Реформа силового блоку України: українське ФБР

Минулого тижня нардепи здійснили черговий крок на шляху до Європи – створили Бюро державних розслідувань. Відповідний закон було прийнято Верховною Радою 12 листопада. На часі документ готується на підпис. Українські державники йшли до цього майже 20 років, раніше було кілька невдалих спроб створити Національне бюро розслідувань. Тепер, з новою назвою, "українському ФБР" нарешті дали хід.

Появу БДР називають важливим кроком у напрямку до європейських практик ведення слідства. Воно є ключовою частиною реформи правоохоронної системи України. Особливо важливо те, що Бюро перебирає на себе частину повноважень Генпрокуратури, які стосуються досудового слідства. Відтак, ГПУ втрачає монополію у цій сфері.

Директора Бюро призначатиме президент за поданням прем’єр-міністра після відбору конкурсною комісією. "Клієнтами" Бюро стануть високопоставлені діячі – міністри, судді, прокурори, а також і самі правоохоронці, зокрема і з новоствореного Антикорупційного бюро.

Основними завданнями Бюро будуть: розслідування злочинів, пов’язаних з діяльністю злочинних організацій, випадків катування та інших злочинів, пов’язаних з жорстоким, нелюдським поводженням, вчинених працівниками правоохоронних органів, розслідування особливо тяжких злочинів (за які передбачене довічне позбавлення волі), розслідування злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро та прокурорами спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Також ДБР займатиметься злочинами, пов’язаними із тероризмом, і військовими злочинами. Тож військової прокуратури як такої більше не буде.

Водночас функції Бюро не дублюватимуть завдання інших силових структур. Національна поліція займатиметься злочинами проти громадян, ГПУ виконуватиме функції державного обвинувачення у суді. Лише Службу безпеки України поки не чіпатимуть, але у подальшому, згідно із зобов’язаннями перед Радою Європи, функції слідства у СБУ також мають забрати.

Як зазначила нардеп Олена Сотник, яка називає прийняття закону про ДБР своєю основною метою за останні півроку, створення Бюро знищить "кругову поруку, коли працівники правоохоронних органів покривають "своїх". "В законі чітко прописано, що не менше половини детективів мають становити особи не з правоохоронної системи. А високий рівень заробітних плат гарантуватиме залучення висококваліфікованих кадрів", – впевнена Сотник.

Проте з огляду на скандальну ситуацію з відбором антикорупційного прокурора та вимушеною бездіяльністю Національного антикорупційного бюро, постає резонне запитання: коли ж новостворене Державне бюро розслідувань нарешті запрацює, а українці побачать розслідування за європейськими стандартами у дії.

Микола Хавронюк, директор Центру політико-правових реформ, розробник закону про ДБР:

– Закон про Державне бюро розслідувань дійсно наближає нас до європейських практик розслідування, насамперед тому, що ДБР буде першим незалежним органом досудових розслідувань. Його незалежність полягає у тому, що над слідчими не стоять керівники, які не є слідчими, як це було раніше в органах досудового слідства в міліції або СБУ. Через це у нас часто були такі випадки, що слідчих міліції знімали з розслідування кримінальної справи і направляли, наприклад, охороняти громадський порядок на стадіоні. А керівник відділу, який був органом дізнання, фактично керував слідчими. Це просто нонсенс. Такого напевне ніде у світ не було. Тож зараз ми реально створюємо незалежний орган, у якому кожен слідчий матиме величезний рівень самостійності, забезпечений відповідно до Кримінально-процесуального кодексу.

Проте, коли ми писали цей закон, то якраз хотіли передбачити не лише їхню незалежність та самостійність, але й абсолютну підконтрольність. Тож у законі передбачено кілька систем контролю. По-перше, це щоденний контроль з боку генпрокурора. По-друге, буде вибудувана потужна система внутрішнього контролю шляхом створення Управління і відділів внутрішнього контролю в самому Бюро.

Передбачений обов’язковий контроль інших державних і недержавних інституцій: громадської ради, яка буде змінюватися і на яку матимуть вплив громадські організації, які її створили; уповноважений з прав людини, омбудсмен; інститутів державного фінансового контролю, які стежитимуть за тим, як в цьому органі розподіляються державні кошти.

Звичайно, буде контроль з боку Верховної Ради через відповідні комітети, з боку президента і Кабінету міністрів тощо.

Крім того ДБР щороку має звітувати перед суспільством. Законом передбачена конкретна форма цього звіту.

Відтак, я думаю, що ми нарешті доб’ємося того, що люди зможуть проконтролювати кожне провадження, яке буде розпочато, – від початку, як оголошено підозру, і до кінця, коли оголошується вирок – обвинувальний або виправдальний.

Я не виключаю, що у майбутньому буде створена і більш потужна Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка візьме на себе функції контролю стосовно ДБР.

Завдання ДБР ні в якому разі не дублюватимуть функції СБУ та МВС, тому що коли створювали цей орган, то передбачували, що він розслідуватиме найбільш серйозні та небезпечні злочини, насамперед умисні вбивства, за які передбачена вища міра покарання – позбавлення волі. Це злочини злочинних угрупувань, військові злочини, злочини високопосадовців, крім тих, які буде розслідувати Антикорупційне бюро.

Тобто міліція вже не займатиметься розслідуванням злочинів, які входять до компетенції ДБР. Військової прокуратури не буде як такої, тому що прокуратура передає свою функцію слідства якраз до ДБР. А ГПУ залишиться лише органом з підтримання державного обвинувачення. Слідчих у прокуратурі не буде, в тому числі у генеральній. До речі, частина кращих слідчих перейдуть до ДБР.

Також ми маємо зобов’язання перед Радою Європи забрати функцію слідства у СБУ. Але зараз політична ситуація та ситуація на Сході не дозволяє нам зробити це. Оскільки Служба безпеки має потужний слідчий апарат, немало досвідчених слідчих в областях, то переводити їх в інші органи досить складно. До того ж на них ще працюють відповідні оперативно-розшукові підрозділи. Тому я думаю, що найближчий рік-два СБУ точно чіпати ніхто не буде. І вона буде розслідувати злочини терористичного характеру, злочини проти міжнародного правопорядку і деякі військові злочини – тобто те, що за ними зараз передбачено у КПК.

Законом передбачено, що закон про ДБР набирає чинності з 1 січня 2016 року. Але в частині створення конкурсної комісії він набирає чинності одразу після його опублікування. Таким чином, ми вже у грудні можемо почати процес відбору. Як воно буде на практиці, важко сказати. Звичайно, у багатьох моментах це залежить від позиції Кабінету міністрів, від наявності бюджетних коштів тощо. Я прогнозую, що скоріш за все ДБР почне свою роботу як мінімум з 1 липня або ще пізніше.

Анатолій Октисюк, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень:

– Я вітаю саму ідею створення Державного бюро розслідувань. Цього вимагали і наші європейські партнери, тому що сам цей правоохоронний орган буде розслідувати кримінальні провадження, в яких фігурують правоохоронці, судді, найвищі посадові особи тощо.

Відповідно до прийнятого закону, ДБР забирає низку повноважень у Генеральної прокуратури. Однак я скептично налаштований щодо того, що це сприятиме реформі прокуратури і правоохоронних органів, тому що незважаючи на створення нових органів, як-то Національного антикорупційного бюро або Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ефективну діяльність вони поки не демонструють. Тож я думаю, що поки ДБР буде таким собі продовженням рук Генеральної прокуратури, доки дійсно не почне нормально функціонувати. А процедура запуску може тривати ще як мінімум рік. До того ж, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, запуск цього Державного бюро розслідування має терміни аж до 2017 року.

Основна проблема новостворених органів у тому, що вони начебто є, але саме законодавство не дозволяє проводити їм відповідну діяльність. Так наприклад, НАБ не може повноцінно працювати через відсутність антикорупційного прокурора. І всі запити і звернення, які надходять, НАБу доводиться пересилати іншим компетентним органам – СБУ, МВС тощо.

З моєї точки зору, влада взяла курс на створення нових органів та інституцій, але разом з тим свідомо гальмує створення законодавчої бази для їхньої діяльності (чого лише варта складна ситуація з прийняттям закону про державну службу). Загалом процес їхнього формування доволі відірваний від нормальної європейської практики.

Так, будь-яка реформа містить чотири компоненти – зміна інституцій, законодавства, зміна персоналу і його навчання. А в нас відбуваються певні фрагментарні дії. У нас створюють органи, але незрозуміло, на яких принципах відбираються люди. Якщо ж є більш менш прозорий конкурс, тоді недостатня законодавча база. І, наприклад, Національне антикорупційне бюро зараз фактично є таким "весільним генералом", який займається пересилкою листів.

Те саме станеться і з Державним бюро розслідувань. Тобто його створення – це вимушений крок на фоні необхідності візової лібералізації і підвищеної "температури" суспільства. І насправді влада особливо не зацікавлена змінювати стару систему.

Автор: Ольга Скичко, ТСН