Афганцам в Киеве устроили «джихад» с конфискацией. Налоговая хуже «Талибана»!

СКАРГА-КЛОПОТАННЯ

Я, Годецький Ігор Юрійович, на підставі довіреності ВКК № 235871, від 16.04.2008р. є представником прав та інтересів Насеруддіна Мохаммадуддіна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В порушення вищезазначеної статті Основного закону нашої держави, з причин, які на нашу думку в суспільстві носять назву некомпетентність, а пересічні громадяни називають це корупцією, мій клієнт, а також деякі інші громадяни України – представники афганської діаспори були незаконно позбавлені права власності на майно (а фактично пограбовані), загальна вартість якого становить майже мільйон гривень. Причому незаконні дії мали місце з боку представників податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

З цього приводу мною не однократно на адреси: Прокуратури Деснянського району м. Києва, Прокуратури м. Києва, Управління внутрішньої безпеки ДПА м. Києва, Управління внутрішньої безпеки ДПА України були направлені скарги-клопотання в інтересах мого клієнта, а також інших осіб права та інтереси яких були грубо порушені. Але жодної реакції, та жодної відповіді на сьогоднішній день ні я ані мій клієнт від цих органів не отримали. Незаконно вилучене майно, на суму, що перевищує півмільйона гривень, до сих пір, його власникам ніхто не повернув, та судячи по всьому і не збирається повертати, а бажає привласнити.

Так, Насерруддін Мохомммадуддін не перший рік займається підприємницькою діяльністю, та користується повагою серед інших своїх знайомих земляків – представників афганської діаспори, які також займаються підприємницькою діяльністю. Тому напередодні 20 січня 2008р (коли планувалася поїздка за товаром до м Одеса, на ринок «7-й кілометр»), близько 30 чоловік передали Насерруддіну Мохаммадуддіну кошти, та доручили йому закупити для них певні товари легкої промисловості: одяг, електротовари, посуд та інші товари широкого вжитку (як для особистого вжитку, так і для подальшої реалізації, виключно на ринку). Домовленість зі своїми земляками–підприємцями мій клієнт виконав – та закупив на Одеському ринку необхідну кількість товарів (для себе, а також для своїх знайомих – за їх дорученням та за їх кошти). Але у зв’язку з тим, що порядку на Одеських (як і на багатьох Київських) ринках досі не наведено, продавці товарів не завжди мають на момент продажу товарів необхідну кількість копій сертифікатів відповідності, гігієнічних висновків, інших необхідних документів (хоча для особистого вжитку вони і не передбачені законом як обов’язкові, так як і не передбачені ці документи і при торгівлі на ринках). Тому склалась звичайна практика, коли на товари, для яких при реалізації все-таки необхідні якісь додаткові документи (сертифікати, висновки, дозволи, що необхідні для дитячого асортименту), продавці їх готують та пізніше передають підприємцям, оптовим покупцям під час наступної закупки, а покупці до цього часу зберігають такий товар на складах, не випускаючи його в роздрібну торгівлю. Такої ж позиції притримуються органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Але під час відвантаження товару на склад, абсолютно весь товар, що був закуплений моїм клієнтом в м. Одеса (в тому числі і той, що належав іншим особам) – був конфіскований працівниками податкових органів (і в подальшому товар було передано на зберігання в ПП «Український шлях»). Причому, під час вилучення товару – кількість товару, навмисно, щоб полегшити пограбування, вимірювалася «ящиками», «мішками», «тюками». Тобто, вже під час конфіскації товару (коли ще не було доведено, що товар небезпечний для особистого споживання, або що його власники порушили якусь норму чинного законодавства), особи які його конфісковували були впевнені, що цей товар повертати законним власникам ніхто ніколи не буде, і його можна привласнити, і тому свідомо створювали пересортицю, не запросив навіть Насеруддіна Мохаммадуддіна на процедуру вилучення. Зрозуміло, що навіть в стані глибокого алкогольного токсикозу жоден посадовець не має права конфісковувати майно мішками. Останній такий факт відомий мені з кіноіфільму «Зелений фургон», де «вещдоки» могли братися на «временное хранение». Мабуть, вже час писати новий сценарій «Зелений фургон», де місце дії перенести з Одеси в Київ, а час – з 1918р. в 2008р.

07.02.2008р. відбулося судове засідання (в якому навіть не спробували розібратися чий це дійсно товар), та Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва одного єдиного Насеруддіна Мохаммадуддіна було притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП (яке даного випадку не стосується за визначенням, оскільки дана стаття стосується випадку, коли товар реалізується, а не відвантажується) та на мого клієнта був накладений штраф в розмірі 20 НМДГ з конфіскацією продукції.

Під час судового засідання було встановлено, що «скоєння адміністративного правопорушення підтверджується», в тому числі експертним висновком, за яким «досліджена продукція є неякісною та небезпечною, підлягає вилученню з обігу, не може бути реалізована в торгівельній мережі та підлягає утилізації». Але вивчивши матеріали самої експертизи (яка була призначена ДПІ у Деснянському районі м. Києва), «неозброєним» оком видно, що ні про яку «небезпеку» або «низьку якість» там не ідеться, а все ґрунтується на відсутності маркування, яке для особистого споживання не є обов’язковим, да для торгівлі на ринках – не обов’язкове (див. «Правила торгівлі на ринках», затверджені Наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р., № 57/188/84/105). Тому, «висновок експерта» є таким, що не відповідає чинному законодавству. Крім того, особа, яка проводила експертизу (Спєвак Г. Д.) в своєму висновку посилається на нормативний акт – Наказ Держкомстандарту від 27.11.1996 р. № 499 «Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні» – який взагалі, втратив чинність! Крім того, у п. 8.6 експертного висновку, «експерт» зазначає зразки товарів легкої промисловості (які відповідно, нібито, досліджувалися ним), які взагалі ніким не вилучалися. Так, такі товари, як гральна приставка дитяча «DINOSAUR», а також, дитячий набір інструментів, які досліджував експерт – відсутні у протоколі огляду вилучених товарів (від 26.01.2008р.). Може експерт взагалі не ті зразки товарів досліджував? Це явний підлог!

Також, в п. 8.3 експертного висновку, експерт зазначає: «відсутні сертифікати якості товарів». Але якби експерт замість вивчення нормативних актів які давно втратили чинність керувався би у своїй роботі чинними на даний час нормативними актами, зокрема, «Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005р. № 28 – він би побачив, що не всі товари легкої промисловості, які ним досліджувалися підлягають обов’язковій сертифікації. Так, наприклад, такі товари, як: колготки жіночі, радіоприймачі, які живляться на батарейках, годинники (крім електричних з живленням від електричної мережі), тапочки на резиновій підошві (в тому числі і інше взуття, крім шкіряного та дитячого) і т. д. (які, зокрема досліджував експерт) – не входять до діючого «Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». (відповіді на запити щодо цього питання – сертифікації окремих товарів – додаються, і висновок в них однозначний – сертифікація не обов’язкова).

Припустимо, що вищезазначених «неточностей» та «недоробок» просто ніхто не помітив, але ж крім цього, вважаю, що експертиза є просто незаконною, та такою що не могла бути навіть прийнята до уваги ані судом, ані ким іншим. Так, згідно документу, на основі якого ТОВ «Експерт» здійснювало експертизу конфіскованих товарів – незавірений ніким Сертифікат, який не дає право на проведення товарознавчої експертизи товарів легкої промисловості – такий вид експертизи явно виходить за межі спеціалізації ТОВ «Експерт»! А додане до «експертного висновку» ніким не заврене свідоцтво, яке дає право на проведення товарознавчих експертиз конкретній особі – належить Кібкалу Б. І., але ж причому тут цей громадянин, якщо експертизу проводила зовсім інша особа – Спєвак Г. Д. (жодних документів якого, які підтверджують право на проведення ним такого роду експертизи – якраз і немає)!

Враховуючи вищевикладене, виникають великі сумніви як в професійності експерта, так і в добросовісності проведеної експертизи взагалі. І можу обґрунтовано стверджувати, що не виключно те, що експертиза яка встановила, що товар, вилучений у мого клієнта є дуже і дуже небезпечним, таким небезпечним, що підлягає знищенню – має замовний характер, і спрямована на отримання незаконних прибутків організованою бандою посадових осіб ДПІ Деснянського району м. Києва, разом з керівництвом ПП «Український шлях», яке на даний час теж колишні податківці. Причому, товар був незаконно вилучений у мого клієнта 21.01.2008р., і в цей же день, згідно акту прийому-передачі (складений між ст. о/у ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва Карандою О. С. та заступником директора ПП «Український шлях») вилучений товар був «мішками» (тобто без обліку) переданий на відповідальне зберігання, але сам договір відповідального зберігання цього самого майна був укладений лише 27.03.2007р. Єдиний логічний висновок з цього – або Деснянська і Київська прокуратури деградували настільки, що їх не бояться, або з ними просто поділилися.

Щодо самої конфіскації, то відповідно до ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника. Але ж по-перше, конфіскований податківцями товар, належав не тільки моєму клієнтові, і про це знали і особи, які вилучали товар, і суд, який виносив рішення про конфіскацію товару (не на одну сотню тисяч гривень!). Особи, яким на праві приватної власності належав товар навіть не були залучені в судове засідання (хоча про це неодноразово заявлялось клопотання), їх думка нікого не цікавила, оскільки, найвірогідніше, все вже було вирішено до суду! А по-друге, як зазначено у вищевказаній нормі чинного законодавства, а також, відповідно до ст. 41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Але всіх не купиш! І тому, Постановою Голови апеляційного суду м. Києва Чернушенко А. В., від 04.04.2008р. постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.02.2008р. про притягнення Насеруддіна Мохаммадуддіна до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КУпАП було скасовано. В своїй Постанові Голова Апеляційного суду встановив, що рішення (Постанова) судді Деснянського районного суду м. Києва є необґрунтованим. Незважаючи на це, вилучені речі їх власникам ніхто досі не повернув. При цьому було порушено п. 18 Постанови КМУ від 25.08.1998р. «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним », відповідно до якого, у разі скасування рішення суду про конфіскацію майна або рішення іншого органу про перехід його у власність держави орган, у розпорядження якого воно надійшло, повертає майно, або його вартість відшкодовується власникові в порядку, встановленому законодавством, у тому числі органами Державного казначейства. А хто буде платити за зберігання? Це повинна зробити конкретна особа, відповідальна в податковій міліції за конфіскат – заступник начальника Деснянського управління податкової міліції Самара І. М.

Деснянський районний суд м. Києва, теж визнав матеріали, надані для притягнення Насеруддіна Мохаммадуддіна до адміністративної відповідальності – такими, що не відповідають чинному законодавству і повернув їх в ДПІ Деснянського району. Але в ДПІ Деснянського району, замість справедливого рішення – повернути незаконно конфісковане майно його власникам, продовжилось зловживання посадових осіб ДПІ Деснянського району м. Києва, винних в зловживаннях, в прийомі товару без жодного обліку – «мішками», які намагаються уникнути відповідальності (о/у ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва лейтенант податкової міліції Терниць кий М. В., о/у ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ст. лейтенант податкової міліції Товканюк О. І., ст. оперуповноважений ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва Каранда О. С., в/о начальника ДПІ Богдан Л. В., заступник начальника Деснянського управління податкової міліції (особа, відповідальна за конфіскат) Самара І.М.).

У мене є всі підстави вважати, що дана справа дуже схожа на іншу справу, яка знаходиться у моєму провадженні, де представники податкової адміністрації тільки Дарницького району «вилучили» (а фактично вкрали) майже 3 тони вершкового масла у моєї клієнтки (гр. Шахбазової Л. П.)! І вже більше ріку це масло ніхто не повертає (не дивлячись на рішення суду), за цим фактом вже порушено кримінальну справу за і вона розглядається в Шеченнківському районному суді м. Києва. Так що це виходить не поодинокий випадок, коли податківці «вилучають» майно у громадян, і незалежно від рішення суду, у змові зі «зберігачами» потім це майно присвоюють?!

Крім того, відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Причому, порушення рівноправності громадян (пряме чи непряме обмеження їх прав) залежно від їх національної належності – являє собою злочин, передбачений ст. 161 КК України.

Тому, враховуючи все вищевикладене, а також керуючись ст. 24, 41 Конституції України, п. 18 Постанови КМУ від 25.08.1998р. «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», ст.ст. 4, 19, 20, п. 3 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про прокуратуру» прошу Вас:

1) В порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, витребувати з підлеглих прокуратур (прокуратури м. Києва, та прокуратури Деснянського району) та Деснянської ДПІ матеріали, щодо цього беззаконня, провести відповідну перевірку ДПІ у Деснянському районі м. Києва, щодо законності конфіскації товару (та неповернення його до сьогоднішнього часу) громадянину Насеруддіну Мохаммадуддіну, та іншим особам, чиї права та інтереси представляв Насеруддін Мохаммадуддін;

2) В порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, з’ясувати, чому розгляд справи затягували, та чому ДПІ у Деснянському районі м. Києва доручило проведення експертизи конфіскованих товарів легкої промисловості саме ТОВ «Експерт» (навіть при тому, що дане товариство не має повноважень на проведення саме такої експертизи) – та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень;

3) В разі виявлення, за результатами перевірки, в діях посадових осіб прокуратури м. Києва, та прокуратури Деснянського району, ДПІ у Деснянському районі м. Києва ознак злочинів, передбачених ст. 364, ст. 365 КК України – прошу винести постанови про порушення кримінальної справи стосовно винних осіб;

4) В разі виявлення ознак злочину передбаченого ст. 161 КК України (порушення рівноправності громадян залежно від їх національної належності) – винести постанову про порушення кримінальної справи стосовно винних осіб;

5) Вжити заходи, спрямовані на відновлення порушеного права власності на незаконно конфіскований товар у Насеруддіна Мохаммадуддіна, а також інших осіб-власників, представників афганської діаспори;

6) Негайно вжити заходи прокурорського реагування, провести інвентаризацію, для встановлення дійсної кількості і переліку вилученого майна, та повернути конфіскований товар (який повинен зберігатися на ПП «Український шлях», якщо його не пропили вже, як з’їли масло Шахбазової) його законним володільцям;

7) Про результати розгляду даної скарги, в установлений законом строк, повідомити мене на адресу: м. Київ, 02095, вул. Княжий Затон, 16-а, оф.99.

Додатки:

– копія довіреності (на 1 арк.);

– заяви від громадян-власників вилученого майна (перелік конфіскованих речей та їх вартість) (на 28 арк.);

– відповіді на запити (щодо питання сертифікації) (на 3 арк.)

З повагою,