Криворіжський суддя влаштував бізнес «конвеєрним правосуддям» для ухилянтів на підставі звичайних папірців від сусідів

Якщо українські ЦНАПи роками б’ються над оптимізацією державних послуг, їм варто повчитися у судді з Кривого Рогу: позбавити матір прав на дитину тут навчилися всього за 24 години без її присутності, зайвих повісток та електронних підписів. Достатньо було принести довідку від сусідів чи голови ОСББ, яка сама давно мешкає в Європі, щоб суворий служитель Феміди зворушився батьківською турботою та в один клік перетворив військовозобов’язаного чоловіка на героїчного батька-одинака.

Конвеєр працював із такою турбошвидкістю, що суддя примудрявся слухати по три справи в одну й ту саму хвилину, доки реальні матері за кордоном із подивом не дізналися, що їхні діти за документами давно живуть у Кривому Розі під наглядом чоловіків, які вже купують квитки до ЄС. Видання Watchers розповідає, що виявили члени Другої дисциплінарної палати ВРП під час перевірки Мазуренка.

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у серпні 2026 року внесла подання про звільнення судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Вячеслава Мазуренка. Підставою для дисциплінарної перевірки стала скарга жінки, яка стверджувала, що суддя визнав її колишнього чоловіка єдиним опікуном спільної дитини, яка наразі проживає разом із нею за кордоном.

Заявниця припустила, що її ексчоловік міг корупційним способом отримати судове рішення, щоб у подальшому уникнути мобілізації.

Під час перевірки дисциплінарна палата виявила ще 16 схожих справ у практиці цього судді. У всіх випадках рішення ухвалили на користь заявників, більшість із яких згодом отримали відстрочку від мобілізації та виїжджали за кордон.

«Єдина мета — намагання ухилитися від мобілізації»

У квітні 2023 року до Вищої ради правосуддя звернулася жінка, яка стверджувала, що суддя Вячеслав Мазуренко під час розгляду цивільної справи незаконно встановив факт проживання неповнолітньої дитини, її самостійного виховання та перебування на утриманні батька (за його зверненням до суду).

На думку жінки, він батько дитини міг підкупити суддю, аби той виніс таке рішення: «єдина мета таких дій (чоловіка) ‒ намагання ухилитися від мобілізації шляхом втечі за кордон за купленим завідомо неправосудним судовим рішенням або шляхом введення в оману військкомату, що він як батько є нібито єдиним, хто утримує та виховує дитину».

Так, вона розповіла ВРП, що справу суддя Мазуренко розглянув усього за сім днів. 24 березня 2023 року суд відкрив провадження, а вже 30 березня ухвалив рішення — визнав батька єдиним опікуном їхньої спільної дитини.

При цьому вона, як мати дитини, за її словами, взагалі не знала, що проти неї триває судовий процес. Жодних повісток чи судових документів вона не отримувала. Про рішення вона дізналася лише 14 квітня — вже після його ухвалення. Інша людина випадково знайшла поштовий конверт із суду, сфотографувала документи та переслала їх їй.

Жінка також заперечила, що погоджувалася з позовом. У матеріалах справи була електронна заява нібито від її імені, в якій вона визнавала позов і просила розглянути справу без неї. Вона стверджувала, що цієї заяви не писала. Крім того, лист надійшов із чужої електронної пошти та без кваліфікованого електронного підпису.

Сумніви у неї викликав і документ про місце проживання дитини. Батько подав до суду акт ОСББ, який мав підтверджувати, що дитина живе з ним у Кривому Розі. Вона це заперечувала: за її словами, на той момент дитина постійно проживала разом із нею за кордоном. Це, як вона стверджувала, підтверджували закордонні паспорти та посвідки на проживання.

Жінка також заявила, що через це рішення могла виникнути низка проблем уже для неї самої — зокрема, під час перетину державного кордону з дитиною вона б гарантовано мала проблеми і не змогла б у звичайному порядку ввезти дитину в Україну через те, що в реєстрі Держприкордонслужби вже містилася б інформація про судове рішення, відповідно до якого, її дитина перебуває з батьком, а не з нею. Крім того, вона втратила би право на аліменти.

Скріншот трансляції засідання дисциплінарної палати 12 серпня 2026 року, де розглядалась скарга на Мазуренка

Скаржниця також звернула увагу, що з позовом про визнання його єдиним опікуном для дитини чоловік звертався до Інгулецького суду чотири рази. За її словами, всі справи були тотожні за змістом, втім, три попередні рази вони були розподілені на іншого суддю цього суду — Віталія Попова, а згодом відкликані самим скаржником і лише у випадку, коли справа потрапила до Мазуренка, розгляд відбувся.

Про справу

До суду звернувся чоловік, який заявив, що він є батьком малолітнього сина, який постійно мешкає разом із ним та перебуває на його повному утриманні. У заяві він також вказав, що між батьками у грудні 2017 року було зареєстровано шлюб, однак на момент звернення шлюбні відносини припинено, а мати з дитиною не проживає та не бере участі в її вихованні.

Цю заяву чоловіка суддя Мазуренко прийняв і  відкрив провадження. Безпосередній розгляд відбувся за відсутності сторін: заявник та його представник подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, а заінтересована особа (матір дитини) надіслала електронну заяву, у якій просила розглядати справу без її участі та вказала, що проти задоволення вимог не заперечує.

Як наслідок, суддя задовольнив позов чоловіка у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої висновки, він послався на копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію свідоцтва про народження сина та наданий заявником акт ОСББ «Ярославська 9» від 2 лютого 2023 року. Цей акт став єдиним підтвердженням фактів проживання та виховання: у ньому зазначалося, що батько дійсно мешкає за вказаною адресою у Кривому Розі разом із сином, а матір за цією адресою не мешкає, тож участі у вихованні дитини не бере.

У мотивувальній частині суддя прямо вказав, що встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику, у зв’язку з тим, що він має намір вивезти дитину з країни, де ведуться активні бойові дії, з метою облаштування її життя та розвитку у безпечних умовах. На підставі цього суд зробив висновок, що встановлення факту потрібне для реалізації прав заявника та його неповнолітнього сина, а оскільки матір не заперечує проти заяви, надані докази повністю підтверджують заявлені вимоги.

Втім, вже 14 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд скасував рішення Мазуренка. Оскільки встановив наявність спору у батьків, який суд першої інстанції проігнорував.

Розгляд Дисциплінарною палатою ВРП

Початково доповідач та член ВРП Сергій Бурлаков пропонував відмовити у відкритті провадження, вважаючи доводи скарги незгодою із судовим рішенням. Однак дисциплінарна палата за пропозицією на той момент члена ВРП Романа Маселка все ж відкрила справу на суддю.

Крім того, дисциплінарна палата ВРП вважала за необхідне дослідити практику судді загалом у аналогічних справах. У відповідь на запит Маселка суд, де працює Мазуренко, надав статистичну інформацію про розгляд суддею таких справ у 2022–2024 роках, а також копії матеріалів цих справ. Так, дослідивши матеріали ще 16 справ, де суддя задовольнив позови батьків, Дисциплінарна палата за власною ініціативою відкрила нову справу, яку обʼєднали з розглядом вже поданої раніше скарги.

Під час перевірки діяльності судді Дисциплінарна палата ВРП виявила системний алгоритм порушень у 16 справах. Зокрема, у жодну з цих справ суддя не залучив органи опіки та піклування для надання письмових висновків про умови проживання, а також жодного разу не заслухав думку дітей, які за віком вже могли її висловити.

Крім того, як йдеться в акті ВРП, рішення ухвалювалися переважно на підставі єдиного документа — акта ОСББ чи вуличного комітету. Зокрема, в одній зі справ рішення спиралося на акт ОСББ «Ярославська-9», підписаний головою, яка на дату складання та підписання документа перебувала за кордоном.

У девʼяти справах електронні заяви від матерів про розгляд за їхньої відсутності надходили без кваліфікованого електронного підпису. Крім того, ці заяви реєструвалися в канцелярії після завершення судового засідання, хоча рішення суду вже містили посилання на них.

У 9 із 16 справ заявники були зареєстровані поза межами юрисдикції Інгулецького районного суду (в інших районах Кривого Рогу, а також у Дніпрі та Сумах).

У 7 справах протоколи зафіксували проведення окремих засідань у той самий час за участю того самого судді та секретаря (наприклад, 8 вересня 2022 року суддя одночасно «розглядав» три справи). А 14 із 16 справ вирішено протягом 1–13 днів після відкриття провадження (зокрема дві справи — за 1 день, одна — за 2 дні).

За даними Державної прикордонної служби України, встановленими під час дисциплінарного провадження, після ухвалення рішень суддею за межі України виїхали 9 із 16 батьків (заявників). У матеріалах зазначено, що більшість із цих осіб більше не поверталися. Крім того, один із цих заявників спочатку скористався рішенням суду для отримання відстрочки від призову в ТЦК та СП, а вже згодом залишив країну.

Представник судді Мазуренка адвокат Віталій Пізняк просив відвести члена Другої дисциплінарної палати ВРП Романа Маселка. Він посилався на те, що Маселко раніше входив до Громадської ради доброчесності, яка давала негативний висновок щодо Мазуренка та виступала проти його призначення. Також адвокат послався на публікацію в медіа про нібито порушення Маселком законодавства під час отримання адвокатського свідоцтва. Крім того, захист вважав, що Маселко вийшов за межі своїх повноважень, коли сам перевіряв докази у дисциплінарній справі та робив відповідні запити. На думку адвоката, все це могло свідчити про упередженість Маселка. Однак Друга дисциплінарна палата ВРП відмовила у відводі.

Пояснення судді

Мазуренко Вячеслав Вадимович, суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу

Суддя Мазуренко пояснював свої рішення умовами повномасштабної війни та необхідністю убезпечити дітей від загроз. За його словами, батьки зверталися до суду, щоб терміново вивезти дітей із небезпечного району (Кривого Рогу), а оскільки обидві сторони просили розглядати справи без їхньої участі та не заявляли клопотань про відкладення, швидкий розгляд справ — протягом кількох днів — був виправданим і відповідав інтересам дітей.

Мазуренко також стверджував, що розглядав такі заяви в порядку окремого провадження, оскільки йшлося про встановлення юридичних фактів, а не про вирішення спору щодо дітей. Він посилався на те, що на момент ухвалення рішень не існувало сталої судової практики з цього питання. Висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що такі справи фактично можуть містити спір про право і не мають розглядатися в окремому провадженні, з’явився лише 11 вересня 2024 року, тобто вже після ухвалення ним відповідних рішень.

Суддя зазначав, що оцінював докази, які були в матеріалах справ, зокрема акти ОСББ, ТОВ, вуличних комітетів та письмові заяви обох батьків. За його словами, якщо і мати, і батько підтверджували проживання дитини з батьком та її утримання ним, підстав вимагати додаткових доказів він не вбачав. При цьому в матеріалах не було інформації про перебування дітей чи підписантів актів за кордоном, а Державна прикордонна служба таких відомостей суду не надавала. Переоцінку цих доказів дисциплінарною палатою ВРП Мазуренко вважав фактичним перебранням функцій апеляційного суду.

Коли ж під час дисциплінарного провадження він дізнався про можливу підробку актів та неправдиві відомості, то заявив, що суд могли ввести в оману, і сам звернувся до правоохоронців із заявою про можливе кримінальне правопорушення.

Прийняття електронних заяв від матерів без кваліфікованого електронного підпису суддя пояснював воєнними умовами та роботою канцелярії. Заяви надходили через загальну канцелярію, працівники якої не фіксували відсутність КЕП і передавали документи судді без застережень. Відмову розглядати такі заяви в умовах війни він вважав би надмірним формалізмом і обмеженням доступу до правосуддя. Після виявлення проблеми в суді запровадили обов’язкове зазначення в матеріалах інформації про відсутність КЕП.

Мазуренко також пояснював, що в автоматизованій системі суддя бачить лише справи, які розподілені безпосередньо йому, тому не мав доступу до інформації про аналогічні заяви, які раніше відкликалися в інших суддів. Заявники про це не повідомляли, а канцелярія його не інформувала.

Мазуренко також заперечував, що своїми рішеннями сприяв ухиленню чоловіків від мобілізації або незаконному виїзду за кордон. За його словами, у заявах йшлося про вивезення дітей у безпечні умови, а перевірка підстав для відстрочки від мобілізації чи перетину кордону належить до повноважень ТЦК та Державної прикордонної служби, а не цивільного суду. Він наголошував, що суд не може апріорі вважати заявників злочинцями чи ухилянтами. Суддя також звертав увагу, що, крім однієї справи (за якою на нього поскаржилися д ВРП), ухвалені ним рішення не оскаржувалися в апеляції ні матерями, ні ТЦК та СП, ні органами опіки чи Міністерством оборони.

Окремо Мазуренко посилався на значне судове навантаження. За його словами, замість семи суддів за штатом у суді фактично працювали двоє, через що йому доводилося розглядати до 40 і більше справ на день, призначаючи засідання з інтервалом у кілька хвилин та працюючи допізна й під час відпусток. Тому можливі технічні помилки чи недогляди він пояснював надмірним навантаженням і людським фактором, а не умислом чи дисциплінарним проступком.

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу. Фото із сайту суду

У результаті розгляду Друга дисциплінарна палата ВРП вирішила подати на звільнення суддю Мазуренка. Крім того, 4 вересня 2025 року після звернення ВРП до Генеральної прокуратури за фактами можливого ухвалення судових рішень на підставі завідомо недостовірних або підроблених доказів щодо Мазуренка відкрили кримінальне провадження, яке розслідує Державне бюро розслідувань за частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України — щодо перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, а також за частиною 1 статті 366 КК — службове підроблення.

Ще одне кримінальне провадження відкрили 22 жовтня 2025 року за заявою самого Мазуренка. Суддя повідомив правоохоронцям, що заявники могли подати до суду підроблені документи та таким чином ввести суд в оману. Справу розслідує відділ поліції №7 Криворізького районного управління поліції за частиною 1 статті 384 КК.

Авторка: Ліза Бикова

Джерело: Watchers