“Не роби цього, не роби цього, не роби цього”. Так президент США відповів на запитання модератора телекомпанії CBS про те, що Джо Байден скаже Путіну, якщо той розглядатиме можливість використання хімічної або тактичної ядерної зброї з огляду на контрнаступ Збройних сил України та російські втрати на війні.
Поставити таке запитання спонукали двозначні висловлювання російського президента та його прессекретаря, які низка аналітиків витлумачили як погрозу Москви застосувати проти української армії тактичну ядерну зброю (на відміну від стратегічної може бути застосована для ураження великих цілей і скупчень сил на фронті. – Ред.) для зміни ситуації на полі бою в Україні. Наскільки реальною таку загрозу вважають західні експерти? Їхні думки розділилися.
Успіхи ЗСУ і ризик ядерної ескалації
Професор міжнародних відносин Інсбрукського університету, експерт з питань Росії Ґергард Манґотт (Gerhard Mangott) цілком припускає, що Путін здатний застосувати таку зброю, якщо російська армія буде змушена й надалі відступати – особливо у тому разі, якщо після втрат на Харківщині виникне й загроза втрати Криму.
Для початку він може дати свого роду попереджувальний ядерний постріл, наприклад, підірвати заряд над акваторією Чорного моря, а якщо не подіє, то і безпосередньо проти ЗСУ, вважає Манґотт.
Схожу точку зору має і британський генерал у відставці Річард Берронс. “Якщо наступного року намічатиметься перемога України у війні, а Росія опиниться перед поразкою, що загрожуватиме її безпеці, – заявив він в інтерв’ю виданню Zeit Online, – то, згідно з російською воєнною доктриною, має застосовуватися тактична ядерна зброя. Ми повинні брати це до уваги”.
За оцінкою аналітика американської Wall Street Journal, контрнаступ ЗСУ є не тільки “важливим поворотом у війні”, а й приховує в собі величезну загрозу: “Глави держав і урядів країн Заходу повинні налаштуватися на те, що він (Путін. – Ред.) застосує ядерну зброю або спробує безпосередньо втягнути НАТО в конфлікт”.
Ґергард Манґотт. Фото: Celia di Pauli
Атомний удар по Києву?
Інакше оцінює ситуацію професор з Університету Бундесверу в Мюнхені Карло Масала (Carlo Masala): “Зрозуміло, теоретична можливість застосування хімічної або атомної зброї існує. Але зараз я вважаю це надзвичайно малоймовірним”.
Масала наводить суто стратегічні причини, що перешкоджають застосуванню такої зброї на полі бою. “Де, власне, Володимир Путін міг би завдати удару, – ставить професор риторичне запитання. – По Києву, щоб українці здалися? Вони цього не зроблять, що, швидше за все, тепер уже розуміє й Путін”. Бити по лінії фронту теж безглуздо: “Тут йому довелося б ризикувати поразкою своїх же людей”.
Професор Петер Нойман (Peter Neumann) з дослідницького університету Londoner King’s College також виключає ядерну опцію Путіна. Але з інших причин – через можливу реакцію Заходу і насамперед США. “Путін розуміє, що США у такому разі (застосування тактичної ядерної зброї. – Ред.) негайно активно втрутяться у перебіг воєнних дій, – пояснює німецький експерт. – Це стало б кінцем Путіна, і він це знає”. Те саме стосується і хімічної зброї: “Важко собі уявити, що США і Європа будуть байдуже спостерігати, як українських цивільних осіб труять і вбивають іпритом або фосгеном”.
Наслідки ядерного сценарію
Німецький військовий експерт з European Council on Foreign Relations Ґустав Ґрессель (Gustav Gressel) також належить, швидше, до числа скептиків. Він, щоправда, визнає, що на першому етапі наступу ЗСУ під Харковом застосування Росією атомної зброї на полі бою, можливо, його б зупинило. Українці втратили б щонайменше половину особового складу цілої бригади.
“А якби Росія скинула на українську армію 20-30 атомних бомб по всій країні, то Україні був би кінець, – констатує Ґрессель. – Але застосування ядерної зброї мало б для Путіна колосальні наслідки”. Експерт має на увазі насамперед позицію нейтральних країн, від Індії до Бразилії, щодо яких, за його словами, Путін домігся помітних дипломатичних успіхів: “Усе це опинилося б під великою загрозою за такого сценарію”.
Ґустав Ґрессель. Фото: DW
Крім того, у такому разі не залишилися б осторонь США. “Застосування одного єдиного ядерного заряду війну не зупинило б, – пояснює він. – У такому разі у Вашингтоні звалилися б усілякі обмеження в тому, що стосується поставок озброєнь Україні та санкцій проти Росії”.
Застосувати тактичний ядерний боєприпас несподівано Росія теж не зможе, упевнений Ґрессель, оскільки така атака – на відміну від запуску ракет стратегічного призначення – передбачає досить довгий командний ланцюжок, а американська і британська розвідки навчилися досить непогано перехоплювати російський військовий радіозв’язок.
І все ж повністю виключити атомний сценарій експерт не береться. Як і Ґергард Манготт, він допускає можливість застосування ядерної зброї Росією у разі безпосередньої загрози Криму. А ще – якщо російська армія почне панічну втечу на всіх фронтах в Україні, і солдати, які тікатимуть назад у Росію, стануть для Путіна внутрішньополітичним ризиком.
Як оцінює ризик застосування Росією ядерної зброї уряд ФРН
У перші дні та тижні війни ядерний статус Росії справляв на німецьких чиновників і радників канцлера таке саме враження, як удав на кролика – вони були в ступорі. Це було помітно на брифінгах, які тими днями вони проводили для журналістів.
Саме страх перед російським стратегічним потенціалом позбавляв їх здатності міркувати й оцінювати ризики тверезо, був чи не головною причиною тривалої нерішучості Берліна почати поставки Україні спочатку хоч яких, а пізніше – важких озброєнь. Аби не розсердити Путіна! Як би не спровокувати російський ядерний удар!
Страх, зрозуміло, залишився, але в Берліні навчилися реалістично оцінювати ступінь ризику. Ось і в понеділок, 19 вересня, на урядовій пресконференції представник міністерства оборони ФРН полковник Арне Коллац (Arne Collatz) абсолютно спокійно відповів на запитання кореспондента DW про оцінку його відомством ядерних ризиків.
Зрозуміло, такий аналіз проводиться і регулярно актуалізується, повідомив полковник. Конкретні оцінки – військова таємниця, але консультації на цю тему, за його словами, відбуваються як із партнерами Німеччини по НАТО, так і на міжвідомчому рівні – міноборони з МЗС ФРН та відомством федерального канцлера.
Автор: