Братва

Шість мільярдів карбованців та тридцять автоматних гільз як ціна перших електоральних інвестицій черкаського рекету

Published 28 Червня 2026

Спроба перших пострадянських авторитетів конвертувати рекетирський кеш у велику українську політику влітку 1994 року завершилася кривавим уроком із праксеології державного контролю. На прикладі розстрілу піонера черкаського рекету Валерія Нарадька («Норіка») стає зрозуміло, що затишні провінційні розборки з притоплюванням боржників у Дніпрі миттєво закінчувалися там, де починалися інтереси президентських штабів.

Поки черкаська «братва» перебувала в глибокому ментальному шоці від нетипового для регіону автоматного вогню, загальнонаціональний виборчий контур синхронно ліквідовував кримінальних топменеджерів від Криму до Черкас. Фізичне усунення амбітних лідерів тіньового світу довело: велика політика не терпить кустарної конкуренції, а культові пам’ятники у повний зріст на міських цвинтарях стали головним підсумком першої спроби криміналу зіграти на одному полі з державою.

Ми звикли розглядати більшість подій, пов’язаних із замовними вбивствами, суто локально. Але якщо накласти на них хронологію виборчого процесу, вимальовується зовсім інша, системна картина державного рівня. Детально про це буде написано в другому томі моєї книги «Історія кримінального світу України».

11 серпня 1994 року в Черкасах близько першої години ночі біля під’їзду будинку на вулиці Гагаріна, 33 було розстріляно Валерія Акимовича Нарадька (1958 року народження), відомого у кримінальних колах під прізвиськом «Норік». Разом із ним загинув і його водій – Олександр Юрійович Скакун (1971 року народження). Водій помер на місці, а Нарадько – дорогою до лікарні.

Кілери вели вогонь з автомата Калашникова та пістолета. На місці події експерти вилучили 30 автоматних гільз: один із нападників випустив по автомобілю увесь магазин, після чого другий здійснював контрольні постріли з пістолета.

У пресі «Норіка» заслужено називали одним із піонерів черкаського рекету.

Деталі цього інциденту та реакцію місцевого кримінального середовища вкрай показово зафіксував тогочасний оглядач газети «Молодь Черкащини» Станіслав Журило:

«Цей абсолютно нетиповий для Черкас спосіб з’ясування стосунків викликав буквально шок у інших лідерів рекету. Адже такі “чікагські розборки”, як правило, однією акцією не закінчуються. Та й, чесно кажучи, не у правилах черкаських рекетирів зводити рахунки з автоматами, завжди все закінчувалося традиційним безневинним мордобоєм».

Масштаб діяльності угруповання підкреслювала ще одна деталь, оприлюднена журналістами: у вбитого знайшли чек на 6 мільярдів карбованців.

Реакція правоохоронців була стандартною: вже з п’ятої години ранку в місті розпочалися масові міліцейські заходи. Оперативники провели понад 60 обшуків у найближчого оточення «Норіка» та його конкурентів, вилучаючи зброю і готівку.

Показовий штрих епохи: у четвер міліція затримала двох рекетирів з його групи, які напередодні о 18:00 біля центрального пляжу займалися «буденною роботою» – притоплювали у Дніпрі клієнта, вимагаючи борг. Під час обшуків також було вилучено специфічні документи – зокрема, клятви, скріплені кров’ю: «Клянусь не видавати інформацію з нашого кола».

У тій же публікації журналісти озвучили одну з ключових версій мотиву розправи – надто активну участь Валерія Нарадька у недавніх виборах.

І саме тут, якщо застосувати інструментарій аналітичного моделювання та розширити географію, вимальовується чіткий системний алгоритм.

Влітку 1994 року в Україні відбувалися вибори Президента (26 червня – перший тур, 10 липня – другий). Цей процес супроводжувався загальнонаціональною зачисткою кримінальних лідерів, які намагалися конвертувати свій тіньовий капітал у політичну владу.

Хронологія подій красномовна (для прикладу):

21 червня у Сімферополі ліквідовують Віктора Башмакова, угруповання якого глобально впливало на політичну ситуацію в Криму.
29 червня там само вбивають впливового авторитета з Севастополя та засновника Християнсько-ліберальної партії Криму (ХЛПК) Євгена Поданєва.
11 серпня естафету переймають Черкаси – вбивають «Норіка», чиє бачення виборчих процесів та політичні ставки, за наявними даними, йшли врозріз з інтересами команди майбутнього президента.

Звісно, це не вся хроніка замовних ліквідацій 1994 року (їх було щонайменше двадцять), але ці епізоди демонструють єдиний почерк: щойно амбіції криміналу перетинали межі великої політики, вмикався механізм фізичного усунення. На цьому тлі інша оперативна інформація — про нібито конфлікт Нарадька з чеченцями через приватизацію об’єктів – не знайшла підтвердження і виглядала радше як інформаційне прикриття.

Похорон «Норіка» запам’ятали всі Черкаси: кількакілометрова колона пройшла вулицею Гагаріна, а в ресторані готелю «Росава» зібралася не тільки місцева «братва», а й авторитети з інших регіонів України.

Нарадька поховали на центральній алеї кладовища №4, встановивши пам’ятник у повний зріст зі стилізованими кульовими отворами на камені.