Балога і «братва». Як все починалося?. «Польові дослідження» закарпатської мафії-2

…На які капітали «розкручувалися» брати Балоги з Петьовкою? На чесно зароблені? Нехай розкажуть цю байку тим, хто їх не знав тієї пори, на початку і в середині 90-х. У них була малесенька фірма «Рей-Промінь». І головний «бізнес» — звичайнісінька контрабанда. Вони каністрами возили бензин і солярку в Угорщину. Возили також спирт, горілку, сигарети. І все, звісно, контрабандою. Їздили до Угорщини через так званий «малий кордон», тобто через пункти спрощеного перетину кордону в Дзвінковому, Лужанці та Косино. Оце й весь «бізнес», всі їхні «підприємницькі таланти»! Жодного виробництва, жодної копійки до економіки Закарпаття! І нічого доброго нашим людям такі «бізнесмени» не приносили, не приносять і ніколи не принесуть. Адже не будеш утримувати медицину, освіту, культуру, платити пенсії, стипендії та зарплати з «чорної готівки» контрабандистів. Ці панове обкрадали і обкрадають нашу державу, ховаючи сотні мільйонів доларів у «тіні», а потім самі ж і звинувачують цю державу у тому, що вона «бідна», «жебрача», «неправильна», а тому, мовляв, і не може забезпечити гідне життя своїм громадянам. Держава тому й бідна, що багатіють такі от Балоги з Петьовками!.. До речі, їхня хвалена-перехвалена «Барва» і понині «бізнесує» на контрабанді, торгують контрабандними сигаретами, спиртом, горілкою. Звідки мені відомо про закулісний бік їхнього «бізнесу»?

Справа в тому, що весь підпільний бізнес в Мукачеві того періоду контролював, як всім добре відомо, покійний Михайло Токар-«Гєша». Під його «патронатом» працювали і брати Балоги з Петьовкою. А з Михайлом Токарем я був дуже добре знайомий. Ми з ним здавна товаришували, дружили і наші сім’ї, ми часто гостювали один в одного. Отож я мав можливість спостерігати за розвитком «тіньового» бізнесу наших нових «господарів життя» від самісінького початку. «Гєша» забезпечував їм і «дах» для контрабандного бізнесу, бо він тоді вже мав досить тісні зв’язки з впливовими людьми в правоохоронних структурах.

Окрім того, певну «недоторканість» контрабандистам із «Рей-Проміня»-«Барви» забезпечував і молодший з братів Балог — Павло. Він тоді працював в Мукачівській районній прокуратурі, отож мав певні можливості для «страхування» старших братів. А коли Віктор Балога став губернатором області, то Павло перебрався в прокуратуру Закарпатської області, де й став головною діючою фігурою в гучному скандалі з контрабандою іномарок.

І наприкінці 1998-го року ці «великі підприємці» мали повернути «Гєші» цю суму. Але, як відомо, саме тоді Михайла Токаря і застрелили біля його власного дому. Таємницю цієї трагедії не розгадано й досі…

Але всі мукачівці пам’ятають, як Токар «начистив пику» Віктору Балозі просто в його кабінеті у мерії. За що? Точно не знаю, але «Гєша» міг натовкти пику меру лише з однієї причини: за обман. А через кілька місяців «Гєші» не стало…

Я сьогодні нічого не стверджую і нікого не звинувачую в загибелі Михайла Токаря -«Гєші». Але я маю всі підстави вважати, що мотив для того, аби «здихатися» Михайла, у клану «Барви» все ж був. Величезний борг, який клан невдовзі повинен був повертати Токарю – «Гєші».

Юристи, розслідуючи будь-який злочин, завжди виходять з принципу: «Кому це вигідно?». А смерть Токаря -«Гєші» була вигідною саме клану «Барви»-Балоги. Це факт!.. І, до речі, саме після загибелі Токаря почався приголомшливий злет і Балоги, і «Барви».

За кілька місяців Віктор Балога стає господарем області, а «Барва» — трансзакарпатським «спрутом». Нині Віктор Іванович зі своєю компанією намагаються обдурити всіх закарпатців, настирливо видаючи себе за «видатних демократів» і «борців за права людини». Але ми не забули ще тих методів, якими користувався Балога, пробиваючи собі шлях до посади мера Мукачева.

Вже тоді він користувався послугами деяких правоохоронців, пов’язаних з «Барвою» невидимими корупційними нитками.

Ми чудово пам’ятаємо, як тоді, у 1998-му році, тероризували колишнього мера Мукачева, нині вже покійного Василя Андрійовича Ільтьо. І пістолети йому підкидали, і влаштовували вдома обшуки, і вимотували нерви на допитах… Василь Андрійович особисто нам розповідав, що всі ці обшуки і провокації організували йому на замовлення Балоги з Петьовкою. А контролював цю кампанію терору проти шанованої у місті людини нинішній соратник Василя Петьовки, секретар Мукачівської міської ради пан Федів.

Хто знає, можливо, вже тоді Василя Андрійовича підштовхнули до фатального кроку — до самогубства влітку 2002 року. Хоча… Я не впевнений, що це було таки самогубством. Адже бачили люди записку, знайдену в кишені покійного: «Будьте ви прокляті: Балога, Петьовка і Бенца!». Цю записку забрав слідчий прокуратури Цицак, і вона зникла у невідомому напрямку. А зв’язки сім’ї Цицаків з кланом Балоги в Мукачеві чудово відомі. Саме суддя О. Цицак закрив весною і газету «Вісті тижня», коли вона виступила проти клану Балоги.

Бачили свідки і те, як під час виборів 1998-го року Віктор Балога разом із «Козі», відомим мукачівським «бригадиром» бандитів, запхав до багажника свого червоного «джипа» молодого хлопця та вивіз його аж у Середнє, погрожуючи розправою. Коли цього юнака вони викинули з багажника біля естакади в Середньому, він був мало не божевільним від переляку. Вибачте, але пацан навіть штани собі обмочив…

Чудова «робота з виборцями»! Після такої «агітації» не дивно, що за Балогу проголосувало чимало мукачівців. Кому охота, аби його мордували в багажнику?.. І такі «демократи» хочуть правити нами? Страшно навіть подумати! Вони уже ходили по трупах!..

Сьогодні «нашоукраїнці» лякають наших людей «бандитизмом» і «терором» нинішньої державної влади. Вони підманюють нас тим, що можливий прихід до влади Віктора Ющенка та «Нашої України» нібито принесе нашим людям захист їхніх прав та свобод. Дзуськи!!! Не знаю, як там може бути при Ющенкові, а під владою Балоги ми, закарпатці, вже були. Його шлях до влади — немов стежка по кладовищу: між могилами та ямами для нових могил. І тому я ніколи не повірю, що з такими соратниками «Наша Україна» приведе наш народ до справжньої демократії. Це підступна брехня!

Подивіться, хто зараз є «опорою» клану Балоги в Мукачівському районі. Хто такий нинішній голова районної ради пан Ілля Токар? Брат і соратник головного «авторитета» на Закарпатті (Михайла Токаря-Гєші), вчорашній «боєць» місцевої мафії. І ви гадаєте, що «боєць» мафії Токар раптом став не просто «законослухняним громадянином», а ще й «захисником демократії» лише тому, що клан «проштовхнув» його на посаду голови районної ради? Будьте певні, що його кримінальне нутро від цього не змінилося анітрохи. Навпаки, він відчув свою силу і вседозволеність. І не дивно, що заступник пана Токаря пан Степан Сікора також не боїться застосовувати силу навіть до жінок, як це трапилося минулого літа. Безкарність! Вона ніколи не породжувала демократію. Безкарність, беззаконність, свавілля — це шлях до відвертої диктатури. І всі ознаки саме диктатури одного-єдиного клану, однієї мафіозної «сім’ї» у Мукачеві з’явились ще кілька років тому.

Газети вже писали про те, як клан Балоги бандитськими методами примушував підприємців Мукачева або віддавати «Барві» їхні бізнес-структури, або взагалі просто знищував конкуруючі фірми. Як не прикро, але в цьому Балозі активно допомагали правоохоронці Мукачева. Саме їхніми руками було організовано справжній терор проти нафтопродуктової фірми пані Соколової. Міліціонери допомагали «пресувати» і сім’ю мукачівця І. Огара — власника деревообробної фірми «Форест». Газетярі розповідали, як у Мукачівській міліції катували їхню дочку, 18-річну студентку, не посоромившись навіть запросити на це «видовище» кореспондента балогівської газети «Старий замок».

І таких прикладів підприємці Мукачева можуть розповісти вам чимало. Адже навіть реконструкцію центру міста, ремонт фасадів будинків силоміць примушували робити за рахунок тих фірм, які мали нещастя орендувати приміщення в центрі. Жодної копійки в це «чудесне перетворення» центру міста не вклала ні мерія В. Балога, ні «Барва». Але гроші з бюджету все ж були списані «на ремонт». Куди ці гроші пішли? Неважко здогадатися.

Адже підприємців відверто примушували купувати тротуарну плитку і всі матеріали для отих ремонтно-реставраційних робіт не деінде, а саме на «Барві». Клан Балоги-Петьовки не лише нічого не витратив для того, аби Мукачево мало »європейське обличчя», але й заробив на цьому «обличчі» шалені гроші.

А цих грошей так не вистачає в бюджеті, аби навести бодай елементарний лад в комунальному господарстві, в ремонті житла, закладів освіти, культури тощо.

У 1998 році, скориставшись довірою мукачівців, фінансова група Балоги і Петьовки перемагає на виборах міського голови міста Мукачево. Віктор Балога стає нашим мером. З перших же днів його керівництва містом чітко виокремилося, чого саме прагне його так звана команда «молодих реформаторів».

Перш за все, було взято курс на негласну монополізацію найприбутковіших сфер бізнесу, насамперед — у сфері торгівлі. Такого неприхованого монополізму у підходах до розвитку торгівельної інфраструктури Мукачево ще не знало!

Навесні 1998 р. новообрана міська влада почала сумнівні «економічні реформи». Їх початок супроводжувався розгоном багатолюдних пікетів і мітингів підприємців, які справедливо виступали проти силових, брутальних методів втілення у життя тодішніх рішень міськвиконкому. Мукачівці і нині ще не забули, як загони спецпідрозділів міліції розганяли малих підприємців з місцин побіля центрального ринку, як намагалися закрити непідконтрольний «барвовладі» ринок на автовокзалі.

Міська влада переслідувала всіх, хто мав мужність не погоджуватися з її діями. Використовувався весь арсенал адміністративних ресурсів із тиском на правоохоронні та судові органи, депутатський корпус міськради, аби вони приймали рішення, вигідні виключно для правлячого в Мукачеві клану Балоги.

Запам’яталися і «наїзди» правоохоронних органів, якими в місті тоді керували самі лише ставленики клану Балоги пп. Чепак і Ваш, на підприємства, які зачіпали сферу економічних інтересів «Барви».

Навколо цієї фірми досить швидко сформувалася мережа дочірніх структур, які швидко почали захоплювати найприбутковіші напрямки бізнесу у Мукачеві та у районі. Балога, Петьовка, Кріль, Кул та інші «барвисти» досягли того, що у Мукачеві виникла специфічна політична атмосфера, що мала відвертий корупційний «аромат», за якої владні структури фактично лобіювали економічні інтереси цього «барвистого» клану, надаючи йому майже монопольні права в основних сферах економіки міста. В Мукачеві почалися «дні затемнення».

* * *

Як все розвивалося?

Після встановлення тотального та авторитарного контролю над містом Балога та його спільники почали робити спроби встановити такий контроль і над усім Закарпаттям. І це їм майже пощастило зробити за часів губернаторства В. Балоги.

Володіючи величезним приватним капіталом, накопиченим, в основному, в період «хаотичної» торгівлі та контрабанди, підкріпленою височенною пірамідою банківських кредитів, «барвисти» розпочинають встановлення контролю над приватизацією в сфері комунальної та державної власності. Без зайвого розголосу, ідучи «глухими манівцями», в Мукачеві вони приватизують все і вся. Оптово-торгівельні та виробничі бази, кафе, магазини і бензоколонки, виробничі цехи, адмінбудівлі, земельні ділянки і навіть залізничну колію. Це далеко не всі «кордони» фінансової імперії Балоги й Петьовки. Поглинула вона і «Мукачівхліб», і майнові комплекси Мукачівської швейної фабрики, ЦУМ, будинок міської друкарні, аптеки. Добралися вже й до історичної перлини Мукачева — Мукачівського замку.

Не залишилися без уваги колишнього губернатора і бюджетні кошти. Особливо, якщо їхній розподіл стосувався наближених до Балоги осіб.

Так, наприклад, нехтуючи інтересами наймачів квартир будинку №8 по вулиці Достоєвського, В.Балога 25 січня 2000 року видає одноосібне розпорядження № 23 про скасування рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради щодо зарахування цього будинку на баланс комунального господарства. А вже на підставі цього розпорядження з міського бюджету Мукачева сімейству Січ було виплачено 67 тисяч грн. (понад 13 тисяч доларів США) в якості «відшкодування» за квартиру № 3. Виникає питання, чому лише цій сім’ї було виплачено «відшкодування», якщо будинок складається із шести квартир? Відповідь дуже проста: громадянин Січ — працівник однієї із структур «Барви».

Ось так, за рахунок коштів платників податків, було створено цілу систему заохочення «вірних людей». І таких прикладів можна навести безліч.

А чого вартий, наприклад, хоча би «унікальний» мукачівський експеримент, коли заробітну плату бюджетникам виплачували… горілкою та продуктами зі складів «Барви». Та ще за відверто завищеними цінами до того ж ! Мешканці області нині вже знають, що саме відбувалося з тими коштами, що їх було виділено державою на ліквідацію наслідків повені, та куди саме поділися 320 тон цукру, що надійшли в область в якості гуманітарної допомоги. Є й інші цікаві факти, що висвітлюють діяльність В. Балоги спочатку, як мера, а потім — на посаді губернатора області.

Окремо треба розповідати про те, як «Барва» бореться з підприємцями, які не хотіли «забарвитись».

Так, наприклад, рішенням Мукачівської міської сесії від 07.06.2002 року було виставлено на аукціон приміщення та майно, що належало колективу МПП «Майстер». І це було зроблено, не зважаючи на те, що колектив цього підприємства мав право на першочергову приватизацію шляхом викупу.

Проте цей колектив не здався і домігся через Господарський суд Закарпатської області скасування незаконного рішення.

Аналогічна ситуація склалася і у ТОВ «Агава», де колектив аптеки по вулиці І.Зріні № 15 також мав право на викуп. І знову судову справу було вирішено не на користь Мукачівського міськвиконкому. Подібні випадки носять системний характер і віддзеркалюють загальну ситуацію з розвитком підприємництва у Мукачеві. Тут потрібно згадати і «епопею» з реєстрацією Мукачівської спілки підприємців.

17 листопада 2000 року група мукачівських підприємців звернулася до Мукачівського міськвиконкому із заявою про реєстрацію «Спілки підприємців м. Мукачева» та з пакетом відповідних документів. Але міськвиконком листом за № 90-2750/0120 від 16 січня 2001 року (за підписом заступника міського голови п. О Галая) відмовляє їм у реєстрації з мотиву: «…оскільки в Мукачеві вже діють подібні організації, то міськвиконком вважає недоцільним реєстрацію ще однієї подібної організації». Виходить, що виконком не визнає статті 36 Конституції України, яка надає громадянам нашої держави право на свободу об’єднання у політичні партії та громадянські організації для здійснення своїх прав і свобод. Зрозуміло, що діюча міська «барвовлада» не терпить жодних форм структурної організації як у підприємницьких колах, депутатському корпусі, так і у політичних і громадських формуваннях. Але у нас є не лише «право сили», панове із «Барви», але й «сила права». Отож, майже після шестимісячних ходінь по судових інстанціях Спілку підприємців все ж було зареєстровано обласним Управлінням юстиції. Вже зі статусом «міськрайонної спілки»…

…Імперія «Барви» базується на монополізації найприбутковіших сфер бізнесу, незаконній приватизації і використанні бюджетних коштів. На незаконних оборудках, за фактами яких порушено цілу низку кримінальних справ, де основними «фігурантами» виступають фундатори «барвистого» клану — Балога, Петьовка, Кул.

Нині вони здійняли галас про «політичні репресії». Не до вподоби їм вже не «чужий», а «свій» губернатор Закарпаття Іван Різак. Знову лунають вимоги змінити на «своїх» керівників правоохоронних структур: прокуратури, міліції, податкової служби. А кого ж ви, панове, нам пропонуєте? Знову — своїх «кумів» і «сватів»? Це ми вже проходили!.

Кінчились «дні затемнення». А при світлі все таємне стає явним, панове. І скоро всі уже знатимуть, що криється за фасадом так званого «Мукачівського економічного дива». Не допоможе цього разу і «дах» самого Віктора Ющенка.

Олексій Фозекош,

перший заступник голови