Статус інкомунікадо: як Росія використовує абсолютну ізоляцію для приховування воєнних злочинів

Щонайменше 2407 цивільних українців, за даними МІПЛ, перебувають у місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях України та в Росії. Частину з них незаконно притягують до кримінальної відповідальності на підставі сфабрикованих доказів, декого утримують у статусі інкомунікадо — це коли держава не визнає факту затримання, не повідомляє про місце утримання та не надає інформації про правовий статус людини.

Такі дії можуть вказувати на насильницьке зникнення, коли інкомунікадо стає одним із інструментів повної ізоляції людини.  МІПЛ розповідає, чому утримання в статусі інкомунікадо є небезпечним і навіщо Росія використовує цю практику.

Що таке інкомунікадо?

Інкомунікадо — це утримання затриманої людини в повній ізоляції від зовнішнього світу. Ознаками інкомунікадо є:

• відсутність контакту з родиною
• місце утримання не підтверджене або приховується
• немає доступу адвоката
• міжнародні організації, зокрема МКЧХ, не можуть відвідати людину
• країна не визнає сам факт утримання й не висуває людині звинувачень
• родина дізнається про перебування людини у неволі лише зі свідчень інших полонених

Як пояснює Любов Смачило, юристка з міжнародного права і керівниця департаменту аналітики МІПЛ, під час міжнародного збройного конфлікту (МКЗ) цивільне населення перебуває під захистом. Безпідставні затримання, насильницькі зникнення та незаконне утримання цивільних є порушенням прав людини, міжнародного гуманітарного та кримінального права.

Цивільних можуть примусово затримати лише за чітко визначених умов і з дотриманням гарантій, зокрема:

• людина має знати причини затримання
• мати доступ до медичної допомоги та отримувати достатнє харчування, воду, одяг і житло
• утримуватися в приміщеннях, віддалених від зони бойових дій, із належними умовами для здоров’я та гігієни
• мати можливість зареєструвати свої дані та передати їх Міжнародному комітету Червоного Хреста та своїм рідним
• мати можливість приймати відвідувачів, особливо близьких родичів, якщо це можливо
• можливість оскаржити затримання
• право на періодичний перегляд законності утримання
• мати гарантії справедливого судового розгляду у разі висунення обвинувачення

—  Якщо ці вимоги не дотримані, то йдеться про свавільне позбавлення волі. У поєднанні з ізоляцією від зовнішнього світу такі затримання можуть набувати ознак насильницького зникнення, — пояснює Любов Смачило.

Один із гучних випадків утримання інкомунікадо — справа дев’ятьох українців, затриманих під час окупації Херсона. Усі вони заявили, що після затримання їх кілька місяців утримували без звʼязку з зовнішнім світом, зокрема у підвалі колишнього управління поліції, де катували. Після цього росіяни висунули їм обвинувачення та провели так званий суд. Наприкінці січня 2025 року їх визнали винними у нібито підготовці ліквідації чиновників-колаборантів.

У деяких випадках ізоляція поєднується з суцільним приховуванням інформації про людину. Тоді йдеться вже про насильницьке зникнення. Міського голову Голої Пристані на Херсонщині Олександра Бабича викрали у 2022 році. Відтоді жодної офіційної інформації про нього немає. Все, що є, надходить дружині від людей, які перетиналися з Бабичем у різних СІЗО. За останніми свідченнями, його можуть утримувати у слідчому ізоляторі № 2 у Таганрозі. Такі обставини є ознаками утримання в статусі інкомунікадо.

Уже чотири роки не має інформації і про долю Романа Іщенка, військового пенсіонера з Херсона. Росія не висуває йому жодних звинувачень і не повідомляє про місце утримання. Загалом, за інформацією Центру прав людини ZMINA, у статусі інкомунікадо Росія утримує близько 300 українців.

Чому це небезпечно

Утримання без зв’язку із зовнішнім світом вважається серйозним порушенням прав людини. Водночас у міжнародному кримінальному праві інкомунікадо не є окремим злочином, але може бути елементом міжнародних злочинів, зокрема катувань, незаконного позбавлення волі та насильницького зникнення.

Відсутність контакту з родиною, адвокатом і незалежними організаціями означає, що ніхто знає про реальні умови утримання людини. Це значно підвищує ризик катувань, жорстокого поводження, відмови в медичній допомозі і навіть убивств.

Особливо вразливими у таких умовах є цивільні. На окупованих територіях України Росія системно затримує, ізолює їх та вчиняє насильницькі зникнення як інструмент тиску на місцеве населення. Після затримання людини РФ не визнає цього факту і приховує її місце перебування.

Відсутність до затриманих доступу міжнародних організацій, зокрема МКЧХ, має критичні наслідки, оскільки їхня присутність зазвичай стримує катування та інші порушення. Коли ж такого доступу немає, ризики для життя і здоров’я утримуваних значно зростають.

Інкомунікадо небезпечне не лише для затриманих, а й для їхніх родин. Відсутність будь-якої інформації про близьку людину — чи вона жива, де перебуває і в якому стані — створює стан постійної невизначеності, завдаючи сильних психологічних страждань родинам.

Крім того, така ізоляція ускладнює включення затриманих до списків на обмін або звільнення. У багатьох випадках люди, яких утримують інкомунікадо, залишаються у статусі зниклих безвісти, навіть якщо є свідчення про їхнє перебування в неволі.

Чому Росія використовує інкомунікадо

Одна з ключових причин — приховування порушень міжнародного права. Коли Росія не визнає сам факт затримання людини і не повідомляє про місце її утримання, вона уникає будь-якого контролю. У таких умовах неможливо зафіксувати катування чи інші воєнні злочини.

Інкомунікадо також дозволяє ефективніше тиснути на затриманих. Суцільна ізоляція від зовнішнього світу використовується для психологічного і фізичного виснаження, аби змусити людину зізнатися в усьому, чого тільки хочуть окупанти. Ще одна причина — контроль над інформацією. Коли Росія не надає жодних офіційних повідомлень про затриманих, їхні близькі змушені шукати інформацію в неофіційних джерелах, уникаючи публічності через страх за життя своїх рідних.

Крім того, ізоляція дає росіянам час на фабрикацію справ, підробку доказів, формування обвинувачення тощо. Все це згодом можуть застосувати в судах.

Системне використання інкомунікадо також є інструментом тиску в окупації. Затримання, ізоляція та невизначеність створюють атмосферу страху і демонструють, що будь-яка людина може зникнути в будь-який момент.

Авторка:  Яна Ільків

Джерело: МІПЛ