови перебування в країні, до якої вони їхали і де збирались залишитись нелегально і т.д. Безпечність, легковажність чи наївна довірливість? У будь-якому разі обійшлася вона надто дорого.

Як розповів один із потерпілих, приїхавши до місця призначення, вони зустріли ще чотирьох своїх односельчан, що прибули сюди за тиждень-два до них. Підприємство знаходиться на віддаленому хуторі, за 15 км до найближчого населеного пункту, огороджене по периметру, під цілодобовою охороною. Окремо розташовані будиночки для працівників, загалом близько 20 чоловік – всі вихідці з України, термін дії туристичних віз яких давно закінчився, а отже, фактично уже нелегальних мігрантів.

Приступивши до роботи, чоловіки не відразу зрозуміли, що заробити на цьому підприємстві їм навряд чи вдасться. Обіцяна плата – 2 євро за годину – начебто нараховується, однак, діє сувора система штрафів. За спізнення на роботу на 2 хвилини мінус 30% заробітку, за куріння на робочому місці – 25% і так далі. Враховуючи, що робочий день тривав близько 12 години, витримати такі умови було складно.

Вираховувалась із заробітку і вартість харчування, досить таки жалюгідного, особливо зважаючи на фізичний характер роботи.

Але найбільшу загрозу для заробітчан становило устаткування та обладнання, на якому доводилось працювати. Подібні підприємства відносяться до категорії підвищеної небезпеки та вимагають посилених заходів щодо дотримання техніки безпеки. Однак, дане виробництво носило явно виражений кустарний характер, а тому про жодні дотримання умов охорони праці, у тому числі санітарно-гігієнічних, не йшлося.

У разі отримання травми, а таке частенько відбувалося, лікування проводилось у чітко визначеного лікаря вдома і також за рахунок працівника. 42-річний Віталій у результаті нещасного випадку втратив два пальці правої руки, аби не морочитись із ним, охоронники після надання першої медичної допомоги, відвезли чоловіка до одного з міст Чехії та залишили неподалік метро – без грошей та документів.

Такі заробітки тривали близько 8 місяців, допоки заробітчани не влаштували справжнісінький бунт, після якого їх просто відпустили, звичайно, без жодних матеріальних виплат. На той час кожен з них за встановленою системою оплати та накладення штрафів уже сам заборгував підприємству.

Складність розкриття таких злочинів полягає, з одного боку, в їх латентності, тобто прихованості, а з іншого – у низькій правовій обізнаності наших співгромадян, коментує ситуацію начальник відділу по торгівлі людьми УМВС України в Житомирській області Михайло Сорока. Жоден з потерпілих, допоки не перетнув кордон, не знав про існування у Чехії кримінальної відповідальності за порушення терміну туристичної візи, а це стало головним важелем роботодавців для шантажу працівників. Більше того, жоден із заробітчан після складного повернення додому не звернувся до міліції для припинення діяльності односельчанина, який продовжував вербувати людей у трудове рабство.

Наразі відносно нього порушено кримінальну справу за ч. 2 ст.149 (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини) Кримінального кодексу України, якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
На даний час розслідуванням уже встановлено 8 фактів продажу людей у трудову експлуатацію.

Алла Ващенко, ВЗГ УМВС, Житомир