Хоть чучелом, хоть тушкой: за фиктивные браки с иностранцами украинцы платят десятки тысяч долларов

Люди, которые не имеют таких денег, ищут «настоящую» любовь на необходимый срок. Желающие «выбыть» из Украины в более цивилизованную страну идут на любые ухищрения.

 Кількість бажаючих поїхати з України назавжди переоцінити важко. Куди? Ну, хоча б у Штати – щороку наші співвітчизники вправно подають близько мільйона заяв на участь у лотереї Green Card, випадковий виграш у якій дає право жити та працювати у «країні свободи». Більше людей, що сподіваються якось прокинутись американцями, лише серед громадян Гани та Нігерії.

Однак циніки недарма називають лотереї «податком на дурість». Нове життя виграють одиниці, а за участь у розіграші, певна річ, потрібно платити. Набагато більше гарантій дає інший спосіб отримання «грінки» – фіктивний шлюб із громадянином США. До того ж, діє ця стара як світ схема й у інших «щасливих» країнах – там, де ніяких лотерей не буває.

Одружитися тим, хто ще «сидить вдома», нерідко пропонують ті, хто найкраще розуміє наші реалії – колишні співвітчизники. Іноді – навіть не за гроші. Можна, приміром, наткнутися на вдівця, що у вдячність за оформлення омріяних документів просить допомогати йому у господарстві та наглядати за його маленьким сином.

Втім, більшість хоче заробити. Є серед них як чоловіки, так і жінки пошуках «турботливого чоловіка» – «турботу», зауважують вони, можна буде розділити на кілька частин.

Від 10 до 60

Водночас, готовність викласти гроші – не єдина вимога до пари. Іноземці (навіть якщо вони «вчорашні» українці) дуже рідко погоджуються одружитись в Україні;

далеко не всі готові й витрачати час на оформлення візи для своєї нелегальної половинки – якщо вона, звісно, ще «не доїхала» до потрібної країни. Під час особистого спілкування майбутній чоловік чи жінка скоріше за все поцікавляться й вашою фінансовою незалежністю, спроможністю не лише мріяти, але й самостійно прожити у чужій країні. І навіть можуть поцікавитись, чи не маєте ви шкідливих звичок – адже не виключено, що деякий час з 2-3 років шлюбу для «відводу очей» доведеться дійсно пожити разом.

Особливо у США. «Рука» американця, до речі, коштує від 10 до 60 тисяч доларів. В середньому просять близько 30 тисяч.

Ціна висока, але виправдана. Адже для когось фіктивний шлюб – єдиний шанс взагалі потрапити до країни, а для численних нелегалів – найнадійніший шанс не поїхати додому.

«Одружуватись менше, ніж за 60 тисяч доларів я не бачу сенсу, – пояснює один з «наречених». – Нелегал, аби здобути право залишитись у країні, сплатить більше 30 тисяч адвокатам, будуть і інші витрати. Це два-три роки нервів і ходіння по міграційних судах аби, врешті решт, якщо пощастить, легалізуватись. До того ж, за фіктивний шлюб у США можуть покарати – 250 000 доларів штрафу чи навіть 5 років у в’язниці. Декого можуть й самого позбавити легального статусу – вислати з країни разом з нелегалом».

Доказ кохання

Ймовірність цього дає поштовх для додаткового бізнесу – заробітку численних контор, що спеціалізуються на допомозі мігрантам. Одне з їхніх завдань – доводити, що кохання справжнє під час перевірок міграційною службою країни.

«Часом бувають випадки, коли пара виглядає абсолютно несумісною, – пояснює відомий нью-йоркський адвокат Анатолій Кіссен. – Наприклад, є різниця у віці, освіті, етнічній приналежності, релігії, соціальному статусі … Якщо такі відмінності здаються підозрілими адвокату, то що вже казати про досвідченого імміграційного офіцера, для якого кожен шлюб свідомо виглядає фіктивним. Довести чиновникові реальність своїх подружніх намірів буває досить важко, а іноді й неможливо без допомоги досвідченого адвоката. Потрібна серйозна підготовка не лише документів, але і відповідей на питання, поведінки, і навіть стилю одягу».

Подібні правники неодноразово працюють з клієнтами. Адже час від часу проходити «інтерв’ю» парі іноді доводиться протягом кількох років. Спеціально для подібних перевірок фіктивні подружжя зазвичай готують спільні фотографії, обговорюють можливі питання, відповідати на які їх можуть змусити окремо. Цікавитись можуть найнеочікуванішим: наприклад, що купили «закохані» під час останнього шопінгу чи у якій шухлядці лежать шкарпетки.

Це важко – настільки, що допомогою адвокатів часто воліють скористатись і справжні родини. Справа в тому, пояснюють правники, що у цій сфері в США не існує презумпції невинності. Навпаки – прийнята презумпція винності: «Офіцери вважають, що нелегал одружився з однією єдиною метою – отримати посвідку на проживання. Нам належить переконати його у зворотньому».

«Шукають пожежні, шукає міліція»

Подібні схеми роботи влади та неілюзорне покарання за фіктивний шлюб існують у більшості популярних серед шукачів кращої долі країн. Тому не дуже відрізняється й порядок цін: Тиждень.ua, наприклад, вдалося знайти бажаючих створити родину у Канаді (від 25 тисяч доларів), Німеччині (20-50 тисяч євро) тощо.

Водночас ринок цей сьогодні доволі закритий – адже бажаючих вступити у фіктивний шлюб вже на стадії «роздумів» можуть знайти не тільки їхні потенційні супруги, але й ті, хто їх потім перевірятиме. Наприклад, кілька років тому міграційні служби США з самого початку історії – розміщення оголошення про пошук фіктивного чоловіка в інтернеті – з цікавістю спостерігали за долею росіянки Юлії Калініної. Після одруження дівчину та її нового чоловіка заарештували.

Фіктивність наполовину

В’язниці, астрономічні штрафи та й, зрештою, непомірно висока для громадянина пострадянського простору ціна навіть за «вдалий» фіктивний шлюб… Все це штовхає бажаючих поїхати з України на пошуки альтернатив. Все частіше це – шлюб, фіктивний лише для однієї зі сторін.

«Майже щодня ми отримуємо скарги від чоловік та жінок, які юридично зареєстрували свої стосунки, а потім викрили свого партнера в тому, що він скористався ними для отримання посвідки на проживання в країні», – засвідчує Державний секретар з питань притулку та міграції у Бельгії, Маггі Де Блок. Нещодавно країна посилила покарання за фіктивні шлюби та подібне шахрайство.

Але проблема, звісно ж, не суто бельгійська.

«Таких дівчат я бачу щодня, – розповідає американець Метью. Хлопець працює вибивалою у нью-йоркських клубах. – Наприклад, одна українська леді, Катя, одружилась з дивакуватим 60-річним чоловіком. До того ж, доволі незабезпеченим. Тут вона влаштувалась працювати стриптизеркою».

«Вона розповіла мені, що чоловік – лише спосіб вирватись до США, що вона має «протриматись« до здобуття права залишитись. Часто показує фото своєї молодшої сестри і питає, чи не хочу я запропонувати їй руку та серце – аби й вона змогла переїхати. Мовляв, що сестра буде чудовою дружиною, що вона молода, гарна, і буде шкода, якщо й вона одружиться з якимось неприємним старим. Дівчина ця виглядає як Барбі. Але я змушений відмовитись…»

«Не можна ж так просто подивитись на фото, зустрітись – і відразу одружуватись«, – дивується він.

Тисячі самотніх жінок

Втім, саме за такою схемою в нашій країні працює безліч шлюбних агенцій, що пропонують одиноким іноземцям українських наречених. «Чому жінки з України шукають чоловіків-іноземців? – заоохочують вони до роздумів потенційних клієнтів. – Хіба не можуть ці гарні леді знайти партнерів у своїй рідній країні? Ні! Це – головна причина з якої всі ці жінки звертаються до шлюбних агенцій. В Україні тисячі одиноких жінок, які бажають одружитись та створити щасливу родину».

Можна припустити, що про родину дехто з них дійсно мріє. Втім, чималий відсоток цих жінок не розмовляє англійською, й коханого обиратиме радше за країною проживання, ніж за наявністю спільних інтересів.

Шлюбні агенції, у свою чергу, зароблять на іншому: від передачі щасливій нареченій подарунків від іноземця (наприклад, кілька троянд всього за 700 гривень – пропозиція доволі звична) до «романтичної подорожі» у рідне місто обраної дружини.

Деякі агенції навіть обіцяють повернути гроші – якщо дівчина раптом не закохається у свого випадкового принца. «Зустрічатись з українками ніколи не було безпечніше! – переконують тут. – Знайти свою українську наречену просто зараз!»

Більшість «гарантованих» лав-сторі, на жаль, закінчується сумно. Жінки часто скаржаться на чоловіків – ті, сприймаючи свою українську дружину як товар, за який йому могли й гроші вчасно повернути, можуть ляпнути щось не те під час міграційної перевірки. Дружин заспокоюють «старші» подруги: «Протримайтесь до двох років. Тоді шлюб дійсний, а найголовніше – все, що у вас було та є, ділиться навпіл при розлученні. Хоче він того чи ні».

Відразу згадується класика. «Езжайте в Австрию, Елена, и никого не слушайте! – ця порада росіянки на одному з жіночих форумів давно стала відомою квінтесенцією своєрідного, але поширенного уявлення про успіх. – Я приехала два года назад по туристской визе, за две недели нашла будущего мужа и сейчас уже получила после развода половину его дома в пригороде Вены. Плюс он теперь обязан платить мне и детям алименты. Это пример всем, кто говорит. что русские женщины сами не способны ничего добиться! Я добилась всего этого благополучия сама, и мне никто не помогал!»

Автор: Валерия Бурлакова, Тиждень.ua