Психотерапевти, доктори психологічних наук Віталій Климчук та Вікторія Горбунова, обстеживши тисячу анкет нащадків постраждалих від голоду, виявили в них такі посттравматичні налаштування: “Звідси треба тікати, бо нічого доброго тут не буде”, “Нікому не можна довіряти, особливо владі”, “Краще не втручатися у справи, які тебе особисто не стосуються”.
Чуть ли не каждый второй рассказ подтверждает тот факт, что это был целенаправленный процесс на уничтожение украинского народа. За что? За сопротивление, которое оказывало украинское селянство из-за нежелания идти в колхозы.
Голод на Донбасі тривав довше, ніж в решті України, бо індустріальними містечками продовжували блукати тисячі «розкуркулених» селян, позбавлених власної домівки, змушених поневірятися у пошуках їжі.
«З нашого села вивозили підводами людей, які майже нічого не могли взяти з собою з одежі, а особливо з харчів. Їх погружали на нашій станції «Бобровиця» у вагони і вивозили на Урал, за Уральські гори. Вивозили і в часи розкуркулення, і в 1932 і в 1933 році»
Радянська влада вилучала та знищувала фотодокази Голодомору. Лише одиницям вдавалося зробити та зберегти такі світлини. Серед них найбільше вирізняється австрійський інженер Александр Вінербергер, який з 1932-го по 1933 рік працював на харківському заводі «Пластмас».
США солидарны с Украиной в день памяти жертв Голодомора. Это следует из заявления Государственного департамента США 23 ноября по случаю дня памяти миллионов украинцев, погибших 86 лет назад во время Голодомора 1932−1933 годов.
В субботу, 23 ноября, в Украине отмечается День памяти жертв голодоморов.
По состоянию на сегодняшний день 82 % граждан Украины считают, что Голодомор 1932-33 гг. был геноцидом украинского народа.
Да, большевики проводили политику геноцида не только против украинцев, но и против ряда других народов СССР, хотя именно над Украиной они поставили самый «длинный и самый широкий эксперимент» по истреблению нации.
Кріпаки у мантіях та тріумф безкарності
5 Жов, 2026
