«ВЛАДИМИР СЛЕДНЕВ: КУЧМА, МАФИЯ И Я». ЧАСТЬ 10

Ниже – свидетельства дальновидности лидера страны Леонида Кучмы, который еще в далеком 1992 году в бытность премьером предрек существование в Украине мафии. Теперь-то мы вслед за президентом понимаем насколько же он был прав. Процитируем Владимира Следнева: «днем рождения мафии в Украине следует считать 7 января 1993 года, когда в Цюрихе было принято решение о включении членов правительства в коммерческую структуру с целью получения вознаграждения. Согласно уставу, членство в этой организации давало право учредителям и членам правления кроме экспортно-импортных операций покупать заводы, машины, оборудование, товары народного потребления, строить и эксплуатировать частные предприятия, гостиницы, участвовать в деятельности рынка ценных бумаг и т.д.»

Далее – «творческие наработки» народных депутатов Анатолия Ермака и Григория Омельченко, изложенные в жанре депутатских запросов и обращений.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ, АБО ПРИВІТ ЛЕОНІДУ ДАНИЛОВИЧУ

Володимир Следнєв: — В конце 1992 года новый премьер-министр Леонид Кучма официально заявил о существовании в Украине пятой — мафиозной, власти, чем вошел в историю. Должен всех огорчить Леонид Данилович подозрительно точно сказал о том, что, образно говоря, было еще в утробе. Ведь по моим наблюдениям, днем рождения мафии в Украине следует считать 7 января 1993 года, когда в Цюрихе было принято решение о включении членов правительства в коммерческую структуру с целью получения вознаграждения. Согласно уставу, членство в этой организации давало право учредителям и членам правления кроме экспортно-импортных операций покупать заводы, машины, оборудование, товары народного потребления, строить и эксплуатировать частные предприятия, гостиницы, участвовать в деятельности рынка ценных бумаг и т.д.

Как здесь не вспомнить о правоте Григория Омельченко и Анатолия Ермака, которые девять лет назад первыми предупредили украинское общество об этом. И как не пересмотреть роли в этом процессе тогдашнего Премьер-министра, а позже и Президента Леонида Кучмы. Может быть, из «непримиримого обличителя мафии» его в историческом плане следует перевести в разряд ее родителей. Ведь он тогда не дал оценку этим фактам и не отправил в отставку своих министров и других должностных лиц, которые без его согласия… А может быть, согласие было? После появления публикации «Олигархия» министр Голубченко, представитель ведомства путей сообщений Железняк, советник Президента Емельянов официально на собрании акционеров были выведены из состава членов правления, но продолжали принимать участие в работе АГ «Украина» в качестве приглашенных лиц, которым должны были «компенсироваться все понесенные затраты» (устав АГ «Украина»). Тем более, что деньги на эти «затраты» Бирштейн, как я понимаю, платил не из прибыли АГ «Украина», которой по отчету еще не было, не из своего кармана, а за счет «прокручивания» остатка валютной выручки от реализации продукции наших предприятий акционеров (она ведь оставалась у него). То есть брал деньги у нас, у украинских трудяг — производителей металла и химпродукции, и давал государственным мужам, «руководившим» этими трудягами. Вот такая циничная мафиозная схема!

18 января 2002 года, после восьмилетнего хождения по судам и держания меня в «черном теле», я на годовом собрании Ассоциации народных депутатов Украины предыдущих созывов официально заявил о переходе в жесткую оппозицию к Леониду Кучме. Не только как к политику, руководителю, а как к человеку, чьи личные качества не совместимы с занимаемым им наивысшим постом в государстве. Ведь вы поймите, я с ним не имел каких-то разногласий в бизнесе, как у него получилось с Лазаренко, не оппонировал ему в правительстве, как делала это Тимошенко, не имел политических противоречий, типа тех, что у него вышли с Морозом. Нам нечего было делить. Значит, дело в его личных амбициях. Как можно клясться народу, держа руку на Библии, а затем так себя вести с людьми? Как можно в угоду личных амбиций за инакомыслие в вопросе выбора «что строить и куда идти» сдавать своих граждан и всю державу в руки международных дельцов? Это предательство и Бога, и людей. С этим нельзя мириться!

Не хочу, чтоб нормальные люди, целый народ влачили существование под руководством такого Президента! Не зная развития законов общества и экономики, он постоянно заявляет о какой-то стабилизации, экономическом росте, и совершенно не понимает, что наступает полный коллапс.

На мой взгляд, ему необходимо воспользоваться предложением оппозиции и добровольно отдать власть. Если известный Б. Березовский, заявивший, что «Кучма — это от Бога», вдруг в интервью корреспонденту РТР Соловьеву говорит, что он обратился к семье (тоесть к окружению Ельцина) с предложением «уйти, пока не поздно», то почему же российский олигарх, так сильно уважающий Леонида Даниловича, не подскажет ему сделать то же самое.

Согласен, что мафию победить нельзя, — но только при условии, что она была рождена через распределение частного капитала. Когда же мафия появилась и существует за счет распределения общегосударственной собственности, путем захвата государственной власти и создания админресурса по всей вертикали исполнительной власти, то такая мафия нежизнеспособна и обречена на гибель. Эта власть действует по принципу — «Сила есть — ума не надо», забывая о том, что есть еще одна сила — знание. Это знание законов экономики, развития общества, соблюдение законов государства, в конце концов, поможет оппозиции добиться изменения экономического курса, возвратиться к действительно рыночным реформам, демократизации экономических отношений.

«Антимафія» продовжує діяти. Після нещодавнього спалаху громадської і політичної активності (касетний скандал, акція „Україна без Кучми») Григорій Омельченко і Анатолій Єрмак звернулися до Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройними Силами України Леоніда Кучми, а наступного дня (5 лютого 2002 р.) направили депутатський запит, підписаний ще одним народним депутатом — В. Шишкіним, до Генерального прокурора України.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

«4» лютого 2002 р.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

до Президента України, Верховного Головнокомандувача

Збройними Силами України Кучми Л.Д.

Звернутись до Вас публічно ми маємо моральне і юридичне право, окрім того, це і наш обов»язок.

Згідно з Конституцією України, Ви є главою держави, виступаєте від її імені, представляєте державу в міжнародних відносинах, тобто Ви — обличчя України і Українського народу.

Як гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, Ви повинні бути взірцем у дотриманні Конституції та законів України. Тому будь-яка підозра чи звинувачення Вас у вчиненні злочину повинні бути вирішені згідно з встановленою Конституцією України процедурою імпічменту, а не політичними заявами, які не мають жодного юридичного наслідку.

Насамперед, Ви повинні бути зацікавлені у знятті з себе цих підозр і звинувачень. Ідеться про Вас не як про фізичну особу, а про главу Держави, від діяльності якого залежить міжнародний авторитет України і довіра Українського народу до влади. Для абсолютної більшості наших громадян Ви вже давно втратили моральне право бути Президентом України, а для українських офіцерів — і Верховним Головнокомандувачем.

Нами, офіцерами Служби безпеки, які мають досвід слідчої та оперативної роботи, народними депутатами, членами кількох тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України Г.Омельченком і А.Єрмаком , на підставі матеріалів депутатських розслідувань в установленому порядку 11 вересня 2000 року зареєстрований проект постанови (№6052) «Про ініціювання питання про усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту». У пояснювальній записці до нього викладені конкретні факти Ваших діянь, які, на нашу думку, мають ознаки злочинів, у тому числі тяжких і особливо тяжких.

Наприклад, у квітні 1993 року Ви як Прем»єр-міністр України спільно з міністром Кабінету Міністрів А.Лобовим, головою Донецького міськвиконкому, народним депутатом Ю.Звягільським та іншими особами шляхом зловживання своїм службовим становищем розтратили і привласнили державні валютні кошти в особливо великих розмірах — 12 000 000 нім. марок, які належали Державному валютному фонду України, тобто скоїли злочин, передбачений ч.5 ст. 191 КК України.

Впродовж 1994-1996 років та на початку 1997 року ми неодноразово передавали Вам як Президенту України депутатські звернення, матеріали, ксерокопії фінансово-банківських документів, які підтверджували відкриття П.Лазаренком в Швейцарії, США та інших країнах світу валютних рахунків, комерційних фірм і відмивання за кордоном великих сум іноземної валюти.

Ми неодноразово просили Вас дати доручення Службі безпеки та Генеральній прокуратурі порушити кримінальну справу, провести об»єктивне розслідування і дати правову оцінку діям П.Лазаренка. Відповіді від Вас або від керівників правоохоронних органів про вжиті заходи ми своєчасно не отримали.

Ви як Президент України, будучи поінформованим про злочинну діяльність П.Лазаренка, не вжили в рамках президентських повноважень заходів для її припинення, що завдало істотної шкоди національним інтересам України. Знаючи про незаконне відкриття П.Лазаренком за кордоном рахунків та відмивання на них іноземної валюти, Ви призначали його на особливо відповідальні посади в органах державної влади.

Так, у грудні 1994 року П.Лазаренко був призначений членом комісії з державних нагород України при Президентові України; у липні 1995 року — головою Дніпропетровської обласної держадміністрації; у вересні 1995 року — Першим віце-прем»єр-міністром України; у травні 1996 року — Прем»єр-міністром України.

28 грудня 1995 року Ви нагородили Першого віце-прем»єр-міністра України П.Лазаренка «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня «За видатні заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Дніпропетровського регіону».

Під час розгляду питання про призначення П.Лазаренка Прем»єр-міністром України ми на особистому прийомі у Вас категорично заперечували проти цього призначення. Своє рішення ми мотивували тим, що П.Лазаренко має за кордоном валютні рахунки, комерційні структури, на яких відмиває десятки мільйонів американських доларів, викрадених в Україні. І вкотре вручили Вам особисто ксерокопії фінансово-банківських документів, що підтверджували злочинну діяльність П.Лазаренка. На наші заперечення щодо призначення П.Лазаренка Прем»єр-міністром, Ви заявили (цитуємо майже дослівно): «…Павло навчився «набивати» власні кишені, тепер буде наповнювати бюджет…» .

У своїй книзі (уривки якої друкувала газета «Факты» від 22 жовтня 1999 року) Ви пишете (цитуємо окремі фрагменти мовою оригіналу): «…Опыт, чутье, смелость (даже наглость) — все было. Мешало одно: Лазаренко — не только хороший администратор и хозяйственник, он еще и умелый накопитель личных капиталов … Признаюсь честно: … огромной моей ошибкой было то, что поначалу я реагировал на это с недоверием … Лазаренко время от времени норовил падать передо мной на колени и орал: «Батько! Все для Украины сделаю! Жизни не пожалею!» … Вскоре пошла … информация о том, что Лазаренко фактически сформировал монополию на газ, близок к этому и на рынке хлеба и спирта, активно захватывает недвижимость, заводы, контроль над банками …Однажды возмущенный Виктор Степанович Черномырдин в присутствии Лазаренко сказал мне: «Леонид Данилович, я с этим человеком больше работать не буду!» — и на конкретных примерах из опыта личного общения проиллюстрировал моральные качества Лазаренко».

Не зважаючи навіть на заяви В.Чорномирдіна про «моральні якості Лазаренка», Ви не звільнили його з посади Прем»єр-міністра України.

У жовтні — листопаді 1996 року ми інформували Вас та голову Служби безпеки України про наявність у П.Лазаренка панамського паспорта, який давав йому право безвізового в»їзду майже до сорока країн світу і використовувався ним для нелегальних поїздок за кордон для відкриття валютних рахунків, відмивання коштів, зняття великих сум валюти готівкою, реєстрації комерційних структур і таке інше.

У грудні 1996 року та січні 1997 року ми направили Вам депутатські звернення та запити, у яких вимагали звільнити П.Лазаренка з посади Прем»єр-міністра України за зловживання службовим становищем, порушення Конституції та законів України і доручити Генеральній прокуратурі дати правову оцінку його діям. Ви як Президент України проігнорували депутатські звернення і запити, не давши навіть відповіді на них.

Залишаючись на посаді Прем»єр-міністра, П.Лазаренко ще впродовж півроку продовжував під Вашим «патронатом» займатися злочинною діяльністю — вивозив з України сотні мільйонів американських доларів та відмивав їх за кордоном.

Лише 2 липня 1997 року П.Лазаренко був усунутий з посади Прем»єр-міністра згідно з поданою заявою про відставку. Згодом, 5 грудня 1997 року, Ви заявили, що жалкуєте з приводу звільнення П.Лазаренка з посади глави уряду не за злісні зловживання владою, а на його прохання у зв»язку з хворобою (газета «День», 9 грудня 1997 року).

Кримінальна справа щодо П.Лазаренка була порушена Генеральним прокурором України за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, незаконне відкриття та використання за межами України валютних рахунків, приховування на них валютної виручки, зловживання посадовим становищем лише 14 вересня 1998 року.

Швейцарські слідчі органи встановили, що П.Лазаренко за період з 1993 — 1997 роки відмив в іноземних банках 880 млн. дол. США. У червні 2000 року Женевський суд визнав П.Лазаренка винним у відмиванні грошей, корупції та розкраданні громадського майна і засудив його до 18 місяців позбавлення волі (умовно) з конфіскацією залишків валюти, яка була заарештована у швейцарських банках, і штрафом у розмірі 6,5 млн. дол. США.

1 червня 2000 року Міністерство юстиції США повідомило, що управління прокурора США у Північному окрузі Каліфорнії (м. Сан-Франциско) висунуло проти П.Лазаренка офіційне звинувачення «у змові з метою відмивання грошей за сімома пунктами відмивання грошей» та «у незаконному переміщенні краденого майна (коштів) за двадцятьма трьома пунктами» . В обвинувальному акті зазначається, що, перебуваючи на державних посадах, П.Лазаренко вимагав та отримував гроші від фізичних та юридичних осіб в обмін на можливість займатися підприємницькою діяльністю в Україні і приховав від народу та уряду України факти отримання цих грошей. П.Лазаренко відкрив банківські рахунки в банках США, Швейцарії, Польщі, Антигуа та інших країнах, на які перераховував кошти, отримані шляхом корупції та шахрайства, а також використовував ці рахунки, щоб приховати місце і джерело отримання цих коштів та їх власника. Згідно з обвинувальним висновком з 1994 по 1999 рік П.Лазаренко перерахував на банківські та брокерські рахунки у банках США 114 млн. американських доларів, отриманих злочинним шляхом, а також відмив близько 20 млн. доларів через інші банківські рахунки.

Генеральний прокурор М.Потебенько у поданні до Верховної Ради України «Про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата України Лазаренка П.І.» звинуватив його у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах — 2 млн. 378 тис. 302 дол. США, 4 млн. 419 тис. 194 швейцарських франків, незаконному відкритті, використанні за кордоном валютних рахунків та приховуванні валютної виручки, зловживанні владою і посадовим становищем.

Як видно із подання, підставою для порушення кримінальної справи були матеріали, які ми неодноразово вручали Вам впродовж 1994 — 1997 років (!). Діяння П.Лазаренка, викладені у наших депутатських зверненнях на Вашу адресу сім років тому, на сьогодні правоохоронними органами Швейцарії, США і (нарешті!) Генеральною прокуратурою України визнані злочинними.

1 вересня 2000 року заступник Генерального прокурора України М.Обиход повідомив на прес-конференції, що «… за період 1996 — 1997 років близько 100 млн. дол. США були перераховані за кордон на особисті рахунки П.Лазаренка…».

Ми запитуємо Вас, пане Президенте: а де ж були Ви і підлеглі Вам керівники правоохоронних органів всі ці роки? Чому, знаючи, про злочинну діяльність П.Лазаренка ще сім років тому, Ви як Президент України не вжили відповідних заходів реагування для її припинення, не притягли його до відповідальності, а призначали на особливо відповідальні посади в органах державної влади, що дало йому можливість за Вашої підтримки і співучасті викрасти в Українського народу сотні мільйонів валютних коштів? Чому кримінальну справу щодо П.Лазаренка було порушено за Вашою вказівкою лише після того, коли він заявив, що братиме участь у президентських виборах 1999 року?

Відповідь на ці запитання, на нашу думку, дали адвокати П.Лазаренка, які 5 червня 2000 року у розповсюдженому для засобів масової інформації прес-релізі заявили: «…у нас є переконливі докази і документи, а також копії банківських платіжок, які вказують на те, що участь у відмиванні грошей, яка інкримінована П.Лазаренку, поширюється також і на Президента України Л.Кучму. П.Лазаренко і Л.Кучма були близькими друзями, політичними і діловими партнерами до того часу, доки П.Лазаренко не прийняв рішення боротися за пост Президента України. У зв»язку з цим почалося кримінальне переслідування П.Лазаренка. Діюча Вашингтонська адміністрація завжди підтримувала Кучму, якому було відомо про успішну комерційну діяльність П.Лазаренка… З 1995 по 1998 рік Президент України Л.Кучма регулярно отримував відрахування від комерційних підприємств, контрольованих П.Лазаренком» . Адвокати П.Лазаренка стверджують: «…документи, які вони мають на руках, однозначно вказують на те, що Л.Кучма фактично підтримував комерційну діяльність П.Лазаренка, брав у ній участь, а за свої призначення Лазаренко перераховував великі суми валюти не лише на особисті валютні рахунки Кучми, але й на валютні рахунки, які ним контролювалися».

На плівках Миколи Мельниченка є запис Вашої розмови з Генеральним прокурором М.Потебеньком 8 червня 2000 року з приводу цієї заяви адвокатів.

Наводимо фрагменти цієї розмови мовою оригіналу:

«Л.Кучма : Кажуть, тут у нас адвокати Лазаренка розповсюджують в день приїзду Клінтона.

М.Потебенько : Да.

Л.Кучма : Бумажку! Шо Лазаренко ділився із Президентом грошима. Ну це ж так, чи ні?

М.Потебенько : Ну, була ця заява. Вона ж, цілком, показав Пайфер (на той час посол США в Україні — Г.О., А.Є.). Треба сказати, що ніде вона не пройшла! Єдине посилання — це «Файненшел таймс», єдине! Ми просто дивилися по американській пресі. І десь там, в «Сан-Франціско кронікл», якесь видання.

Л.Кучма : Ну, сопляк. Я якісь борги, шоб мати справи з Лазаренко. Я з самого початку знав, що він такий падлючий!»

Ми, наприклад, встановили, що П.Лазаренко перерахував 3 790 815 дол. США фірмі, яка є співзасновником ЗАТ «КиївСтар ДЖ.ЕС.ЕМ.» (її керівники — Ваша донька Олена і брат Вашої дружини Ю.Туманов).

Ваш колишній охоронець майор М.Мельниченко заявив, що побачене ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують: Ви — злочинець . Що Ви як Президент України віддавали злочинні накази, контролювали їх виконання, а також систематично брали хабарі і займалися поборами, що дозволило Вам привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США. Ви створили «кришу» для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на контрольовані Вами рахунки. Кожен, хто працює на Вас, повинен платити за свою «кришу» — цитує М.Мельниченко записані ним Ваші висловлювання. Найбільше зло, скоєне Вами, — це те, що вся країна перетворилася на Ваш приватний рекет. «В Україні немає більшого злочинця за Л.Кучму» — робить висновок (з яким важко не погодитись ) майор Мельниченко.

31 січня 2002 року М.Мельниченко в інтерв»ю американському тижневику «Свобода» заявив (цитуємо окремі його фрагменти): «…я хочу сказати людям всю правду … Наприклад, надати записи розмов Л.Кучми, після ознайомлення з якими навіть у самих великих прихильників українського президента не залишиться сумнівів, що він скоїв не лише цілий ряд кримінальних злочинів, перерахував на свої рахунки сотні мільйонів доларів, але й очолює українську мафію, яка давно зрослася з владою…»

Ми спільно з правоохоронними органами зарубіжних країн встановили, що П.Лазаренко при Вашій підтримці за період 1994-1997 років створив міжнародну фінансово-комерційну імперію на території майже 40 країн світу із схемою відмивання грошей у більше, як 80 банках.

За оцінками експертів, П.Лазаренко відмив на закордонних рахунках не менше 2 млрд. дол. США. На думку фахівців, викрасти і відмити таку суму грошей без відома та сприяння глави держави, тобто Вашого, пане Кучмо — неможливо!

Матеріали депутатського розслідування, висновки правоохоронних органів США, Швейцарії, Генеральної прокуратури України, на нашу думку, дають підстави зробити висновок, що у Ваших діяннях вбачаються ознаки таких злочинів:

— співучасть (у формі пособництва) з П.Лазаренком у привласненні та розтраті державних коштів в особливо великих розмірах (ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України) та легалізація (відмивання) за кордоном грошових коштів, здобутих злочинним шляхом (ч.2 ст. 209 КК);

— незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ч. 2 ст. 208 КК);

— неодноразове отримання хабарів в особливо великих розмірах службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за призначення П.Лазаренка на посади в органах державної влади (ч.3 ст. 368 КК);

— службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов»язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 367 КК).

Проти Вас висунуті достатньо серйозні звинувачення у замовленні викрадення та вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, який публікував факти корупції у вищих ешелонах влади, у тому числі, напередодні свого зникнення — наші матеріали про усунення Вас з поста Президента в порядку імпічменту. Аналіз Ваших розмов про Г. Гонгадзе, записаних М.Мельниченком, та інших доказів дає підстави зробити висновок: Ви були замовником (організатором) викрадення Георгія Гонгадзе , яке виконав «спеціальний підрозділ» колишнього міністра внутрішніх справ Ю.Кравченка. Тобто Ваші дії мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК (викрадення людини). Чи є Ви організатором (замовником) вбивства Г. Гонгадзе — це можна встановити лише після усунення Вас з поста Президента України.

Ви, зловживаючи владою і службовим становищем, умисно порушуєте ст. 94 Конституції України та рішення Конституційного суду України за № 11-рп/98 від 7 липня 1998 року і не підписуєте Закон «Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України», прийнятий 21 грудня 2000 року. Верховна Рада двічі приймала постанови і зверталась до Вас з пропозиціями підписати і офіційно оприлюднити цей Закон. До цього часу Ви, всупереч інтересам служби, не підписали і не оприлюднили Закон. Такі Ваші діяння завдають істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, державним і громадським інтересам і мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Судячи з Вашої поведінки, Ви боїтесь підписати цей Закон.

Оприлюднення Ваших діянь у вітчизняних і зарубіжних засобах масової інформації об»єктивно змушують Верховну Раду розпочати процедуру імпічменту з метою встановлення об»єктивної істини та отримання висновку Верховного Суду України про те, чи справді Ваші діяння містять вказані ознаки злочинів.

Згідно із ст. 111 Конституції України: «Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.»

У разі, коли Верховна Рада України не почне процедури імпічменту, не створить спеціальної слідчої комісії, не проведе об»єктивного розслідування всіх обставин Ваших діянь, які мають ознаки злочину, не отримає висновку Верховного Суду, то це громадськістю буде розцінено, як спроба парламенту захистити Президента-злочинця. У такому випадку Ви будете позбавлені конституційного права на судовий захист і права бути виправданим судом, щоб постати юридично чистим перед співвітчизниками та світовою громадськістю.

Здійснення процедури імпічменту необхідно також з метою забезпечення конституційного принципу рівності всіх громадян перед законом (ст. 24 Конституції). Якщо у перелічених Ваших діяннях Верховним Судом будуть встановлені ознаки злочину, то Ви повинні негайно добровільно подати у відставку, а інакше Верховна Рада зобов»язана усунути Вас з поста Президента України в порядку імпічменту.

Пане Кучмо! Ви самі повинні бути зацікавлені в проведенні процедури імпічменту та встановленні об»єктивної істини у справі. Президенту (як і народному депутату) нічого і нікого боятися, якщо він чесний і не скоював злочину.

Впродовж 2000 —2001 років ми, щоб зняти з Вас всі підозри (звинувачення) в скоєні Вами злочинів, неодноразово пропонували Верховній Раді України включити до порядку денного сесії для розгляду внесений нами проект постанови «Про ініціювання питання про усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту». Але контрольовані Вами депутатські фракції «Трудової України», Народно-демократичної партії, «Регіонів України» та депутати від Аграрної партії, які входять сьогодні до виборчого блоку «За єдину Україну» на чолі з главою Адміністрації Президента В.Литвиним та Прем»єр-міністром А.Кінахом, Соціал-демократичної партії (об»єднаної), «Демократичного союзу», Партії зелених та більшість депутатів з фракцій Народного Руху України та Українського народного Руху, які входять до виборчого блоку В.Ющенка «Наша Україна» , роблять Вам «ведмежу» послугу. Не голосуючи про включення проекту постанови до порядку денного сесії, вони, по суті, залишають підстави вважати Вас винним у скоєні тяжких злочинів.

29 січня 2002 року ми в черговий раз подали на розгляд парламенту зазначений проект постанови.

Щоб зняти ці підозри (звинувачення) на Вашу адресу (а це може зробити лише Верховний Суд України, який, розглянувши матеріали спеціальної слідчої комісії, повинен дати висновок про наявність чи відсутність у Ваших діяннях ознак злочину) у Вас залишається єдиний вихід. Ви повинні звернутися до контрольованих Вами депутатських фракцій Верховної Ради з проханням невідкладно включити до порядку денного сесії наш проект постанови, створити спеціальну тимчасову слідчу комісію, провести об»єктивне розслідування і матеріали справи про імпічмент направити до Верховного Суду для отримання висновку про наявність (чи відсутність) у Ваших діяннях ознак злочину.

Якщо Ви чесний і не вчиняли злочинів, у яких Вас підозрюють (звинувачують), то Вам боятися нічого. Ви тоді повинні зробити так, як 1997 року вчинив один із авторів цього звернення (Г.Омельченко). Коли за Вашою вказівкою, а також вказівкою тодішнього Прем»єр-міністра П.Лазаренка Генеральний прокурор Г.Ворсінов порушив кримінальну справу щодо Г.Омельченка і вніс до парламенту подання для отримання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, то він, згідно із Законом «Про статус народного депутата України», сам подавав заяву Генеральному прокурору про те, що дає добровільну згоду на притягнення до кримінальної відповідальності та направлення справи до суду, і оголосив її на сесії Верховної Ради.

Чим усе це закінчилось, відомо всім, в тому числі і Вам. Нагадаємо, Генеральна прокуратура закрила кримінальну справу щодо Г.Омельченка за відсутністю події і складу злочину в його діях та публічно вибачилася перед ним. П.Лазаренко — засуджений Швейцарським судом і майже три роки самотньо перебуває у в»язниці США … Сподіваємося, що Ви дослухаєтесь до нашої пропозиції. Якщо Ви не скоювали злочинів, у яких Вас підозрюють (звинувачують), і маєте честь Верховного Головнокомандувача, то зробите цей громадянський крок — звернетесь до парламенту з проханням розпочати процедуру імпічменту.

Честь маємо

народний депутат України,

полковник Г.Омельченко

народний депутат України,

підполковник А.Єрмак

Далі буде

Читайте также: