«Ты их в дверь – они в окно»: как старая милиция возвращается через суды
Иски в основном составлены по принципу «ковровой бомбардировки»: оспаривается и аттестация как таковая, и ее процедура, и всевозможные интересные конструкции типа: аттестацию должны проходить полицейские, а я не принимал присягу полицейского, поэтому я и не полицейский. В каждом иске также обязательно оспаривается собственное решение членов комиссии: истец описывает, какой он замечательный со всех сторон сотрудник, а потому любое другое, кроме положительного, решение – несправедливое и предвзятое, и его надо отменить.
Центральна апеляційна атестаційна комісія, квітень 2016 року:
— У Вашій декларації більше 2 мільйонів доходів, які джерела?
— Ну, це я вдало, якраз на піку курсу долара, продав гараж з другом. Ми його тут разом збудували, потім, буду вже казати як є, узаконив…
— І скільки ж він коштував?
— Щось із 300 тисяч доларів.
— Гараж? За 300 тисяч? А яка там площа була?
— 390 квадратів.
— І на скільки ж це машин?
— На 4… І ще приміщення цеху зверху.
— Тобто, ви мали прибуток від продажу нерухомості у 2 мільйони, і при цьому стояли у черзі на першочергове отримання житла?
— Й отримав вже його. Все законно.
— Ви тут в апеляційній скарзі пишете, що атестаційна комісія була до вас упереджена. Які у вас підстави так думати?
— Я це бачив по їх міміці. Вони, знаєте, ухмилялись…
— Зрозуміло. Ви також зазначаєте в скарзі, що комісія не врахувала Ваш науковий ступінь. Яка тема Вашої кандидатської?
— *Називає*
— До якого висновку ви прийшли у своїй роботі?
— Послухайте, ну я писав її 10 років назад.
— Е-е-е, Ви захищались у 2009.
— Але ж писав раніше!
— А ви хіба не перечитували її перед захистом?
— Не провокуйте мене!, — раптом спалахує він, — якщо у вас такі питання, і ви отак налаштовані, то так і кажіть, що звільняєте, щоб я одразу в суд пішов, та й усе.
Поліцейський управління захисту економіки, здавалось, був такий впевнений у позитивному рішенні майбутнього суду, що навіть не збирався використовувати шанс вдало пройти співбесіду в апеляційній комісій і вступив з нею у пряму конфронтацію. Про причини можна було здогадатись. Незадовго до його співбесіди суд у Кіровограді поновив на роботі достатньо одіозного співробітника Департаменту внутрішньої безпеки.
Цим було покладено старт низці ідентичних судових рішень. Кіровоградська постанова слугувала подекуди ледь не за дослівний зразок. Старі міліціонери, які до цього моменту вагались, масово понесли позови до суду. Юридичні відділи Національної поліції опинилися в небаченому до того судовому авралі, програючи один позов за іншим.
Як судяться керівники ДАІ
Атестаційна співбесіда для громадянина Ч. не склалася з самого початку: бал зі знання законодавства непрохідний (менше 25), на питання членів комісії на законодавчу тему відповісти він також не зміг.
При цьому Ч. був в.о. керівника ДАІ у місті-мільйоннику. Але за дивним збігом обставин, у документах цю посаду сховали за нечітким «відряджений». Розповідаючи про посади, на які був відряджений, громадянин Ч. «забув» повідомити про свою посаду керівника ДАІ.
Проговорився вже наприкінці співбесіди, і так і не зміг пояснити, чому приховав найвищу за свою кар’єру посаду на початку співбесіди.
Визнав, що вогневу підготовку не здавав, а походження оцінки в його довідці про складання цього заліку йому не відомо.
Повідомив, що коли був керівником ДАІ, під час протестних подій з «центру» надійшла вказівка щодо «перевірки» представника «Автомайдану», чиє авто було зареєстровано в місті. «Перевірити чи є такий, чи в місті, чи проживає за вказаною адресою». Вказівка була усна.
Письмового наказу, провадження чи оперативно-розшукової справи, в рамках яких доречно було б проводити такі перевірки, не було, але усний наказ він усе одно виконав, оскільки, мовляв, прохання з «центру» не ігнорують. Чи можна було назвати це негласними розшуковими діями?
Так, можливо, каже Ч. Центр також вимагав передавати інформацію про автобуси, що везуть до Києва протестувальників. Громадянин Ч. каже: усвідомлював, що це може нести небезпеку для протестувальників, але все одно передавав дану інформацію.
Все це у суді розповідає під присягою викликаний як свідок член атестаційної комісії. Перед тим слово мала юристка МВС Ірина Сахнюк, яка пояснювала правові підстави атестації та заперечувала позивачу у питаннях щодо спірних на його думку процедурних моментів.
Адвокат, а потім і суддя, перепитують про Ленд Крузер — як саме це вплинуло на рішення? Також їм здається, що факт начальницької посади в ДАІ також вплинув на рішення, чи так це? Ні, сам факт не вплинув.
Про «намальований» залік з вогневої, провальне знання законодавства не перепитують.
Адвокат також запитує, де службові розслідування чи інші офіційні підтвердження словам самого Ч., що він проводив негласні дії щодо автомайданівця. Член комісії обіцяє поінформувати прокуратуру про витівки громадянина Ч., аби та таки розслідувала і дала свій офіційний висновок.
***
У коридорі працівниця кадрів переповідає почуті від звільнених по атестації співробітників «страшилки» про те, як комісії звільняли за «дорогі туфлі», незнання прізвищ Героїв Небесної сотні і подібне.
«Члени комісії не ходять у суд, а позивачі-міліціонери розповідають там і справді про «дорогі туфлі» чи подібне», — коментує «страшилки» Сахнюк.
Пізніше, читаючи позови міліціонерів, на співбесідах яких була присутня, переконуюсь що це і справді так. У позові громадянина Т., який мав годинну співбесіду, йдеться, що йому було поставлено лише два запитання.
Громадянин Ш., який по обох тестах набрав прохідний мінімум — 25 з 60 балів — вказує, що комісія не врахувала його «високі бали». Зі зрозумілих причин у позовах не вказано найпроблемніші висловлювання поліцейських, якими вони самовикривали вчинені порушення закону.
Олег Волошинович, адвокат, що допомагає Нацполіції у справах, пояснює: позивач не несе жодної відповідальності за надання недостовірної інформації у позові.
Окрім того, в адміністративних справах тягар доказування лежить на суб’єкті владних повноважень. Тобто, не міліціонер має доводити, що було так, як він стверджує у позові, а Національна поліція має аргументувати і навести докази, що це було не так.
Роман Сініцин, учасник одної з атестаційних комісій, також давав свідчення у суді. Керівник одного з відділів ДАІ Київщини громадянин З. мав не дуже вдалі співбесіди. Ще невдаліше у нього пройшло тестування з поліграфом, під час якого розповів історії, які кваліфікуються по Кримінальному кодексу. Але З. теж хоче поновитись на посаді. Результати поліграфа Сініцин у суді не став розповідати через підписку про нерозголошення. Але під протокол попросив зазначити, що у звіті поліграфолога були цитати свідчень самого З. про його власні адміністративні та кримінальні проступки, що мали системний характер.
В іншій подібній справі суддя взагалі відмовив у виклику свідків з членів комісії, пояснивши, що їхні свідчення не мають жодного значення, і зажадав від присутніх позивача та відповідача писати заяви на розгляд у письмовому провадженні.
Дорошенко відмовився, а от позивач із його захисником радо погодились. Засідання з розгляду по суті у звичному режимі так і не відбулось. Суддя великодушно пообіцяв згадати клопотання про виклик свідків у постанові, зміст якої не важко передбачити.
До речі, Максим Дорошенко, Ірина Сахнюк та їх колега мають по 6—7 судових засідань щодня. Вони втрьох працюють із позовами всіх працівників поліції Київщини. У цьому юридичному відділі більше юристів, але на судові засідання ходять лише ці троє — «так історично склалось».
У регіонах ще важче. Наприклад, на Волині керівник юридичного відділу Національної поліції Оксана Забожчук має в роботі 90 позовів. На питання, скільки засідань у неї було сьогодні, вона сміється: «14, здається. А, ні — то завтра 14, а сьогодні було 17».
Як мали би розглядатись позови
Олег Волошинович проводить аналогії з деякими категоріями податкових та земельних справ, які мають схожу процедуру.
Справи про визнання повідомлення-рішення податкової недійсним.
Як проходить податкова перевірка: приходить перевірка, складає акт, у якому вказуються всі порушення. Зазвичай це великий і детальний документ на кількадесят сторінок. За наслідком цього податкова виносить повідомлення-рішення. Воно займає максимум одну сторінку. Суть його, до прикладу, може бути такою: стягнути нарахований 1 млн ПДВ.
Є практика ВАСУ, ВСУ, яка говорить, що акт не може оскаржуватись у принципі, а оскаржується лише повідомлення-рішення. Тому що акт не створює прав і обов’язків.
Якщо провести аналогію, таким актом перевірки є протокол комісії. Він не може оскаржуватись. Оскаржується наказ керівника, яким співробітник звільняється.
Практика земельних спорів. Як виділяється земля: орган місцевого самоврядування приймає рішення — виділити стільки-то гектарів землі у власність громадянину. Йому видається свідоцтво про право на власність.
Так-от, Верховний Суд вважає, що рішення органу місцевого самоврядування оскаржити неможливо, тому що це є актом ненормативної дії, прийнятим у межах так званих дискреційних повноважень. Оскаржити можна вже свідоцтво.
Якщо провести аналогію, то суд не може підмінити атестаційну комісію і проводити атестацію співробітника заново, він може лише дивитись на дотримання формальної процедури.
— Наприклад, як можна оцінити мотивацію та принциповість? Враження на усній співбесіді суд ніколи не оцінить, тому що це унікально. Саме в цьому місці, саме в цей час, саме ця особа вела себе саме так перед усією комісією. Суд не може оцінити це і підмінити собою атестаційну комісію. Адміністративний суд повинен перевірити формальну сторону і дотримання процедури. Все, — переконаний Волошинович.
В умовах ідеального, чистого права поновитись на посаді екс-поліцейські після атестації не змогли б, вважає юрист:
— Якщо була дотримана процедура, то не можна відновитись з причини порушення процедури.
— Якщо робота атестаційної комісії не перебирається судом і кандидат не оцінюється суддею, то на підставі перегляду рішення комісії судом теж поновитись неможливо.
— Коли рішення комісії передають керівнику, він звільняє працівника, і це повністю у межах його повноважень та інструкції, тому наказ теж не можна було б скасувати і поновитись таким чином.
У кожному позові також обов’язково оскаржується власне рішення членів комісії: позивач описує, який він чудовий з усіх сторін співробітник, а тому будь-яке інше, крім позитивного рішення — несправедливе та упереджене, і його треба скасувати.
У багатьох випадках суди таки починають процедуру «судової атестації», тобто беруться замість комісії оцінювати професійні та особисті якості позивачів з метою визначити їх кар’єрні перспективи, що за Законом про Національну поліцію є повноваженням атестаційної комісії, а не суду.
Кандидат 08/11
На співбесіді він пояснив, що в законодавстві не орієнтується, оскільки виконує обов’язки водія. На атестацію ж він прийшов, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого. Це офіцерська посада, з відповідним колом обов’язків, відповідальності та зарплати. У той час як водій — це посада молодшого рядового складу, з набагато меншим колом обов’язків та відповідальності (і відповідною зарплатою).
Про розгляд його позову розповідає Максим Дорошенко, юрист Нацполіції, що працював у цій справі:
— Свідчення давали троє членів комісії. Суддя їх питала, чи брали вони до уваги те, що в нього четверо дітей? Свідки пояснювали, що це не є критерієм. Я акцентував увагу суду на тому, що вимоги до працівника поліції такі, що особа, яка стоїть на варті прав громадян, має бути професіоналом у своїй справі, а не бути гарним сім’янином.
Мене, як громадянина не цікавить, щоб мене захищав батько 4-х дітей, але цікавить, щоб захищав професіонал, який може захистити мої права і моє життя від протиправного посягання. Суддя пропонувала свідкам уявити, що вони знов розглядають матеріали: як можна оцінити той чи інший критерій кандидата, мовляв, тут «+1» ставимо?
Вона хотіла математичний якийсь результат, на кшталт три плюса, два мінуса, маємо в результаті плюс. Так не буває, тому що критерії розглядаються в сукупності, а не за формулою математичною.
Битва за 57 статтю
Стаття 57. Атестування поліцейських
1. Атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри.
2. Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
3. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
4. Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
5. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Більшість судових битв про те, чи є підстави для атестації, зводяться до протистояння статті Закону про Національну поліцію, яка регулює атестацію:
Аргументи звільнених міліціонерів зводяться до частини другої цієї статті. Мовляв, у ній перераховані виняткові підстави, в яких проводиться атестування — тільки при підвищенні, пониженні чи звільненні.
При цьому ігнорується частина перша, яка чітко вказує, що атестація проводиться «на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри».
Окрім того, частина 4 цієї статті визначає право керівника прийняти рішення про атестацію (що і зроблено відповідними наказами по обласних управліннях, центральному апарату тощо).
— Якщо говорити спрощено, то ось як це було. Прийняли закон про Нацполіцію. У ньому вказали: шановні панове міліціонери, якщо Ви хочете піти в поліцію, висловіть своє бажання шляхом реєстрації в телекомунікаційній системі, — пояснює Волошинович. — Вони зареєструвались.
Наслідком реєстрації стали два моменти: призначення їх на посаду і наступна неминуча їх атестація. І при цьому формальною підставою для атестації стали рішення їх керівника, як і сказано в частині 4 статті 57.
Якщо тлумачити юридично, то є імперативні підстави атестації — ті, які безумовними, ці три з частини другої. А є диспозитивні — коли керівник може направити на атестацію, а може не направити, але він на це має право (частина 4). Всі поліцейські проходять зараз атестацію по частині 4 статті 57. Обмежених часових рамок частина 4 при цьому не встановлює.
Три виграші на всю Україну
Станом на 22 квітня Нацполіцією було виграно лише три справи (з кількадесят). Усі три виграла юрист Нацполіції у Волинській області Оксана Забожчук. Типовими аргументами позовів волинських співробітників є саме оскарження формальних підстав атестації.
Забожчук намагається залучати до позовів членів комісій, але це не завжди дає результат: буває, що кандидата просто не пам’ятають, або не можуть пригадати розмови з ним дослівно. Це нормально, оскільки через кожну комісію проходять сотні (через деякі — тисячі) співробітників.
Аудіо-, відеофіксація чи протоколювання співбесід не передбачені Інструкцією, а робити записи для власного користування члени комісії практично не встигають через брак часу: від початку на співбесіду виділяли 15 хвилин часу, за який потрібно було встигнути дослідити матеріали, поговорити з кандидатом, пошукати про нього інформацію у відкритих джерел, обговорити та прийняти рішення, підписати та заповнити всі необхідні папери.
Запам’ятовуються зазвичай найодіозніші кандидати та співбесіди, під час яких кандидат повідомляє про вчинення кримінальних злочинів.
Ось дуже показовий приклад: 8 квітня суддя Ковальчуквиносить постанову, якою залишає без задоволення позов екс-працівника поліції. У рішенні він детально виписує правову позицію про те, чому атестація мала формальні підстави і не суперечить закону про Нацполіцію, Інструкції та нормативним документам. Співробітника не поновлюють на роботі, він програє суд.
Цього ж дня, 8 квітня, в аналогічній справі про поновлення на посаді цей же суддя Ковальчук повністю задовольняє позов. Вживає в обґрунтуванні твердження, що «не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише покликаючись на рішення атестаційної комісії», та, судячи з тексту постанови, проводить «атестацію» прямо у судовому засіданні, оцінюючи позивача та його відповідність займаній посаді.
Окрім того, суддя зазначив у постанові, що «ні в рішенні атестаційної комісії, ні в атестаційному листі щодо висновку про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, атестаційною комісією не вказано, з яких підстав комісія дійшла такого висновку, якими критеріями вона керувалася, приймаючи таке рішення», хоча ні в протоколі рішення, ні в атестаційному листі не передбачено таких записів (і відсутні для них відповідні графи).
Саботаж
— Ми зустрічаємося з відвертим саботуванням з допомогою у судовій практиці. Не можна сказати, що нам відверто відмовляють, але приходять матеріали, приписують у документах, підробляють документи. Можна цифру одну переправити, і результат буде зовсім інший, ви розумієте ж.
— Керівники і співробітники Управління захисту економіки, які мають негативні протоколи, відкривають лікарняні, інформують управління про це, але продовжують виходити на службу і виконувати завдання.
Таким чином, по лікарняному вже декілька місяців уникає апеляційної співбесіди високопоставлений поліцейський Є. При чому він вже подав до суду, навіть не завершивши процедуру атестації.
Суд по Наказу №1465
20 квітня пройшло перше засідання щодо оскарження Наказу, який запроваджує Інструкцію з атестації. «Профспілка атестованих працівників органів внутрішніх справ» подала до суду з вимогою визнати цей наказ незаконним.
У разі, якщо суд задовольнить позов, у звільнених співробітників з’являться правові підстави вимагати визнати своє звільнення незаконним.
У суді одразу виникло питання щодо репрезентативності профспілки щодо захисту прав поліцейських.
Волошинович пояснює юридичні моменти: профспілка органів внутрішніх справ не має відношення до національної поліції, бо МВС і Нацполіція — це дві різні структури.
— Поліцейські не є співробітниками органів внутрішніх справ. МВС — це один центральний орган, а поліція, за законом про Національну поліцію, — окремий орган виконавчої влади, який підпорядковується Кабміну, і його окремі накази затверджує голова МВС. Ця профспілка не має відношення до поліції, тому я і клопотав про залишення позову без розгляду. Важко зрозуміти, чому органи внутрішніх справ звертаються в інтересах поліцейських.
Це клопотання Волошиновича не задовольнили, як і клопотання про відвід суду, який у цьому складі вже розглядав справу одіозного працівника Головного слідчого управління Мамки. Саме судді Арсірій, Огурцов та Кузьменко поновили його на посаді, а тепер розглядають законність Наказу про порядок атестації.
Про ймовірні мотиви позову профспілки Грінцов каже: схоже все ж на їх власну ініціативу, але через бажання отримати «бали» у працівників, незадоволених атестуванням.
На думку профспілки, порушено було їх право на участь у розробці нормативних актів, що стосуються трудових та соціальних прав, пояснює Грінцов.
— Ми вважаємо, що порушення нема, тому що ця профспілка не може представляти права та інтереси працівників поліції, яка повинна мати свою окрему профспілку. Ми їм пропонували ще з листопада, що вони повинні у зв’язку з цим переформатуватись, і тоді з ними можлива буде робота. Їм казали: почніть нарешті представляти інтереси поліції, а не так, що ми лише збираємо профзбір і вимагаємо квартири, приміщення та машини для керівництва профспілки.
Наступного дня після суду профспілка запланувала установчий з’їзд для внесення до статуту змін, які, на їх думку, дозволять представляти інтереси поліцейських у суді. На момент подачі позову, тим не менш, вони не мали такого пункту у своєму статуті.
Розгляд позову профспілки перенесли за суто формальним приводом. Суддя після розгляду кількох клопотань пояснив, що не може знайти в системі «Ліга» оголошення про оскарження нормативного акта, яке мали подати представники Нацполіції, а тому переносить розгляд на 15 червня.
— Це формальна підстава, щоб призупинити процес, оголосити перерву, зняти напругу, — вважає Грінцов. Суди не люблять розглядати справи в присутності преси, особливо такої кількості преси. Тактика така, що перші два засідання відкладаються, для того, щоб преса втратила зацікавленість, і тоді починаємо слухати в «комфортних» умовах, без телекамер. Суддя завжди хоче керувати процесом, а не бути, як по закону, — безстороннім арбітром.
— Є телекамера — є процес. А процес дозволяє стороні використовувати всі можливості, надані законом. Камера дисциплінує.
Можливі зміни в атестації
— Я би написав у прикінцевих перехідних положення одне речення — «Всі, хто переходять із міліції, підлягають обов’язковій атестації», щоб це зняло всі питання. Але міліції вже немає, і це потрібно було робити з самого початку, — каже Волошинович.
Грінцов каже, що не відмовився би від доповнення в інструкції щодо відеофіксації.
Допомога юристів та громадян
Волошинович упевнений, що за винятком 20% байдужих, адвокатське середовище розділилось приблизно навпіл у питанні підтримки атестації та Нацполіції загалом.
— Ми зараз намагаємось провести роботу, щоб залучити колег до справ у регіонах. Ми цим займаємось pro bono, тобто безкоштовно. Якщо хтось хоче в цьому допомогти — можна звертатись до мене чи робити це через Нацполіцію.
Громадяни, впевнений адвокат, можуть допомогти небайдужою позицією.
Коли справа на слуху — «вхідний квиток» стає дуже дорогим або взагалі неможливим. З’являється процес, зникає хамство. Зараз завдяки суспільному обговорень. Всі розуміють, що може стояти за можливим скасуванням цього наказу, які будуть його наслідки. І це впливає на процес.
Довідка. Що оцінювали на атестації
Під час атестації співробітників поліції члени комісії отримують такий пакет документів:
1. Атестаційний лист з основними відомостями про співробітника, його характеристикою від керівника.
2. Біографічну довідку з послужним списком.
3. Декларацію.
4. Довідку про складання заліків (вогнева, фізична, функціональна підготовка).
5. Дані про наявність заохочень та стягнень.
6. Довідку про люстраційну перевірку.
7. Дані про результат тестування.
8. Додаткові документи: клопотання керівників, копії сертифікатів, посвідчень УБД тощо, роздруківка з тесту MIDOT тощо.
Також члени комісій мали доступ до інформації з форми звернень громадян. Інформація з форми верифікується/перевіряється на співбесіді питаннями до співробітника, якого вона стосується. Так само верифікуються дані з відкритих джерел.
Співбесіда не є обов’язковою для кожного співробітника. Комісія приймає рішення про виклик того чи іншого кандидата на свій розсуд.
Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:
1) повноту виконання функціональних обов’язків (посадових інструкцій);
2) показники службової діяльності;
3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;
4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;
5) наявність заохочень;
6) наявність дисциплінарних стягнень;
7) результати тестування;
8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Автор: Ольга Худецька, журналіст, член Атестаційної комісії поліції, ТЕКСТЫ
Tweet
