Попит на кіллерів: Україна притягує найманих убивць

Кожне десяте вбивство в Україні замовлене, стверджують фахівці. За останніми дослідженнями, вартість замовленого вбивства в Україні – від $1 000 (якщо це побутове замовлення); розцінки на послуги професіонала коливаються від $50 000 до $200 000.

Події 30 вересня на трасі під Одесою, коли від рук злочинців загинуло двоє правоохоронців, а згодом бійня в самому курортному місті наочно продемонстрували кричущу неготовність до виконання своїх обов’язків керівників міліції – мілітарної структури, першочерговим завданням якої є захист життя і здоров’я своїх громадян. Керівництво МВС згодом намагалося виправдати недолугі дії підлеглих… бідністю. Але всі ці пояснення були відверто цинічними на тлі розкішного костюма від «Бріоні», який нап’яв керівник УМВС Одеської області Михайло Яцков на операцію зі знешкодження кілерів.

ОПЕРАЦІЯ НА МІЛЬЙОН

Навіть перша фаза операції із затримання бойовиків видається такою, ніби її планував курсант-першокурсник міліцейської академії. На захоплення професійних вбивць поблизу Одеси у ніч проти 30 вересня замість спецзагону УБОЗ «Сокіл» висунули загін молодняку з «Беркута» без бронежилетів, автоматичної зброї та прикриття. Наслідком цієї помилки стали загибель 21-річного беркутівця Віктора Кожека, 40-річного інспектора ДАІ Олександра Розмаріци і поранення ще чотирьох міліціонерів.

Згодом, коли кілерів вистежили в приватному одеському готелі «Особняк», правоохоронці влаштували справжню Курську дугу – гатили по його будівлі в густозаселеному районі гранатами із запалювальною сумішшю та поливали кулями. Хтось зі спецпризначенців навіть приблизно підрахував, що було витрачено 7 тис. набоїв, а в грошовому еквіваленті розстріл двох злочинців вилився державі в понад 1 млн грн. Наслідком безглуздої стрілянини стали два вбитих злочинці (знешкодження кілерів, ясна річ, ускладнить слідчі дії) і втеча їхнього спільника.

Та головне – шалені репутаційні втрати МВС. Для годиться Могильов призначив службове розслідування, але на останній колегії міністерства не ухвалили жодних кадрових рішень. Принаймні керівник одеського обласного УМВС всидів у своєму кріслі, а всіх собак повісили на начальника кримінальної міліції Одещини Олексія Хлівного. Та й то останнього не звільнили з посади, а лише тимчасово відсторонилина час перевірки.

Генерал міліції народний депутат Геннадій Москаль переконаний, що через вкрай погану роботу Міністерства внутрішніх справ останнім часом питома вага замовних вбивств у країні невпинно зростає, а розкриття таких злочинів нагадує профанацію.

«Зараз МВС навіть дійшло до того, що статистику приховує, вичищає цифри до блиску, ніби ми в правовому раю живемо, – обурюється генерал. – Проте мені вдається діставати реальні дані – вони свідчать про те, що нині оперативна ситуація щодо цієї категорії злочинів надзвичайно напружена, на сході та в Криму вони розкриваються погано. Ще гірше становище із запобіганням їм. Про яке розкриття можна говорити при міністрі Могильові, коли пара кілерів ледве не взяла в облогу всю Одесу? Зараз міліція може впоратися хіба що з убивством тещі, скоєним п’яним зятем. Ми скочуємося в 1990-ті».

ХТО НАЙМАЄ ПРОФІ

Михайло Корнієнко, генерал-полковник, колишній очільник ГУБОЗ України, не настільки категоричний: «Порівняйте лишень: 1995 року по Криму, коли мене направили туди керівником, було 72 нерозкритих замовних вбивства, а це дуже багато на один регіон. Було розроблено спеціальну програму зі знешкодження кілерів.

Туди входили і стеження, і оперативне документування організованих злочинних угруповань, які мали тісні зв’язки з найманими вбивцями. Ця програма надзвичайно ефективно працювала. У 1995-му на оперативних обліках перебувало близько 80 кілерів, а вже за 15 років залишалося щонайбільше два десятки. Зараз їх ще менше». За словами експерта, найпрофесійніші з них – це колишні військовослужбовці, які пройшли спецпідготовку і побували в гарячих точках, а також стрільці-спортсмени.

«Професійні кілери ніколи не підуть на побутове замовлення, – зазначає генерал-пол­ковник Корнієнко. – Адже спеціалізуються тільки на бізнес-замовленнях, які надійшли від людей, зацікавлених у ліквідації конкурентів чи то осіб, яким вони винні гроші. Справжніх найманих убивць непросто знайти. Зв’язками з ними можуть похвалитися тільки серйозні організовані злочинні угруповання (ОЗУ)».

У Росії діє чимало центрів з підготовки та організації замовних убивств. Зокрема, розстріл 27 березня 2007 року в Святошинському райсуді Києва росіянина Максіма Курочкіна вчинив, схоже, його ж співвітчизник, якого, найімовірніше, командирували з території РФ колишні бізнес-партнери загиблого. Виконавця досі не затримали, невідома навіть його особа. Контролюють «кооперативи» найманих убивць колишні правоохоронці, військові чи так звані злодії в законі.

Працівники УБОЗ пригадують, що трапляються випадки, коли кілери беруть чималий аванс і не виконують завдання. Тоді ОЗУ призначають плату за розшук кидали, після тривалих катувань його знищують. Інформацію про страту поширюють у злочинному світі, щоб інші не зазіхали на легкі гроші. Трапляється, що найманці попереджають міліцію, але нечасто. Кілери йдуть на це в разі, коли замовленням їх намагалися підставити, наприклад, вбити знайомих людей.

ПОБУТОВИЙ КІЛЕР

Фахівці-криміналісти стверджують, що на побутові замовлення згоджуються звичайні екс-зеки без особливих навичок чи наркомани. Словом, люди, які потребують грошей і в яких відсутні будь-які моральні запобіжники. Головне для них – мати знаряддя вбивства, якщо дадуть пістолет, стрілятимуть, якщо під рукою буде ніж – різатимуть.

У побутових замовних вбивствах вогнепальна зброя використовується рідко, максимум це може бути мисливська рушниця чи її обріз. Такі найманці не мають спеціальних знань, тому незграбно стежать за своїми жертвами, іноді навіть досить помітно. Професіонали ж розробляють детальний план стеження і знають на зубок про жертву все.

За відкритими даними МВС, серед замовних убивств, яким вдалося запобігти, більшість побутові. Адже коли хтось зі звичайних людей, що не належать до кола спілкування ОЗУ, починає шукати людину для замовлення, він неодмінно натрапляє на міліцейських інформаторів. Правоохоронці імітують вбивство, роблять постановочні фото, демонструють замовнику і проводять затримання під час передачі грошей.

«Замахи на бізнесменів – це 90% усіх замовних вбивств, а ось замовлення на побутовому ґрунті, як-от через родинні сварки, розподіл майна чи ще якісь матеріальні цінності, – лише кілька відсотків їхньої загальної кількості», – пояснює Михайло Корнієнко.

ЗАМОВЛЕННЯ – ОЗНАКА ВІДСТАЛОСТІ

За даними відкритих джерел, у більшості держав Заходу замовлені вбивства становлять невеликий відсоток загальної кількості вбивств. Наприклад, у Великій Британії і США їх не більше ніж 5%. В Австралії з початку 2000-х років цей показник був на рівні 2%. Значно вищий він у країнах СНД і, зокрема, в Україні. Фахівці стверджують, що кожне десяте вбивство у нас замовлене. За останніми дослідженнями, вартість замовленого вбивства в Україні – від $1 тис. (якщо це побутове замовлення), розцінки на послуги професіонала коливаються від $50 тис. до $200 тис.

ГУЧНІ ЗАМОВНІ УБИВСТВА

27 березня 2007 року. У дворі Святошинського районного суду Києва снайпер застрелив Максіма Курочкіна, одіозного російського бізнесмена, причетного до низки рейдерських захоплень в Україні.

5 червня 2007 року. На робочому місці застрелено директора радіоринку на Караваєвих дачах у Києві Геннадія Супруненка. Під час наради, яку він проводив, до кабінету увірвалися кілери, наказали всім лягти на підлогу, а директорові встати. Випустили в нього 10 куль. У МВС стверджують, що Супруненка вбили за борги і що виконавці й замовники цього злочину нині під вартою.

20 травня 2008 року. У Києві біля власного будинку на вул. Антоновича, 4/6 пострілом у голову вбитий керуючий справами НАН України Валерій Арсенюк. У столичній міліції основною причиною злочину вважають його професійну діяльність. Справу досі не розкрито.

2 жовтня 2009 року. Біля київського супермаркету меблів 4room розстріляли його власника Шабаба Алояна і двох охоронців із ДСО МВС «Титан». Один із бодігардів смертельно поранив кілера. Іншого найманця затримали 4 жовтня на Житомирщині. Нещодавно в Україну екстрадували ймовірного замовника – Мераба Суслова, бізнес-партнера вбитого.

5 січня 2011 року. В центрі Одеси застрелили Олександра Коробчинського – бізнесмена, лідера Партії промисловців і підприємців. Покійний висувався в мери Одеси, йому належали фірма «Алекс груп» та будівельна компанія «Інтобуд». Злочин не розкрито.

Автор: Андрій Ткач, «Український тиждень»