Забезпечення позову – це юридичний інструмент в судовому процесі, який передбачає право суду за заявою позивача ще до розгляду справи по суті покласти певні обов’язки чи обмеження на відповідача чи іншу особу.
Експерти Фундації DEJURE описали найбільш поширені схеми, які застосовуються недоброчесними суддями в ході судового розгляду.
Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Вживаються такі заходи у всіх видах судового процесу — адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому, слід звернути увагу на те, що оскарження такої ухвали не зупиняє її виконання.
Класичними заходами з забезпечення позову є заборона вчинення певних дій та арешт майна чи грошових коштів.
Ініціатором зловживанням позову як правило є позивач, але саме зловживання неможливе без потурання судді.
Вжиття заходів до забезпечення позову цілком залишене на досить широкий розсуд судді першої інстанції, який вирішує це питання одноосібно. Адже за логікою, такі заходи мають бути миттєвими і дієвими, і вживаються вони ще до того, як відповідач дізнається про позов і, відповідно, без його відома.
Такий порядок покладає на суддю високу відповідальність ще до початку розгляду справи встановити обґрунтованість поданими доказами підстав покладення на особу певних юридичних зобов’язань чи обмежень, які одразу вплинуть на стан відносин між сторонами спору, а можливо і третіми особами, чи навіть невизначеним колом осіб.
Широка дискреція судді в праві оцінки достатності чи відсутності підстав для забезпечення позову, на жаль, часто стає полем для корупції.
Відрізнити законне і належно обґрунтоване забезпечення позову від способу зловживання можливо, якщо проаналізувати справжню мету забезпечення позову, спосіб та наслідки його застосування, а в окремих випадках подальшу процесуальну історію розгляду справи.
Основними ознаками зловживань заходами забезпечення позову є:
- Заходи забезпечення позову співпадають зі змістом позовних вимог, або неспівмірні їм;
- Забезпечення позову впливає на права та інтереси осіб, які не є учасниками справи;
- Позов очевидно безперспективний і необґрунтований, чи не стосується реального захисту будь-яких прав чи інтересів формального позивача;
- Забезпечення позову не впливає на подальше виконання рішення суду;
- Позов поданий з порушенням правил предметної чи територіальної підвідомчості;
- Після вжиття заходів забезпечення позову справа не знаходить подальшого вирішення до ухвалення рішення внаслідок процесуальної тяганини чи припинення провадження.
Далі дослідимо зловживання забезпеченням позову на конкретних прикладах в різних формах судового процесу.
Приклади ймовірного зловживання забезпеченням позову в адміністративному процесі
Найкраще ілюструє вплив заходів забезпечення позову на відносини між сторонами спору, або й більш широке коло осіб, чи навіть інтереси держави та суспільства практика адміністративного судочинства, особливо Окружного адмінсуду міста Києва.
Окружний адміністративний суд міста Києва розглядає всі адміністративні справи, відповідачами за якими є центральні органи влади, розташовані в Києві. Наявність таких широких повноважень та зловживання окремих суддів призвели до подій, які дозволили Національному антикорупційному бюро України та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі оголосити підозри голові цього суду, Павлу Вовку, та його суддям в спробі захоплення державної влади.
Прикладами рішень щодо забезпечення позову, вжитих судом, які вплинули на роботу органів державної влади, і зачіпають інтереси всього суспільства, є наступні:
1
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян ухвалою суду від 5 лютого 2019 року фактично усунув від повноважень першого заступника Міністра охорони здоров’я України Уляну Супрун, як забезпечення адміністративного позову.
Після значного суспільного резонансу, суддя Каракашьян вже 14 лютого іншою ухвалою скасовує вжиті заходи забезпечення позову та обмеження, накладені на роботу Уляни Супрун.Є цікавою подальша доля вирішення цієї справи, тому що вже 15 лютого суддя Каракашьян заявив про самовідвід, який сам розглянув і задовольнив.
Сам же позов по цій справі по суті так і не був розглянутий, що є яскравим прикладом того, що він з’являвся не з метою відновити чиєсь порушене право, а лише для досягнення тимчасового результату – блокування роботи одного з центральних органів виконавчої влади, та вчинення в такий спосіб тиску і впливу на державну політику в сфері охорони здоров’я.
2
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко ухвалою від 22 квітня 2019 року заборонив президентській Конкурсній комісії з добору кандидатів доВищої ради правосуддя визначати кандидатів, які рекомендуються для призначення главою держави.
Окрім цього, суд заборонив Голові Комісії Володимиру Буткевичу, чи іншій особі, яка виконує його обов’язки, подавати на розгляд Президента список кандидатів для відповідного призначення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року ці заходи забезпечення позову були скасовані.
Цікаво, що сама справа по суті, як і в попередньому випадку, не вирішена, отже можливо припустити, що і цей позов був заявлений виключно з метою блокування призначення членів Вищої ради правосуддя шляхом винесення ухвали про забезпечення позову.
3
4
5
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року суддя Погрібніченко заборонив Комісії з питань вищого корпусу державної служби проводития конкурсу на зайняття вакантної посади Голови Державної митної служби.
В усіх наведених вище прикладах після забезпечення позову самі позовні вимоги по суті судом не розглядались, а провадження по справах було закрито після скасування заходів забезпечення позову.
Приклади ймовірного зловживання забезпеченням позову в цивільному процесі
1
Так, суддя Печерського районного суду міста Києва Бортницька ухвалою від 9 лютого 2017 року та суддя Вовк ухвалою від 2 вересня 2020 року заходами забезпечення позову зобов’язали відповідача ПАТ «Приватбанк» здійснти платежі на користь позивачів у кілька мільярдів гривень.
Ухвали містять кілька ознак, типових для зловживань забезпеченням позову:
- Зміст забезпечення позову співпадає зі змістом позовних вимог, та ухвала по суті виходить за межі забезпечення позову, і підміняє рішення суду;
- Позов заявлено про зобов’язання вчинення дій, тобто він не майнового характеру, а ухвала зобов’язує відповідача сплачувати кошти позивачам;
- Співвідповідачем по справі вказана фізична особа, до якої не висунуто вимог, лише для того, щоб справу міг розглядати Печерський районний суд міста Києва;
- З 2017 року до цього часу спір не знайшов свого вирішення по суті, оскільки справа перебуває в процесуальному обігу між судами різних інстанцій за скаргами сторін на процесуальні дії суддів.
2
Суддя Баришівського районного суду Київської області Литвиненко ухвалою від 24 травня 2019 року зупинила дію ліцензії компанії SkyUp Airlines. Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року цю ухвалу було скасовано.
Основною підставою для скасування ухвали стало недотримання судом принципу співмірності заходів забезпечення позову із вимогами позивача. Заборона здійснення діяльності з перевезення пасажирів не співмірна з ймовірним порушенням прав одного споживача в минулому, і сама по собі очевидно спричиняє порушення прав широкого кола осіб, інших споживачів, і завдає неспівмірно великих збитків відповідачу, оскільки блокує діяльність авіаційного перевізника.
3
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Шепітко ухвалою від 27 травня 2019 року заборонив кільком членам Вищої кваліфікаційної комісії України вчиняти будь-які дії щодо проведення та/або продовження кваліфікаційного оцінювання суддів, чим фактично заблокував роботу Вищої кваліфікаційної комісії України з оцінювання суддів.
Ця ухвала була скасована постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року.
Ухвала була скасована, оскільки суд явно вийшов за межі своєї компетенції, бо вжиті заходи забезпечення позову виходили за межі позовних вимог, та взагалі компетенції суду цивільної спеціалізації.
Практика зловживань забезпеченням у кримінальних провадженнях
Цікавим є досвід зловживань арештом майна в кримінальних провадженнях. Зловживання арештом майна в кримінальних провадженнях є досить актуальною проблемою, оскільки в багатьох випадках є підставою для подання скарг на суддів до Вищої ради правосуддя.
Для прикладу, за один день суддя наклала арешт на майно 17 підприємств, розглянувши, відповідно, 17 клопотань слідчих. Слідчі просили передати майно підприємств особі, яка фігурувала як потерпіла, а потім через відсутність доказів закрили справу. Суддя ж заарештувала корпоративні права, нерухомість, меблі та техніку і передала на зберігання потерпілій у кримінальному провадженні. Рішенням Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року суддю Ластовку було притягнуто до відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Способи викорінення практики зловживання забезпеченням позову
Підґрунтям для зловживань забезпеченням позову є наявність широкої дискреції судді та процесуальних повноважень для застосування заходів забезпечення позову.
Проте вся сутність забезпечення позову і полягає в праві судді самостійно, швидко і належно оцінити достатність підстав для забезпечення позову.
Отже, припинити зловживання та прибрати корупційну складову в цій процесуальній дії можливо не стільки за рахунок подальшого вдосконалення процесуальних норм, скільки шляхом забезпечення доброчесності і незалежності суддів, ліквідації суддівської корупції та інших форм протиправних впливів на суддів.
Це можливо зробити як в процесі ефективного кваліфікаційного оцінювання суддів, так і належного притягнення суддів до відповідальності Вищою радою правосуддя.
Однак ці процеси є досить тривалими, і їх ефективність залишається під питанням, оскільки залежить від проведення в країні масштабної судової реформи.
Натомість проблеми зловживань забезпеченням позову дошкуляють суспільству і державі і нищать довіру громадян до суду вже зараз, що ми бачимо на прикладах, наведених вище.
На тлі цього проблему в «пожежному» порядку намагаються точково вирішувати у міру виникнення відповідних прецедентів законодавчими обмеженнями, зокрема вилученням деяких видів забезпечення позову, приклади чого можна побачити в нормах Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року.
Крім того, необхідність протидіяти зловживанням у цій сфері спонукає представників як законодавчої, так і виконавчої влади до неформального тиску на судову владу, в спосіб «ручного керування» суддями. Це відбувається через різноманітні форми неформального впливу і заохочення, і в певних випадках робить законодавчу владу та вищі органи та посадових осіб виконавчої влади «боржниками» недоброчесних суддів.
Отже, системне вирішення проблеми зловживань забезпеченням позову лежить в площині судової реформи, яка має забезпечити судову владу належними діючими механізмами дисциплінарної відповідальності, ліквідувати судову корупцію та зробити суддів підзвітними суспільству.
Джерело: Фундації DEJURE
Матеріал підготовлений за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED).