Моніторинговий визит до Городищенської виправної колонії №96: Основні проблеми стосуються організації роботи з новоприбулими засудженими

14.08.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Городищенська виправна колонія (№96)” (далі — ГВК-96, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 19.12.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур –DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового відвідування ГВК-96 виявлено низку системних недоліків у забезпеченні прав засуджених. Основні проблеми стосуються організації роботи з новоприбулими засудженими у КДіР, матеріально-побутових умов у ДІЗО/ПКТ та СМРБ, забезпечення приватності, доступу до питної води та інформації про механізми захисту прав, організації лазне-прального обслуговування, продовольчого забезпечення та укомплектованості персоналом. Встановлено суттєві недоліки стану приміщень, визначених для укриття засуджених під час повітряної тривоги.

Окрему увагу приділено праву на працю та соціальний захист. Виявлено неузгодженість окремих даних первинного обліку праці, ризики невідповідності цивільно-правової форми фактичному характеру зайнятості, відомості про систематичну роботу окремих засуджених без належного відпочинку, а також неможливість у всіх досліджених випадках простежити повний зв’язок між фактично виконаною роботою, оплатою, сплатою ЄСВ та формуванням страхового стажу. Дослідження підсистеми “КАСАНДРА” засвідчило недостатню поінформованість та залученість частини засуджених до оцінювання ризиків і формування індивідуальних програм соціально-виховної роботи.

У медичній частині встановлено недоліки ведення медичної документації, отримання інформованої згоди на психіатричний огляд, доступу до замісної підтримувальної терапії, інфекційного контролю, забезпечення потреб осіб з інвалідністю, телемедицини, зберігання лікарських засобів та проведення обов’язкових медичних оглядів засуджених, які працюють на харчоблоці. Також бібліотека не повністю забезпечена передбаченими ПВРУВП правовими матеріалами, а асортимент крамниці залишається обмеженим.

Водночас відзначено позитивні практики установи у сфері фізичної активності, взаємодії з місцевою громадою та вшанування пам’яті працівників установи, які загинули, захищаючи Україну, а також відремонтовані приміщення для засуджених.

Загальна інформація

Державна установа “Городищенська виправна колонія (№96)” розташована у селі Городище Рівненського району Рівненської області та є установою виконання покарань максимального рівня безпеки. В установі функціонує сектор максимального рівня безпеки (СМРБ), у якому тримаються засуджені до довічного позбавлення волі.

Історія установи бере початок у 1951 році, коли приміщення колишнього рафінадного заводу, що діяв на цій території у 1905–1937 роках, були передані для створення установи виконання покарань із лімітом наповнення 1500 осіб. У подальшому установа розбудовувалася, споруджувалися житлові, виробничі та господарські приміщення, змінювалися її призначення та вид режиму. У різні історичні періоди тут утримувалися, зокрема, особи, засуджені за співпрацю з окупаційною владою, колишні поліцаї, члени ОУН та УПА, а також православні й католицькі священнослужителі.

На час моніторингового відвідування ГВК-96 керівник установи — Панасюк Юрій Анатолійович.

На день візиту в установі утримувалося 307 засуджених за планового наповнення 602 особи, що становило близько 51% від загальної кількості місць.

До структури установи входять адміністративні будівлі, житлова та виробнича зони, відділення соціально-психологічної служби (СПС), сектор максимального рівня безпеки (СМРБ), у якому тримаються засуджені до довічного позбавлення волі, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), дільниця карантину, діагностики і розподілу (КДіР), їдальня, лазне-пральний комплекс, медична частина, приміщення для короткострокових і тривалих побачень, крамниця, клуб, бібліотека, спортивні та складські об’єкти.

Штатна чисельність персоналу становила 234,5 штатної одиниці, фактична — 218 працівників; некомплект персоналу — 16,5 штатної одиниці. У штаті установи працювали три психологи.

Протягом 2026 року до установи прибули 113 засуджених. За інформацією, наданою адміністрацією, кількість працевлаштованих засуджених становила 135 осіб, залучених до робіт на виробництві, у майстернях та на господарських роботах. За трудовими договорами було працевлаштовано 16 засуджених, за цивільно-правовими договорами — 94 особи. На профілактичних обліках перебували 29 осіб, схильних до самогубства, 19 — схильних до членоушкодження, 4 — схильних до втечі. До категорії злісних порушників установленого порядку відбування покарання було віднесено 30 засуджених. Упродовж 2026 року в установі зафіксовано один випадок самогубства. За інформацією адміністрації, в установі перебували 25 засуджених з інвалідністю. Протягом 2026 року з установи звільнено 48 осіб. Випадків умовно-дострокового звільнення відповідно до статті 81 КК України та відповідно до статті 82 КК України заміни невідбутої частини покарання більш м’яким не зазначено. Швидка медична допомога протягом 2026 року викликалася 22 рази. У власному користуванні 192 засуджених мають планшети, зареєстровано 26 електронних адрес засуджених. За останні шість місяців адміністрацією установи отримано 10 актів прокурорського реагування.

Під час моніторингового відвідування здійснено огляд території установи, житлових, камерних, комунально-побутових і виробничих приміщень, вивчено документацію та інші матеріали, надані адміністрацією. У межах консультацій та безпосереднього спілкування, у тому числі на умовах анонімності, опитано близько 150 засуджених.

Позитивний досвід

Під час моніторингового відвідування відзначено окремі позитивні практики, спрямовані на підтримання належного соціально-психологічного клімату в установі, розвиток фізичної культури, збереження пам’яті про загиблих захисників України та взаємодію установи з місцевою громадою. Проведено ремонтні роботи в окремих житлових і комунально-побутових приміщеннях для засуджених.

Позитивно оцінюється підтримка спортивної активності та командної взаємодії. Зокрема, 02.07.2026 року представники установи взяли участь у першому етапі турніру з мініфутболу.

Заслуговує на увагу участь установи у заходах із вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. 24.08.2026 року персонал установи долучився до урочистого вшанування пам’яті полеглих Героїв України. Окремо слід відзначити створення безпосередньо в установі Меморіалу — Стіни пам’яті загиблих працівників Городищенської виправної колонії №96, які віддали життя, захищаючи Україну.

Зазначені практики є позитивними з огляду на покращення житлово-побутових умов для засуджених, а також підтримання корпоративної культури персоналу, фізичної активності, взаємодії з місцевою громадою та формування культури пам’яті про працівників установи, які загинули під час захисту України.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання.

Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР планування заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених здійснюється таким чином, щоб кожний член робочої групи відвідував дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що заходи, передбачені програмою ознайомлення новоприбулих засуджених, систематично не виконуються.

Відсутність належної організації зазначеної роботи підтверджується, зокрема, записами у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації.

Так, станом на 14.08.2026 року у дільниці КДіР перебували 4 новоприбулі засуджені, з яких 1 прибув до установи 10.08.2026 року, а 3 — 12.08.2026 року. Відповідно до записів у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, за час перебування зазначених засуджених у дільниці не було проведено жодного заходу, передбаченого програмою ознайомлення. При цьому останній запис у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації датовано 07.08.2026 року.

Таким чином, встановлені обставини можуть свідчити про неналежне виконання вимог щодо організації та проведення заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених, а також про недотримання встановленої періодичності роботи членів робочої групи з новоприбулими засудженими.

2. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

3. У порушення вимог пункту 2 розділу I Положення про дільницю КДіР прогулянкові дворики дільниці КДіР та медичної частини розташовані поруч, а їхні входи облаштовані при спільному вході до будівлі. Зазначене не забезпечує належної ізоляції та створює умови для безконтрольного спілкування між засудженими. Зокрема, під час прогулянок новоприбулі засуджені мають можливість контактувати із засудженими, які перебувають на стаціонарному лікуванні або відвідують медичну частину.

4. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень та їх неналежне облаштування не забезпечують належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов тримання, ускладнюють підтримання належного санітарного стану та порядку, а також негативно впливають на процес адаптації новоприбулих засуджених до умов відбування покарання.

5. Санвузол у дільниці КДіР не обладнаний достатніми перегородками, які б забезпечували можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

6. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

7. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номера телефону “гарячої лінії”, а також поштової та електронної адрес Державного бюро розслідувань, Європейського суду з прав людини та регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Крім того, встановлено відсутність поштових та електронних адрес у випадках, коли зазначено номери телефонів “гарячих ліній”.

Зазначене суперечить вимогам пункту 6 розділу II ПВР УВП.

8. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

Санвузли в окремих камерних приміщеннях ДІЗО не обладнані достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування санітарними приміщеннями, що не відповідає вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Аналогічне порушення встановлено в окремих камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки установи (далі — СМРБ).

Разом із тим у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані; регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

9. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) в окремих камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ відсутні баки для питної води, через що засуджені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

10. У ДІЗО/ПКТ радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

11. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО/ПКТ встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

12. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації установи виконання покарань встановлено відсутність записів про відвідування начальником відділення соціально-психологічної служби №4 засудженого С., який був поміщений до ДІЗО 29.07.2026 року строком на 7 діб.

Крім того, встановлено відсутність записів у журналі обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації про відвідування начальником дільниці КДіР засудженого Б., який був поміщений до ДІЗО 03.08.2026 року строком на 14 діб, у період з 03.08.2026 року до 09.08.2026 року.

Зазначене може свідчити про невиконання начальниками відділення соціально-психологічної служби та дільниці КДіР встановленого обов’язку щодо проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженим, поміщеним до ДІЗО, а також про неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

13. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, зокрема у період з 03.08.2026 року до 09.08.2026 року, як це передбачено абзацом двадцять шостим пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, — не менше одного разу на тиждень.

Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації установи виконання покарань.

14. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

15. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Більше того, вони перекриті решіткою або металевою сіткою, що створює психологічний тиск та обмежує відчуття простору. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (CPT/Inf (2014) 15) пункти 122, 127).

16. Під час відвідування СМРБ на зовнішніх дверях камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено факт розміщення поіменних карт із зазначенням короткого опису злочинів, вчинених особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, призводить до погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

17. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерного приміщення СМРБ, площа якого, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м², що не відповідає встановленим вимогам.

18. Під час відвідування установи моніторинговою групою виявлено металеву клітку у приміщенні для проведення телефонних розмов СМРБ, яка використовується для ізоляції засуджених до довічного позбавлення волі під час здійснення ними телефонних розмов. Зазначена практика не відповідає сучасним стандартам поводження із засудженими та може принижувати їхню гідність.

У своїх доповідях Комітет неодноразово висловлював занепокоєння щодо використання металевих кліток для тримання засуджених, зокрема під час зустрічей з адвокатами чи іншими представниками захисту, наголошуючи на неприпустимості такої практики як такої, що може становити жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання. Комітет закликав українську владу переглянути відповідні положення та припинити таку практику (CPT/Inf (2007) 22) пункт 114; CPT/Inf (2013) 23) пункт 51).

19. Адміністрацією установи не вжито достатніх заходів для забезпечення безбар’єрного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будівель і приміщень установи, що не відповідає вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

Зокрема, сходи, що ведуть на другий поверх будівлі, де розташована обідня зала їдальні, не забезпечують можливості безпечного та безперешкодного користування ними особами з інвалідністю, зокрема особами з порушеннями опорно-рухового апарату.

Сходи мають значну протяжність та ухил, а доступний альтернативний маршрут до зазначеного приміщення на момент відвідування моніторинговою групою не забезпечено.

Зазначений стан створює фізичні бар’єри та нерівні можливості доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення і потребує усунення шляхом облаштування доступного маршруту до приміщення або забезпечення іншого безпечного та доступного способу доступу відповідно до вимог законодавства.

20. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа засудженим з їдальні установи доставляється у пластикових відрах, а не у промаркованих термосах.

21. У порушення вимог Норм забезпечення в їдальні установи відсутня гардеробна, що призводить до того, що засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

22. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Так, під час відвідування встановлено, що засуджені мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене не відповідає вимогам пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого ув’язненим має бути забезпечена можливість приймати душ, за можливості щодня, але не менше двох разів на тиждень, а також пункту 3.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), яким передбачено миття засуджених (осіб, узятих під варту) у лазні не менше двох разів на тиждень.

23. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.

24. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

25. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування у приміщенні пральні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

26. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні туалет, душова для працівників та кімната персоналу пральні.

27. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби, такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

28. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 10 засуджених потребують оформлення паспорта громадянина України, 13 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

29. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 14.08.2026 року становить 16,5 штатної одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

30. Під час моніторингового відвідування досліджено асортимент харчових продуктів, предметів першої потреби та особистої гігієни, доступних засудженим у крамниці установи. Перевірка здійснювалася з урахуванням переліку товарів, дозволених до придбання засудженими відповідно до розділу I додатка 5 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Встановлено, що асортимент харчових продуктів є обмеженим. У продажу відсутні свіжі овочі та фрукти, сухофрукти, горіхи, сир, яйця, молоко, молочні та кисломолочні продукти, хліб та хлібобулочні вироби.

Асортимент предметів першої потреби та особистої гігієни є дещо ширшим. У продажу наявні мило, зубна паста або зубний порошок, зубні щітки, шампунь, гребінці, засоби та гель для гоління, крем після гоління, дезодоранти без спиртової основи, туалетний папір та інші дозволені санітарно-гігієнічні товари, шкарпетки, натільна білизна, кімнатні капці, сірники, одноразові запальнички та окреме письмове приладдя. Водночас відсутні носові хустинки, нитки, спортивне взуття, конверти, поштові марки та листівки.

Таким чином, хоча крамниця забезпечує можливість придбання базових харчових продуктів та значної частини предметів особистої гігієни, фактичний асортимент не охоплює значної частини товарів, придбання яких дозволено ПВР УВП.

31. Під час моніторингового відвідування досліджено забезпеченість бібліотеки установи нормативно-правовими актами та міжнародними документами, доступ до яких має бути забезпечений засудженим відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та додатка до ПВР УВП, яким визначено перелік основних нормативно-правових актів і документів, що повинні бути доступними засудженим.

Встановлено неповну укомплектованість бібліотечного фонду такими матеріалами. Зокрема, відсутні Кодекс адміністративного судочинства України, закони України “Про безоплатну правничу допомогу”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, а також нормативно-правові акти щодо порядку надання засудженим медичної допомоги.

Також не забезпечено доступу до Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, а також доступних матеріалів і стандартів Європейського комітету із запобігання катуванням (CPT).

Таким чином, бібліотечний фонд потребує доукомплектування відповідно до переліку, передбаченого додатком до ПВР УВП, з одночасним забезпеченням актуальності редакцій нормативно-правових актів та реального доступу засуджених до цих матеріалів.

32. Під час моніторингового відвідування окремо досліджено практику використання в установі підсистеми “КАСАНДРА” Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту (ЄРЗО), зокрема порядок проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, рівень поінформованості засуджених про мету та результати такого оцінювання, їхню участь у відповідній процедурі, а також використання результатів оцінки під час індивідуальної соціально-виховної роботи стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. З цією метою вивчено документацію та проведено окреме опитування працівників установи і засуджених.

Опитування працівників засвідчило, що підсистема “КАСАНДРА” в установі фактично використовується. Працівники загалом орієнтуються у призначенні оцінки ризиків, джерелах інформації, що використовуються під час її проведення, періодичності оцінювання та подальшому використанні отриманих результатів. З відповідей також вбачається, що працівники проходили відповідне навчання. Водночас результати опитування засуджених демонструють істотну різницю між фактичним проведенням оцінювання та розумінням цієї процедури особами, яких вона безпосередньо стосується.

Частина опитаних засуджених не змогла чітко пояснити, що являє собою підсистема “КАСАНДРА”, з якою метою проводиться оцінка ризиків та яке практичне значення мають її результати. Окремі респонденти знали про проведення щодо них оцінювання або могли назвати встановлений рівень ризику, однак не володіли достатньою інформацією про критерії його визначення та джерела відомостей, використаних під час оцінювання.

Особливої уваги потребує порядок інформування засуджених про результати оцінки. Під час опитування зафіксовано відповіді про те, що засуджені не отримували належного роз’яснення процедури, не знають порядку ознайомлення з повною оцінкою та можливостей оскарження її результатів. Один із респондентів зазначив, що під час проведення оцінки висловлював заперечення, однак не знає, чи були вони відображені в її результатах. Інші відповіді також свідчать про недостатнє розуміння можливості висловлювати зауваження щодо відомостей, які використовуються під час оцінювання, та порядку їх урахування.

Окремо досліджувалася участь засуджених у складанні індивідуальної програми соціально-виховної роботи. Отримані відповіді свідчать, що частина респондентів не була залучена до її складання, не має копії програми або не володіє достатньою інформацією щодо її змісту. За таких обставин індивідуальна програма ризикує сприйматися засудженим не як зрозумілий план роботи над визначеними потребами та чинниками ризику, а переважно як внутрішній документ установи. Це знижує практичне значення індивідуального планування для процесу виправлення та ресоціалізації.

Таким чином, під час моніторингового відвідування не встановлено підстав стверджувати про невикористання в установі підсистеми “КАСАНДРА” або непроведення оцінок ризиків. Основним виявленим проблемним аспектом є недостатня прозорість відповідної процедури для самих засуджених та недостатній рівень їх залучення. Результати опитування свідчать, що частина засуджених не має цілісного розуміння мети оцінювання, критеріїв визначення рівня ризику, джерел використаної інформації, порядку ознайомлення з результатами, можливості висловлення та фіксації заперечень, а також зв’язку оцінки ризиків з індивідуальною програмою соціально-виховної роботи і подальшою оцінкою ступеня виправлення.

З огляду на значення результатів оцінювання для подальшої роботи із засудженим доцільно забезпечити не лише технічне проведення оцінки в підсистемі “КАСАНДРА”, а й реальну участь засудженого у цьому процесі: зрозуміле роз’яснення мети оцінювання та його результатів, можливість повідомити й уточнити інформацію про себе, висловити зауваження щодо відомостей, які враховуються під час оцінювання, а також належне інформування про подальше використання отриманих результатів. Аналогічний підхід має застосовуватися під час формування та реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи, щоб вона мала індивідуальний і практичний, а не суто формальний характер.

31. Під час моніторингового відвідування окрему увагу приділено стану приміщень, визначених для укриття засуджених під час повітряної тривоги та інших небезпек, пов’язаних із воєнними діями. В установі визначено два приміщення для укриття засуджених, щодо яких наявні відповідні акти оцінки стану готовності. Одне з них розташоване у промисловій зоні установи та призначене для основної частини засуджених, друге — найпростіше укриття для засуджених, які тримаються у секторі максимального рівня безпеки (СМРБ).

Фактичний стан укриття, розташованого у промисловій зоні, не забезпечує належних умов для тривалого перебування в ньому людей. Під час безпосереднього огляду встановлено підтоплення частини приміщень: на підлозі наявні вода та волога, на стінах простежуються сліди тривалого зволоження, окремі конструкції та металеві елементи мають ознаки корозії. Загальний санітарно-технічний стан приміщення є незадовільним та свідчить про необхідність проведення ремонтних і відновлювальних робіт.

У зазначеному укритті наявний другий вихід, однак відсутня належна система вентиляції. Каналізація фактично не функціонує та не підключена, хоча, за отриманою інформацією, раніше використовувалася. Наявні ємності для води перебувають у неналежному санітарному стані та самі по собі не можуть розглядатися як достатнє забезпечення належного запасу питної води. Сукупність встановлених обставин — підтоплення, відсутність вентиляції та функціонуючого водовідведення, незадовільний стан внутрішніх приміщень — суттєво обмежує можливість безпечного перебування в укритті значної кількості засуджених протягом тривалого часу.

Окремо оглянуто найпростіше укриття у СМРБ. Його облаштовано з урахуванням необхідності ізольованого перебування засуджених, однак приміщення не має другого (аварійного) виходу та не обладнане вентиляцією. З огляду на специфіку СМРБ ці недоліки набувають особливого значення: засуджені не можуть самостійно залишити сектор або обрати інше безпечне місце під час повітряної тривоги, а тому забезпечення їхнього захисту повністю залежить від організації безпеки адміністрацією установи.

Встановлені обставини не узгоджуються із самим функціональним призначенням найпростішого укриття, визначеним статтею 32 Кодексу цивільного захисту України: у такому приміщенні мають бути створені умови для тимчасового перебування людей, зокрема протягом не менше 48 годин, з метою їх захисту від небезпечних чинників. Законодавство відносить найпростіші укриття до засобів колективного захисту та об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

Таким чином, сама наявність в установі двох визначених місць для укриття та оформлених актів не свідчить про належне забезпечення безпеки засуджених. Фактичний стан оглянутих приміщень засвідчив суттєві недоліки: укриття у промисловій зоні підтоплюється, потребує ремонту, не має належної вентиляції та функціонуючої каналізації; найпростіше укриття у СМРБ не має другого виходу та вентиляції. За таких умов можливість безпечного тривалого перебування в них засуджених під час повітряної тривоги є істотно обмеженою, що потребує приведення обох приміщень у стан, який реально забезпечуватиме їхнє призначення — захист життя і здоров’я людей під час воєнної небезпеки.

34. Під час моніторингового відвідування одним із пріоритетних напрямів дослідження було дотримання права засуджених на працю та соціальний захист. Моніторинговою групою вивчено списки засуджених, що працюють, трудові та строкові трудові договори, цивільно-правові договори (ЦПД), табелі обліку робочого часу, рознарядки на виведення засуджених на роботу, штатний розпис господарської обслуги, документи щодо оплати праці та страхового стажу, а також журнали й іншу первинну документацію виробничих дільниць та харчоблоку. Документальні відомості зіставлялися з фактичною зайнятістю засуджених, встановленою під час безпосереднього огляду робочих місць та конфіденційного спілкування.

За інформацією, наданою адміністрацією, до праці в установі залучено 135 засуджених — на виробництві, у майстернях та на господарських роботах. Штатним розписом господарської обслуги на 2026 рік передбачено 12 штатних одиниць із місячним фондом заробітної плати 103764 грн. Зокрема, передбачено посади кухарів, пекаря, кухонних робітників, прибиральників та інших працівників господарської обслуги.

Досліджена документація засвідчила одночасне використання установою трудових, строкових трудових та цивільно-правових договорів. При цьому у наданому списку засуджених, залучених до роботи у майстерні установи, переважають особи, щодо яких підставою залучення зазначено ЦПД, тоді як лише щодо окремих осіб зазначено трудовий договір. Така структура зайнятості сама по собі не свідчить про порушення, оскільки частина перша статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України допускає працю засуджених на підставі як трудового, так і цивільно-правового договору. Водночас правова форма залучення до праці повинна відповідати фактичному змісту правовідносин.

Досліджені трудові та строкові трудові договори визначають місце і характер роботи, режим робочого часу, умови та розмір оплати, права й обов’язки сторін, питання охорони праці та соціального страхування. Натомість ЦПД передбачають виконання певної роботи та отримання обумовленого результату. Під час моніторингу встановлено, що частина засуджених, оформлених за цивільно-правовими договорами, фактично включена у систематично організований виробничий процес: особи виводяться на роботу відповідно до рознарядок, закріплюються за конкретними цехами та робочими місцями, працюють у визначені зміни, а їхнє перебування на виробничих об’єктах контролюється персоналом.

За таких обставин щодо кожного засудженого, оформленого за ЦПД, необхідне зіставлення предмета договору з реально виконуваною роботою. Тривале систематичне виконання однієї трудової функції на визначеному робочому місці, за встановленим режимом та під організаційним контролем може свідчити про наявність ознак трудових відносин. У таких випадках застосування ЦПД замість трудового договору створює ризик неналежного оформлення фактично існуючих трудових відносин та, відповідно, ненадання працівникові повного комплексу трудових гарантій, передбачених КЗпП України. Водночас остаточний висновок щодо правової природи конкретних відносин потребує оцінки умов кожного договору та фактичних обставин його виконання.

Так, засуджений Л., за отриманою під час моніторингу інформацією, прибув до установи близько двох місяців тому та працює приблизно один місяць. К. та Т. також повідомили про роботу протягом приблизно одного місяця. Зазначені особи простежуються у документації щодо виведення засуджених на роботу. Це дає підстави оцінювати їхню зайнятість у сукупності з видом укладеного договору, табельним обліком, фактично відпрацьованими днями і годинами та нарахованою винагородою. Водночас надані документи не дали можливості щодо кожної із цих осіб простежити повний персоніфікований ланцюг “фактично відпрацьований час — нарахована винагорода — утримання — сума до зарахування — ЄСВ — страховий стаж”. За таких умов належна оплата фактично виконаної ними роботи документально підтверджена не в повному обсязі.

Окремої уваги потребують обставини залучення до праці засудженого П., який фактично виконує роботи з прибирання, зокрема у СПС №8. Під час моніторингу отримано інформацію про можливе виконання ним цієї роботи без належної оплати. Прибирання приміщень за своїм характером є регулярно виконуваною функцією, тому щодо П. необхідно зіставити фактичну зайнятість із правовою підставою залучення, табелями, рознарядками та документами про нарахування винагороди. Наданий масив документації не дозволив підтвердити належну оплату фактично виконуваної ним роботи, а отримані відомості створюють обґрунтовані підстави для перевірки дотримання вимог статті 118 КВК України та законодавства про оплату праці.

Щодо засудженого Г. отримано інформацію, що він працює зварювальником близько півтора року, а на об’єкті РВТ — менше одного місяця. Водночас під час зіставлення первинної документації встановлено випадки, коли місце роботи, зазначене у рознарядці на виведення засудженого, не відповідає місцю роботи, відображеному в журналі змінних завдань. Такі розбіжності унеможливлюють достовірне встановлення фактичного робочого місця, характеру виконаної роботи та відповідності її умовам договору. Щодо працівника, який тривалий час виконує кваліфіковану роботу зварювальника, це має значення також для визначення розцінок, обсягу виконаної роботи та правильності нарахованої винагороди.

Найбільш суттєві питання встановлено під час дослідження організації праці на харчоблоці. Засуджений Д. під час конфіденційного спілкування повідомив, що працює на кухні близько трьох з половиною років та фактично працює без вихідних. Відповідно до журналу якості приготування їжі засуджені З. та К. систематично зазначаються як особи, які готують їжу, у тому числі у вихідні дні. Щодо К. регулярність роботи додатково простежується за журналом видачі ножів, відповідно до якого він отримує ніж для виконання роботи фактично щоденно. Крім того, у журналі медичного огляду містяться відомості про щоденний огляд 11 осіб, залучених до роботи на харчоблоці.

Таким чином, систематичність роботи на харчоблоці підтверджується кількома незалежними видами первинної документації. Встановлені обставини мають оцінюватися у контексті вимог законодавства щодо тривалості робочого часу та щотижневого відпочинку. За загальним правилом статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати 40 годин на тиждень; статті 67–70 КЗпП України регулюють надання вихідних днів і щотижневого безперервного відпочинку. На безперервно діючих об’єктах вихідні можуть надаватися в інші дні відповідно до графіка змінності, тобто сам факт роботи у суботу чи неділю ще не доводить порушення. Водночас документально підтверджена робота особи щоденно протягом тривалого періоду без надання іншого дня щотижневого відпочинку не узгоджується з установленими трудовими гарантіями.

Окремого персоніфікованого дослідження потребують відомості щодо Ш. У наданому масиві документів не вдалося сформувати достатньо повний та однозначний ланцюг щодо виду його договору, фактичної тривалості роботи, розміру нарахованої винагороди та сплати ЄСВ. Недоліки первинного обліку встановлено також на сувенірній дільниці. Відповідно до журналу погодинних перевірок 11.08.2026 року робота тривала до 21:00. Водночас у книзі обліку інструменту не зазначаються час його приймання та відповідні підписи. Під час безпосереднього огляду фактично у роботі перебувало п’ять нард, тоді як у журналі було відображено чотири; у журналі закріплення працівників за робочими місцями зазначено шість осіб, хоча фактично працювали сім. У сукупності з розбіжностями щодо місця роботи у рознарядках та журналі змінних завдань це свідчить про недостатню узгодженість первинної документації. Такі недоліки мають безпосереднє значення для трудових прав, оскільки достовірність обліку фактично виконаної роботи є необхідною передумовою правильного визначення винагороди, особливо при застосуванні відрядної оплати.

Також під час моніторингу досліджувалося питання зарахування страхового стажу засудженим. Законодавство пов’язує страховий стаж зі сплатою страхових внесків. Якщо за відповідний місяць внески сплачені у сумі, меншій за мінімальний страховий внесок, до страхового стажу може бути зарахована лише відповідна частина місяця. Тому низький документально відображений дохід за умови фактичної систематичної зайнятості має довгостроковий наслідок для засудженого — неповне формування страхового стажу та, відповідно, його майбутніх пенсійних прав.

Закон України №2464-VI регулює нарахування та сплату ЄСВ і ведення персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб. Соціальне страхування має значення як для працівників за трудовими договорами, так і для осіб, які отримують винагороду за виконання робіт за цивільно-правовими договорами. Отже, оцінка дотримання права засудженого на соціальний захист не може обмежуватися самим фактом укладення договору або нарахування певної суми винагороди. Необхідно встановлювати, чи відповідає задекларований дохід фактичній тривалості та обсягу роботи, чи належним чином сплачено ЄСВ і який страховий стаж фактично сформований.

Під час моніторингу щодо Л., К., П., Т., С., Г., Д., З., К. та Ш. не в усіх випадках надана документація дозволила одночасно встановити за відповідний період правову підставу залучення до праці, фактичне робоче місце, кількість відпрацьованих днів і годин, обсяг виконаної роботи, суму нарахованої винагороди, здійснені утримання, суму, фактично зараховану на особовий рахунок, розмір ЄСВ та сформований страховий стаж. Саме відсутність можливості такого наскрізного персоніфікованого зіставлення є одним із суттєвих результатів дослідження.

Отже, результати моніторингу засвідчили наявність в установі системи документального оформлення праці засуджених, однак одночасно виявили низку обставин, які створюють ризики порушення їхніх трудових та соціальних прав. До них належать можливе використання окремих ЦПД щодо відносин, які за фактичним змістом мають ознаки трудових; неузгодженість відомостей про місце та тривалість роботи у різних видах первинної документації; недостатньо достовірний облік кількості працюючих та обсягу виконаних робіт; відомості про тривалу систематичну роботу окремих засуджених без належного щотижневого відпочинку; а також відсутність можливості щодо кожного дослідженого засудженого простежити взаємозв’язок між фактично виконаною роботою, нарахованою винагородою, сплаченим ЄСВ та сформованим страховим стажем.

Виявлені обставини стосуються дотримання вимог статті 118 КВК України, положень КЗпП України щодо належного оформлення трудових відносин, тривалості та обліку робочого часу, щотижневого відпочинку, нічної та наднормової роботи та її оплати, спеціальної Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених, а в частині соціального захисту — законодавства про єдиний внесок та загальнообов’язкове державне соціальне і пенсійне страхування. Тому належне забезпечення права засуджених на працю потребує не формальної наявності договору, а ведення взаємоузгодженого персоніфікованого обліку, за якого щодо кожної працюючої особи можливо достовірно встановити, де, на якій правовій підставі, скільки часу та яку саме роботу вона виконала, яку винагороду за неї отримала, який ЄСВ було сплачено та який страховий стаж у результаті сформовано.

Медична частина №96 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях

Завідувач медичної частини №96 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях (далі — медична частина) — Кожан Юрій Святославович.

На час відвідування неукомплектована посада фельдшера — 1 штатна одиниця.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на двох пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не було заведено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми мають вноситися всі дані щодо лікування та діагностики у стаціонарі, у тому числі результати обстежень засудженого та лист призначень. Виявлене порушує вимоги пункту 5 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

2. Моніторинговою групою встановлено випадки, коли медичним персоналом примірник довідки про фіксацію тілесних ушкоджень із додатками не долучається до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого”, а зберігається окремо. Зазначене порушує вимоги абзацу четвертого пункту 3 глави 1 розділу II Порядку.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

3. Моніторинговою групою встановлено випадки, коли лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, встановлено, що в медичній документації, зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о, відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

4. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

5. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для засуджених із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

6. Під час відвідування медичної частини установи моніторинговою групою виявлено наявність металевої клітки в маніпуляційному кабінеті, яка використовується для забезпечення безпеки медичного персоналу під час роботи із засудженими та ув’язненими особами.

Слід зазначити, що у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив занепокоєння з приводу практики встановлення кліток або металевих загороджень у медичних кабінетах, де ув’язнені зазвичай утримувалися під час проведення медичних консультацій чи процедур, зокрема для введення ін’єкцій. Комітет підкреслив, що хоча застосування додаткових заходів безпеки може бути виправданим у поодиноких випадках, системна практика розміщення ув’язнених у клітках під час отримання медичної допомоги грубо порушує людську гідність, заважає формуванню довірливих відносин між пацієнтом і лікарем та може перешкоджати об’єктивності медичного висновку. Комітет настійно рекомендує українській владі негайно демонтувати клітки та заґратовані конструкції з медичних частин установ та повністю припинити таку практику в усіх установах виконання покарань (CPT/Inf (2020) 40) пункт 60).

7. У порушення Заходів та Засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених.

Крім того, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палата, призначена для тримання таких пацієнтів, не обладнана душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини.

Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C (станом на 14.08.2026 року — 10 осіб) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 24 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 1 особа, II групи — 4 особи, III групи — 19 осіб.

Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що 5 осіб, які мають інвалідність, не мають індивідуальної програми реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено належних умов для тримання осіб з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584 “Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах” лікарські засоби зберігаються без урахування температурних режимів, зазначених виробниками.

Так, у приміщенні для зберігання лікарських засобів у холодильнику було зафіксовано препарати “Преднізолон”, “Аскорбінова кислота” та “Вітаксон”, умови зберігання яких, відповідно до інструкцій виробників, передбачають температурний режим не вище +8°C. Водночас температура в холодильнику, згідно з показниками термометра, сягала +16°C.

14. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санвузол в ізоляторі для інфекційних хворих не обладнаний дверцятами, у зв’язку з чим не забезпечується право засуджених на приватність.

15. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

16. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що зазначеним працівникам не проводився огляд лікарем-терапевтом та лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

17. У порушення Правил пожежної безпеки приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити належне функціонування дільниці КДіР: привести склад робочої групи у відповідність до встановлених вимог, забезпечити виконання програми ознайомлення новоприбулих засуджених та встановлену періодичність відвідувань членами робочої групи; усунути можливість неконтрольованих контактів новоприбулих засуджених з іншими категоріями засуджених; доукомплектувати дільницю необхідними приміщеннями та забезпечити приватність санітарних вузлів.

2. Переглянути практику відеоспостереження у житлових приміщеннях КДіР з урахуванням необхідності, пропорційності та індивідуальної оцінки ризиків, а також забезпечити розміщення передбаченої ПВР УВП інформації про органи та механізми захисту прав засуджених.

3. Привести умови тримання у ДІЗО/ПКТ та СМРБ у відповідність до встановлених вимог: забезпечити приватність санвузлів, постійний доступ до питної води, функціонування радіоточок у камерних приміщеннях та розміщення необхідної правової і контактної інформації. Забезпечити проведення та належне документування встановлених відвідувань засуджених працівниками СПС і психологом, а також вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження.

4. Переглянути облаштування прогулянкових двориків з метою забезпечення достатнього простору для фізичної активності; припинити практику розміщення на дверях камер СМРБ відомостей про вчинені засудженими злочини; не використовувати для тримання однієї особи камери площею менше ніж 6 м² без урахування площі санвузла та припинити використання металевої клітки під час телефонних розмов засуджених до довічного позбавлення волі.

5. Забезпечити безбар’єрний доступ осіб з інвалідністю та інших маломобільних осіб до приміщень установи, зокрема до обідньої зали, шляхом облаштування доступного та безпечного маршруту.

6. Усунути недоліки продовольчого та лазне-прального забезпечення: здійснювати доставлення їжі у передбаченій для цього промаркованій тарі, облаштувати гардеробну при їдальні, забезпечити можливість миття засуджених не менше двох разів на тиждень, надання перукарських послуг і приватність під час користування душовими; відновити належну роботу вентиляції пральні та обладнати передбачені нормативами допоміжні приміщення.

7. Забезпечити максимально приховане носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує із засудженими, та активізувати роботу щодо оформлення засудженим паспортів, РНОКПП та інших необхідних документів. Вжити організаційних заходів для скорочення наявного некомплекту персоналу.

8. Розширити асортимент крамниці з урахуванням переліку дозволених товарів та фактичних потреб засуджених, насамперед харчових продуктів для урізноманітнення раціону, а бібліотечний фонд доукомплектувати передбаченими ПВР УВП нормативно-правовими актами та міжнародними документами в актуальних редакціях.

9. Удосконалити практику застосування підсистеми “КАСАНДРА”, забезпечивши реальне залучення засуджених до процедури оцінювання ризиків: зрозуміле роз’яснення її мети та результатів, можливість уточнювати відомості і висловлювати зауваження, а також належне залучення засуджених до формування та реалізації індивідуальних програм соціально-виховної роботи.

10. Привести приміщення, визначені для укриття засуджених, у стан, що реально забезпечує захист їхнього життя і здоров’я під час повітряної тривоги: усунути підтоплення та наслідки зволоження, провести необхідні ремонтні роботи, забезпечити належну вентиляцію, водовідведення, запас питної води та інші необхідні умови для тривалого перебування людей; щодо укриття СМРБ — розв’язати питання безпечного аварійного виходу та вентиляції.

11. Забезпечити відповідність правової форми залучення засуджених до праці фактичному характеру виконуваної роботи та провести персоніфіковане зіставлення умов ЦПД із реальною зайнятістю осіб, які систематично виконують трудові функції на визначених робочих місцях і за встановленим режимом роботи.

12. Забезпечити повний і взаємоузгоджений персоніфікований облік праці засуджених, який дозволятиме щодо кожної працюючої особи встановити правову підставу залучення, фактичне місце роботи, відпрацьовані дні та години, обсяг виконаної роботи, нараховану винагороду, утримання та фактично зараховані кошти, сплачений ЄСВ і сформований страховий стаж. Усунути розбіжності між рознарядками, табелями, журналами приймання-здавання, обліку працівників, інструменту та виконаних робіт.

13. Забезпечити дотримання встановленої тривалості робочого часу та права на щотижневий відпочинок. Окремо забезпечити належне документальне оформлення, облік та оплату фактично виконуваної роботи засуджених, щодо яких під час моніторингу встановлено розбіжності між повідомленою або фактичною зайнятістю та наданою документацією, а також належне нарахування і сплату ЄСВ із формуванням відповідного страхового стажу.

14. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №96 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях.

15. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

16. Забезпечити штат медичної частини медичним персоналом відповідно до потреб.

17. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

18. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

19. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

20. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

21. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

22. Забезпечити облаштування у медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

23. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

24. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

25. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

26. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

27. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

28. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

29. Демонтувати металеву клітку в медичній частині установи та привести умови тримання у відповідність до рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням, забезпечивши гідне поводження з ув’язненими.

30. Забезпечити вжиття заходів для належного зберігання лікарських засобів.

31. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

32. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.