Кривосуддя за чашкою кави: як Велика Палата Верховного Суду повертає мантії фігурантам корупційних хронік

Судова система вкотре продемонструвала бездоганну кругову поруку та вміння рятувати «своїх» за допомогою віртуозної процесуальної еквілібристики. Поки суспільство вимагає очищення судової влади, а міжнародні партнери прямо пов’язують фінансову допомогу Україні із завершенням судової реформи, найвища судова інстанція країни створює прецеденти, які зводять нанівець роботу антикорупційних органів.

Йдеться про резонансну постанову Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), якою чотирнадцять суддів фактично скасували рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення трійки суддів Київського апеляційного суду — Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного. Про це повідомляє Фундація DEJURE.

Ця історія набула широкого розголосу ще наприкінці 2023 року, коли Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили чотирьох суддів столичного апеляційного суду на одержанні неправомірної вигоди у розмірі 35 тисяч доларів США.

У публічному просторі фігуранти миттєво отримали красномовне прізвисько «судді-кавомани». За версією слідства та матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, передача хабарів відбувалася з особливим побутовим цинізмом: пачки доларів фасували в пакети з-під кави та маскували в коробках з-під елітного віскі перед тим, як рознести по службових кабінетах апеляційної інстанції.

Гроші призначалися за ухвалення цілком конкретного процесуального рішення — скасування арешту двох військово-транспортних літаків Ан-74ТК-100, які належали компанії «EKA GRUPP OU» та перебували в експлуатації в АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «Авіакомпанія Константа». Дисциплінарна палата та пленарний склад ВРП оперативно наклали на служителей Феміди стягнення у вигляді подання на звільнення, визнавши їхню поведінку такою, що беззаперечно порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Здавалося б, дисциплінарна крапка поставлена, а попереду чекає виключно вирок Вищого антикорупційного суду, де наразі слухається кримінальна справа.

https://cripo.com.ua/processes/nasudyly-yak-suddi-kyyivskogo-apelyatsijnogo-sudu-pogorily-na-habaryah/

Проте на захист колег стала Велика Палата Верховного Суду. Під прикриттям турботи про «європейські стандарти» та «право бути заслуханим» найвища судова інстанція скасувала рішення ВРП за скаргами підозрюваних. Справа повертається до ВРП на повторний розгляд, що не просто відкриває для суддів-кавоманів прямий шлях до збереження статусів, пожиттєвих пільг та пенсій, а й створює підстави для виплати їм із кишень платників податків близько 9 мільйонів гривень компенсації за так званий «вимушений прогул» — і це в умовах колосального бюджетного дефіциту держави.

Цей вердикт викликав закономірне обурення правничої спільноти та громадянського сектору. Як зазначають профільні оглядачі, подібні прецеденти сигналізують про початок неприхованого реваншу суддівської корпорації, яка готова перекреслити антикорупційне законодавство заради збереження внутрішнього кастового імунітету.

Анатомія хабаря, літаки «Мотор Січі», віскі та кавові пакети

Аби сповна оцінити абсурдність рішення Верховного Суду, варто повернутися до фабули дисциплінарного провадження, викладеної у рішеннях Другої Дисциплінарної палати ВРП та ухвалах слідчих суддів ВАКС. Влітку 2023 року Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив клопотання прокуратури у сфері оборони та наклав арешт на стратегічне майно — два літаки Ан-74ТК-100 із встановленими авіадвигунами Д-36 та допоміжними силовими установками. В умовах повномасштабного вторгнення такий арешт мав суттєве значення для збереження авіаційних активів.

Представники авіакомпанії подали апеляційну скаргу, яка за результатами авторозподілу потрапила до колегії суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого-доповідача Ігоря Паленика, а також Віктора Глиняного та Юрія Сливи. За матеріалами детективів НАБУ, до справи підключився ще один суддя цього ж суду — В’ячеслав Дзюбін. Саме він виступив посередником і запропонував залагодити питання про скасування арешту за винагороду в 35 тисяч доларів США: по 10 тисяч кожному члену колегії та 5 тисяч собі особисто за «труди».

Прослуховування та оперативна відеозйомка зафіксували кожен крок судової оборудки. 13 листопада 2023 року Дзюбін зайшов до кабінету доповідача Паленика та озвучив пропозицію щодо одержання грошей за зняття арешту з бортів компанії «Константа». Паленик погодився, а в наступні дні послідовно провів розмови зі Сливою та Глиняним. Як зазначено в протоколах НСРД, члени колегії висловили повну згоду. 27 листопада 2023 року колегія слухняно постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги та зняла арешт із літаків, оголосивши резолютивну частину.

Уже наступного ранку, 28 листопада, Дзюбін у салоні власного автомобіля Lexus отримав від представника апелянта обумовлені 35 тисяч доларів. Повернувшись до службового кабінету, він залишив собі частину кушу, а 25 тисяч доларів спакував у картонну коробку з-під віскі та заніс до кабінету Паленика. Паленик забрав пакунок додому, перепакував гроші, замінивши купюри на інші із власних запасів, і розділив 16 600 доларів на дві рівні частини по 8 300 доларів для Сливи та Глиняного. Наступного дня, 29 листопада, ці кошти були передані колегам у пакетах для кави просто в приміщенні суду на Солом’янській площі. Детективи НАБУ та прокурори САП затримали фігурантів на гарячому під час вилучення мічених банкнот.

https://cripo.com.ua/main/yak-sudyly-chotyroh-suddiv-habarnykiv-kyyivskogo-apelyatsijnogo-sudu-dvoye-vzhe-vyjshhy-pid-zastavu/

Незважаючи на такі вичерпні матеріали негласних слідчих дій, отримані за санкцією слідчого судді ВАКС, самі обвинувачені у своїх скаргах до ВРП та Верховного Суду намагалися представити все як «звичайний професійний обмін думками юристів щодо обставин справи». Ба більше, захист суддів наполягав, що матеріали НСРД не можна використовувати в дисциплінарних провадженнях без обвинувального вироку, намагаючись підмінити стандарти професійної суддівської етики презумпцією невинуватості з кримінального процесу.

Процесуальний трюк із часом та як неявка стала підставою для порятунку

Коли ВРП розглядала апеляційні скарги суддів на рішення про їхнє покарання, захист обрав класичну для української судової практики тактику затягування. Засідання призначалося п’ять разів. Двічі розгляд відкладався з причин відсутності кворуму та затримки розгляду інших питань, а ще двічі — 23 січня та 6 лютого 2025 року — ВРП задовольняла клопотання суддів про перенесення через те, що на цей самий час їх викликали до ВАКС для участі в підготовчих засіданнях у кримінальній справі.

Вирішальним стало засідання 11 березня 2025 року. Воно було призначене на 10:00 ранку. Проте напередодні, 10 березня, ВАКС призначив засідання у справі суддів на 16:30. Скаржники — Паленик, Слива та адвокат Глиняного — знову надіслали до ВРП клопотання про відкладення і на засідання ради о 10:00 просто не з’явилися. Логіка була простою: посилаючись на те, що їхнє питання стояло в попередньому проєкті порядку денного аж під номером 14, вони вирішили, що до 16:30 до них черга не дійде, а отже, можна взагалі проігнорувати квазісудовий орган.

Проте ВРП проявила суб’єктність: знаючи про виклик суддів до ВАКС на другу половину дня, рада скористалася нормами регламенту, змінила черговість порядку денного і поставила розгляд скарг суддів-кавоманів другим питанням — одразу після кадрових призначень. Розгляд мав відбутися вранці, що залишало обвинуваченим понад шість годин запасу до поїздки в антикорупційний суд. Оскільки судді не прибули, а поважних причин відсутності о 10:00 ранку вони не надали, ВРП більшістю голосів відмовила у задоволенні клопотань про перенесення, розглянула матеріали справи за наявними документами й залишила подання про звільнення без змін.

Саме цей епізод більшість Великої Палати Верховного Суду перетворила на важку артилерію проти Вищої ради правосуддя. Судді ВП ВС вирішили, що ВРП вчинила «істотне порушення процедури», оскільки розгляд скарг без особистої присутності порушив право скаржників бути заслуханими. Більшість Великої Палати проігнорувала той факт, що між початком засідання ВРП та судом у ВАКС було 6,5 години різниці, а скаржники навіть не стверджували, що не мали фізичної можливості приїхати вранці.

Фактично Верховний Суд узаконив відвертий процесуальний демарш: обвинувачені у корупції особи можуть свідомо ігнорувати засідання дисциплінарного органу, виправдовуючись засіданням в іншому суді наприкінці дня, а потім успішно оскаржувати вердикти на тій підставі, що їх «не захотіли вислухати». Це створює небезпечну лазівку для торпедування будь-яких дисциплінарних справ проти суддівської номенклатури.

Окрема думка чотирьох – викриття маніпуляцій більшості Великої Палати

Постанова Великої Палати ВС не була одностайною. Четверо суддів — Сергій Погрібний (який головував у процесі), Ольга Булейко, Анатолій Ємець та Олег Ткачук — виявили принциповість і виклали розлогу окрему думку, в якій каменя на камені не залишили від аргументації більшості колег. Їхня позиція читається як нищівний вирок методам, якими вища судова інстанція намагається рятувати недоброчесних суддів.

Перший і головний аргумент незгодних суддів стосується меж повноважень Верховного Суду. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» (стаття 52) містить вичерпний перелік із чотирьох підстав, за яких рішення ради про дисциплінарне покарання може бути скасоване: відсутність повноважень у складу ВРП, відсутність підписів членів ради, неналежне повідомлення судді про засідання та відсутність мотивів чи посилань на закон у рішенні. Велика Палата самостійно констатувала, що судді були належно повідомлені, а перших двох підстав не існує в природі. Проте більшість суддів просто вигадала нову підставу — «істотне порушення процедури через незабезпечення участі», якої закон узагалі не передбачає.

По-друге, автори окремої думки довели, що право суддів бути заслуханими взагалі не порушувалося. У засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП ще у жовтні 2024 року представники суддів Паленика і Сливи давали розлогі усні пояснення. На стадії ж оскарження до пленарного складу ради судді та їхні адвокати подавали детальні письмові скарги, заперечення та клопотання. Більше того, 4 березня 2025 року Слива, Глиняний та їхні захисники особисто брали участь у засіданні ВРП. Твердження більшості про те, що скаржників «жодного разу не заслухали», автори окремої думки прямо назвали таким, що абсолютно не відповідає реальним матеріалам справи.

По-третє, судді меншості наголосили на зловживанні процесуальними правами з боку обвинувачених. Неявка скаржників 11 березня о 10:00 ранку не була зумовлена жодними об’єктивними перешкодами, адже виклик до ВАКС був призначений аж на 16:30. Як зазначається в окремій думці, рішення Європейського суду з прав людини покладають на сторону обов’язок сумлінно користуватися процесуальними правами та не вдаватися до тактики затягування. Перенесення розгляду на початок порядку денного було здійснено радою саме для того, щоб встигнути розглянути питання задовго до початку процесу у ВАКС.

Судді Погрібний, Булейко, Ємець і Ткачук також розкрили схему, яку захист намагався реалізувати щодо Віктора Глиняного. Під час розгляду справи у ВС адвокат повідомив, що суддя досяг 65-річного віку і був відрахований зі штату суду у відставку, а отже, його нібито більше не можна звільнити за дисциплінарний проступок. Автори окремої думки справедливо зауважили: на момент учинення проступку, порушення справи та ухвалення дисциплінарного рішення Дисциплінарною палатою Глиняний мав повний статус судді. Зволікання на стадії апеляції не повинно давати особі привілеїв, адже інакше будь-який суддя передпенсійного віку зможе безкарно брати хабарі, просто затягуючи скарги у ВРП до настання 65 років.

Суддівська реставрація – 14 прізвищ і нова лазівка для недоброчесних

14 суддів Верховного Суду скасували звільнення обвинувачених у хабарі на $35 тисяч / Фото: Фундація DEJURE.

Рішення Великої Палати Верховного Суду у справі суддів-кавоманів стало не просто окремим актом допомоги колегам по цеху — воно миттєво відкрило шлюзи для порятунку інших одіозних фігур. Як зазначають антикорупційні експерти, створений прецедент уже активно взяли на озброєння фігуранти розформованого Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК). Судді Євген Аблов та Ігор Качур почали масово ігнорувати виклики на засідання ВРП, вимагаючи нескінченних перенесень і посилаючись на вердикт Великої Палати про те, що рада «зобов’язана їх особисто заслухати».

Цей процес набуває особливого цинізму, якщо поглянути на прізвища тих, хто голосував за скасування покарання корупціонерам. За скасування рішення ВРП виступили 14 суддів Великої Палати Верховного Суду:

Тетяна Стрелець (яка виступила суддею-доповідачкою у справі), Олександр Банасько, Олена Білоконь, Микола Гімон, Олена Губська, Володимир Король, Олег Кривенда, Микола Мазур, Наталія Мартинюк, Надія Стефанів, Ольга Ступак, Максим Тітов, Ігор Ткач та Віталій Уркевич.

Саме їхні підписи повернули фігурантам скандалу шанс на уникнення дисциплінарної відповідальності.

Подібні рішення демонструють глибоку інституційну кризу самого реформованого Верховного Суду. Замість встановлення найвищих стандартів доброчесності вища судова інстанція перетворюється на адвоката токсичних кадрів нижчих судів. Раніше Верховний Суд уже врятував десятки так званих «суддів Майдану», дозволивши їм обійти кваліфікаційне оцінювання, а тепер перейшов до прямої реабілітації тих, кого відверто спіймали з пачками доларів у пакетах для кави.

Держава, яка щодня веде боротьбу за фізичне виживання та потребує колосальної макрофінансової підтримки союзників, не може дозволити собі таку демонстративну безкарність. Коли Верховний Суд вигадує штучні процедурні зачіпки, аби не помітити хабар у 35 тисяч доларів, він виносить вирок не окремому рішенню ВРП, а довірі суспільства до правосуддя як такого. Справжнє очищення судової влади залишається далекою перспективою доти, доки найвищі суддівські посади займають люди, готові захищати корпоративну солідарність ціною гідності всієї країни.

УК