Злочин та кара. Як в Україні правоохоронці відповідають за вбивства, зґвалтування та тортури

Спроби уникнути відповідальності за насильство і свавілля, або пом’якшити її, стали звичним явищем для української правоохоронної системи, яка “своїх не здає”.
У виданні Тиждень.ua вирішили  нагадати резонансні випадки, коли працівники українських правоохоронних органів чинили щодо людей насильство і свавілля, а також, яке покарання за свої дії вони отримали.

У місті Переяслав-Хмельницький 31 травня до реанімаційного відділення лікарні привезли п’ятирічного хлопчика Кирила Тлявова із закритою черепно-мозковою травмою, забоєм головного мозку, внутрішньомозковою гематомою та переломом скроневої кістки. Згодом стало відомо, що дитина стала жертвою місцевих силовиків.

• Как лечить ментобластому. К каким выводам должно прийти общество после убийства полицейскими пятилетнего ребенка

Під підозру потрапили двоє поліцейських, які зчинили у сусідньому з хлопчиком дворі п’яну стрілянину. Силовики спершу стверджували, що дитина травмувалася через необережність під час відпочинку – “послизнулася” та впала на камінь. Однак зрештою лікарі виявили в хлопчика кульове поранення голови. 3 червня Кирило помер, 5 травня його поховали.

Подія викликала резонанс в українському суспільстві. 3 червня під будівлею МВС відбувся мітинг обурених свавіллям поліцейських громадян, які принесли до будівлі на Богомольця квіти, м’які іграшки і написали біля центрального входу слово “Вбивці”. Наступного дня у різних містах під відділками поліції люди влаштовували акції з вимогою покарати винних у смерті Кирила. У соцмережах почали ширитися дописи із закликами відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова із гештегом #Avakoff. Дописувачі закидали міністру провал реформи правоохоронних органів, адже більшість представників старої міліції з часом поновилися на посадах, або перейшли на інші у “реформованій” Аваковим поліції.

Утім, міністр відмовився складати повноваження. Натомість подав у відставку начальник поліції Київської області Дмитро Ценов. Водночас він попросив відправити його в гарячу точку на Донбасі. Однак це переведення радше скидається на підвищення – Національна поліція призначила Ценова головою поліцейських у складі операції Об’єднаних сил (ООС).

Також через убивство хлопчика усунули від виконання службових обов’язків керівників Переяслав-Хмельницького підрозділу поліції Київської області.

4 травня Голосіївський районний суд Києва взяв під варту на два місяці без можливості внесення застави двох підозрюваних у вбивстві хлопчика – Володимира Петровця та Івана Приходька. Крім того, їх звільнили зі служби. Поки триває розгляд справи, випливають дивні подробиці (зброю, з якої стріляли, досі не знайдено, аналіз на вміст алкоголю у крові поліцейських ніхто не проводив, невідомо, хто саме стріляв тощо), які дають підстави вважати, що правоохоронців намагаються “відбилити”.

Такий розвиток подій доволі передбачуваний для справ, у яких підозрюваними виступають працівники поліції, вважають активісти, які борються зі свавіллям правоохоронців. Вони кажуть, що спроби уникнути відповідальності за насильство і свавілля, або пом’якшити її, стали звичним явищем для української правоохоронної системи, яка “своїх не здає”. Тож справа п’ятирічного Кирила Тлявова – один із сумних епізодів серед переліку інших “кривавих” справ, де фігурували силовики.

Смерть Ігора Індила в районному відділку міліції Києва

19-річний студент Ігор Індило загинув у Шевченківському районному відділку міліції Києва у ніч на 18 травні 2010 року після того, як його забрав із гуртожитку рідного коледжу дільничний. Спершу у міліції стверджували, що хлопець помер він падіння на підлогу з лавки.

Водночас громадські активісти і журналісти висловили переконання, що є вбивством, яке стало наслідком дій дільничних інспекторів відділення — Сергія Приходька та Сергія Коваленка.

23 грудня 2011 року Деснянський райсуд визнав Коваленка винним у цій справі, але звільнив його за амністією.

5 січня 2012 року суд засудив у цій справі Приходька до 5 років в’язниці зі звільненням від покарання під іспитовий термін на два роки.

У липні 2014 року відбулося засідання Деснянського районного суду міста Києва, під час якого суддя Ірина Дегтяр зачитала висновки повторної судмедекспертизи, згідно з якими черепно-мозкова травма Індила не могла утворитися через падіння з лави.

Експерти дійшли одностайного висновку, що, судячи з того, як Індило рухався і зайшов у райуправління, травма могла виникнути в період, коли він потрапив в управління і до моменту переміщення його в ізолятор.

Тож суд відправив цю справу на додаткове розслідування.

За даними від 2016 року, старший лейтенант Приходько, головний обвинувачений у смерті Індила, успішно пройшов переатестацію і почав працювати в новій поліції – в Шевченківському райвідділку.

Зґвалтування Михайла Бєлікова у Донецьку

17 червня 2012 року в Донецьку правоохоронці затримали 39-річного Михайла Бєлікова, який пив пиво на автобусній станції. Чоловіка били і катували у дорозі, після чого передали дільничному, який доставив затриманого до опорного пункту №5 Петровського райвідділу міліції. Там Бєлікова знову побили, зламали йому ребро і зґвалтували міліцейським кийком. У результаті потерпілий переніс важку операцію.

У березні 2013 року суд по цій справі виніс вирок трьом правоохоронцям. Однак лише колишній дільничний Руслан Сутковий був засуджений до тюремного ув’язнення. Військовослужбовець Вадим Чижов і старший дільничний інспектор-підполковник міліції Олег Заєць отримали умовні терміни: чотири і п’ять років відповідно. Усіх засуджених зобов’язали сплатити штраф, а також позбавили їх звання.

•  Ментов-насильников родня встречала у суда цветами

Однак грудні 2013 року Апеляційний суд у Донецьку повернув звання засудженим правоохоронцям.

Зґвалтовання Ірини Крашкової у Врадієвці

26 червня 2013 року в Миколаївській області була побита й зґвалтована 29-річна мешканка смт Врадіївка Ірина Крашкова. У скоєнні злочину запідозрили двох правоохоронців з цього селища – лейтенанта Дмитра Поліщука та старшого лейтенанта Євгена Дрижака. У побитті дівчини також брав участь місцевий таксист Михайло Рабіненко.

У червні Поліщука і Рябіненка арештували, але лишили на волі Дрижака, що викликало протести місцевих жителів – обурені люди атакували відділок поліції. Згодом учасники протестів організували врадієвську ходу “проти свавілля міліції”, яка дісталася Києва.

• Как изменилось отношение жителей Врадиевки к полиции через 5 лет после бунта

2 липня начальник УМВС України в Миколаївській області Валентин Парсенюк та керівник Врадієвського райвідділу міліції Віталій Синицький були відсторонені від посад через надання неповної інформації про злочин. Також було звільнено прокурора Врадіївського району Сергія Мочалка.

Зрештою двоє міліціонерів Поліщук і Дрижак отримали по 15 років ув’язнення, таксист — 11. Також до п’яти років ув’язнили заступника начальника райвідділка міліції, майора Михайла Кудринського, який намагався покривати злочин.

Убивство Олександра Цукермана в Кривому Озері

У ніч на 24 серпня в Кривому Озері Миколаївської області за суперечливих обставин помер 31-річний місцевий житель Олександр Цукерман.

Дружина потерпілого зателефонувала до відділення і повідомила, що її чоловік напідпитку буянить. Прибули на виклик до приватного будинку поліцейські одягнули на Цукермана наручники, після чого вивели на двір, де побили та завдали смертельного поранення з травматичної зброї.

• Год после трагедии в Кривом Озере: как судят полицейских за убийство местного жителя

Поліція відкрила кримінальне провадження, попередньо, за ознаками ч. 3 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу). Поліцейських затримали. Після інциденту в селищі розпочалися заворушення біля будівлі районної прокуратури. Також місцеві ледь не спалили відділення поліції.

Експертиза встановила, що, крім завдання побоїв, поліцейський стріляв по закутому в кайданки з травматичного пістолета.

Зрештою місцеве відділення поліції було розформоване, чотирьох підозрюваних поліцейських – Миколу Хоменка, Дениса Ляхвацького, і Олександра Прічіпойду і Романа Богача – заарештували. Трьом з них оголошено підозру за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України — перевищення влади та службових повноважень. А от підозрюваним у вбивстві став Ляхвицький.

Під час слідства було встановлено, що саме він стріляв у потерпілого, від чого і настала смерть.

Станом на січень 2017 року під вартою залишався лише Ляхвицький. Хоменко і Прічіпойда вийшли під заставу у 120 тисяч гривень, Богач залишився на особистому зобов’язанні. Вироку по цій справі досі немає.

Стрілянина по водію квадроцикла в Києві

6 квітня 2019 року у Дарницькому районі Києва старший оперуповноважений в особливо важливих справах Департаменту карного розшуку Національної поліції разом з братом із травматичного пістолета завдали тілесні ушкодження чоловікові, який керував квадроциклом на території зони відпочинку Осокорки.

4 червня Державне бюро повідомило, що зловмисники скоїли злочин з хуліганських мотивів, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням пістолету для відстрілу патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії, вчинили хуліганські дії, які виразились у нанесенні тілесних ушкоджень водію квадроцикла.

У разі доведення вини, підозрюваному поліцейському загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Автор:  Андрій Петринський; Тиждень.ua