БАНДА

Мусимо констатувати: держави Україна як такої немає. Є територія, контроль над якою захопило грандіозне організоване злочинне угруповання. До його складу входять окремі бригади — міліцейські, прокурорські, депутатські, бізнесові… В кожного свої подконтрольні об”єкти й території, своя роль. Наділені владою, вони живуть по понятіях, інколи конфліктують, але здебільшого співрпацюють на взаємовигідних умовах. Від них немає порятунку. Населенню час встановлювати кругову оборону. Найліпший вихід: скасувати закони, узаконити “понятія”, без обмежень видати цивільним особам зброю й розформувати так звані “правоохоронні” органи. Тоді всі ми будемо рівними й у людей з”явиться шанс захистити свої природні права. Вас турбує реакція світового товариства? Не переймайтися тим — захід вам не допоможе. Як не допоможе він 17-річному Олександру Тодоренку, якого покалічили п”яіні фастівські мєнти, а прокуратура не побачила в тому складу злочину.Тодоренка Петра Олексійовича

Київська обл., Фастівський р-н.,

смт. Борова, вул. Р. Люксембург, 23, кв.1.

тел. 8(265) 41672

ЗАЯВА

15.04.2003 р. працівники Борівського відділу міліції Ус Василь Васильович та Петручик Ярослав Михайлович відмічали із жінками “День карного розшуку” в кафе “Моноліт”, що знаходиться в смт. Борова, Київської області, Фастівського району.

Близько 23-00 Ус В. В. та Петручик Я. М., які на той час вже були добряче напідпитку, затримали біля кафе “Моноліт” і доставили до відділення міліції мого неповнолітнього сина – Тодоренко Олександра Петровича (27 липня 1985 р.н.) в зв»язку з підозрою у скоєні крадіжки ним особистих речей (куртки та міліцейського посвідчення) оперуповноваженого Петручика Ярослава Михайловича.

В той самий вечір, відповідно перебуваючі в нетверезому стані, оперуповноважений Петручик Я.М. склав рапорт (додаток №1 до цієї заяви) на ім»я в.о. Начальника Фастівського МВС, полковника міліції Рудяка О.М. про затримання мого сина, та разом з оперуповноваженим Усом В. В. почав дізнання.

У цілому відділі міліції ні в кого не виникло запитання: “Куди працівники міліції опівночі ведуть неповнолітнього юнака?”, тому в книзі реєстрації злочинів та пригод запису зроблено не було.

“Потерпілий” Петручик Я.М. та оперуповноважений Ус В.В., не повідомивши рідних, провели допит мого неповнолітнього сина, хоча він неодноразово просив подзвонити додому, але це прохання залишилось поза увагою працівників міліції.

Допит відбувався у такий спосіб.

Мого сина причепили наручниками до батареї опалення у вістибюлі другого поверху та почали мордувати. Били по голові, нирках, печінці, скрізь, куди дозволяла фантазія “дізнавачів”. Потім залишили сина на деякий час подумати над запитання “Куди поділась куртка ?”

Приблизно через п»ять хвилин зайшли Ус В.В. та Петручик Я.М. зі своєю жінкою, відчепили мого сина від батареї, закували знову в наручники, протягнули через наручники лом, протягнули лом між ногами, поклали лом між столами в кабінеті і продовжили побиття мого сина, який вже висів на ломі між столами в кабінеті відділення міліції.

Оскільки син не брав куртки оперуповноваженого Петручика, йому залишалось сльозно просити у “дізнавачів” відпустити його, але Ус сказав, що він “доб»ється від мого сина правдивих показань” до ранку, після чого повісив в нагрузку на наручники гирю в 32 кг, а через декілька хвилин ще одну гирю в 24 кг.

Не витримуючи таких катувань мій син почав втрачати свідомість, “дізнавачі” це побачили та зняли його з лома, продовжуючи при цьому наносити удари по голові, спині, нирках, збили вкров лікоть правої руки.

Про те, що мого сина затримали, мені повідомив його товарищ – Станіслав Крупа. Я приїхав до відділення міліції, де побачив таку картину. Мій син сидить на стільці, обличчя в крові, зчесаний лоб, губи опухли. Під диктовку він писав розписку, що до нього “дізнавачі” не застосовували фізичної сили і що до працівників міліції мій син претензій не має.

Декілька хвилин оперуповноважений Ус був відсутній, потім з»явився в кабінеті та повідомив, що куртку ніхто не брав і вона була знайдена барменом кафе “Моноліт”. Куртка впала за сидіння, де випивали співробітники міліції…

Наступного дня (16.04.2003 р.), аби відновити справедливість і притягти до відповідальності злочинців у міліцейській формі, я звернувся з заявою на ім»я виконуючого обов”язки Начальника Фастівського МРВ Рудяка Г.М. про неправомірні дії працівників міліції проти мого неповнолітнього сина. Була проведена експертиза №43 від 16.04.2003р., в якій визначено, що в мого сина травми голови, численні гематоми по усьому тілу, побиті губи, лопнувші сосуди в очах, побиті зуби, а потім з»явилися рвоти (ознака струсу головного мозку), порушення психіки, тахікардія і острах. Екпертиза робилось по направленню Фастівської міжрайпрокуратури Київської області.

Було проведене службове розслідування, за результатами якого справу передали до Фастівської міжрайонної прокуратури. 12.05.2003 р Старшим слідчим, юристом третього класу Дьячук Н.В. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції Ус В.В. та Петручик Я.С. за відсутністю в діях останніх складу злочину (додаток №2 до даної заяви).

Я написав скаргу на постанову Прокурора Дьячук Н.В., але вважаю, що це не матиме результату, оскільки коли справу треба порушити проти пересічної людини, то це робиться дуже просто, а коли проти представників влади чи правоохоронних органів, навіть за очевидні злочини, тоді ті, від кого це залежить, злочинів “не бачать”. Можна затримати людину, доставити до відділення міліції, там нізащо зробити з людини інваліда, а Прокуратура, орган, який повинен здійснювати нагляд за діями міліції – все це неподобство прикриє.

Отже, маємо повне беззаконня в країні під назвою Україна.

Документи, вказані в заяві можу надати при необхідності.

Тодоренко П.О.

Читайте также: