Останні пару тижнів на захопленій Росією території України вибухають військові склади. Здавалося б – нічого дивного, йде повномасштабна війна. Але річ у тім, що розташовані ці арсенали в глибокому тилу військ РФ і ще донедавна були недосяжною метою для ЗСУ.
“Вибухова серія” у російських тилах почалася наприкінці червня, зазначає BBC News Україна. До цього українські війська теж періодично вражали склади та командні пункти противника, але робили це зазвичай безпосередньо біля лінії фронту або в результаті диверсійних дій.
Колосальна перевага в кількості артилерії та ракетних систем дозволяла Росії особливо не зважати на ці “порізи”. Тактика вогняного валу та практично безліміт у боєприпасах дають змогу росіянами поступово просуватися вперед і вичавлювати Збройні сили України з їхніх позицій. Особливо на пріоритетних для Кремля напрямках, як це було біля Сєвєродонецька і Лисичанська.
Не точкові, а систематичні удари українців по тилових базах російських військ можуть зламати наступальний запал Кремля. Щонайменше, йому доведеться швидко відновлювати та перелаштовувати логістику забезпечення своїх військ в Україні.
Для позначення вибухів у росії масово почали вживати новояз – слово «хлопок». В Україні з цього сміються та придумали мем “бавовна” – йдеться про абсурдну помилку інтернет-перекладача, який не розуміє контексту і не здатен розрізнити слова «хлопОк» і «хлОпок», такими помилками часто викривають різних російських ботів які користуються гугл-перекладачем на українську, щоб прикидатись. українцями (прим. -УК).
Успішна серія
За останні два тижні (кінець червня – початок липня) ВВС News Україна вдалося нарахувати близько десятка влучних ударів по складах боєприпасів і військових базах російських військ на захоплених Росією українських територіях.
Слід зауважити, що офіційно генеральний штаб ЗСУ чи міноборони РФ не повідомляли про такі випадки. Інформацію та відеодокази розповсюджували в соцмережах очевидці вибухів, військові журналісти і блогери з обох боків, місцеві чиновники. Деякі випадки підтвердило також управління стратегічних комунікацій (СтратКом) ЗСУ.
Так, 28 червня стало відомо про вибухи в місті Нова Каховка (Херсонська область). Це стратегічно важливе для російських сил місто на півдні України, яке вони захопили ще в перший день вторгнення. Поруч з ним розташована Каховська гідроелектростанція (ГЕС) і гідротехнічні споруди Північнокримського каналу, який постачає дніпровську воду до Криму.
Місто російські війська використовують як тилову базу і логістичний центр. До лінії бойових дій звідси не менше 40-50 км.
“За повідомленнями місцевих патріотів близько трьох годин палало і вибухало. Пожежа і досі триває, щоправда, вже з меншою інтенсивністю. Пожежні не поспішають тушити, бо є загроза отримати поранення”, – розповіли про цей випадок в СтратКомі ЗСУ.
Того ж дня стало відомо про підрив російської бази в Перевальську на Луганщині. Це місто було окуповане з 2014 року бойовиками так званої “ЛНР” і зараз розташоване за 45-50 км від фронту. Про інцидент в соцмережах повідомили місцеві мешканці.
Другого липня надзвичайно потужний вибух пролунав у Попасній на Луганщині. Це місто росіяни захопили на початку травня і розмістили там арсенал для забезпечення боєприпасами свого ударного угруповання на луганському напрямку.
На наступний день – 3 липня – вже палало в Мелітополі. Це місто на Запоріжжі війська РФ взяли під контроль на початку березня і зробили тут тилову базу у місцевому авіамістечку. Рано-вранці по ній завдали чергу ракетних ударів, повідомив мер міста Іван Федоров. Пізніше удар був також і по ще одній базі в селищі Мирне біля Мелітополя. Це глибокий тил, до лінії фронту тут 65-75 км.
Наступна вдала атака на склад БК збройних сил РФ відбулася 4 липня в місті Сніжне на Донеччині. Воно за майже 70 км від лінії розмежування і було окуповане ще в 2014 році.
“У Сніжному, що на Донеччині, палають склади боєприпасів рашистів. Вірте у Збройні Сили України!” – так про цю подію повідомив СтратКом ЗСУ.
Наступного дня потужні вибухи на базах РФ зафіксували в Донецьку (територія Камаз-Центру, північна частина міста) і в Кадіївці (близько 35-40 км від лінії фронту на Луганщині).
Шостого липня горіли тилові бази росіян у місті Великий Бурлук на Харківщині (30-35 км від фронту), в Херсоні та в Макіївці (Донецька область, 20-25 км від лінії фронту).
Вже 7 і 8 липня з’явилася інформація про підрив нафтобази в Донецьку і пожежу на російському арсеналі в Шахтарську, а також про вибух на складі БК в Новій Каховці.
Речник Одеської обласної військової адміністрації Сергій Братчук нарахував 16 ударів по тилових базах і арсеналах РФ (за період 28 червня – 6 липня). Військовий аналітик, координатор групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець – 13 вдалих атак, з яких 9 – на Донбасі.
Що це дає?
Крім психологічного ефекту, коли російські війська не можуть почуватися в безпеці в тилових районах, “ударна серія” має також практичний вплив на стан справ на фронті.
“Це абсолютно правильна логіка в ЗСУ при такій тотальній перевазі в кількості російської артилерії. Її ефективність залежить від наявності боєприпасів, якщо їх не буде, то толку з того заліза?” – каже відставний полковник ЗСУ та колишній заступник начальника факультету ракетних військ і артилерії Академії сухопутних військ Петро Пятаков.
Звісно, певний запас БК у росіян є на передових позиціях біля лінії фронту, каже він. Але через інтенсивність бойових дій вони його швидко вичерпають.
“Тоді вони перейдуть на “голодний пайок”. Відповідно, українській піхоті буде легше оборонятися і наносити ураження противнику”, – пояснює ВВС News Україна експерт.
На території Росії, дійсно, дуже великі запаси боєприпасів, каже Пятаков, але їх ще треба доставити своїм військам на українському фронті. Спочатку залізницею, а потім розвести вантажівками до бойових підрозділів. Над руйнуванням цієї логістики ЗСУ якраз і працюють.
“Ми бачимо, що після знищення складів боєприпасів пішли вже удари по російських базах паливно-мастильних матеріалів, по залізниці, по мостах, – зазначає експерт. – І це правильно, бо ускладнює противнику підвезення нових боєприпасів”.
Про руйнування залізничної інфраструктури на окупованій території повідомляли чиновники з Запорізької області. Так, мер Мелітополя Іван Федоров 3 липня казав про знищення залізничного мосту біля Любимівки (напрям Мелітополь – Токмак), а голова обласної військової адміністрації Олександр Старух заявив 7 липня про руйнування ще одного мосту на цьому ж напрямку біля сіл Новобогданівка та Троїцьке.
“Російські склади матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) завжди розташовані поблизу залізниць, оскільки російські військові відчувають серйозну нестачу підрозділів МТЗ, особливо транспортних”, – вказує італійський військовий аналітик Томас Тейнер.
Він описує схему постачання боєприпасів до російських військ на фронті так: на території РФ вантажать 2-4 тисячі тонн боєприпасів, везуть в Україну, складують, потім вручну перевантажують на машини та розвозять на передові позиції.
Відповідно, тепер, щоб убезпечити свої арсенали від українських ракет, росіяни змушені будуть робити їх глибше – на відстані 90-100 км від лінії фронту. Тобто перевезення боєкомплекту, палива і продовольства до передових позицій займатиме більше часу та зусиль.
Крім того, саме такі розтягнуті на десятки кілометрів колони вантажівок будуть бажаною ціллю для ЗСУ. Як їх можна атакувати, було видно в лютому-березні під час боїв на Київщині, Чернігівщині та Сумщині.
Міноборони Росії жодного факту атаки на свої склади так і не прокоментувало.
Чим били?
“Наші оборонці завдають дуже відчутних ударів по складах та інших точках, які важливі для логістики окупантів. І це суттєво знижує наступальний потенціал російської армії”, – заявляє український президент Володимир Зеленський.
Він також прямо вказує на те, що такі успішні дії пов’язані з тим, що “нарешті дуже потужно запрацювала західна артилерія”. Йдеться про зброю, яку Україна отримала від західних партнерів.
Дійсно, наприкінці червня, а саме 23-го числа, міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що довгоочікувані системи залпового вогню HIMARS прибули з США на український фронт.
Ці мобільні ракетні установки можуть вражати ціль на відстані близько 70-80 км. За певних умов і при використанні окремого типу ракет – і до 300-400 км. Але Україні, наскільки відомо з публічних заяв, такі не передали. Вашингтон у червні заявляв про передачу Україні чотирьох установок HIMARS.
Але секретар Ради нацбезпеки і оборони України Олексій Данілов в інтерв’ю The Wall Street Journal на початку липня повідомив про дев’ять HIMARS і “подібних систем залпового вогню, наданих США та їхніми союзниками” (вочевидь, маються на увазі також британські установки MLRS М270), що зараз діють в Україні зі “смертоносним” ефектом. За його словами, росіяни “беззахисні перед ними” і “дуже цим занепокоєні”.
Фахівець з артилерії Петро Пятаков вказує, що Україна мала також радянські системи, щоб бити на таку глибину в тил противника. Йдеться про оперативно-тактичні ракетні комплекси “Точка-У” і реактивні системи залпового вогню “Смерч”.
“Але їх дуже мало було. Тому їх використовували вже в таких “екстремальних” випадках. Плюс є певні технічні проблеми з тими самими “Смерчами”. У них точність нижча, однією ракетою ти не попадеш по цілі, тобто туди треба дати “пакет” (снарядів)”, – пояснює він.
Точність і якість влучання по російських складах і базах вказує саме на роботу західної зброї. Наприклад, ракета з HIMARS має GPS-наведення та може влучно і потужно бити по невеликих цілях: таких як штаб військ противник чи заглиблений командний пункт. “Це як Жигулі і Мерседес”, – порівнює радянські й американські ракетні системи фахівець.
Тож не дивно, що саме HIMARS стали тепер чи не основною мішенню для російської “високоточної зброї”. Міноборони РФ вже заявило, що знищило дві такі установки в Донецькій області 5 липня. Український генштаб назвав це фейком.
“Системи HIMARS та їхні аналоги нищать окупантів і завдають ударів по російських цілях, які раніше були недосяжні. Проте для серйозного контрнаступу треба ще більше такої зброї.”, – вказує Олексій Данілов
Автор: Олег Черниш, BBC News Україна