Російська влада вчиняє систематичне катування українських військовополонених та цивільних, і це – злочин проти людяності, йдеться в новому звіті Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, який був представлений Генеральній Асамблеї.
Комісія, яка працює з початку російської агресії і підготувала низку звітів, також зафіксувала тиражування насильницьких практик, які використовуються в слідчих ізоляторах Російської Федерації, а також у СІЗО на тимчасово окупованих територіях України.
Катування, за висновками комісії, є свідомими і систематичними.
У черговій доповіді комісії також йдеться про те, що задокументовані випадки демонструють, що російська влада для катування залучила персонал, який діяв узгоджено та відповідно до розподілу праці. Також російська влада вчиняла сексуальне насильство як форму тортур під час затримання, що є катуванням.
У розмові з Голосом Америки голова комісії Ерік Мьосе підтвердив: ґрунтуючись на доказах, комісія встановила, що російська влада діяла відповідно до скоординованої державної політики катування українських цивільних осіб і військовополонених.
Ерік Мьосе, голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні: тортури набагато більш поширені та систематичні, ніж ми знали, але також існує організована державна політика.
“Отже, вчинила злочини проти людяності”, – зазначив він.
У підсумку комісія рекомендувала Російській Федерації притягнути до відповідальності винуватців, зокрема, командирів та тих, хто наказував, підбурював або спонукав до вчинення міжнародних злочинів.
Також вжити необхідних заходів для запобігання скоєнню таких порушень і злочинів. Співпрацювати з усіма міжнародними моніторинговими та слідчими органами. Вжити всіх можливих запобіжних заходів для захисту цивільних осіб та цивільної інфраструктури та припинити напади на енергетичну інфраструктуру в Україні.
Про нові докази злочинів Росії, сексуальне насильство у слідчих ізоляторах проти чоловіків та що заважає притягнути Росію до відповідальності голова комісії Ерік Мьосе у Нью-Йорку розповів Голосу Америки.
Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Вчора Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні представила Генеральній Асамблеї черговий звіт. Яку динаміку злочинів ви фіксуєте?
Ерік Мьосе, очільник Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні: Це вже дев’ятий звіт. Ми розпочали у 2022 році з вивчення ситуації на чотирьох територіях, які були тимчасово окуповані та звідки потім вивели сили та російські війська. І це було в центрі уваги на початку процесу звітування.
І поступово стало можливим розширити територію, яку ми досліджуємо. Загалом ми охопили велику територію України. Тож ми маємо хорошу картину того, що сталося в кількох областях, але є ще багато роботи.
І.С. Але що ви вже побачили, які тренди можете ідентифікувати зараз?
Е.М. У кількох звітах ми виявили, що Росія вчинила широкий спектр порушень прав людини, гуманітарного права та воєнних злочинів. Це широкий спектр злочинів. На додаток або поступово ми спробували зосередитися на нових темах.
Щодо злочинів проти людяності, незалежно від того, чи вони також скоєні росіянами, ми поки що не дійшли такого висновку. Новий розвиток полягає у тому, що ми визначили як злочин проти людяності один конкретний вид злочину – тортури.
Раніше ми кілька разів виявляли, що тортури були поширеними та систематичними. Але тепер ми можемо підтвердити ступінь їх поширеності та систематичності. І що ще важливіше, ми також виявили, що існує певне перенесення поводження в ізоляторах у Росії на ізолятори в Україні. І у звіті йдеться про катування як цивільних осіб, так і військовополонених. Це дві групи розглядаються у звіті.
І.С.: Але що саме вам вдалося з’ясувати щодо катувань?
Е.С.: Ми змогли дослідити більшу кількість центрів ув’язнення. І, порівнюючи поводження, скажімо, з військовополоненими в різних центрах ув’язнення, ми говоримо про значну кількість, ми з’ясували, що тортури набагато більше поширені та систематичні, ніж ми знали, але й також про те, що існує організована державна політика.
І це привело нас до висновку, що це злочини проти людяності. І це новий елемент.
І.С.: Практично кожного місяця з’являється інформація про вбивство українських військовополонених. Чи розслідували ви цю тему?
Е.М.: У нас був попередній звіт, який включав те, що ми називаємо “сумарними стратами”, але меншою мірою між військовими силами. Позасудове вбивство солдатів не є темою цього звіту. У ньому йдеться про катування, сексуальні злочини та використання вибухової зброї, зокрема, наприклад, атаки на цивільні об’єкти та енергетичну інфраструктуру.
І.С.: Але чи ця проблема стане об’єктом розслідування у наступному звіті?
Е.М.: Це пов’язана, але інша тема. Ми побачимо, що будемо розслідувати навесні.
І.С.: Повертаючись до тортур. Українські та міжнародні правозахисники не раз наголошували на тому, що до українських військовополонених немає доступу, наприклад, того ж Міжнародного комітету Червоного Хреста. І це сприяє катуванню та неналежному поводженню. Чи це відображено у вашій доповіді?
Е.М.: У звіті йдеться про умови утримання військовополонених і цивільних осіб у центрах ув’язнення. Це все. Інші питання, які можуть мати відношення до них, ви згадали про доступ Червоного Хреста, – це не тема, яка висвітлюється в цьому звіті.
І.С.: Ви вже згадали, що ще одна категорія злочинів відображена у цьому звіті – це сексуальні злочини. Які нові результати у цьому напрямку?
Е.М.: У попередніх звітах ми були стурбовані повідомленнями про сексуальні злочини й зазначали, що на деяких окупованих територіях, наприклад, у частинах Київської області, Херсонської та Харківської вони фіксувалися тоді, коли заходили російські війська. Вони ґвалтували та чинили інше сексуальне насильство над цивільними жінками, іноді поєднуючи з жорстоким поводженням як з цими жінками, так і з членами їхніх родин.
Це була одна з моделей, яку ми побачили на певному етапі розслідування. А цей звіт присвячений, зокрема, сексуальним злочинам у слідчих ізоляторах. Ми побачили, що ці злочини дуже часто вчиняються проти затриманих чоловіків. І це важливий висновок у цьому звіті.
Ми змогли побачити, що катування відбуваються в центрах ув’язнення чи то на окупованих територіях, чи в російських місцях ув’язнення, які ми досліджували.
І.С.: Чи може це сексуальне насильство також бути частиною російської політики?
Е.М.: Ми виявили, що існує багато спільних елементів щодо поводження з військовополоненими, а також цивільними особами, які перебувають під вартою. І коли зібрати ці елементи разом, то можна побачити, що вони майже однакові в багатьох установах, як на тимчасово окупованих територіях України, так і в російських установах. Російська влада також направила свій персонал в українські центри ув’язнення.
Сексуальні злочини – один з елементів, які ми побачили, але є і багато інших. Були накази катувати або принаймні відсутність реакції на фактичне катування. І це описує ситуацію безкарності.
І.С.: Як ви змогли отримати цю інформацію про те, що відбувається на тимчасово окупованих територій, адже фактичного доступу туди немає.
Е.М.: Нам доводиться використовувати інші методи, наприклад, дистанційні інтерв’ю або, наприклад, інтерв’ю зі звільненими цивільними або військовополоненими. Комісія не має доступу до цих російських ізоляторів. Тому наші докази базуються на свідченнях військовополонених, які там були.
І.С.: Але чи в цілому відображена ситуація на тимчасово окупованих територіях у звіті, не лише щодо СІЗО, а в цілому?
Е.М.: Ми намагаємося отримувати інформацію також з окупованих територій. У нас немає доступу, але є свої методи. Наприклад, візьмімо Маріуполь. Маріуполь досі окупований, але ми змогли надати досить детальний звіт про те, що відбувалося там у на першому етапі війни у 2022 році.
І.С.: Під час презентації попереднього звіту ви говорили про те, що ви не змогли знайти достатньо доказів геноциду проти українців. Чи змогли ви краще дослідити цей злочин у новому звіті?
Е.М.: Розслідування тривають, у нас є стратегія, бо треба планувати роботу. І в цьому звіті ми зосередилися на сексуальних злочинах, тортурах, вибуховій зброї та атаках на енергетичну інфраструктуру.
Це не виключає, що ми можемо порушувати інші теми. І ми раніше обговорювали коротко геноцид. Наші розслідування тривають.
І.С.: В одному зі своїх виступів ви говорили про те, що світ має притягнути Росію до відповідальності. Водночас останні події, зокрема, візит генерального секретаря ООН до Казані та його зустріч з російським президентом Володимиром Путіним підривають зусилля світу, а також авторитет ООН та Міжнародного кримінального суду, який видав ордер на його арешт.
Як у таких умовах можна розраховувати на притягнення Росії до відповідальності?
Е.М.: Усі погоджуються, що важливо притягнути винних до відповідальності. Мета нашої роботи полягає в тому, щоб знайти відповідні докази та встановити, чи є це злочинами. І якщо так, притягнути винних до відповідальності. Завжди будуть відбуватися події паралельно з нашими розслідуваннями.
Але, наприклад, події політичного характеру зазвичай не впливають на нашу роботу. Ми продовжуємо нашу роботу з доказових розслідувань. І робимо це вже майже три роки.
І.С.: Але як ці звіти можуть допомогти притягнути Росію до відповідальності?
Е.М.: Усі наші докази зберігаються і відображені у звітах. Українські або правоохоронці з інших країн або Міжнародний кримінальний суд можуть зробити запит про доступ до доказів, аби використати їх у кримінальних провадженнях.
І.С.: Але чи вже зверталися слідчі Міжнародного кримінального суду або українські прокурори до вас з такими запитами?
Е.М.: Я можу підтвердити, що до нас зверталися і ми надали докази злочинів. Ми зазвичай не називаємо, хто конкретно. Але ці докази і надалі будуть у наших архівах, доки ми працюємо.
І.С.: Чи вже є розуміння того, над чим ви будете працювати у новому звіті? Чи бачити білі плями, які потребують детального розслідування?
Е.М.: Ми продовжимо наші розслідування. Ми вже зазначили, що ми продовжимо вивчати масові атаки на інфраструктуру. Є й інші теми. Розслідування тривають. Поки невідомо, скільки відповідної інформації ми зможемо отримати. Але все стане зрозумілим, коли вийде наш наступний звіт у березні 2024 року.
Автор: Ірина Соломко
Джерело: Голос Америки