Білорусь – пристанище криміналу. Подробиці нового життя і бізнесу фінського злочинця, який утік до Лукашенка

У Мінську ось уже п’ятий рік живе фінський бізнесмен зі списку найбільш розшукуваних злочинців Європолу. Журналістам БРЦ вдалося з’ясувати, що тепер за ним полює й Інтерпол. А також дізнатися, хто пов’язує фігуранта однієї з найгучніших шахрайських схем в історії Фінляндії з Білоруссю і чи можуть білоруські силовики не знати про такого гостя.

Розслідування БРЦ підготовлено в партнерстві з фінським телеканалом Yle, латвійським виданням Re:Baltica та литовським медіа 15min.lt, за підтримки “Кіберпартизан”.

Це розслідування почалося із запитання, яке десять років тому поставив собі фінський журналіст Юрі Хяннінен: “Це – фінська НКО. Вона має надавати недороге житло фінській молоді. Чому у неї компанія в Естонії?”. Після кількох великих публікацій у ЗМІ те саме запитання поставила собі місцева влада, а потім і правоохоронці. Так у Фінляндії почалося розслідування корупційної схеми, яку тепер називають однією з найбільших в історії країни.

Чому нею зацікавився БРЦ? Тому що один із ключових фігурантів цієї справи опинився не на лаві підсудних, а в Мінську. Людина, на яку видано ордер на арешт від Європолу і так зване червоне повідомлення Інтерполу, сховалася від правосуддя в білоруській столиці.

Щасливі та корумповані

Фінляндія – країна найщасливіших людей у світі, за версією World Happiness Report, і друга після Данії з найнижчим низьким рівнем корупції. За масштабами соціальної підтримки населення вона також посідає друге місце серед майже півтори сотні країн. Особливу увагу влада приділяє молоді: Міністерство освіти і культури фінансує близько сотні національних молодіжних організацій. Серед них – Молодіжний фонд (Nuorisosäätiö). Саме його діяльність опинилася в центрі корупційного скандалу, сліди якого привели до Мінська.

Історія цієї неурядової організації почалася ще в 60-х роках минулого століття. Її мета – допомагати молодим людям на шляху до самостійного життя. Фонд надає їм орендне житло за доступними цінами, переважно в Гельсінкі. Журналіст національної фінської телерадіокомпанії Yle Юрі Хяннінен розповів БРЦ, що це – унікальна за своєю суттю організація. Вона володіє тисячами квартир, у яких проживає близько п’яти тисяч молодих фінів.

Корупційний скандал розгорівся у 2016 році. З’ясувалося, що з 2015 року фонд почав інвестувати в елітну нерухомість за кордоном. Із судових документів випливає, що нерухомість купували за завищеними цінами. Різницю учасники схеми могли покласти собі в кишеню.

“З Молодіжного фонду вивели багато грошей. І більша частина – пішла в Естонію”, – розповів Юрі Хяннінен.

Джерело: БРЦ. Зображення створено з використанням ШІ

Елітні квартири Фонд купував у престижному районі Таллінна – на пляжі Піріта. За словами Хяннінена, гроші на них брали в банках під заставу майна, яким володіла організація. Він додав, що в межах цієї схеми Фонд не тільки брав кредити, а й сам їх видавав – зокрема естонській компанії Pirita Holding. У 2015 році організація позичила їй €12,1 млн. На ці гроші Pirita Holding придбала ділянку в Талліні у своєї материнської компанії – Brave Capital. У 2018 році Brave Capital продала “дочку” Молодіжному фонду за €5 млн. Таким чином земля опинилася у власності фонду.

Після серії подібних фінансових маніпуляцій до бюджету Молодіжного фонду повернулося лише близько €1,5 млн з виданого Brave Capital кредиту на €12,1 млн. Державний Центр фінансування та розвитку житла Фінляндії, який частково оплачував діяльність організації, зажадав припинити такі інвестиції, щойно дізнався про них. Але на той момент збитки вже були колосальними за мірками країни, пояснює Хяннінен:

“Потрібно розуміти, що у Фінляндії майже немає корупції, у нас не буває корупційних схем такого масштабу. <…> Такі гроші можна спустити за одну ніч у московському ресторані. Але для Фінляндії – це справді величезні суми”.

Нове керівництво застало Фонд на межі банкрутства, хоча ще 2018 року його активи оцінювалися в €50 млн.

“Складно описати словами той хаос, у якому перебував Фонд на той момент. З фінансової точки зору – ось-ось мали відключити електрику майже у всіх об’єктах, тому що рахунки не оплачувалися. На той момент було 4200 квартир. Опалення, електрика – все під загрозою відключення, а на рахунку залишалися лише кілька мільйонів євро. А ось загальний борг та інші фінансові зобов’язання становили близько €300 млн”, – розповів БРЦ новий голова організації Ярі Лайне (Jari Laine).

Фігуранти корупційної справи потрапили під слідство і отримали вироки. Але не всі. Одному з ключових учасників схеми – члену правління естонської Brave Capital – вдалося уникнути суду. Саме він пов’язує одну з наймасштабніших справ в історії фінського правосуддя з Білоруссю.

<h2″>Притулок від правосуддя

Арто Калеві Аутіо (Autio Arto Kalevi) – громадянин Фінляндії, до якого нове керівництво Молодіжного фонду, тільки фінансових претензій пред’являє на суму понад €30 млн.

У Білорусі Арто знайшов не тільки притулок від європейського правосуддя. Уродженка Столбцовщини Христина Базилєва – з 2018 року його супутниця в поїздках до Литви, а з 2020-го – офіційна дружина. Принаймні у 2023 році пара проживала за місцем прописки білоруски: у квартирі площею 74 кв. м на Кальварійській вулиці в Мінську.

Джерело: БРЦ. Зображення створено з використанням ШІ

Крім штампа в паспорті Арто і Христину пов’язує спільний бізнес: 2018 року він зареєстрував у Мінську ТОВ “Ампліон Траст”, а вона обійняла в компанії посаду заступниці директора.

Підприємство складно назвати успішним. За 2021 і 2022 роки збитки становили 43 тис. білоруських рублів (понад $16,6 тис.). Крім того, у 2022 і 2023 роках Міністерство з податків і зборів зафіксувало заборгованість ТОВ “Ампліон Траст” перед бюджетом. А за рішенням білоруського суду, компанія винна мінському аудиторському ТОВ “Бейкер Тілі Бел” понад 5 тис. рублів (понад $2 тис.).

БРЦ з’ясував, що Христина Базилєва входила до складу правління кількох компаній, зареєстрованих у Ризі, зокрема Amplion Trust – тезки білоруського “Ампліон Траст”. Серед власників ще однієї ризької фірми – Iskra Trust – спочатку фігурує Христина Базильова, а з 2021 року – вже Христина Аутіо, зареєстрована під латвійським номером соціального страхування. Як повідомили нашим колегам із Re:Baltica джерела, наближені до місцевих служб безпеки, у вересні 2020 року вона отримала посвідку на проживання в Латвії – таку видають посадовцям підприємств, що зареєстровані в бізнес-реєстрі країни. Однак на час публікації розслідування всі відомі латвійські активи Христини Базилевої (Аутіо) або змінили власника, або були ліквідовані.

Ми намагалися додзвонитися до Христини, однак номери, передані нам “Кіберпартизанами”, були недоступні. Журналісти БРЦ також надіслали їй письмовий запит, але на момент публікації розслідування відповіді не отримали.

Карти, гроші, один пістолет із глушником

Ще одна жінка, пов’язана з бізнесом Арто Аутіо, – його дочка Емма Аутіо (Emma Olivia Autio). Уже перебуваючи в Білорусі, фін переписав на неї латвійську Amplion Trust після того, як місцева поліція зацікавилася діяльністю компанії. Схема, що привернула увагу правоохоронців, могла виглядати наступним чином: фірма Аутіо купує житловий будинок, з ним відбувається щось підозріле, мешканців виселяють, а за якийсь час на цьому місці виростає нова будівля з квартирами за значно вищими цінами. Про подібний випадок розповіла журналістка Re:Baltica Саніта Емберга (Sanita Jemberga):

“Коли він купив будівлю, одна зі стель незабаром обвалилася. У будинку було близько тридцяти квартир і шістдесят мешканців. Усі вони були змушені з’їхати, бо будівлю визнали небезпечною. <…> Таким чином ви робите будинок нежитловим – чи то навмисно, чи то завдяки дуже “вдалому” збігу. Виселяєте людей, трохи чекаєте – і будуєте. А оскільки в них є ліцензія на будівництво, найімовірніше, це буде житловий будинок, і ціни підуть угору”.

Джерело: БРЦ. Зображення створено з використанням ШІ

За словами Саніти Емберги, тільки 2019 року Арто придбав у Ризі 14 об’єктів нерухомості майже на €12 млн. Але географія його бізнес-схем охоплює майже всі країни Балтії. Журналісти видання 15min.lt нарахували в Литві шістнадцять його компаній: п’ятнадцять із них – філії естонських фірм, одна має британське коріння. За даними наших колег, ці фірми не надають фінансової звітності.

Ми намагалися зв’язатися з дочкою Аутіо, якій він передав більшу частину балтійських активів, але безуспішно.

Ще одна діяльність Аутіо, яка привернула увагу європейських правоохоронців, – азартні ігри. У 2019 році він програвся на турнірі покерної зірки Патріка Антоніуса в Талліні. І це був не перший випадок. Загалом із 2015 до 2019 року Арто залишив у талліннських казино приблизно €6 млн. Він розплачувався банківськими картами, оформленими на його компанії, а також готівкою, знятою з їхніх рахунків. Це зацікавило естонську податкову службу. Навесні 2023 року Аутіо засудили за ухилення від сплати податків і незаконне зберігання зброї – пістолета з глушником. Податкова зажадала стягнути з нього майже €2 млн. Арто пішов на угоду із судом і визнав провину за більшістю обвинувачень. Це дало йому змогу скоротити суму виплати податковій майже в 10 разів. Призначений термін у два роки і вісім місяців позбавлення волі зробили умовним – за умови, що за цей час Арто не вчинить нових злочинів.

У цьому судовому процесі Аутіо брав участь по відеозв’язку. За словами журналістів місцевого видання “Деловые Ведомости”, бізнесмен пояснив це тим, що йому складно приїхати в Таллінн, оскільки він уже давно проживає в Мінську.

В одному ряду з…

Вибір Мінська як притулку від обвинувачень у низці тяжких злочинів у випадку Арто Аутіо не виглядає випадковим. Зрештою, він пов’язаний з нашою країною вже не перший рік. До того ж Білорусь не підписала з Фінляндією двосторонньої угоди про екстрадицію злочинців. Хоча вже цього року Аутіо зможе без перешкод повернутися до Гельсінкі – спливе 10-річний термін давності:

“Термін дії підозр у скоєнні злочинів, пов’язаних із Молодіжним фондом, які розслідує Національне бюро розслідувань [Фінляндії], закінчується в грудні 2025 року”, – повідомили БРЦ у відомстві.

Ми намагалися поговорити з Арто Аутіо, але зв’язатися з ним не вдалося.

Білоруські силовики не можуть не знати про таких “гостей” країни. Як пояснив БРЦ представник ініціативи BelPol Володимир Жигар, такі люди стають об’єктами інтересу:

“На кордоні ставлять позначку про її прибуття, далі контролюють її пересування, і в один прекрасний момент до неї приїжджають люди в цивільному і запрошують на бесіду. Природно, відмовитися від такої бесіди людина не може. … І їй пропонують, скажімо так, взаємовигідну співпрацю. Він може перебувати на території Білорусі, його не чіпають, а він, наприклад, займається інвестиціями, допомагає знаходити лазівки для обходу санкцій”.

Гроші, зв’язки, можливості та знання – Жигар підсумував вигоди, які білоруська влада бачить в іноземцях, які втекли від закону. Мабуть, найбільш високопоставлений з них – колишній президент Киргизстану Курманбек Бакієв. У 2010 році він спробував придушити протести в країні, а коли не зміг – втік до Білорусі, де опинився під особистим захистом Олександра Лукашенка. Пізніше були бійці українського підрозділу “Беркут” – можливі учасники розстрілів протестувальників на Майдані. Під час розгону акцій у Білорусі 2020 року вони вже носили погони білоруського ОМОНу. Останній із найгучніших прикладів – прибуття в Білорусь бійців приватної військової компанії “Вагнер” Євгена Пригожина після заколоту в червні 2023 року. До складу ПВК входили зокрема колишні ув’язнені російських в’язниць. Скільки з них досі залишається в країні – невідомо.

Автори: Яна Міцкевич, Всеволод Шликов 

Джерело: БРЦ