А на дорогах льется кровь…

Свыше восьми тысяч погибших в дорожно-транспортных происшествиях в Украине за 9 месяцев нынешнего года. Рост смертности на дорогах превысил среднегодовые показатели в 2,5 раза. Для сравнения: за год в ДТП в Украине погибнет население средней руки райцентра. Эксперты единодушны во мнении – трагедия национального масштаба происходит из-за издания Виктором Ющенко печально известного Указа №1109/2005 («О ликвидации Государственной автомобильной инспекции Министерства внутренних дел Украины. Пока политики используют возникшую в связи со скандальным Указом ситуацию для критики Президента, читатель «УК» решил – в законном порядке – заставить Виктора Андреевича аннулировать Указ-убийцу. Это письмо читателя «УК» — знаковое для нашего времени. Гражданин Украины подает в суд на Президента страны, преследуя не сугубо личные цели, а интересы всего украинского общества. Гражданин Украины Владимир Колесниченко – по-следователен в своих законных требованиях и достижении поставленной цели.

Обратившись в суд с требованием признать Указ Президента №1109/2005 незаконным, а потому и недействительным, он получил отказ. Следующий шаг В.Колесниченко – обращение в Генеральную прокуратуру. Заявитель В.Колесниченко усмотрел в действиях В.Ющенко состав преступления (заявление в ГПУ публикуется ниже). В открытом письме, адресованном Президенту, гражданин В.Колесниченко аргументировано мотивирует свой поступок:

«Пане Президенте!

Ознайомившись з Вашим Указом Президента України №1109/2005 «Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України» від 19.07.2005р., я здивувався настільки, що навіть подав позов до суду. Не тор-каючись в цьому листі юридичних питань щодо злозвісного Указу (вони викладені в додатку – заяві до Генпрокуратури), зупинюсь здебільше на питаннях безпеки та моралі.

Так, звісно: те, як працює структура ДАЇ, не може викликати задоволення. Тим більше, що на дорозі мені доводиться виступати в майже усіх ролях учасника дорожнього руху. Навіть зараз, після заяв керівництва ДАЇ про повернення інспекторів на дорогу, їх кількість явно недостатня, а діяльність не дуже й то спрямована на забезпечення безпеки руху. Це й повна бездіяльність щодо пішоходів, яки переходять вулиці в неналежних місцях або на червоне світло, участь в евакуації машин, що були припарковані в неналежному місці, та багато чого іншого.

Щодо останнього. Якщо я не помиляюсь, то відносно рішення Київради про ева-куацію таких авто вже було винесено прокурорський протест. Виходить, що працівники ДАЇ беруть участь в організованому заволодінні чужими транспортними засобами (ст. 289 Кримінального Кодексу України)?

Було б зрозумілим, якщо би Ви, на виконання Закону «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», видали Указ, скажімо, який пропагує роботу добровільних народних дружин, як було раніше за часів СРСР. До речі, в Україні є єдина організація СДНД у м.Одеса. Але на звертання її штабу Ви так і не відповіли ще з 29.07.2005 (а як же Закон «Про звернення громадян»?).

Позиваючись до суду, я й не сподівався на скасування судом Вашого Указу: розра-ховував на те, що Ви в запалі припустилися прикрої помилки та, дізнавшись про позов, скасуєте Указ самостійно. Але ті часи минули…

Вступаючи на посаду Президента, згідно зі ст.104 Конституції України, Ви складали на біблії присягу: «Я, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обо-в’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі». Але цей Указ — №1109/2005 — порушує як Конституцію, так і Закони України.

Враховуючи це, все я й прийняв рішення звернутися вже до Генеральної прокура-тури.

Колесниченко Володимир Олександрович»

Заява

Про підозру в скоєні Президентом України Ющенком Віктором Андрійовичем дій, що підпадають під кваліфікацію згідно зі статтею 365 («Перевищення влади або службових повноважень») Кримінального Кодексу України.

Мною, Колесниченко Володимиром Олександровичем, була подана до Печерського районного суду скарга на рішення органів державної влади, а саме вимога скасувати Указ Президента України № 1109/2005 від 19.07.2005р. та клопотання щодо звернення Печерського районного суду до Конституційного суду з конституційним провадженням щодо перевірки відповідності Указу Президента статтям 75, 85 п. 22, 92 п. 12 Конституції України.

Рішенням Печерського суду від 31 серпня 2005 року в задоволенні моєї скарги бу-ло відмовлено на підставі ст.248-7 ч.3. Цивільного процесуального кодексу, а також, посилаючись на те, що мною не було наведено які саме мої права, передбаче-ні якими нормативними актами, діями суб’єкта оскарження порушено.

Вважаю дане Рішення винесеним всупереч вимогам чинного законодавства, без урахування об’єктивних обставин та таким, що позбавляє мене можливості вільно користуватись своїми правами та здійснювати охоронювані законом інтереси.

Вважаю, що оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

Стаття 75 Конституції України визначає парламент – Верховну Раду України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні. Президент має лише право законодавчої ініціативи згідно зі ст.93 Конституції, підписує закони, прийняті Верховною Радою України та має право вето щодо них, відповідно до ст.106 Конституції Ук-раїни.

Відповідно до ст.ст.92 ч.12, 85 п.22, до виключних повноважень Верховної Ради також належить організація і діяльність органів виконавчої влади, що визначаються виключно законами Верховної Ради та затвердження загальної структури, чи-сельності, визначення функції Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України видає Укази лише на основі та на виконання Конституції України та Законів України, тобто в Указі має бути зазначено, на виконання яких норм Конституції та Законів України його видано.

При виданні Указу ні в його тексті, ні з його змісту не було зрозуміло, на виконання яких норм Конституції та Законів України його видано.

Окрім того, пунктом 15 статті 106 встановлено, що Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади лише за поданням Прем’єр-Міністра України, та діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Даному пункту було надано офіційне тлумачення Конституційного суду України, яке викладене в Рішенні Конституційного суду України №2-рп/2003 від 28.01.2003року, де чітко визначено, що Президент України, при здійсненні повно-важень щодо реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, може реорганізовувати передбачені Конституцією міністерства та інші органи виконавчої влади лише за поданням Прем’єр-Міністра України, не змінюючи назви цих органів та їх основного цільового призначення, що випливає з їх назви.

Так, відповідно до Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міні-стерства внутрішніх справ України» №2925-ІІІ від 10.01.2002р., Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., Положення «Про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого Постановою Ка-бінету Міністрів №341 від 14.04.1997р., Державна автомобільна інспекція є складовою системи Міністерства внутрішніх справ, а Департамент Державної автомобільної інспекції та її структурні підрозділи є складовою частиною самої Державної автомобільної інспекції, тобто Президент не мав повноважень на відповідну реорганізацію Міністерства внутрішніх справ інакше як за поданням Прем’єр-Міністра України.

Окрім того, не можливо ліквідувати Державну автомобільну інспекцію як складову частину системи Міністерства внутрішніх справ, а Департамент Державної ав-томобільної інспекції, що являється складовою самої Державної автомобільної інспекції — реорганізувати. З ліквідацією Державної автомобільної інспекції як цілого, ліквідуються і її складові, в тому числі Департамент Державної автомобільної інспекції та інші структурні підрозділи.

Слід також зазначити, що сфери, які зазначені в Указі як такі, що за його допомогою підлягають впорядкуванню, взагалі не відносяться до сфери управління Пре-зидента України.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993р., Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., Положення «Про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №341 від 14.04.1997р., контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху та забезпечення безпеки на автомобільних шляхах відноситься до повноважень саме Державної автомобільної інспекції, а державне управління у цій сфері – на Кабінет Міністрів України, орга-ни виконавчої влади республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та спеціально уповноваженні на те державні органи. До повноважень Президента, визначених в ст.106 Конституції вище вказані дії не від-носяться.

З викладеного вище випливає, що Президент України, при прийнятті Указу перевищив свої повноваження.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», перевищення влади або службових повноважень є небезпечним злочином, який вчинюється у сфері службової діяльності і посягає на охоронювані законом права та інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні та громадські інтереси.

То того ж, не можливо погодитись з такою метою ліквідації Державної автомобільної інспекції, вказаною в Указі, як підвищення безпеки на автомобільних шляхах та захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху, тому що, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993р., Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., Положення «Про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №341 від 14.04.1997р., така функція також покладалась на Державну автомобільну інспекцію, а її ліквідація не тільки не призведе до підвищення безпеки, а, навпаки, поставить під загрозу та унеможливить захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху та моїх, зокрема.

Відповідно до с.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, я являюсь повноправним учасником дорожнього руху та маю всі права та обов’язки, визначені у вказаній статті, в тому числі маю право вимагати від інших учасників дорожнього руху виконання їх обов’язків, а від контролюючих органів, яким, безпосередньо, являється Державна автомобільна інспекція, контролю за таким виконанням.

Указ також зачіпає і мій охоронюваний законом інтерес, так як, відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та Рішення Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004, таким інтересом є прагнення до користування конкретним матеріальним/нематеріальним благом як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, доб-росовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Виходячи з вищенаведеного прошу:

1. перевірити вказані у моїй заяві факти та при їх підтвердженні відкрити карну справу проти Президента України Ющенка Віктора Андрійовича;

2. винести прокурорський протест на Указ Президента України №1109/2005 від 19.07.2005р.;

3. звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеля-ційною скаргою по справі №2-2845/2005р.

Колесниченко Володимир Олександрович».

Читайте также: