Як Зеленський бореться з корупцією: шість кроків вперед і десять назад

Зеленський і корупція

Безкомпромісно боротися з корупцією, карати за злочинні схеми попередню владу, і передусім експрезидента Петра Порошенка. Із цими гаслами прийшов до влади чинний президент України Володимир Зеленський. Ці гасла глава держави час від часу повторює у своїх відеозверненнях. Але з реальними кроками не все так однозначно.

До Міжнародного дня боротьби з корупцією Радіо Свобода зібрало найважливіші рішення влади, які впливають на українську корупцію та на боротьбу з нею: від моменту зміни влади в Україні і донині. І попросило експертів оцінити їх.

Українська влада бореться і боротиметься з корупцією, але це дорога з двостороннім рухом: до боротьби мають долучатися і прості українці. Про це президент України Володимир Зеленський говорить в одному зі своїх відео.

«Якщо від вас вимагають хабар, пропонують відкат чи будь-яку іншу корупційну схему, будь ласка, не мовчіть! Не потрібно писати у соцмережах: «Всьо пропало, ці – такі самі, як ті, Зеленський поставив своїх «рєшал». Ні. Ось телефон, це «гаряча лінія» НАБУ. Дзвоніть і повідомляйте».

9 грудня, у Міжнародний день боротьби з корупцією, саме час оцінити, що позитивного встигла зробити чинна влада у цій сфері. І що негативного. І яка шалька терезів наразі переважує.

В Україні глава держави має вичерпний перелік повноважень і не може виходити за його межі: це забороняє Конституція. Основні з них стосуються безпекових питань, зовнішньої політики, гарантування прав громадян та підписання чи ветування законів.

Тож чи варто оцінювати дії Зеленського окремо, а решту рішень влади окремо?

Я хочу відповідати за те, що у нас відбувається
Володимир Зеленський

«Мене обрав народ України. І я відповідальний за те, що будується в країні. Так, це не мої повноваження, але я хочу відповідати за те, що у нас відбувається. І це найголовніше повноваження президента», – так сам Володимир Зеленський визначає межі своєї відповідальності.

Нинішній глава держави має у парламенті лояльну монобільшість, він двічі ініціював перезавантаження уряду та Генпрокуратури, відтак його вплив на антикорупційну політику не можна розглядати ізольовано: за більшість доленосних рішень він несе персональну відповідальність, вважають експерти, громадські активісти і політики, з якими поспілкувалося Радіо Свобода.

Експерти: «До весни 2020 року – прогрес, а потім – таке враження, що змінився і президент, і взагалі все»

Більшість співрозмовників Радіо Свобода виділяють два чітко розмежовані етапи, які пройшла влада після президентських та парламентських виборів.

Перший період – спроба робити кроки, які зменшують рівень корупції у державі.

Другий – намагання відкотити реформи, демонтувати антикорупційну інфраструктуру і мінімізувати відповідальність за корупцію, наголошує у розмові з Радіо Свобода засновник громадської організації StateWatch, експерт з протидії корупції Олександр Лємєнов.

З Нового року почався відкат антикорупційних реформ
Олександр Лємєнов

«До Нового року відбувалися позитивні зміни, і я теж був частиною цих змін (в напрямку реформування прокуратури). Ми відчували, що антикорупційна реформа так чи інакше рухається вперед, попри спротив та різні бачення цього руху. Ми бачили початок роботи Антикорсуду, ми бачили, як НАБУ і САП припинили між собою боротися і змогли працювати разом. Ми бачили, що прокуратура може бути «з людським обличчям» і бути ефективним координатором усіх органів правопорядку, – пригадує експерт. – А з Нового року почалося гальмування, а потім взагалі поступовий відкат антикорупційних реформ. Підняли голову ті, хто був проти реформ, але мімікрували. Повернулися «договорняки». На місце генпрокурора Руслана Рябошапки призначили Ірину Венедіктову, а далі – зміна керівництва ДБР і обезголовлення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Про два періоди, «прогресу» і «відкату», говорить також виконавчий директор «Трансперенсі Інтернешнл Україна» Андрій Боровик.

«Перші три-шість місяців роботи Верховної Ради 9-го скликання були позитивними у плані антикорупції. Це і зменшення навантаження на НАЗК, і повернення норми про незаконне збагачення та «цивільна конфіскація». Один з позитивних прикладів, який досі існує – це змінене керівництво Фонду держмайна України. ФДМ досі здійснює власну реформу та проводить приватизацію, і «березневі» струси у владі його наразі не зачепили. Але загалом складається враження, що з березня 2020 року в Україні змінився президент, та і взагалі змінилося все. Ніби десь відбулися таємні вибори, і всю владну команду було змінено», – оцінює експерт. Він говорить про «відкат» антикорупційної політики та реформ загалом.

«Після березня з позитиву ми бачимо хіба що голосування за Антикорупційну стратегію та ухвалення земельної реформи. Але ж в Україні є Конституційний суд, який може швидко скасувати і її», – іронізує експерт.

Радіо Свобода наводить позитивні та негативні (за оцінками експертів) рішення влади, які найбільше вплинули на корупцію та боротьбу з нею.

Кроки вперед

Перша антикорупційна стратегія

Стратегії, яка би розпланувала боротьбу з корупцією на роки, в України не було ніколи. Цей документ, розроблений НАЗК, охоплює п’ять років: з 2020-го до 2024-го. До роботи над ним долучилися експерти й громадянське суспільство. Зрештою антикорстратегію підтримав уряд, а Верховна Рада 5 листопада проголосувала за неї у першому читанні.

Перезавантаження НАЗК

Нового керівника Нацагентства з запобігання та протидії корупції Олександра Новікова призначили в січні 2020 року. Після цих кадрових змін почалося перезавнатаження НАЗК, одним із корисних наслідків якого є й вищезгадана антикорупційна стратегія. Але ці успіхи частково знівелювало рішення КСУ, який у жовтні забрав у НАЗК частину повноважень.

Закон про захист викривачів

Закон, який визначає винагороду для тих, хто розкрив корупційний злочин та гарантує їхню анонімність і захист від помсти, Верховна Рада ухвалила в жовтні, а президент Володимир Зеленський підписав у листопаді 2019 року. Норми закону почали діяти 1 січня.

Так, викривач має право на винагороду (10% від збитків, яких завдав державі корупціонер, але не більше від трьох тисяч мінімальних зарплат), він має право на анонімність, забезпечується адвокатом та іншими видами захисту, антикорупційні органи контактують з ними через захищені канали зв’язку. Проте рішення КСУ, яке забрало частину повноважень в НАЗК, ослабило і захист викривачів.

Реформа публічних закупівель

У бізнесу побільшало можливостей для участі в державних тендерах, а якщо державний замовник незаконно обмежує ці можливості, підприємці мають механізми для захисту своїх прав. Це передбачає нова редакція закону «Про публічні закупівлі», яка діє з 19 квітня 2020 року.

Новий закон змушує державного замовника виконувати процедури швидше, повідомляти про умови конкурсу раніше, а документи про угоду оприлюднювати в повному обсязі.

Всі норми, які змінилися, розтлумачують на сайті системи «ПроЗорро».

«Мала приватизація» стала вигідною для держави

У Фонді держмайна з вересня 2019 року змінилося керівництво: відтоді його очолює Дмитро Сенниченко. Новий менеджмент ФДМ зміг реформувати алгоритми приватизації, визнають представники «Трансперенсі Інтернешнл» та інші експерти. Особливо це помітно на так званій «малій приватизації»: ціни на аукціонах зросли у два з половиною рази, самих аукціонів побільшало на чверть, а вигода для бюджету (від проданих невеликих об’єктів) наближається до 2 мільярдів гривень за 2020 рік, а це вчетверо більше, ніж виручили у 2019 році.

Фонд держмайна також зміг продати такі знакові об’єкти, як готель «Дніпро» та 13 спиртзаводів у різних регіонах. Раніше держава мала монополію на спирт, і цей факт призводив до масштабної корупції, кажуть експерти.

Справа проти депутата Юрченка

Антикорупційний суд заарештував майно народного депутата Олександра Юрченка, якого підозрюють у спробі вносити лобістські правки у законодавство про відходи.

17 вересня САП повідомила Юрченку про підозру в «отриманні неправомірної вигоди з використанням законних повноважень та обов’язків».

Напередодні депутат Гео Лерос розповів, що Юрченка «затримали за хабарництво». Як наслідок, Юрченка виключили з фракції, генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала йому підозру. ​

Кейс Юрченка став першою кримінальною справою проти депутата дев’ятого скликання.

Юрченко був у СІЗО, однак вийшов під заставу за понад 3 мільйони гривень.

Однак справу Юрченка називають не лише позитивним, а й негативним прикладом: порушення справи та вручення підозри відбулися лише після великого розголосу та тиску громадянського суспільства.

Кроки назад

Основними, але не єдиними проявами «корупційного реваншу» в Україні за часів Зеленського стала низка рішень Конституційного суду, які підважують антикорупційні органи та фактично скасовують попередні реформи, визнають експерти, опозиція та навіть низка представників влади.

Атака на НАБУ

Рішення КСУ від 28 серпня визнало неконституційним указ п’ятого президента Петра Порошенка про призначення директором НАБУ Артема Ситника. Наступним рішенням від 16 вересня суд визнав неконституційними деякі норми закону про НАБУ. Йдеться, зокрема, про повноваження президента України створювати НАБУ та брати участь у його формуванні та у «запуску» структур, які його контролюватимуть.​

«Наслідками таких рішень (КСУ) є системне послаблення інституційної спроможності органів, покликаних викривати корупцію, та звільнення від відповідальності осіб, причетних до завдання шкоди інтересам держави в особливо великих розмірах», – ідеться в офіційній заяві НАБУ.

Експерти називають це рішення одним із найбільш руйнівних для української системи антикорупційних органів. ​

Атака на НАЗК і скасування електронного декларування

27 жовтня 2020 року КСУ визнав неконституційними обов’язкове електронне декларування для посадовців, статті Кримінального кодексу про недостовірне декларування та незаконне збагачення, право Нацагентства з запобігання корупції перевіряти спосіб життя представників влади, скасував права НАЗК на доступ до державних баз даних та повну перевірку всіх декларацій, а також зобов’язав прибрати ці декларації з публічного доступу. Ця норма вдарила не лише по НАЗК: наразі українські суди закривають справи щодо недостовірного декларування, які розслідувало НАБУ. Це рішення підриває основи антикорупційної реформи в Україні, вважають українські експерти та західні дипломати, також воно може стати однією з підстав для припинення безвізу.

Верховна Рада лише частково виправила проблеми, спричинені цим рішенням КСУ: своїм рішенням вона спробувала повернути кримінальну відповідальність за неправду в деклараціях, однак підвищила поріг для неї до 9 мільйонів гривень. Позбавлення волі за це, яке раніше передбачав закон, замінили на штрафи та виправні роботи. І найгірше, що повноваження НАЗК не відновлені, звертають увагу в «Трансперенсі Інтернешнл» та в StateWatch.

АРМА без голови

Агентство з розшуку і менеджменту активів уже рік не має повноцінного очільника. Попереднього голову АРМА Антона Янчука Кабмін звільнив у грудні минулого року, призначення нового заблоковане через те, що парламент не призначає своїх членів до конкурсної комісії. АРМА відповідає за пошук корупційних активів, за їхнє збереження на час суду та за управління ними, яке зберігає їхню вартість, а крім того, приносить державі кошти від арештованого, імовірно, нечесно нажитого корупціонерами майна. Один із резонансних прикладів роботи АРМА – елітна квартира Віктора Януковича на Оболоні, в якій кілька років ніхто не жив і яка нині отримала орендаря і поточний ремонт. Відсутність очільника АРМА несе ризики, і з точки зору контролю за корупційними активами, і з точки зору зобов’язань України перед Заходом.

САП без голови

В серпні 2020 року голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький написав заяву про звільнення, а генпрокурорка Ірина Венедіктова відставку прийняла. Відтоді голови в САП немає, і фактично нею керує генеральна прокурорка.

З травня цього року Ірина Венедіктова звинувачувала САП у порушеннях і в неефективній роботі. Холодницький потрапляв у скандали і за попередньої влади, однак його звільнення призвело до втрати незалежності САП, кажуть фахівці.

«Обезголовлення» САП вже вплинуло на низку резонансних антикорупційних справ, на це вказують експерти та представники опозиції.

Справа Микитася: навіщо втрутилася Венедіктова?

НАБУ розслідує справу, яка стосується можливої причетності заступника голови Офісу президента Андрія Єрмака Олега Татарова до фальсифікації експертизи у справі колишнього народного депутата, а нині забудовника Максима Микитася.

У грудні з’явилася інформація про те, що НАБУ і САП повідомили забудовнику Максиму Микитасю про нову підозру – у наданні хабаря експерту за заниження вартості житлового комплексу, а одного з фігурантів справи заарештували. Після цього генпрокурорка Ірина Венедіктова відсторонила всіх прокурорів САП, які вели цю справу, і призначила її процесуальним керівником себе саму.

В Національному антикорупційному бюро заявляють, що Офіс головного прокурора України (ОГПУ) «свідомо зриває справу», бо генеральна прокурорка Ірина Венедіктова «змінила процесуальних керівників у кримінальному провадженні», через що детективи НАБУ та прокурори САП не змогли у передбачені законом терміни повідомити Татарову про підозру.

В Офісі президента заперечили, що радилися, як рятувати Татарова від детективів НАБУ. Сам він запевняє, що його і не збиралися затримувати.

Тим часом Микитась в межах угоди зі слідством добровільно відшкодував до державного бюджету 50 мільйонів гривень збитків і вийшов із СІЗО під домашній арешт.

НАБУ і Гео Лерос vs брати Єрмаки

29 березня народний депутат від «Слуги народу» Гео Лерос опублікував у фейсбуці відеокадри, на яких брат голови Офісу президента Денис Єрмак проводить кілька розмов. Законодавець називає ці зйомки «відеодоказами», як «Єрмак через свого брата барижить державними посадами, впроваджує свою програму до правоохоронних структур та оборонки».

Справу розслідує НАБУ: ідеться про можливе отримання неправомірної вигоди за вплив на призначення посадовців як Денисом, так і Андрієм Єрмаками.

Андрій та Денис Єрмаки спростовують ці звинувачення.

Тим часом СБУ та ДБР за зверненням глави ОП перевіряють, хто і як зробив ці записи та як вони опинилися в депутата.

СБУ вже затримало імовірного автора записів, його звинувачують в участі у злочинному угрупованні.

Фонд боротьби з COVID-19, «закатаний в асфальт»

Гроші зі спеціального Фонду боротьби з COVID-19 переважно пішли на інші, не медичні цілі. Це визнають навіть представники уряду, а опозиція на цій підставі звинувачує владу в корупції та в тому, що гроші на порятунок людських життів «закатали в асфальт».

Розмір цього фонду – 66 мільярдів гривень, з них на дороги до кінця року піде приблизно 33 мільярди, 8,4 мільярда – на соціальну підтримку тих, хто постраждав через карантин, 2,4 мільярда – на доплату силовикам. ​

Коли радник глави ОП, колишній міністр фінансів Ігор Уманський подав у відставку, він почав повідомляти про численні зловживання влади, найбільшим з яких він називав витрати на дороги грошей з «ковідного фонду»: нібито в інтересах наближених до влади компаній.

Локалізація: держава зможе «вручну» регулювати публічні закупівлі?

Частина постачальників, які працюють із системою електронних закупівель «ПроЗорро», може отримати перевагу перед рештою, якщо їхня продукція потрапить до особливого переліку Міністерства економічного розвитку.

МЕРТ пропонує надати додаткову перевагу в електронних закупівлях постачальникам машинобудівної продукції, які підтвердять, що українська складова в її собівартості не менша за 35%. Про це йдеться в проєкті урядової постанови про закупівлі «з підтвердженим ступенем локалізації».

Проєкт урядової постанови ще не ухвалений, але аналогічну ініціативу просуває парламент. В липні Верховна Рада ухвалила за основу зміни до закону України «Про публічні закупівлі», які надають перевагу в торгах місцевій машинобудівній продукції.

Влада декларує наміри підтримати українську економіку, але експерти, як українські, так і західні, вбачають у цьому руйнування конкуренції на українському ринку, джерело корупції й те, що гроші платників податків витрачатимуться не завжди раціонально: тоді, коли можна буде купити дешевший іноземний товар, купуватимуть український, який може бути дорожчим на третину.

«Плівки Вовка» – хрест на судовій реформі?

В липні цього року НАБУ оприлюднило нові записи розмов суддів Окружного адмінсуду Києва, які можуть свідчити про їхні корупційні дії. За даними слідства НАБУ, низка суддів на чолі з головою ОАСК Павлом Вовком «діяли у межах злочинної організації, яка мала на меті захоплення державної влади», та мали вплив на низку органів влади в Україні.

Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова зволікала з підписанням підозри суддям, зазначають екперти, а Вища рада правосуддя просто відмовилася відсторонювати фігурантів справ із посад: вони продовжують вершити правосуддя в ОАСК. Експерти наводять історію з ОАСК як приклад припинення судової реформи в Україні. За деякими прогнозами, реформа може бути скасована повністю, якщо КСУ визнає неконституційною частину норм про новостворений Антикорупційний суд.

Мінстратегпром і «Укроборонпром»: боротьба за вплив на ОПК

Віцепрем’єр, очільник створеного у 2020 році Міністерства стратегічних галузей промисловості Олег Уруський намагається пропонувати своїх кандидатів на посади директорів підприємств, які входять до «Укроборонпрому». Про це говорять експерти організації StateWatch та співрозмовники Радіо Свобода в уряді та в самому концерні. Таке втручання уряду в призначення керівників держпідприємств забороняє закон.

Уруський в інтерв’ю Радіо Свобода спростував вплив на підприємства.

Ще один з проявів конфлікту між менеджментом «Укроборонпрому» та Уруським є те, що реформа концерну уповільнилася. Зокрема, йдеться про законопроєкт номер 3822 щодо реформування оборонно-промислового комплексу, який допомагали розробляти українські та західні експерти та який із липня 2020 року – в комітетах парламенту, але після створення Мінстратегпрому його розгляд фактично призупинився. Призначення новим керівником «Укроборонпрому» Юрія Гусєва може або відновити реформу українського ОПК, або ж остаточно заблокувати її.

Експерти: «Це рух в напрямку Януковича»

За час правління Зеленського було у сфері боротьби з корупцією зроблено більше шкідливих речей, аніж корисних, каже Олександр Лємєнов.

«Я впевнений, що Офіс президента знав про підготовку скандальних рішень КСУ. З якихось причин Зеленський іде на прив’язі в політичних «мастодонтів», які спричинилися до цих рішень. Це виявляється і в тому, що в Офісі президента змінили Богдана на Єрмака, а в Генпрокуратурі Рябошапку на Венедіктову. І якщо скласти позитивні моменти і «відкат», який потім відбувся, то ситуація, без сумніву, погіршилася. Причому політична відповідальність лежить суто на Зеленському. Не знаю, чи робить він з цього висновки, але ми свої вже зробили», – визнає експерт.

Зі свого боку перший заступник голови «антикорупційного» парламентського комітету Ярослав Юрчишин оцінює нинішні зміни як «рух у бік Януковича».

«На початковому етапі була спроба боротьби з корупцією. Але зараз ракова пухлина корупції повністю поглинула команду Зеленського. Під ударом опинилися превентивні механізми запобігання корупції. Україна не має антикорупційних органів, які не були б під атакою. САП обезголовлена, ДБР – під контролем ОП. Прокуратура блокує розслідування ключових справ. І на місцях зрозуміли, що ситуація слабко керована, тому корупція повернулася на середню ланку», – визнає депутат.

З точки зору Юрчишина виглядає так, що чинна влада нівелювала власні здобутки в боротьбі з корупцією і навіть частково реформи, які були зроблені в часи Порошенка. Суб’єктивно ситуація нагадує поступове повернення антикорупційної політики в часи Януковича, однак об’єктивну картину дадуть світові антикорупційні рейтинги: зміна позицій України в них буде показовою, анонсує Юрчишин.

Досягнення та провали влади в боротьбі з корупцією, які наводить Радіо Свобода, не є вичерпним переліком. Деякі процеси, як-от запуск Антикорупційного суду, розпочалися до зміни влади і продовжилися після президентських та парламентських виборів. Окрім того, ціла низка резонансних справ проти корупціонерів та рішень влади можуть оцінюватися як позитивний, так і негативний приклад антикорупційної боротьби.

Автор: Євген Солонина; Радіо Свобода


«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Читайте также: