Сповідь зека екс-контррозвідника ФСБ який відсидів 12 років в російській спецколонії: “Грушники часто сидять за наркоту, а чекісти – за кришування”

У виправній колонії суворого режиму № 11 у місті Бор Нижегородської області відбувають тюремні терміни колишні офіцери ФСБ, ГРУ, ФСО, МВС і СЗР. Екс-контррозвідник ФСБ, який відсидів там 12 років, розповів видання The Insider, як розпізнати в зеку співробітника СЗР, чому грушники часто сидять за наркоту і який вигляд має “елітний барак”, де сидів Сергій Скрипаль.

На зону я потрапив з абсолютно дурної історії. Я будував дачу, домовився з бригадою, обговорили терміни і ціну. Уже коли закінчувалося будівництво і йшли оздоблювальні роботи, їхній бригадир раптом заявив, що потрібно заплатити більше. Я відмовився, а потім якось приїжджаю, а бригада вся п’яна, і зникли плитка та дорога фарба. Подзвонив друзям. Почалися розбірки. Бригадира я замкнув у підвалі і зажадав повернути гроші. Будівельники пішли в бійку, я одного вдарив, він упав, вдарився головою об сходинку і помер. Так я опинився на зоні і весь термін шив маски і підкладки для спецодягу. Зараз, як я чув, там організували виробництво джгутів для дверей “Лади”.

Церква і каша з маслом

У колонії є основна п’ятиповерхова будівля, де живуть загони. Усього приблизно тисяча осіб: дванадцять загонів і в кожному трохи більше ста ув’язнених. Через плац стоїть триповерхова будівля. У ній розташовані санчастина і штаб з оперчастиною, куди бігають стукачі. Трохи далі розташовані банно-пральний комбінат і бібліотека. Там репетирують музиканти з ансамблю “Борський етап”. Одного разу в саксофоніста провели шмон і виявили купу телефонів і пристрій для посилення сигналу. А він був зі стукачів.

На зоні є автосервіс, де реставрують автомобілі на замовлення. Трохи ближче до п’ятиповерхівки стоять елітні бараки, в одному з них живуть засуджені за шпигунство і зраду батьківщини. Кругом камери. Підйом – о 5:30 ранку, сніданок – о 6:20, обід – об 11:30, відбій – о 22.00. Уранці – каша, шматочок масла, в обід дають суп, котлету з гарніром. У неділю – яйця, білий хліб, а у свята – булочки з нашої пекарні. Одного разу, пам’ятаю, зламався холодильник і протухло м’ясо. Його викинули на смітник, але там його знайшли сміттярі й продали в якусь їдальню, відвідувачі отруїлися. Шум стояв великий, навіть хотіли кримінальну справу завести, але потім усе затихло.

На зоні є православна церква, а мусульманська громада молиться в окремому приміщенні. Пам’ятаю, привезли одного опера (йому дали термін за вбивство). Він чогось ходив, придивлявся, а потім змінив православну віру на іслам. Думав, що мусульмани будуть його підгодовувати, а вони його відразу розкусили. Він знову прийняв православ’я.

Одного разу приїжджав рабин, то спеціально для нього швиденько підігнали нібито євреїв із різних загонів. А це були звичайні засуджені російські опера. Їм в адміністрації зони сказали: “Тепер ти будеш Рабіновичем, ти – Липкіним, а ти – Ейдельманом”. Ну, думаю, рабин зрозумів, що йому вішають локшину, і поїхав.

Гроші, побори та “общак” ФСБ

У колонії всі сидять разом: ФСБ, МВС, ФСО, прокурори, судді та військові генерали, в молодості завербовані військовою контррозвідкою ФСБ. Головна порада – поменше розповідайте про себе і ще менше обговорюйте інших. Нікому не довіряйте. Ось тоді проблем не буде.

Ті, у кого на волі є багаті родичі, виходять на адміністрацію колонії і придумують якісь варіанти. Непогано сидиться моїм колишнім колегам із центрального апарату ФСБ на Луб’янці. Вони сидять переважно за кришування, велике шахрайство і вимагання. Їхнє керівництво заздалегідь домовилося з начальством колонії, і мужиків розподілили в спокійний загін. Інші люди можуть за весь термін поміняти по три-чотири загони, а вони сидять в одному. А це дуже важливо – лежати на одній шконці, щоб не біля дверей і без психів, де влітку не жарко, а взимку не холодно. Щоб телевізор був, передплата на газети, місце в холодильнику для зберігання їжі, а завгосп або днювальні були теж зі своїх.

Відразу не скажеш, хто звідки. Людей вираховуєш за розмовою, манерами. Одного разу підходжу до одного загадкового товариша – тихий такий, неконфліктний, – а він читає іспанський журнал. Ну, слово за слово, він каже, що побував у десятках країн, і так хитро усміхнувся. Він після СЗР влаштувався чиновником і добре сидів на хабарах.

Офіцери ГРУ – серйозні люди – сиділи за викрадення, великі вимагання. А основний кістяк засуджених із ГРУ – бійці спецназу. Вони постачали наркоту у військові частини. Там же повно екстремалів, і після бою їм необхідно покурити травичку або що-небудь понюхати. Сидів один грушник – так він дізнався формулу і вдома виготовляв якийсь порошок… Я в них не особливо розбираюся. Так півчастини вживали цей порошок, включно зі штабними. Фсошники теж сиділи за наркоту – у машинах супроводу розвозили цю гидоту по секретних об’єктах.

У керівників відділів ФСБ є “общаки” для засуджених співробітників, з них гроші надсилають переказом у колонію. Телефони, сигарети, продукти, зрозуміло… Звичайно, якщо вони не здали свого начальника на слідстві. Начальство так показує іншим співробітникам, щоб вони не боялися заробляти для них і для себе бабло. І в разі посадки в біді їх не залишать.

У мене немає багатої рідні, і зі своїм начальником я був у контрах, тому сидів у звичайному загоні разом з БСП. Ще можу з упевненістю сказати, що чверть тих, хто приїхав на зону, жодного стосунку до оперативного складу не мають. Це колишні позаштатні співробітники або агенти, які раніше були впроваджені в різні банди. Їх ховають на зоні під іншими прізвищами та легендами.

У вертухаїв своя система хабарів і поборів. У 2020 році ФСБ заарештувала велику шишку з Нижегородського УФСВП на прізвище Гудков. Він займався поборами з підлеглих. Ми з нетерпінням чекали його на зоні, а йому дали один рік умовно. У мене було марно вимагати гроші, тим більше, я був на профубліку і принципово відмовлявся співпрацювати.

Не сказав би, що люди багато спілкуються. Про що говорити? Що облажалися і втратили майже все? Там кожен сам за себе, як на фронті.

Як і на будь-якій зоні, головна валюта – чай і сигарети. Але особливо цінуються генерали, полковники, судді, у яких хороші пенсії. Навколо кожного з них крутяться п’ять-шість халявщиків. Кожен завгосп намагався набрати до себе в загін якомога більше таких пенсіонерів, бо через них завжди можна додатково отоваритися в кіоску. Коротше, дуже потрібні люди.

Педофіли та перевертні

Згадав одного полковника з хорошою пенсією. Старий такий, він був другом заступника начальника столичного главку МВС. Ґвалтував своїх малолітніх онуків. І це розкрилося тому, що в нього був застарілий сифіліс і він заразив онуків. Жив разом із нами в одному загоні, не був відокремлений, у лазні користувалися одним тазиком. Він отримував хорошу пенсію і навколо нього терлися дармоїди. І таких ґвалтівників і педофілів у кожному загоні було чоловік по десять.

У нашому загоні був мужик із Москви, він починав службу ще в КДБ. Після служби переодягався в громадянку і показував жінкам і дітям свій дрин. На зоні в лазню заходив останнім і обов’язково голосно грюкав дверима, щоб люди на нього голого подивилися. Його потім прибрали на іншу зону. Я ще раз кажу, що на червоній зоні загалом усім байдуже, за що ти присів, – за вбивства, розбої або педофілію. Головне – наявність бабла і зв’язків на волі.

Хоча, як я чув, пожежник з Осетії, який сидів за педофілію в іншому загоні, подав позов на колонію на 17 млн рублів. Типу його опустили на зоні, не дозволяли ходити в клуб, а свої продукти він зберігав у бачку від унітазу. Але мені щось не віриться в його розповідь. Такі люди із сильними відхиленнями сиділи в окремому загоні.

До речі, я ще застав перевертнів у погонах з Мурму. У середині двохтисячних на замовлення генерала Ромодановського про них Хінштейн писав у “МК”. Типу це страшна банда здирників, у них усе конфіскували, і закон восторжествував. Тут сидів лідер цієї банди – заступник начальника ОРЧ з МУРу Євген Тараторін. Це він побудував на зоні кам’яну церковцю і сауну. Там вечорами вертухаї веселилися з дружинами, а він був головним банщиком. Смотрящий за зоною заходив туди попаритися. Це був кадировець із чеченського спецпризначенця, начебто, сидів за тортури і вбивство. Він розбирав і залагоджував конфлікти в загонах. Ну, там бійки, крадіжки, інші розбірки.

Бійки та смерті

Конфліктів було багато, оскільки людей неадекватних, агресивних, несамовитих було достатньо. Наприклад, грають у шахи колишні омонівець і прокурор. Раптом омонівець встав і одним ударом зламав прокурору щелепу. Щоб не псувати статистику, в оперативні зведення такі події не вносять. Потім підключається смотрящий і залагоджує конфлікт. Один ухарь революцію намагався здійснити: поміняти наглядача, закошмарити стукачів, коротше, до бунту став закликати. Якось уранці вийшли на шикування, а його немає. Питати, що з ним, ніхто не став.

Найгучніше вбивство було 2010 року, коли забили до смерті полковника ФСБ Олега Єфремова з Нижнього Новгорода. Він кришував якийсь фонд із шахраями, і вони кинули купу генералів і прокурорів. Ще до суду Єфремова помістили в одиночну камеру, підвісили до стелі і кийками вибивали місце схованки, де він ховає гроші. Переламали йому всі кістки. За вбивство засудили двох вертухаїв, і вони сиділи тут же на зоні – в окремому загоні, але замовники в лампасах сховалися на Луб’янці.

Взагалі смертність – регулярна справа, особливо влітку, у спеку. Помирають від хронічних хвороб: серце, інсульт, діабет. Було багато отруєнь продуктами. На сто осіб у загоні всього два холодильники. Зберігали продукти в ящиках – вони псувалися, і люди з отруєннями опинялися в санчастині. Пандемію перенесли важко. Вертухаї з волі занесли ковід, і він ходив два роки із загону в загін. Я особисто три рази перехворів. Думав, що окочурюся. Один раз лежав із ковідом – усього трясло, – а тут команда: виходь на шикування. Якийсь придурок подзвонив і повідомив, що в колонії закладено бомбу.

Самогубств, звісно, теж вистачає. У 2021 році наклав на себе руки колишній начальник УСБ Слідчого комітету Михайло Максименко. Він узяв хабар від злодія в законі Шакро Молодого за звільнення його підручного Італійця, і йому дали 13 років суворого режиму. Він писав скарги, вимагав перегляду справи. А потім у нього дах поїхав, і його відправили в тюремну дурку. Там він зайшов у битовку і на шнурках повісився.

Був ще один у нашому загоні – мій товариш по службі з ФСБ. Цікава людина. Несподівано почав заговорюватися: його кличуть уранці на шикування, а він озирається на всі боки, заглядає під шконку. Потім тихо перерізав собі вени. Був інший мій колега – з УФСБ з півдня. Сидів тихо і раптом прийшов на вахту з речами і заявив: “Мене виправдали – відкрийте ворота”. Його відвели в санчастину, і через два дні він повісився.

Багато було тих, хто збожеволів. Уявляєш: ранкове шикування, і тут колишній оперативник виходить на середину плацу і починає декламувати вірші: “В Америці – чорне сонечко, а у нас – червоне сонечко”. Потім він став постити і через два місяці перетворився на скелет. Його списали за УДЗ і відправили в дурку. Ще був оперативник із Кавказу. Звихнувся десь через три роки. Відправили додому за УДЗ. За ним приїхали родичі, а він подався в біга. Поліція прочісувала все місто, ледве знайшли в якомусь колодязі, де він ховався.

Стукачі

Стучати на зоні охочих багато. На волі були такими правильними, пильно стояли на сторожі батьківщини. А опинившись на строгачі, багато хто за банку тушонки, пачку цигарок, заохочення або додаткову посилку готовий продати матір рідну. Ні совісті, ні честі.

У мене був сусід по шконці – з прикордонників, я ділився з ним посилками з дому, він здавався порядним. Якось уночі він попросив у мене телефон, щоб зателефонувати дружині. А я слухав музон і так і заснув у навушниках. Іду вранці за таблетками в санчастину, і він туди йде. Я йому: “Семеничу, ти чого, захворів?” А він одразу заметушився: “Так, ось, уночі зуб розболівся”, – а сам шмиг – на третій поверх в оперчастину. Звісно, телефон у мене вилучили і відправили в ШІЗО.

З нами сидів один стукачок на прізвище Ментов, так його хлібом не годуй, дай кого-небудь закласти. Наприклад, сіла людина на шконку до відбою, а він уже біжить в оперчастину. Або помітив уночі телефон у когось – і вранці бігом до оперу. Сам він сів за вбивство свого начальника з ОБЕПу. Той мав отримати гарний хабар від комерсанта, то Ментів пронюхав і разом зі знайомим азербайджанцем завалили обепівця. Але грошей при ньому не було, цього дня хабар не дали. Вийшов за УДЗ, але додому побоявся повернутися і працює таксистом у Бору.

Був ще один пасажир, який стукав оригінальним чином: у лазні пропонував хлопцям секс, показував порнуху, а потім біг в оперчастину: “Мене зґвалтували!” Порушувалася кримінальна справа, і людині додавали термін. До зони цей стукач служив десь на Уралі і був замішаний у кількох убивствах людей з іншою орієнтацією.

Скрипаль і “елітний барак” для шпигунів

Сергій Скрипаль та інші шпигуни сиділи в окремому “елітному бараку”, який залишився від старих часів. У них там зразково-показовий загін із полегшеними умовами утримання. Ростуть яблуні, маленький фонтан, спортмістечко. Там сидів і офіцер СЗР Олександр Запорізький, який працював на ЦРУ і якого обміняли разом зі Скрипалем. Йому впарили 18 років за зраду батьківщини і призначили завгоспом у їдальню, а такі посади на зоні за красиві очі не дають.

Коротше, багато хто мріяв потрапити в цей шпигунський загін. Хоча я особисто спостерігав, як із барака когось виносили на ношах, а іншим разом приїжджала швидка. У нас сиділи поліцейські, яких засудили за шпигунство на користь ЦРУ та України. Один був, як я пам’ятаю, з Москви, другий – з Ростова, а третій працював у Курську. Одного з них прокляли рідні, і він посилок не отримував, і я його тихенько підгодовував.

Були українці, звинувачені в Росії за шпигунство. Вони трималися своїм гуртком, і з ними мало хто спілкувався, – можна було отримати термін. Взагалі війну в Україні ми не обговорювали, кругом же стукачі вуха розпустили.

Пригожин і вербування

Сам Пригожин у нашій колонії не був, замість нього приїжджав Олександр Кузнєцов – третя людина за значущістю у “Вагнері”. У нього позивний – “Ратибор”. Він сидів у штабі, йому туди принесли особисті справи засуджених, і він викликав на співбесіди. У першу партію людей 60 навербував. Чоловік десять, як розповідали, повернулися в цинку. Цей Ратибор, коли був заколот Пригожина, командував захопленням Ростова-на-Дону, а потім перейшов в “Ахмат” до Кадирова.

У нашому загоні сидів такий Гоша Сіукаєв із Південної Осетії, ну, повний відморозок і гнида. У 2015 році його відправили на Донбас і там із подільниками він убив свого командира.

Бігав у розшуку, спіймали, засудили і привезли до нас. Коли почалася війна з Україною, завербувався у “Вагнер”. Через півроку з медаллю повернувся додому. Скрізь розповідав про свої геройства, а потім у Цхінвалі зарізав інваліда, який страждає на ДЦП. Я потім прочитав в інтернеті, що як учасника “СВО” його засудили всього на чотири роки. Напевно, знову завербується на війну і йому все спишуть.

Автор: Сергій Канєв

Джерело: The Insider