Нові «покращення». Як змінилася банківська таємниця та як будуть арештовувати кошти

Нові "покращення". Як змінилася банківська таємниця та як будуть арештовувати кошти

Верховна Рада ухвалила в другому читанні закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи» (законопроект № 4367 від 12.11.2020).

У законі міститься заборона забезпечувати позовні вимоги шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, зазначає Судово-юридична газета.

Задля цього стаття 137 Господарського процесуального кодексу доповнена частиною 14, яка містить відповідну заборону. Таким же положенням доповнена стаття 150 Цивільного процесуального кодексу.

Крім того, абзац другий частини тринадцятої статті 137 ГПК викладений в такій редакції:

«Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків».

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України.

Арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

У випадках, встановлених законом, кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу за порушення законодавства є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття.

У разі невиконання такого рішення у визначений Національним банком України строк воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

Банкам дозволять розміщувати на своєму вебсайті відомості про боржників, які є пов’язаними із банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та відсотками) перед таким банком на строк понад 180 днів, а також вимоги банку до таких боржників.

Щоправда, на погляд ГНЕУ, вказані пропозиції не стосуються інформування споживачів послуг банку, що, загалом, є предметом регулювання вказаної статті, а має значення лише для цілей банківського нагляду.

Відомості про таких боржників складаються з:

1) для фізичних осіб – прізвище, ім’я та по батькові, розмір простроченого зобов’язання, кількість днів прострочення;

2) для юридичних осіб – повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, розмір простроченого зобов’язання, кількість днів прострочення.

Опублікування таких відомостей не потребує отримання на це згоди боржника – фізичної особи, яка є пов’язаною із банком особою.

Що стало банківською таємницею

Законопроект, з одного боку, розширює зміст банківської таємниці. Нею стане інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законома також інформація про банк.

Банківською таємницею, серед іншого, буде вважатися також:

— інформація про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

— інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

— інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

— інформація про банки чи клієнтів, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайта) платіжних систем та систем розрахунків, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

— інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

— рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможного, про відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Що не вважається банківською таємницею:

  • Інформація, яка підлягає обов’язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, установлюється Національним банком України;
  • Відомості про боржників, які є пов’язаними із банком особами, які прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та відсотками) перед банком на строк понад 180 днів, та про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» — відомості про всіх боржників, які згідно з даними бухгалтерського обліку банку прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та відсотками) перед таким банком незалежно від строку прострочення;
  • Інформація із системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та у порядку, установлених законом про депозитарну систему України.

Як та кому розкриють банківську таємницю

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:

— на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

— інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара;

— інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;

— за рішенням суду;

  • органам прокуратури України, СБУ, ДБР, Національної поліції, НАБУ, Антимонопольному комітету України, НАЗК, АРМА, – на їх запит стосовно банківських рахунків клієнтів та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме:
  • відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи – підприємця про:
  • наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента, номер рахунку контрагента та код банку контрагента.

— Державній податковій службі;

— Фінмоніторингу;

— особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) у відповідному розпорядженні банку, у разі смерті такого власника рахунку (вкладу) – на їх запит щодо наявності рахунків (вкладів) померлого власника та залишку коштів на рахунках (вкладах);

— державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя) – на їх запит щодо наявності рахунків (вкладів) та залишку коштів на рахунках (вкладах) померлих власників цих рахунків та/або щодо залишку коштів, які належать померлим фізичним особам та зберігаються на будь-яких рахунках у банках, та/або щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на збереженні та/або у заставі банку як заклад, щодо наявності індивідуального банківського сейфа та/або договорів про надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, та/або щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлим бенефіціарам.

— органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям – на їх запит з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» – стосовно банківських рахунків клієнтів та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи – підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента, номер рахунку контрагента та код банку контрагента, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

— Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

— іншим банкам – на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

— Мінфіну, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат – на його запит щодо банківських рахунків фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків та/або зарахування на рахунки і залишки за такими рахунками на визначену дату або за конкретний проміжок часу.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, як в Україні так і за кордоном.

Які правочини будуть вважатися нікчемними

Правочин, внаслідок вчинення якого особа набула або збільшила істотну участь у банку без погодження Національного банку України, у тому числі всупереч забороні Національного банку України, крім випадків, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі, є нікчемним.

Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

У разі якщо особа не звернулася до Національного банку України за погодженням фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку у випадках та строки, визначені Національним банком України, або Національний банк України відмовив такій особі в погодженні набутої або збільшеної істотної участі в банку, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі використання права голосу та/або вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.

Правочин, вчинений особою за наявності заборони Національного банку України відчужувати акції (паї) банку, що належать такій особі, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, є нікчемним.

Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

Автор: Сергей Студенников; Судово-юридична газета

Читайте также: