Як судять колишнього керівника Херсонського СІЗО за співпрацю з російськими окупантами
В Одесі триває суд у справі Ігоря Гурякова — колишнього керівника Херсонського слідчого ізолятора. Його обвинувачують у співпраці з російськими загарбниками, які після захоплення міста підпорядкувала собі місцеву пенітенціарну систему. Також за версією слідства, Гуряков добровільно знімався у пропагандистському відео, де закликав до співпраці з росіянами.
Гуряков провину заперечує, зазначають журналісти МІПЛ які вела репортаж з залу суду. Каже, що в перші місяці окупації, як і інші працівники ізолятора, залишився на посаді, бо відповідав за сотні ув’язнених, яких керівництво не евакуювало. Пізніше, за його словами, російські військові захопили СІЗО, катували його і під тортурами змусили працювати в окупаційному “управлінні виконання покарань” та знятися у відео.
Окремо судять і заступника Гурякова — Євгена Усачова, якого обвинувачують за схожими обставинами. Водночас обидва фігурують як потерпілі у справі про воєнний злочин: заочно судять російських військових, які катували їх та інших українців.
Раніше МІПЛ розповідала про допит свідків обвинувачення. На засіданні 24 вересня Хаджибейський районний суд Одеси заслухав двох свідків захисту — колишніх працівників херсонського СІЗО.
“Працюємо за українським законом”
Першим свідчив колега Ігоря Гурякова, який на момент окупації Херсона працював у Херсонському слідчому ізоляторі. Нині він продовжує служити у пенітенціарній системі.
За його словами, 24 лютого 2022 року співробітники СІЗО зібралися на території ізолятора за тривогою. Після наради керівництво повідомило про запровадження казарменого положення — яке, як виявилось згодом, тривало два місяці. Протягом цього часу в колектива виникали питання щодо того, як діяти далі.
— Я сказав Гурякову: “У людей багато питань. Вийдіть, поясніть, як далі працюємо”. Ми зібралися у фойє. Один із прапорщиків спитав: “Як далі служимо?” Гуряков сказав: “Працюємо за українським законодавством”. Також люди питали: “А якщо зайдуть [окупанти]?” Тоді Гуряков відповів: “У кожного своя голова. Моя позиція: якщо хтось приходить — кладу ключі й розвертаюся. А у кожного свій розум”.
За словами свідка, 6 квітня з дозволу Гурякова він поїхав до Рівного, щоб евакуювати родину, й того ж дня повернувся на роботу.
У квітні й на початку травня, за його словами, працівники разом з адміністрацією СІЗО неодноразово писали листи до Міністерства юстиції, командувача ЗСУ Валерія Залужного та СБУ з проханням надати чіткі вказівки, що робити в окупації. Ніхто так і не відповів.
Напередодні 11 травня свідок виїжджав у місто, щоб перевірити будинок. Він повернувся близько 15:00 і зайшов до заступника начальника СІЗО Євгена Усачова доповісти про повернення. У кабінеті були також Гуряков і двоє засуджених, яких вважали “смотрящими”. Усі були помітно стривожені.
— Я запитав, що сталось. Гуряков сказав: “Сьогодні зранку окупаційна влада заїхала в десятку (10-та колонія — МІПЛ), проводили якісь збори. Завтра будуть у нас”. Не секрет, що у засуджених є телефони. З “десятки” зателефонували нашим підсудним і повідомили. Я запитав, що сказали “смотрящі”. Відповідь була така: “Сказали — у нас година, щоб усіх випустили. В’язні побоюються, що [окупанти] їх постріляють, або змусять рити окопи”.
За словами свідка, після цієї розмови Гуряков наказав черговому озброїти працівників і вивести на чергування по периметру.
— Мене поставили на транспортне КПП. Там був Усачов і ще кілька співробітників. Хтось із колег запитав, що робити, якщо приїдуть окупанти. Гуряков відповів: “Тримаємо зброю згідно з чинним законодавством”.
У цей час, за словами свідка, у СІЗО розпочалося заворушення ув’язнених.
Через кілька днів, у травні 2022-го, окупаційні медіа поширили відео з Гуряковим — він заявляв, що за завданням СБУ наказав відкрити камери та спровокував бунт ув’язнених. Говорив, що охорона почала стріляти, коли деякі в’язні спробували втекти. Один з них загинув. Після цього, як каже на відео, Гуряков звернувся до окупаційної влади по допомогу щоб заспокоїти бунт.
Натомість Людмила Денісова, уповноважена Верховної Ради з прав людини тоді повідомляла, що в’язня вбили росіяни при захопленні СІЗО, а керівника силоміць вивезли.
Адвокати Гурякова вже під час судового процесу пояснювали, що його катуванням примусили обмовити себе на камеру. Водночас обвинувачення серед іншого наполягає, що Гуряков добровільно взяв участь в “інформаційній кампанії з дискредитації українських правоохоронців”.
За годину після заворушення, за словами свідка, до СІЗО приїхав Євген Соболєв — начальник 90-ї колонії. Під час окупації Соболєв перейшов на бік росіян та очолив при них управління виконання покарань.
Його пустили на територію. Свідок почув розмову між ним і Гуряковим.
— Соболєв сказав: “Ігор, що у тебе тут відбувається?” Гуряков відповів: “Нічого, все нормально”. Тоді Соболєв заявив: “Доповідай!” Гуряков сказав: “А ти хто такий? Я керівник СІЗО, а ти — керівник 90-ї колонії”. Тоді Соболєв йому: “Ти що, не знаєш, хто я? Зараз приїдуть військові РФ й наведуть тут порядок”. І тоді Гуряков сказав: “От тобі ключі. Це без мене будеш робити”.
Після цього СІЗО оточили російські ЗІЛи, Урали з “зетками”. Пролунали постріли і вибухнули дві шумові гранати.
— Я наказав відчинити ворота і на цьому моя служба закінчилася, — зазначив свідок.
Він бачив, як на територію СІЗО зайшли три десятки російських військових у масках. Кілька з них оточили Гурякова, який спілкувався з Соболєвим.
— Години дві засуджених розводили по камерах. Потім вивели смотрящих. Їм сказали скласти руки за спину й повели. Потім підійшов чоловік у масці й спитав: “Хто Гуряков?” І після цього його забрали.
Наступного дня свідок виїхав із Херсона. За 10 днів дістався підконтрольної Україні території. Тоді ж побачив відео з Гуряковим.
— Він був не схожий на себе. Виглядав, як фізично зламана людина.
Згодом Гуряков кілька разів телефонував свідкові.
— Першого разу він сказав: “Передай начальнику охорони — його шукають, нехай їде з дому”. Іншого разу просив сказати всім колегам: “Якщо я телефонуватиму з проханням вийти на роботу — не погоджуйтесь. Наді мною стоять люди”.
Після деокупації Херсона свідок повернувся до служби 14-го листопада. Напередодні отримав коротке повідомлення від Гурякова:
— Одинадцятого чи 12-го листопада прийшла СМС: “Слава Україні. Я на місці. Чекаємо”.
У Херсоні СБУ запитала в свідка адреси Гурякова й Усачова. Той надав їм дані з особових справ. Однак згодом правоохоронці знову приїхали, бо за тими адресами нікого не знайшли.
— Сказали, що потрібно поїхати з ними. Посадили в мікроавтобус, там були співробітники “Альфи” й оперативники. Поїхали на ті адреси — нікого.
Саме в цей момент на телефон свідка зателефонував Гуряков, який був з Усачовим:
— Каже: “Ти де?” Я відповів: “Вас шукаємо”. Вони: “Ми біля управління стоїмо”. Я відповів: “Добре, ми під’їдемо”.
Свідок разом із СБУ приїхав до слідчого ізолятора, де на нього чекали Гуряков, Усачов та інші колеги. Всі привіталися, Гурякова посадили в авто СБУ. Усачов, за словами свідка, сів у власну машину і поїхав за ними.
— Ну і все, — підсумував свідок. — Згодом побачив у мережі ролик, де повідомляють, що його затримали нібито при спробі втечі.
Після виступу свідка адвокатка Лілія Охримович почала ставити йому питання:
— Між затриманням Гурякова і до публікації правоохоронців, чи ви його ще бачили?
Захист наполягає, що підсудний не переховувався, а після деокупації лишився в Херсоні, адже не вважав себе винним.
— Бачив. Здається, біля “Меркурія”. Я приїжджав до СБУ і бачив, як поряд стояв Усачов та Гуряков, ще там військові були.
— Гуряков та Усачов стояли там вільно, чи у кайданках? Могли вільно пересуватися? — продовжила захисниця.
— Вони стояли в кутку біля будівлі. Нібито в кайданках. Це було плюс-мінус 16-18 листопада.
ДБР повідомило про затримання Гурякова 28 листопада 2022 року.
— Чи з 24 лютого по 11 травня Гуряков віддавав накази, які могли б свідчити про співпрацю з ворогом?
— Ні. Додам, що коли все почалося, за розпорядженням Гурякова в СІЗО хліб випікали, роздавали людям з прилеглих будинків. Був випадок, коли до СІЗО приїздив російський “Тигр” із намальованою зеткою. Гуряков сказав: “Ми нікого не приймаємо”.
— Ви вказали, що 11 травня росіяни посадили Гурякова в авто і вивезли. Чи знаєте, що далі з ним сталося? — запитала адвокатка.
— Я бачив ролик, де він неприродньо виглядає. Співробітники, які залишилися в Херсоні, переповідали, що бачили Гурякова й Усачова, після того, як їх відпустили. Говорили, що вони були “сині” від побоїв. В Усачова точно були від кайданок сині руки. Гуряков тримався за ребра.
Свідок назвав трьох колег, які не виїздили з Херсона і бачили Гурякова в такому стані.
— Ви вказали, що з 11 травня і до деокупації Гуряков кілька разів вам телефонував, попереджав за колег. Чи зв’язувався він ще з кимось, щоб надати інформацію на користь Україні?
— Знаю, що у СІЗО був куратор від СБУ. Я бачив, як Усачов знімав на відео територію місцевого телебачення, де базувалися окупанти й розставили там розтяжки. Він передав це відео СБУ, — розповів свідок.
На уточнення адвокатки, чи Гуряков якось допомагав окупантам, свідок заперечив. Додав, що після того, як Гурякова забирали окупанти, він боявся прослуховування. Тому дзвонив з інших сім-карт, виходив у гаражі.
Також Лілія Охримович уточнила, чи знає свідок ув’язненого з СІЗО, який свідчив у справі проти Гурякова й чи були у нього мотиви обмовити. Свідок сказав:
— Пам’ятаю, він конфліктний був. Його постійно десь закривали: то в дисциплінарному ізоляторі, то в одиночній камері. Він постійно мав проблеми зі співкамерниками.
До допиту долучилася ще одна захисниця підсудного, Тетяна Бабкова. Вона запитала:
— Чи бачили ви Гурякова у формі російських сил або в компанії окупантів?
— Ні. Ми ходили по формі, а команда Гурякова в цивільному, — пояснив свідок.
Вона запитала, чи міг Гуряков вести антиукраїнську діяльність, і чоловік заперечив.
Юлія Орел-Мельник, прокурорка Херсонської обласної прокуратури, запитала, коли саме Гуряков телефонував свідку. Чоловік сказав, що це було з 23 травня по 10 червня.
На цьому суд запросив другого свідка захисту — колишню співробітницю СІЗО.
“Озвучив стійку проукраїнську позицію”
Жінка розповіла, що знайома з Гуряковим з 2010 року. У день повномасштабного вторгнення черговий з СІЗО викликав працівників на тривогу. Усі зібралися в СІЗО, де оголосили посилений режим служби — постійне перебування на території.
— Гуряков зібрав керівників у себе в кабінеті й сказав, що почалася збройна агресія. Ми маємо готуватись до евакуації. Кожен виконував свої обов’язки. Я готувала особові справи ув’язнених і засуджених. До 13:00 усе було готово.
Жінка зв’язалася з управлінням з контролю за виконанням судових рішень в Одесі, щоб повідомити про готовність до евакуації. Але їй сказали, що евакуації не буде — бо Нацгвардія, яка конвоює засуджених, вже не в Херсоні.
— Ми знову зібралися в кабінеті Гурякова. І він озвучив свою стійку проукраїнську позицію. Сказав, що працює доти, доки не буде перешкод нашій роботі й поки не буде порушення присяги народові України. Усі начальники відділів підтримали цю позицію. Ми продовжили роботу, не порушуючи присяги, — зазначила свідка.
СІЗО годувало ув’язнених, організовувала судові засідання за допомогою мобільного зв’язку, звітувало керівництву. Жінка повторила, що від СІЗО писали численні листи в Офіс Президента, Червоний Хрест, департамент виконання покарань з проханням пояснити, які діяти в окупації.
— Ми питали: “Поясніть наші дії, щоб ми не порушували закон”. Відповіді не було. Працювали так до 11 травня.
Того дня жінка була вдома. Близько опівночі їй зателефонував начальник охорони.
— Він сказав: “В установі захоплення. Гурякова й Усачова озброєна окупаційна влада забрала в кайданках. Соболєв чекає особовий склад завтра о 9-й”.
Після цього свідка написала повідомлення всім своїм підлеглим з попередженням, щоб вони не виходили на роботу через загрозу життю. Наступного дня, 12 травня, вона виїхала з Херсона.
Слово взяла адвокатка Охримович:
— Чи відомо вам про події з Гуряковим після 11 травня?
— Зі слів колег я чула, що їх катували й тримали в підвалах, зокрема — в апеляційному суді. Говорили, що це були катівні. Також казали, що їх під дулом автомата примушували працювати в 90-й колонії, — відповіла жінка та назвала прізвища колег, від яких чула це.
Адвокатка також запитала, коли свідка бачила Гурякова після деокупації. Вона повернулася на роботу 14 листопада, у СІЗО вже були й інші колеги, зокрема Гуряков.
— Я вийшла, ми привіталися, поговорили буквально хвилину. Потім під’їхав легковий автомобіль, з нього вийшов С. [перший свідок] і ще двоє з СБУ. Вони запропонували Гурякову й Усачову проїхати з ними. Ми попрощалися, більше я його не бачила.
— Чи відомо вам, щоб Гуряков у період окупації діяв на шкоду Україні або допомагав ворогу?
— Ні. Навпаки — ще раз підтверджую його чітку проукраїнську позицію.
— Вам щось відомо про його переведення в 90-ту колонію? — уточнила адвокатка.
— Лише те, що казали колеги: його туди переміщували під охороною окупантів.
До допиту долучилася прокурорка:
— Як Гуряков дізнався, що ви були в ізоляторі після деокупації?
— У місті всі про це знали. Не було зв’язку, але інформацію передавали з вуст в уста. Приходили не тільки Гуряков і Усачов, а й інші колишні працівники. Вони допомагали — бо ув’язнених випустили, була пожежа, хаос у справах.
— Між виїздом і деокупацією ви з ним спілкувалися? — уточнила прокурорка.
— Ми не спілкувалися. Але він надіслав мені привітання з Днем Незалежності — листівку в месенджері, — відповіла жінка і додала, що Гуряков писав зі свого номера.
— У травні керівництво повідомляло, що є простій і ви можете не виходити на роботу?
— Простій ввели вже після мого виїзду. Мене перевели до департаменту, а СІЗО в простій.
На цьому допит завершився. Наступне засідання призначене на 13:00 18 грудня.
Гуряков перебуває під вартою з моменту затримання у листопаді 2022 року. Захист неодноразово клопотав про зміну запобіжного заходу на м’якший. Зокрема у лютому 2023 року суд задовольнив клопотання адвокатів і дозволив внести заставу. Але прокуратура оскаржила це рішення й апеляційний суд визначив безальтернативне тримання під вартою. Надалі районний суд Одеси більше не призначав заставу, щоразу продовжуючи тримання під вартою на два місяці. А спроби захисту оскаржити ці рішення були невдалі.
