Продавці мандатів чи Скільки коштує депутатство

Попит породжує пропозицію: прохідними місцями в списках торгують чи не всі найбільші партії країни. Маєте бажання й гроші – можете домовитись… Прохідне місце в партійному списку кандидатів у депутати місцевої ради можна вторгувати за суму від $25 тисяч до $100 тисяч.

Що ближче до виборів 31 жовтня, то активніше політичні сили шукають джерела фінансування своїх кампаній, а місцеві бізнесмени – способи потрапити до місцевих рад. Попит породжує пропозицію: прохідними місцями в списках торгують чи не всі найбільші партії країни. Маєте бажання й гроші – можете домовитись і про висунення вас від тієї чи іншої політсили кандидатом у мажоритарному окрузі. Намагаються не відстати від важковаговиків і дрібні партії, які також пропонують потенційним покупцям свої послуги.

Збільшити

Гроші вирішують усе

Громадяни за пропозицією політичних сил ставлять хрестики в бюлетенях народних праймеріз, вивчають біографії кандидатів та програми партій, що планують брати участь у виборах. А партії в цей час вирішують, як сформувати списки на власний розсуд. Точніше, вирішують усе гроші: в прохідних частинах партійних списків чи в лавах кандидатів-мажоритар ників опиняються ті, хто може заплатити за місце.

За оцінками політтехнологів і політичних експертів, ціни на місця в списках зросли вдвічі порівняно з попередньою місцевою кампанією (від $25 тис. у середньому за прохідне місце в списку до міської ради – до $50 тис.). Підвищення тарифів пов’язують із запровадженням жорсткіших вимог до кандидатів: нині кандидата в мери чи до місцевої ради може висувати лише партія. До того ж за партійними списками обиратимуть половину складу місцевих рад (другу половину – за мажоритарними округами), тож конкурс на прохідні місця в цих списках збільшився.

Представившись довіреною особою відомої в Деснянському районі Києва людини, кореспондент Тижня спробував домовитися про прохідне місце в списках кількох політичних партій для обрання до Деснянської райради (це було до того, як Київрада звернулася до парламенту щодо ліквідації райрад у столиці).

В «Сильній Україні» пропозицію «співпраці» сприйняли з ентузіазмом. «Перш за все потрібно вступити до партії та підтримувати політику Тігіпка. Я так розумію, з ресурсами у вашого кандидата проблем немає. Тоді нехай приходить в офіс, вступає до партії, потім із інших питань говоритиме з керівником районної організації. Можливо, висунемо вашого кандидата за мажоритаркою. Думаю, в нього високі шанси», – обнадіяв представник районного штабу «Сильної України». Схожою була і реакція Деснянської організації «Фронту змін», де потенційному кандидатові теж запропонували йти за мажоритарним округом, додавши, що всі деталі обговорять під час особистої зустрічі з керівником штабу місцевої організації.

Подібні схеми діють і в інших великих партіях. За даними політичних консультантів, вартість місця в партійному списку до райради найбільш популярних у Києві «Сильної України», «Фронту змін» та БЮТ сягає $50 тис. Приблизно за таку саму суму, як стало відомо Тижню, готова продавати місця в списку й «молода команда» Леоніда Черновецького. Хоча сам Черновецький ще не визначився, з якою партією і під якою назвою йтиме на вибори. Найдорожчими в столиці є місця від партії влади: щоб балотуватися до райради від Партії регіонів, доведеться викласти $100 тис. А от стати кандидатами-мажоритар никами від ПР можуть далеко не всі – лише особливо «цінні кадри», яких регіонали самі в різній спосіб залучають до своїх лав.

У Київській області, де біль ша перспектива розподілу земельних ресурсів, мінімальна ціна прохідного місця в списку – $100 тис. У Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській областях охочим пройти до місцевої влади доведеться сплатити $50-100 тис. Бажаючі потрапити до Севастопольської міської ради можуть домовитися про купівлю за $50 тис. одразу трьох прохідних місць.

«Чим більше рада має доступу до ресурсів, тим більша конкуренція, й тим вища ціна за місце в списку. Якщо це, наприклад, Козин, де сотка землі коштує від $10 тис. до $100 тис., конкуренція до ради буде дуже висока», – пояснює політолог Ігор Жданов.

Висування кандидатом за мажоритарним округом, за словами експертів, коштує дешевше, приблизно $10–25 тис., адже кандидат оплачує тільки право висуватися від певної партії. Проведення самої кампанії вимагатиме від нього додаткових витрат. Але попит на мажоритарні округи не менший, ніж на місця в партійних списках, позаяк новий закон про вибори позбавив представників місцевих еліт можливості самовисуватися.

Виборчий політконсалтинг

Активізувалися напередодні місцевих виборів і дрібні партії. Хтось із них прагне скористатися нагодою «продатися в хороші руки», інші зголошуються висувати місцевих авторитетних осіб за мажоритарними округами й навіть консультувати їх із питань ведення кампанії. Щоправда, конкурувати з ПР їм украй важко, розповідають у цих політичних силах, адже більшість потенційних клієнтів прагне потрапити саме до партії влади.

«Продам політичну партію, що має реєстрацію більше одного року й необхідну кількість партійних організацій. Партія не брала участі в політичному процесі, не брала участі у виборах. Проведення з’їзду, зміна керівних органів, зміна назви», – такі оголошення почали регулярно з’являтися на сайтах безкоштовних оголошень чи форумах провідних ЗМІ. Середня ринкова ціна на такі партії, за даними політтехнологів, становить $300 тис.

Кореспондент Тижня звернувся за номером телефону, вказаним в одному з таких оголошень, щодо купівлі політичної партії начебто для впливового бізнесмена. «Партія має 19 осередків, включаючи великі міста, такі як Київ, Харків, Дніпропетровськ, коштує $45 тисяч», – повідомила жінка на ім’я Тетяна, яка представилась посередником із продажу партій. «Я надаю загальну інформацію, якщо вас зацікавила пропозиція, всі деталі зможете з’ясувати під час зустрічі з власником партії.

Ви берете гроші, приходите на зустріч, ми проводимо переговори й вирішуємо всі питання», – розповіла посередниця. Після оформлення угоди новому власникові партії нібито буде надано допомогу з оформлення зміни керівництва партії та її назви. Вочевидь, аби викликати більшу довіру до себе, наша співрозмовниця додала, що не вперше допомагає оформити договір купівлі-продажу політичної сили.

Деякі партії розміщують відповідні оголошення на власних офіційних інтернет-сторінках.

«ЛДПУ запрошує представників місцевих еліт, ініціативні групи до співпраці та готова надати структури (свої та партнерів) для ство рен ня місцевих блоків», – зазначено на сайті Ліберально-демократичної партії України (могли б і осучаснити свою пропозицію, адже новий закон забороняє брати участь у виборах блокам. – Ред.). Голова партії Ігор Душин підтвердив, що вони допомагають охочим потрапити в політику: мовляв, висувають кандидатів у мери та до місцевих рад, готові надати партосередки «в оренду» політичним силам, яким не вистачає власних у певних регіонах тощо.

«Зараз ми працюємо з 24 різними партіями, від нас піде три мери, кілька кандидатів до обласних рад, кілька людей буде в маленьких містах», – розповідає Ігор Душин. Найбільше, за його словами, клієнти цікавляться проектом «Нова сила», найменшим попитом користується «Союз анархістів України». Від відповідей на запитання про фінансовий бік справи наш співрозмовник, звісно, ухилився. Політологи ж називають Ігоря Душина ледь не монополістом на українському ринку маргінальних партій та місць у їхніх списках.

Скористатися моментом намагаються й інші політичні «малюки». Партія «Народна довіра», наприклад, оголосила конкурс на висунення кандидатів за мажоритарними округами. Одна з головних вимог до претендентів – подання разом з іншими документами декларації про доходи.

Як правило, на додаток до таких партій чи права висунення під їхнім прапором пропонують і послуги зі створення впізнаваного бренду, консультації щодо специфіки регіону, соціологічні дослідження, юридичний супровід проекту на місцевому рівні тощо. Ці замовлення оплачують окремо.

Тиждень і собі спробував вийти на цей ринок, розмістивши в інтернеті оголошення: «Перспективна політична сила продасть місце в партійному списку. Допоможемо з висуненням кандидатів за мажоритарними округами». Але відгуків поки що не отримали. Схоже, потенційних покупців, попри палке бажання опинитись у владі, ще остаточно не зрадив здоровий глузд: краще заплатити більше партії-важковаго вику, отримавши певні гарантії, ніж задешево довіритися сумнівним професіоналам. Готові ж піддатися на подібні провокації мусять пам’ятати, що ризикують натрапити не лише на жартівників, а й на справжніх шахраїв, які продадуть кота в мішку.

Утім, якості товару не гарантує ніхто: реальна кількість уторгованих партосередків у більшості випадків виявляється вдвічі меншою за обіцяну. Сама ж така угода не має жодного юридичного підтвердження, принаймні доки покупець не зареєстрований головою партії.

Ті, хто купує маргінальні партії, ризикують навіть більше, ніж покупці місць у списках. Як розповідають наближені до ПР джерела, на черговій (або навіть позачерговій) сесії парламенту партія влади планує скасувати норму про обов’язковість реєстрації партійних організацій за рік до виборів. А, отже, гроші, витрачені на купівлю партій, можуть виявитися викинутими на вітер.

Автор: Аліна Пастухова, Український Тиждень