Як карають за злочини проти журналістів

У Кримінальному кодексі передбачено відповідальність за цілу низку злочинів проти журналістів: від перешкоджання професійній діяльності, погроз і насильства до посягання на життя журналіста.

Протягом 2019- жовтня 2020 українські суди винесли вироки лише в 11 «журналістських» справах. Хоча розслідуються такі справи десятками, зазначає «Судовий репортер».

«До суду невелика кількість справ передається. Часто на певному етапі розслідування справи закриваються – бо не вбачають складу злочину. І журналісти про це дізнаються вже через певний час. Якщо ж справи  доходять до суду – то тенденція – до мирових угод, штрафів, чи умовного покарання», – говорить керівниця відділу свободи слова «Інституту масової інформації» Катерина Дячук.

Із 11 вироків за останні два роки – три виправдувальні. Жодного разу суд не призначив реального тюремного ув’язнення. Тричі винуватих звільняли від відповідальності за строками давності. За злочини невеликої тяжкості строк притягнення до кримінальної відповідальності становить 3 роки.

7 вироків – за перешкоджання професійній журналістській діяльності (ст.171). Інші чотири – щодо погроз і насильства (345-1).

Також у Кримінальному кодексі України є окремі статті щодо умисного пошкодження майна журналіста (ст. 347-1), посягання на життя журналіста (ст. 348-1) та захоплення журналіста як заручника (ст. 349-1), але за останні два роки жодного вироку за такі злочини не ухвалювалося.

Активіст партії Шарія

У Вінниці в серпні 2019 близько 2 ночі в барі BURO відпочивала компанія журналістів у футболках із логотипом інтернет-видання «Vежа». Шеф-редактор видання Андрій Качор вийшов на літній майданчик. Там до нього наблизився деякий Артеменко і в агресивній формі став вимагати вибачень за публікації про проросійського блогера Шарія. Отримавши відмову, Артеменко вдарив журналіста в око.

2 жовтня 2020 суд визнав чоловіка винним у завданні журналісту легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений не розкаюється і не визнає себе винним. Розповів, що потерпілий постійно писав образливі коментарі про прихильників Шарія, що з них слід зробити шашлик, як це зробили в Одесі 2-го травня. Заперечував, що бив журналіста кулаком в обличчя, а казав, що відштовхнув його, дав копняка ногою по сідницях і той впав на землю.

Однак вину молодика визнано доведеною. Експерт виявив у журналіста під оком синець із крововиливом, що узгоджується з механізмом ушкоджень, про який йдеться в обвинуваченні.

Артеменко сам зізнався, що він заходив на інтернет-сторінку потерпілого, бачив його публікації та коментарі, які йому не подобалися, саме тому він підійшов до нього в барі. Тобто достовірно знав, що Качор є журналістом, пише про Шарія, в результаті чого і виник конфлікт. Навіть після судових засідань Артеменко продовжив ображати та принижувати Качора.

У момент скоєння злочину журналіст не виконував свою професійну діяльність, відпочивав у барі, але був і залишався журналістом. Це підтверджується показаннями допитаних свідків, документами, які були досліджені в суді. Конфлікт стався через публікації в мережі Інтернет про Шарія, який є політичним діячем і межі дозволеної критики стосовно нього є ширшими, аніж стосовно приватної особи. Обвинувачений вдарив потерпілого з метою помсти за його публікації в ЗМІ своєї думки щодо політичного діяча, тобто за здійснення законної професійної діяльності.

Суд взяв до уваги молодий вік і відсутність судимостей та призначив 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки. Вінницька обласна організація партії Шарія висунула обвинуваченого Артеменка кандидатом в депутати до міської ради на виборах 25 жовтня.

Львівський стоматолог і «останнє пікетування у житті»

2 травня 2018 року під час пікету під прокуратурою Львівської області головний лікар стоматологічної поліклініки №1 міста Львова підійшов до журналіста газети «Антикорупційний вісник», шеф-редактора газети «Вибір. Правозахисник Львівщини» Павла Барнацького і звернувся зі словами: «Ну що пікетуємо, знову будеш пописувати в своїх газетках? А тобі не страшно ввечері ходити по вулицях? Дивись, а то це пікетування може бути останнє у твоєму житті». Причиною неприязних стосунків нібито було те, що потерпілий систематично висвітлював питання реформування комунальних поліклінік Львова. 24 вересня 2020 року за погрозу журналісту Галицький райсуд Львова призначив лікарю один рік позбавлення волі умовно.

«Привіт Бузині» з Полтави

23 травня 2017 року журналістка Інтернет-видання «Полтавщина» Дарина Синицька отримала у соцмережі Facebook від активіста Андрія Князєва особисте повідомлення наступного змісту: «Ещё не догадываешься куда ты влезла!… Передавай привет бузыне!… (очевидно, мається на увазі проросійський публіцист Олесь Бузина, вбитий 2015 року у Києві – прим.)». Наступного дня він також розмістив на своїй сторінці «Позывной Князь» пост із погрозами.

Метою було примусити журналістку видалити або змінити зміст статті «Поліція отримала доступ до приватних даних осіб, які можуть бути причетні до сутичок біля арки», в якій згадувався Князєв. 31 липня 2020 року Октябрський райсуд Полтави засудив Андрія Князєва до двох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном в один рік.

«СтопКор» і «пісочний браконьєр»

28 жовтня 2016 року журналіст інформаційного агентства «Стоп Корупція ТВ» Сергій Медяник і стажер Павло Янцен прибули з оператором на озеро Чисте у селі Шпитьки Київської області, де працівники прокуратури проводили огляд за підозрою у незаконному видобутку піску. У знімальної групи виник конфлікт із орендарем земельної ділянки Ігорем Чупринським. Останній вдарив стажера Янцена рукою в обличчя і кинув головою в паркан, об який той зламав собі ніс. Також був пошкоджений телефон і розбитий планшет Янцена.

У суді потерпілий стажер визнав, що Медяник називав орендаря «пісочним браконьєром» та «злодієм» і між ними зав’язалася перепалка. Це підтвердили працівники прокуратури, які були на місці подій. Суд переглянув відео «СтопКору» і вирішив, що причиною конфлікту стала провокативна й неетична поведінка самого журналіста Медяника.

Суд ознайомився із договором про стажування Янцена і дійшов висновку, що його діяльність не була пов’язана із журналістикою. А Медяник, у свою чергу, порушив Кодекс журналістської етики. Тому 13 вересня 2019 року обвинуваченого виправдали у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Камера у сейфі секретарки

19 грудня 2016 року журналісти інформаційного агенства «IPnews» Владислав Павлюк і Єлизавета Манжос прийшли на прийом до мера міста Дніпрорудного Запорізької області, щоб узяти в нього коментар. Проте міський голова Юрій Коробов заперечував проти відеозйомки, забрав зі столу увімкнену камеру журналістів, віддав своїй секретарці і вона сховала її до сейфу. 3 липня 2020 року Токмацький райсуд Запорізької області визнав Юрія Коробова винним у перешкоджанні журналістській діяльності і оштрафував на 850 гривень. Від сплати штрафу мера звільнили у зв’язку з закінченням строків давності.

Напад на знімальну групу «Наших грошей з Денисом Бігусом»

28 квітня 2015 року журналістка програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» Надія Бурдєй з оператором знімали маєток родини тодішнього заступника міністра МВС Сергія Чеботаря у селі Лісники під Києвом. До них вийшов зять посадовця Олег Поліщук, почав забороняти зйомку і погнався за оператором. При цьому він звертався до невідомої особи і просив принести ножа. Журналісти сприйняли це як загрозу своєму життю і поїхали знімати інший об’єкт.

Коли вони повернулися на місце за декілька годин, до них на високій швидкості під’їхав автомобіль Volkswagen Transporter без номерів. За версією знімальної групи, з машини вийшов зять замміністра, його бізнес-партнер та ще один невідомий чоловік. Трійця вдерлася до машини журналістів і силою відібрала камеру та відеореєстратор. Оператор отримав легкі тілесні ушкодження.

Усі троє підсудних переконували, що у момент другого інциденту їх взагалі не було в Лісниках. Незадовго до та після події з їх мобільних телефонів були зафіксовані з’єднання на території Києва, тому 16 березня 2020 року Києво-Святошинський райсуд Київської області визнав їх вину недоведеною і ухвалив виправдувальний вирок.

Штовханина з таксистами у Генічеську

28 березня 2018 року під час мітингу нелегальних таксистів під Генічеською райдержадміністрацією Херсонської області троє чоловіків в ультимативній формі наказали журналісту інформаційного порталу «Новий візит» Геннадію Осьмаку припинити знімати сюжет. Коли він відмовився, почали його штовхати і вимагати видалити усі відеозаписи. У листопаді 2019 року між потерпілим і одним із обвинувачених укладено угоду про примирення, і в лютому 2020 року Геніченський райсуд Херсонської області присудив йому 4 250 гривень штрафу. Судовий процес над ще двома обвинуваченими триває.

Пошкоджена камера «СтопКору»

24 травня 2016 року журналістка «Стоп Корупції» Лілія Ткачук з оператором приїхала за адресою реєстрації фірми, яка фігурувала у їх матеріалі. Власник приміщення спершу вимагав припинити зйомку, а потім вдарив рукою в об’єктив камери і пошкодив її. Суд першої інстанції визнав його вину недоведеною, але журналістам вдалося оскаржити це рішення. 4 грудня 2019 року Дніпровський апеляційний суд засудив чоловіка до одного року обмеження волі, але звільнив від відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

Удар в обличчя від комунальника

18 липня 2018 року журналіст інтернет-видання «Перший Криворізький» Микола Чирва намагався перевірити інформацію про жорстоке поводження з тваринами на території комунального підприємства «Швидкісний трамвай». До нього підійшов заступник начальника служби фінансового контролю та охорони підприємства Юрій Островський і вимагав покинути територію, брутально лаявся, а пізніше – вдарив журналіста в обличчя. Суд першої інстанції засудив його до 200 годин громадських робіт. Проте 30 вересня 2019 року Дніпровський апеляційний суд скасував це рішення і призначив Островському один рік обмеження волі.

«По доброму, друже, бо я ж тебе застрелю»

15 січня 2015 року позаштатний журналіст газети «Антикорупційний вісник» Юрій Кенцало прийшов на засідання бюджетної комісії Яворівської райради Львівської області та почав знімати відео. Секретар комісії Григорій Бабій вимагав його особисто не знімати, неодноразово казав, щоб потерпілий забирався геть і двічі пригрозив застрелити журналіста. 25 вересня 2019 року Яворівський райсуд Львівської області визнав чиновника винним у перешкоджання журналістській діяльності і присудив 1,5 роки обмеження волі, але звільнив від покарання через закінчення строків давності.

За ненадання відповіді на запит – до суду

26 травня 2017 року головна редакторка газети «Сила Народного Контролю» Лариса Ступак надіслала до Полянської сільської ради Закарпатської області шість інформаційних запитів. Оскільки у запиті вона підписалася як головна редакторка газети «СНК», а не «Сила Народного Контролю», як вона була офіційно зареєстрована, у сільраді розцінили це як звернення від неідентифікованої особи. Тому у відповіді вони попросили її або ідентифікувати себе як журналіста, або оплатити витрати на друк і копіювання документів. Журналістка розцінила це як умисне перешкоджання своїй професійній діяльності і подала до суду на голову сільради Івана Дрогобецького. Проте 20 вересня 2019 року Свалявський райсуд Закарпатської області визнав його невинним у зв’язку з недоведеністю складу злочину.