Не можеш боротися — очоль? Чи вдалося владі Еквадору перемогти вуличну злочинність, легалізувавши банди?
Липень 2007 року. У столиці Еквадору Кіто проходить незвична церемонія. З одного боку, мер міста, міські чиновники та поліцейські чини. З іншого — 40 людей у мішкуватих джинсах, футболках із золотистими принтами, рясно прикрашені татуюваннями. Деякі ховають обличчя від численних відеокамер під бейсболками.
За командою всі вони встають і голосно клянуться у вірності Latin Kings (англ. “Латинські королі”) — одній з найвідоміших вуличних банд. Чиновники широко посміхаються. Ці 40 людей віднині офіційно визнані членами “культурної групи”.
Протягом багатьох років Latin Kings вважалася злочинним угрупованням,пише Бі-Бі-Сі. Влада вирішила спробувати перетягти їх на свій бік: якомога далі від наркотиків і перестрілок, залучити до цивілізованого життя, працевлаштування та, можливо, навіть до політики.
Через декілька годин повз групу учасників церемонії проїжджає машина. З неї лунають постріли. На щастя, обходиться без жертв.
“Ми знаємо, хто вони, — каже репортерам один з членів банди. — Їх вигнали з нашої організації”. Очевидно, не всі члени Latin Kings готові співпрацювати з владою.
Відтоді пройшло 12 років. Наскільки вдалим виявився експеримент?
“Інки”
Сем Андерсон — американський кінодокументаліст, близько знайомий з одним із лідерів Latin Kings Антоніо Фернандесом, відомим своїм соратникам як “Король Тон”.
“Він невисокого зросту, світлошкірий, але сповнений енергії, весь час рухається, весь час говорить, — розповідає Сем. — І виглядає аж ніяк не загрозливо. Такий хлопець, з яким можна приємно провести час, абсолютно не сприймається як лідер однієї з найвідоміших банд світу”.
Від початку банда сформувалася в Чикаго в 1950-х для протидії насильству на расовому ґрунті. У ті роки до міста почали приїжджати мігранти з Пуерто-Ріко, вони спочатку селилися в районах з переважно темношкірим населенням. Суперечності двох незаможних громад нерідко виходили за рамки парламентської дискусії.
Вихідцям із Латинської Америки довелося зіткнутися з місцевими бандами, які вже існували, і Latin Kings з’явилися для захисту латиноамериканських іммігрантів, пояснює Сем Андерсон.
Але не тільки. Банда несла і своєрідний культурний меседж: ми — латиноамериканці, у нас своя культура, традиції, і ми повинні цим пишатися.
Усередині Latin Kings склалася своя ієрархія. Ватажок називався “інка”, а територія була поділена на округи, де заправляли різні “племена”. Згодом у них склалися свої ритуали й візуальні символи.
Емблемою Latin Kings стала корона, а її п’ять зубців символізують любов, повагу, самопожертву, честь і покору. Члени банди одягаються в чорне із золотом, мають свою систему жестів, і у них навіть є свій маніфест, який вони називають “Біблією”.
“Я ніколи його не бачив, тому що я не член банди й не маю на це права”, — пояснює Сем Андерсон.
“У цьому є щось містичне і майже релігійне. Цей маніфест — суміш релігії та кодексу честі. А ідеал для члена Latin Kings — це той, хто здатний поглянути поверх бар’єрів раси й статі, і вважає всіх людей рівними один одному. Головна ідея в тому, що ми не повинні боротися один з одним, а всі разом боротися проти гноблення”.
Слідувати цьому піднесеному ідеалу в житті виявилося непросто.
Latin Kings швидко еволюціонували в кримінальну структуру і зайнялися торгівлею наркотиками, вимаганням і проституцією. До 90-х років у банди склалася стійка та аж ніяк не приємна репутація.
Latin Kings розділилися на дві фракції: одна в Чикаго й одна в Нью-Йорку — під керівництвом сумнозвісного Луїса Феліпе на прізвисько “Король-кров”. Він не випускав з рук кермо влади, навіть опинившись у в’язниці в 1990 році.
Latin Kings були не єдиною бандою, яка завдає головний біль американській правоохоронній системі.
За вуличні угруповання взялися навсправжки: про нову ініціативу допомоги постраждалим від насильства й особливо розборок між бандами оголосив президент США Білл Клінтон.
Крім посилення поліцейської присутності на вулицях американських міст і інших поліцейських заходів, був прийнятий закон, що істотно спростив процедуру депортації злочинців.
“Король-реформатор”
Під тиском з боку поліції в банді намітився вакуум влади. Він породив нового лідера Latin Kings — “Короля Тона”.
Тон проголосив реформи в банді. Він збирав під одним дахом по кілька тисяч членів Latin Kings і проповідував їм свою концепцію реформ.
Борімося проти несправедливості без підпалів і биття вікон, говорив він, зробімо так, щоб нас сприймали не як поганих хлопців, а як нормальних людей.
Такому формулюванню питання здивувалися не тільки колеги Тона по бандитському ремеслу, а й чиновники в поліції й міністерстві юстиції.
Однак деякі члени банди дійсно стали намагатися брати участь у житті своїх громад, відвідували місцеві заходи, відправляли молодих учасників банди в школи й заохочували хороші оцінки.
Потім у травні 1998 року “Король-реформатор” потрапив в об’єктив камери під час угоди з продажу героїну і негайно відправився до в’язниці.
Зрозуміло, всі розпочаті ним реформи припинилися, банда знову практично розпалася на складові “племена”, і в такій формі існує й сьогодні.
Latin Kings відкрили для себе нові країни й території. Частково — завдяки жорсткій депортаційній політиці американської влади.
“Сьогодні в США від 40 до 50 тисяч членів банди. Але вони представлені й в Мексиці, Еквадорі, Гондурасі, Сальвадорі, Іспанії. Днями на свій подив я бачив повідомлення про арешт двох членів Latin Kings в Індії”, — каже Сем Андерсон.
За десятиліття Latin Kings набули репутації страшної банди, хоча й виросли з угруповання, яке прагнуло захистити права латиноамериканців.
Попри певні зрушення у відносинах банди з правоохоронними органами та владою в цілому, США продовжують реалізовувати політику нульової толерантності стосовно організованих банд. В Еквадорі спробували вчинити зовсім навпаки.
Не можеш боротися — очоль?
12 років тому Алехандра дель Гада працювала в уряді Еквадору і відповідала за роботу з молоддю.
Вона згадує, що в Кіто Latin Kings просто ненавиділи. Що б не трапилося в місті, винними призначали членів банди, яких в Кіто налічувалося кілька тисяч. Міська влада вирішила поміняти своє ставлення до банд.
Ідея привернула увагу Рафаеля Корреа, на той час — кандидата в президенти Еквадору. Корреа назвав її “громадянською революцією” і взяв на озброєння.
Політики й чиновники провели серію зустрічей з верхівкою Latin Kings і з подивом виявили, що ті готові до переговорів. Алехандра дель Гада вважає, що лідери банди побачили в цьому можливість змінити спосіб життя.
У 2007 році новообраний президент Корреа оголосив, що держава Еквадор відтепер визнає Latin Kings культурною та громадською організацією, фактично легалізувавши банду.
Алехандра перейшла на роботу в університет Кіто, де очолила проект, покликаний допомогти членам банди інтегруватися в суспільство.
“Ми хочемо зробити так, аби вони могли знайти роботу”, — каже вона.
“Ми допомагаємо їм отримати необхідні навички. Наприклад, вони вчаться готувати. У них є свій невеликий бізнес тут, в університеті: вони постачають їжу”.
Інші члени банди розробляють дизайн футболок.
Спочатку лише деякі члени Latin Kings взяли участь у цьому експерименті, але сьогодні в коридорах університету Кіто їх зустрічаєш на кожному кроці.
При цьому вони продовжують носити свою чорно-золоту уніформу, і за зовнішнім виглядом їх не переплутаєш зі співаками церковного хору.
Проте в університеті їм раді, вважає Алехандра, хоча спочатку їх присутність подобалася не всім.
Сьогодні у Latin Kings навіть є свій офіс у будівлі університету. Їх інтеграція в суспільство триває, хоча і не без проблем.
Наприклад, традиційна культура банди не визнає бюрократичних правил і процедур.
Тому, наприклад, коли їм в офісі потрібен письмовий стіл, вони щиро дивувалися, що існують правила, які забороняють просто піти в сусідній кабінет і взяти його звідти.
Алехандра переконана, що направити колишніх вуличних бандитів на шлях істинний цілком можливо і що ті члени Latin Kings, з якими вона працює, цілком щиро залишили позаду своє кримінальне минуле.
Система працює?
Девід Бразертон в 60-ті сам був членом вуличної банди в Лондоні. Він згадує, що, хоча особисто і не брав активної участі у власне протиправній діяльності, якою захоплювалося багато його приятелів, громадська думка за замовчуванням втискувала його у загальний (і аж ніяк не втішний) стереотип “скінхеда”.
Сьогодні Бразертон — професор кримінології в Коледжі кримінального правосуддя Джона Джея при Міському університеті Нью-Йорка.
Вперше він зіткнувся з діяльністю Latin Kings на початку 90-х, якраз в той час, коли “Король Тон” оголосив про свій реформаторський порядок денний. Бразертон зацікавився Latin Kings і познайомився з ними ближче.
Коли влада Еквадору задумала легалізацію Latin Kings, вони звернулися до Бразертона за порадою.
Десять років по тому він знову приїхав у Кіто й ознайомився з дивовижною статистикою Міністерства внутрішніх справ.
“Щороку кількість насильницьких смертей неухильно знижувалася, — говорить він. — З приблизно 20 на кожні 100 тисяч населення до 6-ти у 2016 році”.
Як і Бразертон, влада Еквадору були задоволені, але пояснити цей новий тренд не могли. Бразертон припустив, що легалізація банд, розпочата десятиліттям раніше, могла принести плоди.
Плоди легалізації
Оскільки уряд країни був не готовий визнати цей зв’язок, наполягаючи, що його важко виміряти кількісно, Бразертон вирішив перевірити своє припущення самостійно.
Він зібрав кошти на проведення дослідження, в ході якого опитав членів Latin Kings, наскільки офіційне визнання допомогло їм уникнути кримінального способу життя.
“Ми їздили по всій країні та питали членів банди, чи змінилося що-небудь у їхньому житті. І всі вони говорили приблизно одне й те саме: “Так, змінилося. Ми отримуємо гранти, ми влаштувалися на роботу, ми можемо носити нашу уніформу, не привертаючи зайвої уваги. Ми не відчуваємо такого громадського неприйняття, як раніше”, — пригадує Бразертон.
Змінилося й життя всередині самої банди. Члени Latin Kings тепер вважають за краще залагоджувати розбіжності миром, а не перестрілкою, стверджує Бразертон.
Війни з конкурентами, поширені в 90-х, теж в основному залишилися в минулому.
За словами поліцейських, з якими Бразертон розмовляв в рамках свого дослідження, число членів банди, які йдуть далі щаблями кримінальних сходів, знизилося. Зокрема, все менше людей потрапляє під арешт за зв’язок з картелями.
“Раніше картелі набирали нових членів з вуличних банд, Тепер це джерело поступово вичерпується, а це означає менше конфліктів навколо торгівлі наркотиками”, — говорить він.
Девід Бразертон зазначає, що дії влади Еквадору багато в чому нагадують політику США стосовно банд у середині минулого століття.
Лише в 1970-х стало заведено вважати вуличні банди не соціальною, а кримінальною проблемою, яка потребує, відповідно, поліцейських методів її вирішення.
Голос скептика
Але чи лише заходам соціальної інтеграції членів банд зобов’язаний Еквадор зниженням рівня тяжких злочинів?
“Ми знаємо, що зазвичай Latin Kings оперують в окремих районах міста, куди краще без необхідності не потикатися, але не те щоб це вас сильно лякало”, — каже журналіст Томас Чіфарді, який працює в Кіто. Він вважає, що загроза, яку Latin Kings представляли для суспільства, від початку роздувалася надміру.
“Мені 43 роки, я живу в Кіто й об’їздив увесь Еквадор. І я ні разу не відчував страху через присутність членів вуличної банди, та й не стикався з ними”, — продовжує він.
Чіфарді вважає, що легалізація банди не дуже вплинула на життя в Еквадорі. Але як тоді пояснити зниження рівня вбивств?
Чіфарді не бачить доказів, що зниження рівня злочинності якось корелює з діями влади Еквадору.
Зате воно збіглося у часі зі зростанням економіки країни та рівня зайнятості — наслідком високих цін на нафту. Ще одним наслідком стали більші бюджетні витрати на поліцію.
На вулиці було більше поліцейських, згадує Чіфарді, і вони діяли не тільки силовими методами, а й активно працювали з громадами.
10 років хорошої поліцейської роботи не могли не принести результатів. У юридичній системі також відбулися реформи.
Варто пам’ятати, що в ці роки падіння рівня вбивств відзначалося й в інших країнах, зокрема, в США, де влада з бандами якраз не заграє.
Чіфарді вважає, що, хоча політика визнання Latin Kings і принесла свої плоди, пояснити нею зниження рівня вбивств не виходить. Збіг не є наслідком, і в будь-якому випадку в Еквадору є й інші турботи.
“Найманий натовп”
“Проблеми безпеки для Еквадору — це дії наркокартелів у Мексиці та Колумбії, які дуже сильно впливають на життя в нашій країні”, — стверджує Чіфарді.
Зацикленість влади на вуличних бандах призвела до того, що серйозна організована злочинність знайшла дорогу в Еквадор практично без перешкод.
“Минулого року на кордоні з Колумбією викрали й вбили п’ять цивільних осіб, троє з яких журналісти, — і п’ятеро військових, — нагадує він. — Ось де наша головна проблема з безпекою”.
Навіщо в такому випадку уряд Корреа вступив у перемовини з бандами?
Чіфарді вважає, що це політичне рішення: Рафаель Корреа хотів збільшити число своїх прихильників.
За його словами, спочатку мова йшла про те, що деякі члени Latin Kings отримають посади в уряді, натомість забезпечуючи повну лояльність президенту всіх членів банди.
Вони будуть голосувати за нього, а в разі протестів опозиції виступатимуть як свого роду “найманий натовп”.
Для уряду Еквадору це в першу чергу було питання політичної доцільності, вважає журналіст.
Хоч би якими були мотиви влади, проблема вуличної злочинності нікуди не поділася. І нікуди не дінеться, допоки в країні існують злидні й високе безробіття.
Так чи можна перевиховати вуличні банди в щось вартісне? Можна запропонувати нові можливості тим, хто цього хоче. Якщо це лідери банди, можливо, за ними підуть і рядові члени.
Але цього недостатньо. Значну роль тут відіграють інші сили: політика, економіка, поліція, злидні, корупція. Їхній вплив на вуличну злочинність набагато вищий, ніж будь-якої з програм по реінтеграції бандитів у суспільство.
Джерело: Бі-Бі-Сі
Tweet