Гасло-2006: «Злодіям -парламент!»?

За даними автора, окремі кандидатури потенційних народних обранців від НСНУ в 2006 році фігурують і в розслідуваннях ФБР США, й ізраїльської «НАТІВ», і нашої СБУ. Втім, сподіватися на те, що криміналітет не буде працевлаштований в Парламенті (з прицілом на Кабінет Міністрів та Секретаріат Президента) завдяки Службі безпеки України марно. Адже сам Олександр Турчинов визнав, що «У нас [СБУ. — В.Ю.] немає можливості блокувати якісь призначення та контакти. Ми можемо лише інформувати» (Дзеркало тижня, 24.06.05).Спроби нав’язати суспільству поверхову дискусію — чи слід Віктору Андрійовичу очолювати на майбутніх парламентських виборах список «Народного союзу Наша Україна» (НСНУ) — відсувають на задній план глибший аналіз мотивів найближчого оточення Президента у разі такого кроку Ющенка. I, власне, обговорення потенційних кандидатур згаданого списку. Проте відповіді на запитання: «Кому вигідно, щоб Ющенко йшов першим номером?» і «Хто буде у списку, починаючи з другої десятки?» потрібно ставити уже сьогодні. Хоча б для того, щоб надзвичайний кредит довіри громадян до народного Президента не сприяв проведенню до парламенту «троянського коня». В череві якого причаяться нові звягільські, лазаренки, бакаї та щербані.

Цікаво, що водночас із тим як Президент Віктор Ющенко давав слово учасникам міні-Давосу в Києві «не брати на роботу криміналітет» (УП, 17.06.05), у політраді НСНУ погоджували прізвища вже другої сотні (!?) майбутнього парламентського списку партії влади. Але серед тих, хто використовує патронат теперішніх міністрів з дипломами і без (які, в свою чергу, потребують протекції Віктора Андрійовича) для отримання депутатських мандатів, лише одиниці не використовуватимуть Парламент для зради своїх виборців. На жаль, зайнявши депутатські місця згідно з купленими мандатами, слуги народу диригують політичним спектаклем за власним кольоровим сценарієм, при цьому відводячи народу роль «помаранчевої масовки».

За даними автора, окремі кандидатури потенційних народних обранців від НСНУ в 2006 році фігурують і в розслідуваннях ФБР США, й ізраїльської «НАТІВ», і нашої СБУ. Втім, сподіватися на те, що криміналітет не буде працевлаштований в Парламенті (з прицілом на Кабінет Міністрів та Секретаріат Президента) завдяки Службі безпеки України марно. Адже сам Олександр Турчинов визнав, що «У нас [СБУ. — В.Ю.] немає можливості блокувати якісь призначення та контакти. Ми можемо лише інформувати» (Дзеркало тижня, 24.06.05).

Ще в травні 2000р. на координаційній раді по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією Леонід Кучма «поінформував», що український криміналітет знахабнів до такої міри, що намагається втручатися в політичне життя країни. Не без активної участі екс-Президента Кучми, сьогодні криміналітет вже реально формує владу й керує політичним життям держави. Водночас високі посадовці в нинішній владі хором заявляють, що питання оргзлочинності та корупції перебуває під їхнім контролем. Замкнене коло.

А які ж борці у нас із корупцією — від Міністра юстиції до Міністра транспорту і зв’язку! Як відомо, 22 березня 2005р. Євген Альфредович повідомив щодо пропозиції йому хабара в розмірі трьох мільйонів доларів за посаду начальника Одеського порту. Тоді Червоненко заявив в українських ЗМІ про зірвану спільну з СБУ операцію затримання осіб, які пропонували хабара, на що сам Голова СБУ в інтерв’ю УП від 12 квітня 2005р. зазначив: «Якщо б ми проводили операцію, ця людина явно була би затриманою». Згадаємо ще один епізод боротьби «силового» міністра з корупцією — 25 травня 2005р. Червоненко заявив у Москві про свою зустріч з оголошеним у міжнародний розшук Ігорем Бакаєм. Через 12 (!) днів після цієї заяви Турчинов охарактеризував таке повідомлення як «досить дивне» і порадив Червоненку дати відверті відповіді на питання, які будуть поставлені (УНІАН, 27.05.05). Безумовно, борються з корупцією відчайдушно й скоординовано. На усіх рівнях, відповідно до передвиборчого гасла: «і словом і ділом».

Цікаво, а чи знайде Червоненко 44-го номера списку блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» й колишнього губернатора Сумщини Володимира Щербаня? Чи полетить до нього, щоб згодом передати нам нарікання «дисидента» на сьогоднішню владу? Якщо Щербань, як повідомляли ЗМІ, перебуває в США (до речі, там і сім’я Бакая), то провідати його Міністру транспорту буде досить складно. Америка не Росія. Значно простіше буде скористатися послугами своїх заступників і радників. Наприклад, заступника міністра Павла Борисовича Рябікіна, який користується великим міжнародним авторитетом, особливо у Швейцарії, однак і досі не подав заяву про дострокове складення депутатських повноважень через призначення його до складу Уряду. Підійде й радник міністра Олександр Семенович Пресман. Обидва фігурують у майбутньому парламентському списку НСНУ, тож послуга близькій до Президента людині буде взаємовигідною. Якщо ж потрібен не тільки «передаст» а й борець з українською мафією, якого приймуть і американці, то Пресман, що не тільки забезпечує програму «Контрабанда — Стоп!» зі сторони Міністерства та проводить моніторинг ситуації в Одесі, але й є власником паспорта громадянина США, ідеальний варіант.

Під час наради з керівниками Луганської області, правоохоронних структур, державних прикордонної та митної служб 24 червня 2005р. навіть Секретар РНБО констатував, що програма «Контрабанда — Стоп!» перетворюється на «компанійщину» (www.poroshenko.org, 27.06.05). Ха-ха! Такі серйозні заяви «президентського кума» Порошенка викликають тільки посмішку. Втім, влада і бізнес у нас відокремлені. В інтерв’ю газеті «День» від 17 червня 2005р. Євген Альфредович сказав: «Спитайте де завгодно — в парламенті, в Кабміні — вам скрізь скажуть: у Червоненка поняття дружби, бізнесу та державного інтересу розділені. Я сам це будь-кому, найближчому своєму оточенню можу сказати».

Хай його з тим бізнесом міністрів, даруйте, дружин міністрів! Пильніше погляньмо на державний інтерес, яким вже опікуються навіть громадяни іноземних держав. От шкода тільки в Законі України «Про Громадянство» немає статті про можливість набуття подвійного громадянства радниками міністрів України. Та що там радниками! Веб-сайт «Люстрація в Україні» подає посвідчення громадянина держави Ізраїль Євгенія Червоненка за №31384363. За повідомленням управління реєстрації населення в м.Тель-Авіві, остання адреса пана Червоненка — Коен Елі, 18, Бат-Ям, 59644 (www.lustracia.in.ua). Чи не тому пан Міністр так активно намагається ввести цензуру в українському сегменті Інтернет?

Втім, повернемося до радників. Сам Пресман не заперечує, що він громадянин США, тільки наголошує на своїй законослухняності. «Якщо в Києві я законослухняний громадянин, то там [в США. — В.Ю.] — тричі законослухняний!» При цьому його інтерв’ю пересипане такими словами і словосполученнями, як (далі мовою оригіналу. — В.Ю.): «разобраться по вопросам», «боец», «беспредельщики», «он расшибет всех», «я отмылся», «осел сейчас в Испании», «уродливые погоняла», «ты просто кайфанешь» та ін. (ОРД, 13.05.05). Хоч би ще цей пан на «проффесора» не пішов учитись.

Щодо боротьби з мафією, то Олександр Семенович ще до першого ув’язнення за вироком суду в 1993р. зрозумів, що мафію не перемогти — її потрібно тільки очолити. У статті «Динозаври вітчизняного рекету» Олександр Пресман згадується як один із 10 важливих партнерів міжнародного кримінального авторитета Семена Могилевича (контрабанда зброї в Іран, Ірак, Сербію, наркотики, проституція і відмивання брудних грошей). Крім Пресмана, серед українських «хрещених батьків» організованого міжнародного злочинного угруповання Могилевича ФБР США ідентифікувало Ігоря Ткаченка (київський кримінальний авторитет, кличка «Череп»), Вахтанга Убірію (заступник мера Одеси Едуарда Гурвіца, засновник «Експрес-Банку», який брав активну участь в господарській діяльності «Укрзалізниці», кличка «Ваха»), Сергій Максимов (засновник «Вабанку») та інших (Україна кримінальна, 23.12.04). Останній, разом з Євгеном Червоненком і Юхимом Звягільським в 1999р. створив Єврейську конфедерацію України).

Пресман перебуває в давніх дружніх і бізнесових стосунках і з громадянином США Олександром Хантом, 1950 р.н., громадянином США (номер соціального страхування (SSN) 053645225). В архіві кримінальних справ Верховного Суду округу Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США, є справа №XWESA000589-01, за якою 15 серпня 1989р. Олександру Ханту було висунуто звинувачення в нападі із застосуванням зброї й нанесенні важких тілесних ушкоджень. В Україні ж, Хант, використовуючи Олександра Пресмана і Павла Рябікіна розпочав у 2003р. судовий позов проти своєї колишньої дружини і власниці будинку модельного одягу «Санахант». Судовий процес Хант програв, однак завдяки теперішньому заступнику міністра транспорту і зв’язку Рябікіну в березні 2005р. Верховний Суд України передав справу на розгляд судової палати і зупинив виконавче впровадження суду. Згідно листа №7/12/10604 Держкомкордону України від 27 червня 2003р. за підписом Заступника начальника ГУБОЗ МВС України В.Бедриківського Олександру Ханту заборонили в’їзд на територію України терміном на п’ять років.

Витяг з листа Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України від начальника кримінальної розвідки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України полковника В.Кура: «Для розслідування кримінальної справи №… вкрай важливим є отримання об’єктивної та всебічної інформації… стосовно: Пресмана Олександра Семеновича, Могилевича Семена Юдковича, Убірії Вахтанга Шавловича, Рабиновича Вадима Зінов’євича, Константиновського Олександра Леонідовича…» («З життя Деркачів», УК, 25.06.01). У книзі «Красная мафия» (Бостон-Нью-Йорк, 2002) американського журналіста Роберта Фрідмана детально описано діяльність вищезазначених осіб, в т.ч. й через комерційні структури в Україні. У цьому контексті не думаю, що багато виборців погодяться з іншою тезою Червоненка, що «При владі мають бути люди забезпечені! Тоді вони прагнуть не заробити, а показати, чого варті як управлінці, зробити ім’я». Власне, вони вже собі «заробили» та й ім’я «зробили». Не знаю як управлінцями, а підприємцями українських нуворишів не назвеш. В інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» від 24 вересня 1999р. екс-голова СБУ вже спробував змалювати Могилевича і Ко., як простих комерсантів, на що представник ФБР США в Україні Майкл Піщемука під час зустрічі з Секретарем РНБО України Євгеном Марчуком зазначив, що таке порівняння несумісне з поглядами правоохоронних органів світу… (Р.Фрідман, «Красная мафия», 2002).

Є й інші докази «законослухняності» радника Червоненка: аж п’ять (!) паспортів громадянина України:

перший — НС575238, виданий Пресману Олександру Семеновичу, 10 квітня 1961р.н., прописаному за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька 61А, кв.49. За цим паспортом Пресман зареєстрував 17 квітня 2000р. особисту зброю — газовий пістолет ПГШ-790, серія КО, №007056, дозвіл №0002588.

другий — 408627563, виданий Пресману Олександру Семеновичу, 10 квітня 1961р.н., прописаному за адресою: м. Київ, вул. Ботанічна 3, кв.8. За цим паспортом Пресман зняв з обліку при виїзді за кордон 4 січня 1998р. приватний автомобіль Chevrolet Blazer, 1996р.в., сірого кольору, номер кузова 1GNDT13W6T2267075.

третій — СН127326, виданий Пресману Олександру Семеновичу, 1 січня 1964р.н., прописаному за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна 3, кв.8. За цим паспортом Пресман перереєстрував 22 липня 1998р. приватний автомобіль Mercedes-Benz 320, 1998р.в., чорного кольору, номерний знак 77790КЕ, номер кузова 4JGAB54E1WA024033.

четвертий — КС575238, виданий Пресману Олександру Семеновичу, 10 квітня 1961р.н., прописаному за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька 61А, кв.51. За цим паспортом Пресман зареєстрував 29 жовтня 1999р. придбаний на аукціоні приватний автомобіль Mercedes-Benz ML320, 1998р.в., чорного кольору, номерний знак 000909КН, номер кузова 4JGAB54EXWA006680.

Інформацію про п’ятий і останній (?) документ знаходимо в інтерв’ю Пресмана, який повідомив що «зробив собі паспорт із маминим прізвищем і своїми даними, який не використав» (ОРД, 13.05.05). Цікаво, а яким саме паспортом користується куратор програми «Контрабанда — Стоп!»? В цьому ж інтерв’ю Пресман заявив: «Я не люблю зброї і ніякого відношення до неї не маю, і не мав» (ОРД, 13.05.05). Коментарі, як кажуть, зайві.

Олександр Пресман гордий за свою більш ніж 15-річну дружбу з Михайлом Бродським — ще одним фігурантом майбутнього парламентського списку (очевидно, що вже під патронатом Юлі Володимирівни). Екс-лідер «Яблука», а нині радник Прем’єр-міністра України і член Політради партії «Батьківщина» — теж борець за законослухняність, навіть «політичний в’язень». З останнього інтерв’ю Михайла Бродського під назвою «Якби я був Президентом…» (цікава думка, її потрібно знати спеціалістам. — В.Ю.): «Я закликаю усіх підприємців від імені Юлі Володимирівни Тимошенко: пора платити податки! Раніше ви не хотіли сплачувати податки їхній владі, яка крала. Нова влада не краде. І податки сплачують не підприємці владі, а люди — людям, влада ж у цьому процесі тільки посередник» (Політикантроп, 14.06.05). Класика… Про зв’язки Бродського, Гайсинського, Пресмана, Суркіса, Волкова, братів Савлоховів (перелік можна продовжувати) УП писала у статті «Прокурор, бандити і олігархи» від 17 січня 2001р. Зараз події тих часів сприймають по-іншому.

Можливо п’ять паспортів та зброя й допомагають раднику міністра і анти-контрабандисту ефективніше працювати на користь України, однак здоровим глуздом таке призначення Червоненка і тим паче його лобіювання кандидатури Пресмана у парламентському списку НСНУ зрозуміти неможливо.

Подейкують, що й Павло Іванович скоро вийде з американської в’язниці на волю білим і пухнастим. А він чим не борець із мафією? А управлінець який досвідчений! Тож будьте певні — напередодні парламентських виборів ми неодмінно зустрінемося з наведеними тут, як приклад, а також іншими цікавими персонажами, отримаємо від них вчасні роз’яснення й спростування, запевнення й настанови. Дозволю собі ще одну, останню, цитату Червоненка з приводу передвиборчого списку: «Політика — справа складна. Якщо керівництво вирішить і зуміє довести, що вони тепер справді вболівають за проблеми народу й наші ідеали, то ласкаво просимо…» (Є.Червоненко: «Я солдат…», «День», 17.06.05). Такі «так», вболівають! Ось тільки роль помаранчевої масовки грати не хочеться.

Далі буде…

В’ячеслав Юлик

Читайте также: