Він уже має запрошення на саміт БРІКС, який відбудеться наприкінці серпня в Йоганнесбурзі. Такі запрошення отримали глави усіх країн-учасниць цього об’єднання – Китаю, Індії, Бразилії, ПАР та Росії, заявила міністерка закордонних справ Південно-Африканської Республіки (ПАР) Наледі Пандор. Але президент Росії Володимир Путін цього разу перебуває в особливій ситуації, зазначає DW.
Фото: atlanticcouncil.org
Де закінчується імунітет лідерів держав?
Адже якщо Путін опиниться на території ПАР, то влада цієї країни має затримати російського лідера і передати його до рук Міжнародного кримінального суду (МКС), голова якого в березні видав ордер на арешт Путіна. А ПАР, яка раніше ратифікувала Римський статут (договір, що лежить в основі МКС, у якому Росія на даний момент не бере участі. – Ред.), відтоді визнає юрисдикцію цього суду. Тим часом у більш ранніх заявах з приводу саміту БРІКС представники влади ПАР посилалися на імунітет, яким у цій країні володіють усі учасники міжнародних конференцій.
“Імунітети існують для того, щоб сприяти застосуванню міжнародного права та взагалі забезпечувати підтримування міжнародних відносин”, – пояснює Крістоф Зафферлінґ (Christoph Safferling), професор міжнародного права в Університеті Ерлангена-Нюрнберга. Зрештою, за словами професора, глави держав та урядів повинні мати можливість зустрічатися без страху бути звинуваченими національними судами інших країн. Проте імунітет, вважає Зафферлінґ, має межі.
У кількох своїх судових рішеннях МКС зафіксував, що імунітет навіть чинних очільників держав не поширюється на юрисдикцію міжнародних судів. “Це правова норма згідно з Римським статутом, і тут немає жодних винятків”, – продовжує професор Зафферлінґ. Іншими словами, навіть імунітет, який діє під час міжнародної конференції, не має юридичної сили щодо президента, якого розшукують за міжнародним кримінальним ордером.
Прецедент з візитом до ПАР Омара аль-Башира
Це ж стосується й південноафриканського законодавства. Вже навіть існує відповідний прецедент, і він пов’язаний саме з ПАР. Володимир Путін – другий чинний глава держави, на якого МКС виписав ордер на арешт. Першим був тодішній президент Судану Омар аль-Башир.
І він приїжджав до ПАР у 2015 році на міжнародну конференцію. ПАР мала екстрадувати суданського диктатора – натомість він безперешкодно вилетів із країни під час таємної нічної операції.
“Після цього Конституційний суд (КС) ПАР постановив, що влада мала заарештувати аль-Башира і що, не зробивши цього, вона у принципі порушила і власне законодавство. Це рішення КС діє й сьогодні. Це означає, що відмова від екстрадиції Путіна порушила б міжнародне та південноафриканське законодавство”, – зазначає Крістоффер Бурк (Kristoffer Burck), науковий співробітник Гессенського фонду досліджень миру та конфліктів (HSFK) Інституту Лейбніца.
Путін – бажаний гість у ПАР?
Що ж трапиться на саміт БРІКС у серпні? Чи може бути, що Путін все ж таки візьме участь у саміті в ПАР? Теоретично – так, тому що МКС має мало можливостей у застосуванні санкцій проти тих, хто не виконує його рішення. “Можна було б винести догану, вказавши на те, що ордер (на арешт Путіна. – Ред.) існує і його має бути виконано, а потім чітко назвати (те, що трапилося. – Ред.) недоглядом з боку Південної Африки. Але врешті-решт так уже бувало”, – констатує Зафферлінґ.
Тому що на відміну від національних держав, у розпорядженні МКС немає власної поліції, яка б забезпечувала виконання чинних законів. Тому МКС залежить від дотримання положень Римського статуту державами, що його ратифікували. “Той, хто цього не робить і не підтримує виконання (договору. – Ред.), послаблює суд. Це цілком ясно, тому що в такому разі ордер не вартував би навіть того аркуша паперу, на якому виписано. Це було б ослаблення МКС”, – вважає Зафферлінґ.
Спочатку ордер на арешт Путіна, за оцінками спостерігачів, задумувався як сильний сигнал – навіть такий політик, як Путін, не повинен почуватися убезпеченим від судового переслідування. “Міжнародний кримінальний суд також зробив це, щоб дуже чітко заявити про себе – сказати: я тут, я можу це, я хочу цього і я домагатимуся цього”, – додає професор Зафферлінґ.
Загалом, на думку професора, після рішення МКС міжнародне право набуло більшої ваги. На відміну від 2015 року, коли аль-Башир відвідав Південну Африку, тепер про візит туди Путіна говорять заздалегідь, ордер на його арешт сприймається як щось серйозне. “Обійти це зараз уже не так просто, у справі є навіть ордер на арешт. Тепер це обов’язково має бути враховано у дипломатичних переговорах. Без цього вже не можна, і це справді хороша новина”, – продовжує Зафферлінґ.
Його колега Крістоффер Бурк налаштований не так оптимістично. Він побоюється, що ордер на арешт чинного президента Путіна може бумерангом ударити по самому МКС. “Украй високою є небезпека того, що відкривається справа, за якою людина проходить як обвинувачена, але цю людину роками не заарештовують.
Насправді якщо Путін не припуститься жодних помилок, то його не заарештують. Це означає, що на роки й десятиліття справа залишиться відкритою. Для безпосередньої функції суду – здійснення правосуддя шляхом ухвалення рішень – це дуже небезпечно”, – попереджає Бурк.
Поки що таких справ небагато. Путін – лише другий чинний глава держави, стосовно якого МКС видав ордер на арешт. Наскільки успішним буде суд, багато в чому залежить від держав, які визнали його юрисдикцію. Для всіх цих процедур ще потрібен час, визнає Зафферлінґ. “І, ймовірно, ми займатимемося цим ще деякий час”, – підсумовує він.
Автор: Ліза Генель
Джерело: Deutsche Welle