Новини

Останній відлік для євро?

23 Лютого 2010

Напруженість всередині ЄЦБ, а також між країнами зони євро не передрікають нічого доброго для стабільності єдиної валюти: як зовні, так і у відносинах між країнами, а також з огляду на інфляцію.

Коли у 1999 році євро ввели в обіг, лунали заяви, що це зменшить економічні відмінності між країнами-членами валютного союзу.

Зрівняється, мовляв, рівень безробіття, витрати на робочу силу в розрахунку на одиницю продукції, продуктивність, бюджетний дефіцит і державний борг. У підсумку, зменшаться відмінності у рівні добробуту.

Проте для першого десятиріччя існування єдиної валюти нормою стало, швидше, посилення розбіжностей, і напруга, вочевидь, буде тільки посилюватися.

Відмінності між країнами-членами зони євро були значними вже десятиліття тому. Євро став єдиною валютою багатих країн, таких як Німеччина і Нідерланди, і значно бідніших, таких як Греція і Португалія.

Євро також став валютою Фінляндії – держави, яка наздоганяє провідні європейські країни у новаторстві та ринковій гнучкості, а також Італії, якій не вистачало ні того, ні іншого, і яка отримала відповідне прізвисько – "європейський недужий".

Подібні відмінності були складною проблемою для заснованого Європейського центрального банку, який повинен був встановити процентну ставку для всіх членів. Чим більшими ставали відмінності між країнами протягом десятиліття існування євро, тим ставало зрозуміліше: одна політика для всіх не підходить нікому.

Ми порівняли розвиток найбільш успішних і найменш успішних країн зони євро з 1999 року по 2009 рік. Для адекватного порівняння ми зіставили показники 11 країн першої хвилі розширення, а також Греції, яка приєдналася до ЄС згодом.

Оскільки ЄЦБ було доручено єдине завдання – домогтися стабільності цін у зоні євро і підтримувати її, першим найбільш логічним показником для порівняння є, мабуть, інфляція. У 1999 році різниця між найнижчим і найвищим показником серед країн зони становила 2%, у 2009 році – уже 5,9%.

Щодо економічного зростання ми зробили виняток. Для порівняння даної змінної ми зіставляли середньорічний приріст ВВП лише за перші п’ять років після введення у 2002 році купюр і монет євро. Різниця між Ірландією та Португалією у першій половині десятиліття дорівнювала 4,8%, а до 2009 року вона зросла до 6%.

До того ж, різниця у продуктивності збільшилася з 25% у 1999 році до 66,2% у 2008 році. Різниця у витратах на робочу силу в розрахунку на одиницю продукції зросла з 5,4% до 31,8%, а відмінність у рівні безробіття збільшилася з 10,1% до 15,4%.

Не знайшли ми ніякого зближення і у розмірах дефіциту бюджету та держборгу. У 1999 році Фінляндія пишалася найменшим боргом – 45,5% ВВП. Різниця порівняно з найбільшим боржником зони євро – Італією – становила 68,2%. Незважаючи на фінансову кризу, борг Фінляндії до 2009 року навіть скоротився до 39,7%.

Італія ж не змогла скористатися значним припливом капіталу від різкого зниження довгострокових процентних ставок в результаті введення євро і десятиріччям стрімкого зростання для поліпшення стану боргу. Він і досі перевищує 100% ВВП.

В результаті, різниця між розмірами боргу Фінляндії та Італії – найрозсудливішим і найбільш марнотратним членами зони євро – у 2009 році підскочила до 73,3%.

Наслідки цих зростаючих розходжень можуть бути дуже серйозними. У найближчі роки можливе зростання напруженості між країнами єврозони з питань економічної політики, а також посилення суперечностей всередині ради керуючих ЄЦБ.

Підтвердження цього ми, можливо, побачимо в цьому і наступному роках., коли європейським лідерам треба буде обирати нового президента і віце-президента ЄЦБ. Як завжди, змагання за місця буде напруженим, однак, з огляду на поточні особливо високі ставки, боротьба за них може виявитися більш запеклою, ніж раніше.

Винуватим обов’язково зроблять ЄЦБ. Якщо він буде занадто довго зберігати свою процентну ставку на низькому рівні, почнуть протестувати такі країни, як Німеччина та Нідерланди.

Якщо ж він підвищить процентну ставку, стануть скаржитися південні країни зони євро. У будь-якому випадку, підтримка євро, і без того тендітна, буде знижуватися і далі, послаблюючи єдину валюту і лише посилюючи напруженість.

У 1990 році італійський співак Тото Кутуньо переміг на щорічному пісенному конкурсі "Євро бачення" зі своїм гарячим закликом до європейців об’єднуватися.

Приспів його переможної пісні "Разом: 1992" звучав як "Об’єднуйся, об’єднуємося Європа!". Майже 20 років по тому здається, що європейський хіт "The Final Countdown" відомої шведської групи Europe з кожним днем підходить зоні євро все більше.

Переклад з англійської – Микола Жданович

Про автора:

Сильвестр Ейфінгер – професор фінансової економіки в Університеті Тілбург, Голландія. Стаття написана у співавторстві з Едіна Муягік, монетарним економістом в інституті Euro Currency Research і в Університеті Тілбург.

iee.org.ua