Анатомія іранського БПЛА Mohajer-6, збитого українськими військовими: основні компоненти вироблені компаніями зі США та країн ЄС
Дрони іранського виробництва Росія почала масово використовувати у війні проти України на початку жовтня. Попри намагання «перейменувати» безпілотники (до прикладу на Shahed-136 виявляли маркування «Герань-2»), російській владі не вдалося приховати країну-виробника.
Журналісти «Схем» (Радіо Свобода) отримали дозвіл на зйомку безпілотника Mohajer-6, збитого українськими військовими над Чорним морем поблизу Очакова.
Попри запевнення Тегерана, що в основі виробництва Mohajer-6, лежать місцеві винаходи, «Схемам» вдалось ідентифікувати цілу низку компонентів, вироблених компаніями зі США та країн ЄС, санкційна політика яких щодо Ірану обмежує експорт технологій, які можуть бути використані у військових цілях.
Наявність цих компонентів у Mohajer-6 не означає автоматично, що їхні виробники порушують санкції США чи ЄС – зазвичай ввезення електроніки до Ірану відбувається через «сірі» схеми: підставні компанії або через посередників, які зареєстровані в третіх країнах, пояснюють експерти.
Якою буде реакція держав-партнерів України на викриття масового використання західних технологій в іранській зброї, яку російська армія тепер направляє проти українців?
До річниці Ісламської революції
Mohajer-6 – безпілотний розвідувально-ударний літальний апарат. Уперше його представило Міністерство оборони Ірану в 2018 році, під час церемонії з нагоди 40-ї річниці перемоги Ісламської революції за участю міністра оборони – бригадного генерала Аміра Хатамі. Хатамі зазначив, що Mohajer-6 має можливість виконувати спостереження, розвідку та бойові завдання в широкому оперативному радіусі та може допомогти збройним силам ідентифікувати та знищувати заздалегідь визначені цілі.
Через три тижні після початку атаки українців з боку РФ іранськими дронами Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що фахівці ГУР дослідили походження комплектуючих одного зі збитих безпілотників – Mohajer-6, зазначивши, що вони переважно мають побутове призначення, а сам дрон загалом значно програє своїм конкурентам за характеристиками.
Українська «розпаковка»
Журналістам проєкту «Схеми» вдалося отримати дозвіл від українських розвідників пофільмувати Mohajer-6. Один із таких збили українські військові поблизу Очакова, він впав у води Чорного моря, а тому не зазнав значних пошкоджень. Це дозволило детально дослідити «начиння» іранського безпілотника.
Журналісти «Схем» впізнали компоненти виробництва щонайменше 15 західних виробників. Більшість цих компаній – зі Сполучених Штатів. Загалом, за оцінками української розвідки, іранський бойовий безпілотник містить компоненти від майже трьох десятків різних технологічних компаній, що базуються в Північній Америці, ЄС, Японії, Тайвані. Є тут і вироби з Китаю.
США
Наприклад, на мікросхемах безпілотника журналісти «Схем» помітили логотип Linear Technology Corporation (компанія зі Сполучених Штатів із офісом у Каліфорнії). Linear Technology виробляє напівпровідники з 1981 року, зараз є частиною корпорації Analog Devices.
Побачили тут і мікрочіп з логотипом самої Analog Devices. Мова йде про багатоформатний відеодекодер і оцифровувач графіки ADV7403.
Чи знають в Analog Devices, що їхні технології стали складовою іранського бойового безпілотника? «Схеми» запитали про це в листі до компанії. Відповіді на момент публікації матеріалу не надійшло.
Журналісти «Схем» також зафіксували декілька компонентів, виготовлених компанією Xilinx. Її материнською структурою є транснаціональна напівпровідникова компанія Advanced Micro Devices (AMD) з головним офісом у Каліфорнії. Наприклад, Mohajer-6 містить програмовану мікросхему Artix-7, встановлену в блоці передачі та прийому інформації. А також інтегральну мікросхему Spartan-6. Її встановили в модулі, за допомогою якого ракету наводять на ціль.
«Це модуль передачі відеоінформації, який знаходився у крилі безпілотника. Він передає інформацію з борта на головку ракети. Тобто за допомогою цього модуля ракету наводять на ціль», – пояснив представник Головного управління розвідки Міноборони України.
На низці плат можна розгледіти компоненти з логотипом американського технологічного гіганта Texas Instruments – сигнальні процесори, конвертори, мікросхеми.
«Схеми» звернулися з запитом у Texas Instruments та Xilinx із запитанням, чи відомо як їхня продукція могла потрапити в Іран, і стати на оснащення бойового дрона Mohajer-6. У відповіді на запит компанія Texas Instruments заявила, що «не продає свою продукцію в Росію, Білорусь чи Іран». «TI дотримується чинних законів і правил у країнах, де ми працюємо, і не підтримує та не виправдовує використання наших деталей у продукції, для якої вони не були розроблені», – заявили в Texas Instruments.
Відповідь від компанії Xilinx на момент виходу матеріалу не надійшла. Редакція опублікує її, щойно отримає.
Камери
А ось яскрава помаранчева камера – це розробка гонконгської компанії RunCam Technology Co., Ltd. Судячи з розташування в носовій частині, вона виконує роль курсової камери, яка дозволяє контролювати політ іранського дрона у реальному часі.
На офіційному сайті RunCam вказано, що «наші користувачі є нашими друзями, ми хочемо, щоб ви були в захваті від наших продуктів». Компанія RunCam заснована у 2013 році і займається розробкою та дослідженням камер для FPV (трансляції відео в режимі онлайн).
Продукцію RunCam можна купити в Ірані без проблем. На офіційному сайті вказано, що в Ірані працює два офіційні дилери, які реалізують камери для онлайн-передачі відеопотоку.
«Схеми» надіслали запит у компанію RunCam із запитаннями: чи володіють вони інформацією, що їхня продукція використовується у виробництві безпілотників, які російське військове керівництво використовує у війні проти України, та чи постачає компанія свою продукцію на територію Ірану?
Ось офіційна відповідь RunCam: «Нам дуже прикро, що продукти RunCam використовувалися у війні. RunCam спеціалізується на виробництві товарів для хобі авіамоделістів. Ми ніколи не зв’язуємося з клієнтами, пов’язаними з військовими».
Тепловізійна камера
Виробника ж тепловізійної камери БПЛА Mohajer-6 визначити складніше. Ця тепловізійна камера нагадує як модель Ventus Hot, яку випускає компанія з США Sierra-Olympic Technologies, так і дешевший аналог китайського виробництва Qingdao Thundsea Marine Technology. В Головному управлінні розвідки також поки остаточно не встановили виробника. Тому журналісти надіслали запити у обидві компанії. Китайський виробник подібних камер у відповіді зазначив, що вони тільки нещодавно з’явилися на ринку і не постачали свої вироби «ані в Іран, ані в інші країни». Відповіді від американської компанії на час публікації «Схеми» не отримали.
Напівізоляція
Як компоненти для «Мохаджерів» потрапляють в Іран? По-перше – через офіційних дилерів компаній-виробників. І йдеться не лише про камери RunCam.
Журналісти проєкту «Схеми» з’ясували, що австрійський виробник авіадвигунів BRP-Rotax GmbH & Co KG, які раніше виявили у Mohajer-6, має офіційного дилера в Ірані. Він вказаний на офіційному сайті Rotax. Це італійська компанія Luciano Sorlini, сайті якої вказано, що вона займалась постачанням продукції Rotax до Ірану щонайменше до 2020 року.
Такий же виявили всередині збитого в Україні Mohajer-6. В Ірані у Rotax є й офіційний сервісний центр – компанія MahtaWing, де ремонтують двигуни Rotax 912 iS.
При цьому компанія Rotax наполягає, що «не давали дозволу на постачання своєї продукції виробникам військових БПЛА до Ірану чи Росії», а американське видання The Drive опублікувало версію, що мала місце «дивна хвиля крадіжок двигунів Rotax 912 з приватних літаків». Разом із тим в реєстрі викрадених двигунів на сайті Rotax вказаний лише один Rotax 912 iS, вкрадений на території Бразилії ще в 2016 році. Журналісти «Схем» звернулися до BRP-Rotax GmbH та її партнерів з проханням пояснити, як корпорація контролює, де в Ірані використовуються офіційно продані через дилера двигуни їхнього виробництва.
У відповіді на запит журналістів у BRP-Rotax повідомили, що не продавали свої двигуни через офіційних дилерів в Іран з 2019 року і не збираються цього робити найближчим часом.
«У нас є засоби внутрішнього контролю, зокрема політика продажу військових товарів, яка значно обмежує продаж усіх наших продуктів для військових цілей. Наприклад, продаж будь-якої продукції BRP операторам, які здійснюють військову діяльність в Ірані, Туреччині та Росії, суворо заборонений. Ми ведемо свою діяльність у відповідності до всіх чинних норм ЄС, Канади та США», – йдеться у відповіді.
«Сірі» схеми
Іран, який уже декілька десятиліть перебуває під міжнародними санкціями, пристосувався до умов часткової економічної ізоляції. В цій країні поширена практика паралельного імпорту – ввезення товарів без дозволу виробників та за «сірими» схемами.
«Я думаю, що за минулі 40 років Ірану доводилося використовувати незаконні мережі закупівель, щоб отримувати технології для своїх військових програм, для своєї ядерної програми, для ракетних програм і навіть для побутових речей, які є під різними видами обмежень, – зазначає Деніел Солсбері, старший науковий співробітник Центру досліджень науки та безпеки Королівського коледжу Лондона. – Здебільшого це роблять, будуючи незаконні мережі закупівель через підставні компанії або через посередників, які зареєстровані в третіх країнах. Це, наприклад, ОАЕ. Багато електроніки і компонентів проходять через Гонконг. США намагаються змусити арештувати причетних та екстрадувати до США для суду. Було навіть кілька прикладів, коли це мало успіх. Але частіше країни не хочуть «грати в м’яч» зі США. Існує багато різноманітних складнощів і викликів, коли йдеться про впровадження експортного контролю».
«Схеми» звернулись до відповідних органів США та ЄС, які відповідають за реалізацію санкційної політики, з проханням прокоментувати викладені у цьому розслідуванні факти.
Автори: Максим Савчук, Кирило Овсяний, Наталія Седлецька, Карл Шрек; Радіо Свобода
Tweet
