Тисяча днів спротиву і більше

Незадовго до вторгнення я писав: “Війна буде катастрофою для Східної Європи — тому що Україна не Грузія, не Чечня і не Молдова. Тому що ми армія з десятками ОТРК, із півтори сотнями важких РСЗВ та тисячами ствольної артилерії. І ми чинитимемо запеклий опір”.

Так і сталося — сотні тисяч убитих і поранених, мільйони біженців, мільйон росіян, які втекли від режиму, інфляція, втрачено газовий ринок ЄС, в Курській області армія РФ грабує своїх власних громадян.

Як вам, сподобалося повторювати як діди?

Незважаючи на просування в Донецькій та Луганській областях завдання РФ так само далеке від виконання, як і взимку 2022 року.

Російським загарбникам не вдалося завдати поразки нам і вивести з війни — простими словами домогтися прямої капітуляції. З падінням столиці, висадженням десанту на аеродроми в центрі і маріонеточною владою.

Не вдалося оточити великі сили в АТО/ООС і влаштувати побоїще серед управління, тилу, артилеристів, сил логістики — те, що важко відновити за лічені місяці і могло призвести до падіння фронту.

Не вдалося нав’язати кабальний мирний договір — роззброєння армії, нейтралітет (відкладену смерть держави), федералізацію, щоб східні окуповані регіони та колаборанти могли накладати вето (блокувати рух до НАТО, переозброєння та реформи). Прихована капітуляція теж не зіграла.

Попри прориви в передмісті Куп’янська вузлового, бої у Часовому Яру та загрозу Кураховому, фронт стабільний. При цьому противник вже атакує на “Жигулях”, тягне за собою артилерію, що буксирується, на МТЛБ і постачає міномети з мотоциклів — можливості для ударів на глибину баків закінчилися.

І ні захоплення Часового Яру, ні прориви до Покровська не вирішують основних проблем росіян. Заради яких вони підняли облікову ставку до 21% (і планують до 23%), друкують грошову масу і ріжуть виплати за поранення.

Плюс нарешті ми отримали дозвіл бити ОТРК і крилатими ракетами західних зразків по території РФ — так, все в другій кампанії вирішиться на землі, але у Москви повно слабких місць в економіці: перевалка вуглеводнів, арсенали, на які надходить допомога від Кореї та Ірану, військова хімія, виробництво та імпорт електроніки.

Їх реально і потрібно вражати як західними ракетами, так і нашими дронами, і нашою “довгою рукою”.

Стратегічні бомбардування — це непросто, але тут є бонус: РФ величезна країна, яку неможливо прикрити ППО. І там є вузькі місця, ураження яких визве каскадну реакцію.

Ні взяття чергового села, ні вихід до Покровська, ні загроза Костянтинівці не зупинять сотні далеких дронів і десятки крилатих ракет, які змушують росіян спливати золотовалютними резервами. Арсенали ГРАУ, НПЗ, порти, склади “Шахедів” — пропущені будуть.

Чому саме зараз надали дозвіл? Вибори, корейці в рамках двостороннього договору в РФ, рік назад виділені бюджетні гарантії на поновлення виробництва ОТРК в Кемдені — є що передавати, і є для чого. Не потрібно мати ілюзій що їм не вистачило ракет, щоб посадити нас за стіл переговорів у тому форматі, який потрібен Москві, а в нас вистачить. Але це важливо і матиме ефект.

F-16 в країні і продовжують надходити — їх уже десятки, а до другого кварталу 2025 року буде багато десятків.

Поки вони відстрілюють крилаті ракети під час ударів по енергетиці та промисловості, продовжують злагодження у складі ескадрильї та ланок, навчаються працювати офіцери та офіцери у ППО з літунами. Але незабаром масово працюватимуть по штурмових бригадах росіян плануючими бомбами та почнуть полювання на носіів КАБ.

У країні вже більше західних ЗРК на озброєнні, ніж пострадянських — відповідно сучасних ракет, РЛС, засобів зв’язку та сполучення. Противник нагромаджував ракети для удару два місяці, результати далекі від тих, що влаштували б Кремль. Є проблеми в Одесі, є проблеми в столиці, графіки відключень, але заводи працюють, колапсу і блекауту не сталося.

Я впевнений, що до можливих переговорів після інавгурації Трампа Москва хоче прийти в стані — ми без Часового Яру, без Курахового і без світла більшу частину доби.  Але глобально навіть це нічого не змінить — вони вже стояли під Барвінковим і контролювали Херсон, ми були в набагато важчому становищі.

І те що вони відгородилися від нас Дніпром, вивели війська з півночі, прикрилися корейцями в Курську, щоб продовжувати атакувати на тих напрямках, що їх цікавлять, не приблизить нас до капітуляції.

Коли прориви росіян пішли трохи швидше, ніж численні атаки Авдіївки та Мар’їнки по власних трупах з просуванням дві вулиці в місяць, дехто в нас втратив віру, надію і волю.

Але ще нічого не закінчено. Багато місяців ми мобілізовували 20-30-40 тисяч людей, очевидно, що за півроку ми не могли втратити сотні тисяч штиків — ці люди в нових частинах та навчальних центрах.

Західні гроші йдуть у український ВПК, плюс працює коаліція дронів. Ворог не може завдавати ударів по нашому тилу в ЕС — всі п’ять виробників САУ працюють на нас, європейці таки встигли відвантажити нам мільйон снарядів, у наступному році в Європі почнуть виробляти ракети до Patriot.

Багато чого, що відбувається в Україні відбувається в тіні, але скоро стане для ворога неприємною реальністю. Війна триває. Україна чинить шалений опір агресору. Ми переможемо.