Масовані ракетні удари російських загарбників по Україні 19-22 березня. Що це було?
Україна пережила другу за кількістю одночасного прольоту в одному залпі засобів доставки атаку за всю війну. У виданні аналізують дії ворога.
Спочатку була хвиля з 22 “Шахедів” – розрядити пускові, помацати засобами радіотехнічної розвідки та супутниками позиції наших зенітників, перевірити нові маршрути (деякі дрони камікадзе завели аж під Рівне).
Хвиля з 2 балістичних і 29 крилатих ракет по столиці – скувати наше ПРО і позначити загрозу, не давати маневрувати силами та засобами.
Тим часом росіяни завели БПЛА “Суперкам” углиб – у них зараз нова оптика, це мисливці за нашими пусковими, радарами, командними пунктами. “Суперками” моніторили запасні позиції, куди ми стрибнули після двох днів поспіль роботи та шукали райони, звідки було випромінювання чергових станцій. Декілька з них ми збили, та, зрозуміло, не всі.
Саме через зв’язування в одній системі дронів далекого радіусу з гарною оптикою та каналом зв’язку плюс ударів касетною балістикою ми втратили нещодавно наші вертольоти Мі-8 і пускові ППО.
Причини – противник прокачує свої розвідувально-ударні комплекси, це не манекен для биття.
Як у перший рік масово працювати “Стрілами” та “Осами”, численними пострадянськими ракетами ми вже не можемо – запаси до них вичерпуються.
Ворог же постійно спамить нас “Шахедами”, знає маршрути, куди можна просунути розвідувальний дрон, націлений агентурною та апаратною розвідкою на оперативний тил у тих секторах, де є аеродроми, випромінювання РЛС, підвіз потягами – кількість завжди рано чи пізно переходить у якість.
Ну і основний удар – 88 ракет і 63 камікадзе. Уперемішку паліатив у вигляді С-300 по землі, Х-101, “Іскандери”, “Кинджали”, Х-22.
Це була друга за кількістю одночасного прольоту в одному залпі засобів доставки атака за всю війну. Очікувано вся балістика пройшла, ПРО розгорнути над всією територією ми не можемо. Мета дивна – удар по енергетиці. Хоча пік морозів минув, світловий день зростає, опалювальний сезон хочуть цього року закінчити у березні.
Якось пізно вибивати нам генерацію? Тим більше зараз ми синхронізовані з однією з наймасштабніших енергосистем на планеті – з енергомережею ЄС. Вибили нам трансформатори, або частину ТЕС та ГЕС – ну піде перетікання з Польщі, Румунії, Словаччини. Дорого, а що робити – війна.
Промисловості та заводам не те, щоб начхати, – резервна генерація дорожча, плюс економічні збитки, кошти на ремонт треба витягти з реального сектора. Але їм кинуть повітряну гілку, заведуть дизельні генератори, відключатимуть цивільних споживачів.
Впоралися позаминулої зими – впораємося й зараз. Вже з’ясували – блекаут і те, що відбувається на фронті, не сильно пов’язані один з одним. Так, у тилу є проблеми – заблоковані кілька сотень шахтарів, в окремих регіонах “погасло світло”, вибило генерацію у двох ГЕС.
Атака вкрай неприємна – влучання по ГЕС-1та ГЕС-2 ДніпроГЕС. Перебили балку, якою їздить кран, що піднімає шлюзи. Перебили трубу газопостачання, там сильна пожежа. Пряме влучання у машинний зал – це найболючіше, ремонт може бути довгим, і півроку, і рік, залежно від того, що пошкоджено.
Це неприємно – мали бути пости навколо з малою зенітною артилерією та ПЗРК, об’єкт стратегічний.
Однозначно це спроба “відповіді” за дюжину уражених НПЗ і свіжий Енгельс з ударами по літаках ядерної тріади (як мінімум 4 вибухи в районі злітно-посадкової смуги) – запізно цілити в генерацію і робити нам аварійні відключення у вигляді планової атаки. Імовірно дістали з-під сукна одну з домашніх заготовок на зиму.
Ткнули по Старокостянтинову – крилатими ракетами в спробі дістати наші Су-24М і змусити нас тримати там чергове ППО, ми в курсі, що вони роблять росіянам вкрай боляче західними засобами доставки. Бурштинська ТЕС – це вже не “острів”, це важливий вузол розподілу на заході країни.
Але основна мета – терор великих міст.
Два десятки С-300 по Харкову – у багатьох районах немає світла, інтернету, мобільний зв’язок з перебоями. Хвилі ударів по Дніпру, Запоріжжю, перед цим Київ, стабілізаційні відключення в Одесі.
Красива картинка для кремлівського ТБ – палаючий газ із перебитої труби, мільйон жартів про декомунізацію ДніпроГЕС, картинки із знеструмленими кварталами. І ось уже не так страшно для глибинного народу виглядає евакуація з Білгорода та 600 тисяч барелів бензину на добу, які не виробляють на знищених вакуумних вежах російських НПЗ.
Чергове зміщення акцентів у їхній кампанії повітряних ударів – на початку січня-лютого були прильоти по промислових майданчиках, теж досить неприємні, хто в курсі, той в курсі. Були жертви серед робітників і згорілі цехи – не тільки легпром, якщо що.
Але своєї мети противник не досяг – десятки ударів по НПЗ українськими (не іранськими як у РФ) дронами; нові надводні безекіпажні катери; нова “Богдана” 4.0 на новому шасі і все частіше мелькають вітчизняні САУ у військах; нарощування виробництва радянських калібрів (122 і 152); “Стугни” та ракети до них – все це ми продовжуємо виробляти.
Це точний маркер, що стратегічними бомбардуваннями ВПК вони нам не виключили. І продовжилося не лише децентралізоване виробництво дронів, а й САУ, мінометів, бронемашин, ремонт важкої техніки, тощо. Тепер же їм терміново потрібна була картинка. Тому перенесли зусилля з промки по генерації.
44 дні Кремль накопичував засоби доставки, щоб ударити по енергетиці – знову воювати з трансформаторами та позбавляти мирних людей світла у квартирах.
Якщо це і була відповідь на параліч 10% їхнього виробництва палива – ми його витримаємо. Витримали минулої зими і витримаємо зараз. Трансформатори і машинні зали вже були, і закінчиться все як минулого разу. У Кремля поки що немає засобів гарантовано звалити нас у блекаут.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін
Tweet
