В Україні на цей момент встановлено 303 факти сексуального насильства, здійсненого російськими загарбниками, повідомляє Офіс генерального прокурора України. Але «ми досі не знаємо всієї кількості постраждалих», – каже Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
За даними ООН, незареєстрованих випадків у 10, а то й 20 разів більше, зазначає Радіо Свобода.
- Чому загарбники під час війни вдаються до насильства на сексуальному ґрунті?
- Чому це є надважким воєнним злочином?
- Як Україна встановлює факти сексуального насильства, скоєного під час російсько-українскої війни?
- Та як допомогають в Україні жертвам зґвалтувань: серед них жінки, чоловіки, діти, люди похилого віку?
Про це у Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством, зумовленим війною, урядовці, прокурори та представники міжнародних організацій розповідали у Києві.
Про історії жертв сексуального насильства Радіо Свобода розповіли психологи, які працюють із людьми, що пережили злочини сексуального характеру.
«Вона мовчала два роки. Жінка поважного віку, вже за 60 років», – пригадує одне із звернень Олена, кейсменеджерка Центру допомоги врятованим, яка допомагає потерпілим отримати медичну, правову та соціальну допомогу.
Радіо Свобода вона розповідає історію жінки, яка під час окупації пережила сексуальне насильство з боку російських військових.
«Вона навіть не знає, скільки чоловіків її ґвалтували»
«Вони знайшли її у підвалі, витягли до будинку, змушували готувати їм їжу. Це був ще березень, холодно і вона була одягнута у зимове пальто, вони її роздягали і ґвалтували. Вона навіть не знає, скільки чоловіків її ґвалтували, це було більше десяти людей. А людина поважного віку… це жахіття продовжувалися декілька днів. Вона не могла нічого вдіяти», – ділиться деталями Олена.
Додає, лише через два роки після того, що сталося, жінка змогла розповісти про пережите.
«Вона постійно плакала. У неї було відчуття дуже великого сорому. Людина в маленькому селищі, вона боялася, що на неї будуть тикати пальцями. Але знайшла в собі сили і подзвонила до нас. Зараз ця людина вже соціалізована, почала посміхатися», – розповідає працівниця Центру допомоги врятованим.
І таких історій каже Олена, дуже багато.
Сексуальному насильству під час російсько-української війни в окупації піддавалися як жінки, так і чоловіки.
«Чоловік потрапив у полон, з нього дуже знущалися. Були і тортури, цигарками випалювали на сідницях букву Z… Дуже сильно постраждав. А одного разу його повезли і викинули в полі, автоматом перебили пальці на руках, і було зґвалтування. Його залишили одного, повністю роздягнутого, в полі», – розповідає про один із недавніх випадків Олена.
Каже, чоловік наважився розповісти психологам свою історію, а поштовхом звернутися до спеціалістів для нього стала сім’я. Зараз він починає життя по-новому.
Злочини сексуального характеру здійснюють і в російському полоні, розповідає Катерина Шатковська, психологиня Центру допомоги врятованим у Києві.
«Людина була в полоні. І вже буквально за два дні перед звільненням, вона зазнала акту сексуального насильства у місці, де її утримували», – ділиться історією Катерина. За її словами, переживши сексуальне насилля, жертвам складно наважитися розповісти спеціалістам про те, що трапилося.
«Тут дуже важливо оцей поріг недовіри переступити, щоб розповісти. Для того, щоб людина почала говорити про такі речі, має пройти дві-три зустрічі, іноді чотири, щоб вона сама говорила. Іноді людина каже, «я не хочу говорити, але факт був». І ми розуміємо, що це для людини дуже травматичний досвід, тому працюємо у форматі «закритої рамки», коли людині необов’язково проговорювати саму ситуацію», – каже Катерина Шатковська.
Скільки злочинів зафіксовано?
- Офіс генерального прокурора зафіксував 303 факти сексуального насильства, зумовлених війною.
- Серед постраждалих 112 чоловіків і 191 жінка.
Про це нині під час брифінгу повідомила Вікторія Літвінова, заступниця Генерального прокурора України. Втім, вона додає – реальна цифра постраждалих набагато більша.
«Адже російські військові чинять сексуальне насильство на всіх окупованих територіях. Від нього страждають як жінки, так і чоловіки і навіть діти. Особливо вразлива група – це матері, сестри та дружини захисників. Від сексуального насильства потерпають і незаконно отримувані цивільні та військовополонені», – розповідає Літвінова.
За її словами, Офіс генпрокурора наразі ідентифікував і повідомив про підозру 45 російським військовим.
«До суду вже направлено акти щодо 29 осіб. 5 злочинців вже отримали вирок в українських судах. Зібрані нами факти свідчать, що (російське – ред.) військове командування не робить нічого, аби запобігти сексуальному насильству. Навпаки, заохочує. Така ситуація і в місцях несвободи», – зазначила Літвінова.
«Сексуальне насильство використовується з метою залякування, приниження і терору. Ці патерни доводять, сексуальне насильство є зброєю для знищення українців як нації», – констатує заступниця генерального прокурора.
Що робить держава?
«Наша спільна місія є дуже чіткою – забезпечити, щоб всі постраждалі отримали підтримку, визнання та репарації, на які вони по праву заслуговують. Росія має заплатити за злочини», – пояснює Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Урядовиця розповідає, з початком повномасштабного вторгнення Україна почала розгортати систему невідкладної швидкої допомоги, підтримки і роботи з громадянами, які стали жертвами сексуальних злочинів в умовах окупації.
У травні 2022 року Україна підписала рамкову угоду з ООН «щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом».
«Ми також почали розвертати систему центрів допомоги врятування по всій країні, пріоритезуючи ті регіони України, які були нещодавно деокуповані, куди повертались громадяни після обмінів», – розповідає віце-прем’єрка.
Про перший відкритий центр пригадує Массімо Діана, представник UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.
«Два роки тому UNFPA спільно з Офісом віцепрем’єр-міністерки з європейської та євроатлантичної інтеграції запустив перший Центр допомоги врятованим у Запоріжжі, який став безпечним простором для людей, які постраждали від війни, зокрема тих, хто пережив СНПК (сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом – ред.). Нині такі центри діють вже у 12 містах України», – розповідає Массімо Діана.
Три із 12 центрів працюють у мобільному форматі, додає Ольга Стефанішина. Урядовиця зазначає, також розгорнули онлайн-платформу, де кожна людина, яка стала жертвою або свідком злочинів сексуального характеру, або хоче допомогти іншій людині, може отримати інформацію.
Кваліфіковану соціально-психологічну підтримку у Центрах допомоги врятованим жертви сексуального насилля отримують безкоштовно і конфіденційно.
Проміжні репарації для 500 постраждалих
Під час пресконференції розповіли і про перші результати пілотного проєкту виплат невідкладних проміжних репарацій постраждалим.
«Цей проєкт якраз спрямований на те, щоб не чекати повного відновлення справедливості, щоб ці громадяни, які зазнали сексуальних злочинів як воєнних злочинів, пройшли необхідну процедуру, яка підтвердить, визнає їх статус жертви і відповідно сформує певне відчуття справедливості. Цей підхід використовувався також в південно-африканських країнах для людей, які постраждали від аналогічних злочинах в умовах воєнного конфлікту», – пояснює ініціативу Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Наразі проект передбачає надання негайних проміжних репарацій 500 постраждалим. За інформацією віце-прем’єрки, 142 особи, включаючи жінок, чоловіків і дітей, вже подали свої звернення і отримали відповідні підтвердження і визнання того, що вони стали жертвами злочинів. 40 осіб вже отримали репарації.
«500 людей отримують допомогу в цьому році. Але на наступний рік ми шукаємо фінансування для 2000 постраждалих від СНПК», – розповідає Катерина Левченко, урядова уповноважена з питань гендерної політики.
«Ми плануємо перетворити цю пілотну ініціативу на повноцінну національну програму, і будемо над цим працювати, і, звичайно, працювати, щоб саме Росія виплачувала ці репарації і таким чином відновлювала справедливість», – зазначає Ольга Стефанішина.
Сьогодні парламент також підтримав за основу законопроєкт, який вводить в законодавче поле питання проміжних репарацій.
«Верховна Рада проголосувала в першому читанні 292 голосами проєкт закону про статус осіб постраждалих від сексуального насильства, пов’язаних з російською агресією, та невідкладні проміжні репарації для таких осіб. Це дуже великий крок вперед, тому що нам дуже потрібна законодавча база для всього, що ми робимо», – пояснює Катерина Левченко.
Про розв’язання проблем, пов’язаних із сексуальним насильством розповідає і Оксана Жолнович, міністерка соціальної політики. Зокрема, за її словами, у парламенті є декілька відповідних законопроектів.
«Є зареєстрований законопроєкт про облік шкоди, завданої життю і здоров’ю в результаті російської агресії. Що це дозволить? Один раз зафіксувавши питання насильства і страждань, ми матимемо цю інформацію в єдиному реєстрі і вже в подальшому не будемо повторно ретравматизувати людину, щоб щоразу вона повинна була повертатися до тих страшних речей і щоразу повторювати свої свідчення чи перед різними інстанціями піднімати свої болі», – пояснює Оксана Жолнович.
Чому відбуваються сексуальні злочини? Пояснення психологині
«Порушення кордонів людського тіла – це найгрубіша форма порушення особистості людини. Тому що люди після таких злочинів розібрані, вони розтрощені. Їх особистість розділена на декілька частин», – вчинення сексуальних злочинів пояснює Катерина Шатковська, психологиня Центру допомоги врятованим у Києві.
Вона каже, що тактика ведення таким чином військових дій дуже груба і дієва, адже ламає людину зсередини.
«Якщо людина зламана з середини, треба довгий час, щоб її відновити. Тому що здорова, повноцінна, відновлена людина більш дієва і спроможна на певні вчинки», – пояснює психологиня.
Саме тому, за її словами, сексуальне насильство використовується як зброя – психологічна і фізична.
«Тому що, коли відбувається сексуальний злочин, відбувається злам гідності людини. І це, мабуть, найгірше, що може статися в такій ситуації. Тому дуже важливо вчасно на це реагувати, розуміти, що це можна відновлювати, і після відновлення людина стає ще сильнішою», – зазначає Катерина Шатковська.
Артінсталяція підтримки
Задля підтримки постраждалих від сексуального насильства в умовах війни, під час пресконференції презентували артінсталяцію – розпис на вікні. Її створили у партнерстві з агенцією культурного розвитку Port of Culture мисткинею Юлією Тверітіною.
Розпис виконали у японській техніці реставрації кераміки – кінцугі. Вона полягає у відновленні розбитого за допомогою лаку і золотого порошку, який виділяє місця зламу золотими лініями, підкреслюючи їх.
Організатори зазначили, що ці елементи композиції нагадують, «травмувальний досвід, який довелося пережити постраждалим, можливо пропрацювати та розпочати шлях відновлення».
Також одним із елементів розпису стали квіти ріпака – ними заповнені фігури чоловіків та жінок. Квітку-ріпак обрали символом запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з війною в Україні у 2023 році.
«Ця квітка швидко відновлюється після зимових морозів та несприятливих умов. Вона символізує надію, що усі постраждалі за допомогою підтримки зможуть залишити травматичні події позаду, зможуть відновитись і продовжити жити далі», – підсумувала віцепрем’єрка Ольга Стефанішина.
За даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, найбільше злочинів сексуального характеру окупанти вчинили у Херсонській, Донецькій, Київській і Харківській областях.
«СЕМА Україна» – громадська організація, що об’єднує жінок, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство внаслідок збройної агресії Росії проти України. Директорка з комунікацій цієї організації Людмила Гусейнова наголошує, що російські військові скоювали такі злочини ще від початку війни 2014 року.
Автор: Ірина Сисак
Джерело: Радіо Свобода