Львів

Кримінальний світ старого Львова: як львівські злодії шварґотіли

«Злодійська говірка, – писав Курка, – складається з вигаданих і перекручених виразів, переважно з польської мови, руської і староєврейської, або також з неперекручених польських чи єврейських жаргонних виразів, ужитих інакше від їхнього відповідного значення.

Любов та смерть львівських цукерників

Українська преса писала про вбивство, приховуючи деякі деталі, які показували в не надто гарному світлі українського доброчинця. А от польська преса висвітлила справу з другого боку. Стецьків уже кілька років жив самотньо, вів розгульне життя і мав надмірні видатки, потрапляючи не раз у фінансові тарапати і за своє помешкання віддавна не платив.

Кримінальний світ старого Львова: лист-сповідь мостиського шахрая

У Львові в усі часи його існування не відчувався брак злодіїв, аферистів, шахраїв та інших «брудних типів». Коли наприкінці серпня 1900 р. в Судовій Вишні із в’язниці утік відомий місцевий «пташок» Мєчислав Петро Ейхнер, в поліції припустили, що подався він саме до столиці коронного краю, та розпочали активний розшук, бо «Львів і так має багато злодіїв»¹.

Злодійський світ старого Львова: смертельний перстень

В епоху австрійського Львова комісаром поліції був Герман Фінкельштейн. Він став грозою львівських злочинців, бо вирізнявся неабияким нюхом. Одна зі справ, яку він з успіхом розслідував у 1895 році, була якраз пов’язана зі злодіями. Але полягала не лише на крадіжці, а й на вбивстві.

Втрачений рай аферистів старого Львова

Шахраї існували у всі віки. Не бракувало їх і в міжвоєнний період у Галичині. Більшість із них були при цьому гастролерами і мандрували по цілій Польщі, а зловити їх на гарячому було непросто.

Аферисти старого Львова: фальшиві ротмістри, професори і поліцейські

Після Першої світової з’явилося чимало аферистів, які видавали себе за ветеранів, підшукували заможних вдовичок, розповідали їм про бойові подвиги їхніх покійних чоловіків і з успіхом займали спорожніле місце.

Барвистий світ львівських грабіжників

У 1920-тих роках в завулках Замарстинова і Клепарова чигали на запізнілих перехожих різні підозрілі типи, для яких удар ґнипом (ножем) або напад з метою скоку (грабунку) були повсякденним заняттям і єдиним способом заробити собі на сумер з флєками (хліб з м’ясом).