Війна ракет проти човнів: чому удари США по Карибському басейну не зупиняють кокаїновий трафік
Для жителів півострова Ла-Гуахіра, що на півночі Колумбії, війна з наркотиками давно перестала бути абстрактною дипломатичною риторикою і перетворилася на конкретні звуки та знахідки. Спочатку над посушливим узбережжям лунає характерне високе гудіння безпілотників, за ним слідують глухі вибухи на горизонті моря, а через кілька днів прибій викидає на пісок обгорілі каністри, пластикові уламки бортів, водонепроникні брикети з порошком і понівечені тіла людей. Пустельний ландшафт, де Карибське море зустрічається з піщаними дюнами, перетворився на полігон регулярних авіаударів, спрямованих на моторні човни наркокур’єрів.
Ця військова кампанія, розгорнута Сполученими Штатами під назвою Operation Southern Spear («Південний спис»), триває вже понад рік, поступово зникнувши з перших шпальт світових видань. Проте її масштаби на практиці лише зростають: близько 70 ракетних ударів у Карибському басейні та східній частині Тихого океану забрали життя щонайменше 235 людей, яких американські військові класифікують як бійців «призначених терористичних організацій». Водночас міжнародні правозахисники та експерти дедалі голосніше наголошують, що подібні акції мають ознаки позасудових розправ і фактично не впливають на корінь проблеми.
Адміністрація Дональда Трампа наполягає на безумовній законності та надзвичайній результативності цих заходів, заявляючи про ліквідацію левової частки морського наркотрафіку. Втім, як свідчить спільне розслідування, яке оприлюднило видання OCCRP разом із репортерами медіаресурсу 360-grados.co, реальність у місцях відправлення вантажів виглядає зовсім інакше. Журналісти вирушили безпосередньо до Ла-Гуахіри, аби з’ясувати, що відбувається на суші в той час, коли на морі падають керовані ракети.
Свідчення очевидців, місцевих чиновників та самих перевізників демонструють похмуру істину: знищення людей на швидкохідних катерах ніяк не перервало ланцюжки постачання. Для потужних наркокартелів човнярі залишаються лише витратним матеріалом, втрату якого бізнес миттєво компенсує новими найманцями з числа злиденного місцевого населення, для якого контрабанда історично була чи не єдиною можливістю заробити на життя.
Джерело: Сесар Молінарес (360-grados.co)/Натан Джакард (OCCRP). Уламки човна, знайдені журналістами на пляжі Пуерто-Лопес у департаменті Ла-Гуахіра, Колумбія.
Ціна ризику на берегах Ла-Гуахіри
На піщаних пляжах поселення Пуерто-Лопес, віддаленого форпосту на східному узбережжі півострова неподалік кордону з Венесуелою, досі лежать випалені сонцем і вогнем залишки чергового швидкісного катера. Вода біля берега тут прозора, бірюзова, але на піску постійно накопичується сміття кораблетрощ: пробиті сині бочки з-під бензину, мотузки та рештки спорядження. Місцеві мешканці розповідають журналістам, що наступного ж дня після чергового авіаудару на узбережжя приходять люди, найняті власниками вантажу, які шукають уцілілий кокаїн і платять близько 3 мільйонів колумбійських песо (приблизно 947 доларів США) за кожен знайдений кілограмовий брикет.
Для регіону, де сім’ї поколіннями живуть без доступу до централізованого водопостачання чи базових соціальних послуг, логістика кокаїну забезпечує існування багатьох родин. Човнярів тут називають ланчерос або шоферами. Підготовка одного рейсу займає не менше двох тижнів: потрібно підготувати міцне судно, встановити чотири підвісні мотори по 350 кінських сил кожен, запастися 25 резервуарами з пальним і заплатити власникам прибережних ділянок за право безперешкодного спуску на воду. Щоби поїздка взагалі мала економічний сенс, борт завантажує від п’ятисот кілограмів до трьох тонн порошку.
Як зазначають розслідувачі, катери прямують до Домініканської Республіки, Кюрасао або Аруби. До узбережжя Венесуели звідси лише година ходу, до Кюрасао — близько трьох годин, а перехід до Домінікани забирає трохи менше сімнадцяти годин. Коли один із човнів підривають у нейтральних водах, організатори наркотрафіку сприймають це лише як фінансові операційні збитки. Як сумно констатує місцева чиновниця, яка регулярно буває в громадах півострова, горе залишається виключно в родинах загиблих керманичів, тоді як самі карBossи просто наймають нову команду наступного дня.
Брак законних альтернатив у регіоні штовхає в цей бізнес найрізноманітніших людей: від представників корінного народу вайю до вихідців із Венесуели, Пуерто-Рико та Домініканської Республіки. За словами молодих водіїв катерів, страх перед американськими безпілотниками не переважає бажання вирватися зі злиднів, тому графік відправлень залишається напрочуд щільним. Хтось виходить у море щоночі, розраховуючи на власну вдачу та швидкість моторів.
Джерело: Південне командування США. Кадр із відео, опублікованого Південним командуванням США, на якому зображено удар по швидкісному катеру, який, за словами командування, був причетний до наркоторгівлі; за повідомленнями, 19 вересня 2026 року в результаті цього удару загинули чотири людини.
Пустельний коридор між гірськими лабораторіями та морем
Географія Ла-Гуахіри зробила її ідеальним хабом для нелегальних потоків задовго до виникнення сучасного наркоринку. Протягом понад трьохсот кілометрів узбережжя півострова тягнуться глухі бухти, печери та важкодоступні пляжі. Ще у 1950-х роках звідси контрабандою вивозили каву на сусідні острови Карибського моря, а у зворотний бік традиційно везли товари широкого вжитку або дешевий бензин із Венесуели.
Колумбійський антрополог з Університету Магдалени Лербер Дімас Васкес підкреслює, що через цей регіон десятиліттями рухалося буквально все. За його словами, близькість до островів Карибського басейну перетворила територію на стратегічний коридор, який практично не охороняється державою. Сьогодні головним товаром пустелі став кокаїн, що надходить сюди з півдня — гірського лісистого регіону Кататумбо вздовж кордону з Венесуелою, який є другим за обсягами центром виробництва наркотиків у країні.
Автор: Зузанна Міхалак/OCCRP Джерело: Just Security
З Кататумбо сировина і готовий наркотик потрапляють на північ суходолом у великих вантажівках. Вони безперешкодно розчиняються в інтенсивному потоці транспорту, який щодоби вивозить видобуте в тих же районах вугілля. Далі вантаж перерозподіляється між пустельними базами і чекає на прибуття катерів. Будь-які спроби перекрити вихід у море натикаються на складний рельєф і повну відсутність стаціонарного контролю з боку офіційної колумбійської влади.
У той час як американське Південне командування звітує про скорочення незаконної морської активності на 60 відсотків у східній частині Карибського басейну, аналітики незалежних центрів, зокрема Вашингтонського офісу з питань Латинської Америки (WOLA), наголошують: жодних фактичних доказів скорочення поставок наркотиків до США немає. Експерти вказують на методологічний парадокс: оскільки ракетний удар розносить катер на друзки, зібрати речові докази, провести експертизу вантажу чи перевірити, хто саме перебував на борту, фізично неможливо.
Фото: Сесар Молінарес (360-grados.co)/Натан Джакард (OCCRP). Вулиця в Ріоачі, столиці департаменту Ла-Гуахіра.
Трагедії без імен і мовчання офіційних відомств
Офіційні повідомлення Південного командування США залишаються підкреслено скупими: військове відомство зазначає кількість знищених «наркотерористів», звітуючи про точні ракетні пуски. Імена людей, їхнє громадянство чи походження у зведеннях не фігурують. Влада країн походження загиблих — Колумбії, Венесуели чи Еквадору — так само здебільшого уникає розслідувань, залишаючи родини наодинці з невизначеністю.
У місті Ріоача, адміністративному центрі департаменту, родина одного зі зниклих човнярів уже кілька місяців шукає бодай якісь сліди свого сина. З травня, коли поряд із повідомленням американських військових з’явилися відеозаписи палаючого в морі катера, близькі безуспішно обшукують узбережжя та моніторять соціальні мережі. Мати відмовляється вірити в загибель сина, доки не побачить тіло. Пошукова група місцевих рибалок тоді натрапила в затоці на обезголовлені останки в рятувальному жилеті, але згідно зі звичаями народу вайю, чоловіки не мають права торкатися померлих одноплемінників, і хвилі забрали тіло назад у відкриті води.
Джерело: Скріншот/Instagram/semanariovoz Фотографії Адріана Лубо (праворуч) та Рональда Аррегосеса (ліворуч), опубліковані в дописі в Instagram із закликом надати відповіді щодо їхнього зникнення.
Згодом у мережі з’явилися портрети двох друзів із Ріоачі — Адріана Лубо та Рональда Аррегосеса, які не повернулися додому якраз після травневих ударів. Лубо мав репутацію досвідченого судноводія, який неодноразово здійснював успішні рейси на Антильські острови. У відповідь на запити журналістів прокуратура Ла-Гуахіри підтвердила, що проти цих чоловіків навіть не відкривали кримінальних проваджень, і вони не фігурували в схемах керівництва жодного з угруповань.
Висвітленням доль цих людей займаються переважно самі постраждалі спільноти та незалежні розслідувачі, як-от консорціум на чолі з латиноамериканським центром CLIP, який зміг ідентифікувати щонайменше 19 загиблих. Заступниця омбудсмена Колумбії Паула Апонте визнала, що її офіс безрезультатно намагався отримати дані від державних органів щодо загиблих колумбійців. Люди гинуть у правовому вакуумі, не маючи навіть статусу підсудних у кримінальних справах.
Автор: Сесар Молінарес (360-grados.co)/Натан Джакард (OCCRP). Пляж у Пуерто-Лопесі.
Влада зброї замість закону на прикордонних стежках
Поки на морі розгортаються технологічні операції із застосуванням дронів і високоточної зброї, суходіл Ла-Гуахіри демонструє повну безпорадність офіційних державних інституцій. Біля самого кордону з Венесуелою, у прикордонному пункті Кастільєтес, єдиним символом державної присутності є недобудована глиняна будівля відділку поліції. Вісім правоохоронців, відряджених сюди на кілька місяців, несуть службу без службових автомобілів чи мотоциклів, у шортах і шльопанцях, а питну воду їм завозять вантажівками раз на тиждень через важкопрохідні пустельні дороги.
Реальну владу на цій території утримують не державні службовці, а партизани з Армії національного визволення (ELN) та кримінальні угруповання. Озброєні бійці ELN патрулюють піщані шляхи на сучасних позашляховиках із супутниковим інтернетом, екіпіровані в бронежилети, тактичні черевики та озброєні штурмовими гвинтівками. Вони контролюють майже двісті муніципалітетів уздовж кордону, збираючи данину за будь-який рух товарів — від звичайної контрабанди до кокаїну, надаючи логістику та охорону посадковим майданчикам і бухтам.
Джерело: Cegalerba-Szwemberg/Hemis.fr/hemis.fr/Hemis через AFP Лабораторія з переробки кокаїну в Амазонії, Колумбія, листопад 2023 року.
Крім ліворадикальних повстанців, у регіоні діють бойовики з «Сил самооборони Гайтаніста», угруповання Сьєрра-Невади та транснаціональна банда «Трен де Арагуа». Як зазначають дослідники, місцеві клани корінного населення, які раніше тримали баланс у пустелі, тепер змушені підпорядковуватися диктату добре озброєних парамілітарних груп. Місцеві підприємці описують ситуацію як повний хаос, де переплелися інтереси партизанів, бандитів і злиденних селян.
Німим свідком цієї дійсності залишається безіменна могила в піску за кількасот метрів від покинутого поліцейського посту в Кастільєтесі. Там похований кремезний чоловік, тіло якого із застряглими осколками та рятувальним жилетом прибило до берега після чергового удару з повітря. Оскільки офіційні слідчі не можуть дістатися цього району без масштабного військового супроводу, місцеві жителі просто провели традиційний обряд гармонізації духу й засипали останки піском, щоби неспокійна душа не блукала пустелею.
Автор: Nathan Jaccard, Latin America
Джерело: OCCRP
