«Kyiv Calling»: як українські скам-кол-центри перетворились на індустрію з мільярдним обігом

Поки країна воює, у центрах великих міст — від Києва до Одеси, від Дніпра до Ужгорода — щодня відкриваються офіси, у яких молоді люди по 12 годин на день дзвонять незнайомцям у Європі, США чи Канаді й переконують їх розлучитися з заощадженнями. Це не гіпербола і не поодинокі випадки шахрайства — це індустрія, яка, за оцінками дослідників, генерує до мільярда доларів на місяць і вже випереджає за прибутковістю навіть наркоторгівлю.

Розслідування Eurasia Observatory (GI-TOC) — наступниці Спостережного центру за нелегальними ринками й конфліктом в Україні — намагається скласти цілісну картину цього ринку: хто ним керує, чому його так важко зупинити і що буде далі, коли за справу візьметься штучний інтелект.

Від «бінарних опціонів» до промислового шахрайства

Історія українських скам-кол-центрів починається не в Україні. Схему — сценарії, структуру, технології відмивання грошей — придумали в Ізраїлі у середині 2000-х під виглядом бірж «бінарних опціонів», заборонених 2017 року. Звідти модель мігрувала до Грузії, а до 2008-го вже прижилась в Україні.

У середині 2010-х на індустріальний рівень її вивела Kyiv-based мережа Milton Group, яка обкрадала жертв по всьому світу (дехто втрачав понад 200 тисяч доларів) і мала зв’язки з подібними структурами в Албанії, Північній Македонії та Грузії. Розслідування OCCRP 2020 року про Milton Group розголосу набуло, але індустрію не зупинило — навпаки, «офіси» (саме так їх звуть у професійному сленгу, а працівників — «офісниками») стали впізнаваним явищем кримінального ландшафту, а Дніпро отримав від віцеголови Ощадбанку РФ неформальний титул «столиці телефонного шахрайства».

Повномасштабне вторгнення на короткий час обнулило активність, але вже за кілька місяців індустрія відновилась — і навіть прискорилась. Показово, що традиційні «безконтактні» форми шахрайства, як-от скімінг банкоматів, майже зникли через посилений патруль і воєнний стан, тоді як соціальна інженерія — навпаки — розквітла.

За даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (EMA), середні втрати від «людяного» шахрайства сягають 202 євро проти лише 15 євро при звичайному онлайн-скамі — тобто персональний контакт із жертвою робить обман у 14 разів прибутковішим.

«Патріотичний скам» і його межі

Одна з найцинічніших сторінок цієї історії — те, як шахраї використали війну для самовиправдання. Дзвінки в Росію під приводом «б’ємо ворога» різко зросли: якщо до вторгнення це були приблизно 300 тисяч дзвінків на місяць, то до лютого 2024-го — вже до 8 мільйонів дзвінків щодня, плюс ще 7 мільйонів через інші канали зв’язку.

У рекламі в TikTok, присвяченій шахрайським кол-центрам, намагаються розвіяти побоювання щодо притягнення до відповідальності, пояснюючи, що російські та українські правоохоронні органи не співпрацюють між собою. Фото: скріншоти з акаунта @scamline.office у TikTok, https://www.tiktok.com/@scamline.office/video/7507639524017753400

Колишні працівники кол-центрів визнавали, що обманювати росіян морально їм було легше — а дехто навіть намагався «відмити репутацію» через таку «патріотичну» рамку. Відомі й масштабніші наслідки: у середині 2023 року понад тридцять підпалів військкоматів у Росії за тиждень стались після того, як дзвінки-шахраї переконали виконавців, ніби ті співпрацюють із ФСБ у «спецоперації». Путін особисто назвав українські кол-центри «елементом державної політики проти нашого населення».

Але реальність суперечить героїчному наративу: за даними Кіберполіції, дзвінки в Росію в 2022–2023 роках ніколи не перевищували 10–15% від загального обсягу. Основними жертвами лишаються самі українці, причому передусім — внутрішньо переміщені особи, найвразливіша категорія. Війна відкрила шахраям і нові теми: фейкові збори на гуманітарну допомогу й військове спорядження, «викупи» за нібито полонених родичів, обман родин загиблих військових, крадіжка даних біженців для подальшого шантажу за кордоном.

Анатомія «офісу»: п’ять рис індустрії

Дослідники GI-TOC виділяють п’ять характеристик, які тримають цю екосистему на плаву.

Відкритість при захищеності. Кол-центри рекрутують цілком публічно — оголошення на work.ua, olx.ua, robota.ua, у Telegram-каналах під виглядом вакансій «менеджера з клієнтами», «бариста» чи навіть «перукаря» (усі вже розуміють, що це евфемізми). Вони орендують офіси в престижних бізнес-центрах у центрі міста — часто по кілька «офісів» одного «грида» в одній будівлі чи навіть на відстані кілометра одне від одного, як зафіксовано в Соломʼянському районі Києва.

Розташування кол-центрів у Києві. ДЖЕРЕЛО: Базова карта з Google Maps; фотографії надані GI-TOC

Автори звіту навіть провели власне геолокаційне розслідування: за відеороликами в TikTok одного кол-центру в Києві вони покроково — за кав’ярнею на фото, за автівкою на парковці, за характерним жовтим фасадом сусіднього будинку — встановили точну адресу офісу на вулиці Левка Лук’яненка в Оболонському районі. При цьому в самих офісах — камери, турнікети, поліграфи для перевірки на «кротів» із поліції чи журналістів.

Мережевість і зв’язок із «традиційною» злочинністю. Ієрархія суворо вертикальна: «холодники» (ті, хто обдзвонює базу), «клоузери» (ті, хто «закриває» перспективних жертв на гроші), HR, IT-відділ, служба безпеки й адміністратор нагорі, який єдиний спілкується з реальними власниками. Власники часто контролюють одразу кілька «офісів» у різних містах — це так звані «гриди».

Дослідники називають дві найбільші такі мережі: дніпровські угруповання (пов’язані, зокрема, з «злодієм у законі» Лашею Сваном і жорстоким кланом «Дев’ятки») та Хімпром — наркосиндикат, що спершу будував кол-центри для торгівлі синтетичними наркотиками, а потім переорієнтував інфраструктуру під шахрайство і, за деякими даними, керує аналогічними структурами вже й у Росії, Європі та Азії.

Офіційне «дах». Це, мабуть, найважча для подолання риса. Кримінальний кодекс не має окремої статті для такого шахрайства — усе йде за загальною статтею 190. Але головна проблема глибша: за словами колишніх працівників і народного депутата, який працював у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, кол-центри регулярно платять «дах» правоохоронцям — від 10 до 15 тисяч доларів на місяць. Рейди часто відбуваються «для показухи»: поліція заходить, усіх виводять, а наступного дня робота продовжується. Існує навіть неформальний поділ на «сірі» кол-центри (працюють лише проти Росії за негласною угодою з окремими органами) і «чорні» (працюють проти будь-кого, аби платили за протекцію).

Оголошення в Telegram від червня 2025 року про вакансію в шахрайському кол-центрі у Львові

Глобальне охоплення. Від росіян та українців фокус індустрії змістився на весь Глобальну Північ — жертв фіксували щонайменше в 29 країнах, від Чехії й Польщі до Канади й США. Мовні «десктопи» найманих операторів охоплюють навіть японську, китайську й арабську.

Логіка проста: не працюй у своїй країні й не проти неї — розслідувати транснаціональний скам значно важче й довше. Показовий приклад із розслідування — справа кол-центру в Хмельницькому, який обдурив канадців на менш ніж 5000 доларів: попри гучні заголовки про затримання, справа фактично «зависла» вже за кілька місяців, підозрюваних відпустили під підписку, а вилучену техніку повернули.

Виділена інформація вказує на роботу в кол-центрі, що займається шахрайством.ДЖЕРЕЛО: OLX (оголошення вже видалено), https://www.olx.ua/uk/obyavlenie/rabota/rabota-odessa-trebuetsya-menedzher-po-rabote-s-klientami-IDXVY6z.html

Технологічна озброєність. Дипфейки, клонування голосу, ШІ-переклад, який знімає мовний бар’єр, фальшиві банківські застосунки й навіть підроблений двійник державного застосунку «Дія» — усе це вже частина щоденного арсеналу. До березня 2025 року одним із найпотужніших інструментів був телеграм-бот God’s Eye, який агрегував персональні дані з соцмереж, пошукових систем і сайтів для побудови детальних профілів потенційних жертв (бота зрештою заблокувала сама Росія). У внутрішній безпеці кол-центри не менш серйозні: диск-шифрування VeraCrypt, паролі на 20–30 символів, доступ до CRM лише з «білого списку» IP-адрес.

Життя всередині: обіцянки й реальність

Окремий і, мабуть, найлюдяніший розділ звіту присвячений тому, що відбувається з людьми всередині цієї системи. Наймають переважно молодь 15–28 років (за деякими оцінками активістів — навіть 14–20-річних), причому HR-менеджери свідомо вербують через фейкові вакансії: «продаж генераторів» виявляється дейтинг-скамом на Badoo, «розклеювання листівок» — обдзвоном іноземців. Реальні заробітки рідко відповідають обіцяним: замість 800–1000 доларів дехто отримував лише 200, решту нібито мали покрити комісії з продажів, яких насправді майже не було.

Темп роботи виснажливий — до 300 дзвінків на день, 12-годинні зміни по шість-сім днів на тиждень під постійним наглядом і штрафами за найменші провини. А от вихід із системи — значно складніший за вхід. «Слабких» «холодників» відпускають легко, а от успішних «клоузерів» утримують погрозами й насильством: колишні працівники розповідали про побиття дротом і навіть погрози «відвезти в ліс».

Перехід до конкурентного «гриду» вважається особливо суворим порушенням. Навіть ті, хто йде без ексцесів, описують незворотну психологічну трансформацію — «черствість, жадібність, порожнеча в очах», за словами однієї колишньої співробітниці HR-відділу. А ось справжня травма, наголошують дослідники, лягає на жертв: втрачені заощадження, будинки, кредити, оформлені без відома постраждалих, і — що найгірше — статистично обдурені один раз стають мішенню знову й знову.

Що далі: занепад чи мутація?

Країни, на які орієнтуються українські кол-центри, переважно розташовані в країнах «Глобального Півночі», де є більші можливості для виманювання грошей. ДЖЕРЕЛО: Дослідження GI-TOC

Формально дані свідчать про спад: EMA фіксує, що скам-кол-центри випали з топ-5 кримінальних загроз в Україні у 2023 році, а після призначення Руслана Кравченка новим генпрокурором у червні 2025-го хвиля рейдів (25 кол-центрів лише в Дніпрі за один місяць) виглядає як реальний прогрес. У грудні 2025-го спільна операція з європейськими партнерами демонтувала транснаціональну мережу з офісами в Києві, Дніпрі та Івано-Франківську, яка обікрала 47 європейців майже на мільйон євро.

Оголошення про набір персоналу в кол-центр у Telegramвказує на бажані мовні навички та цільові
країни, зокрема Туреччину, Кіпр та Камбоджу. Фото: скріншот із Telegram

Але автори звіту застерігають від оптимізму. Оголошення про вакансії не зникають — вони просто переорієнтовуються на глобальний ринок і європейських біженців, з’являючись німецькою, італійською, чеською, словацькою. Змінюється й сама модель офісу: частина операторів переходить на віддалену роботу через Starlink, збираючись лише раз на тиждень для «нарад», інші винаймають промислові чи складські приміщення за містом із посиленою охороною й собаками — подалі від очей.

Найтривожніший тренд — це поява «кол-центру як послуги» (crime-as-a-service). Уже сьогодні за приблизно 5000 доларів можна купити повний стартовий пакет: скрипти, CRM-платформу з підпискою, 10–15 найманих співробітників (без урахування оренди приміщення). А з розвитком ШІ соціальну інженерію дедалі частіше проводять боти — не люди: генерування фішингових діалогів, автоматизоване створення підроблених банківських документів, чат-скам замість дзвінків.

Директор з протидії шахрайству Sense Bank Юрій Хмеленко зазначає, що індустрія переходить до «схем максимальної автономності», де людина потрібна дедалі менше. Якщо ця тенденція розвиватиметься, бар’єр входу в цей кримінальний бізнес зникне майже повністю — і замість кількох великих контрольованих мереж правоохоронці отримають незліченну кількість дрібних, розпорошених по всьому світу акторів.

Що пропонують дослідники

Автори звіту наполягають: рейди на окремі офіси — це «гра в кротів», яка нічого не змінює, доки не зруйнована сама екосистема. Серед головних рекомендацій:

• закрити «вітрину» — посилити модерацію job-сайтів і соцмереж, підвищити обізнаність про розрив між обіцяною й реальною зарплатою, стимулювати орендодавців не здавати приміщення шахраям;
• бити по мережах, а не по офісах — забезпечити, щоб заяви про шахрайство потрапляли до профільних підрозділів, а не губилися між відомствами, і будувати справи проти цілих «гридів»;
• зламати «дах» — відновити політичну волю боротьби з корупційним прикриттям кол-центрів, зокрема через тиск західних партнерів;
• спростити міжнародні розслідування — розробити уніфіковані протоколи транснаціональних справ, аби скоротити роки, які зараз ідуть на кожну справу;
• використати захисний ШІ як частину державної стратегії — водночас без відмови від відповідальності самих громадян за цифрову гігієну.

Замість висновку

«Kyiv Calling» — це не лише хроніка кримінального бізнесу, а й діагноз системної проблеми: правоохоронної корупції, слабкого законодавства й того, наскільки легко технології масштабують шахрайство швидше, ніж закон встигає на нього реагувати. Автори звіту прямо визнають методологічні обмеження — секретність теми, складність підтвердження фактів корупційного «даху», політизованість російських наративів про «українських хакерів». Але зібрана картина достатньо послідовна, щоб стверджувати головне: доки прибутковість цього бізнесу лишається настільки високою, а покарання — настільки умовним, «офіси» продовжуватимуть відкриватися так само швидко, як їх закриватимуть.

Джерело: Global Initiative Against Transnational Organized Crime, «Kyiv Calling: The Scam Call Centre Phenomenon in Ukraine», квітень 2026, globalinitiative.net