Про найважливіші події війни в Україні протягом 31.03 – 1.04 2022 року

Published

У ніч із 31 березня на 1 квітня 35-а і 36-а загальновійськові армії росіян відступили з усіх територій на північний захід від Києва, принаймні далі на північ від Іванкова та Чорнобиля.

СТРАТЕГІЯ

Наразі очевидно, що спроби навіть оточити Київ, Харків та Одесу провалилися, тож путін і його «вишестоящі органи» в москві повністю переглянули свою воєнну кампанію в Україні. Відповідно, тепер вони стверджують, що напали на північні регіони України «лише для того, щоб послабити військові сили України, перш ніж перейти до головного завдання». Інакше кажучи, російська армія явно переходить до плану Д: закріпитися в Херсоні та Мелітополі, щоб встановити ще одне квазідержавне утворення на півдні України, а потім захопити Маріуполь і завершити окупацію Донецької та Луганської областей (які переважна більшість росіян називають «днр» та «лнр» відповідно).

Чимало західних країн вирішили надати Україні броньовану техніку, далекобійну артилерію, системи протиповітряного захисту, а також забезпечити відповідне навчання та посилити логістичну підтримку. Наприклад, Чехія збирається відправити 56 модифікованих БМП-1 [бойові машини піхоти, які свого часу стояли на озброєнні НДР — саме їх Німеччина як початковий власник «дозволила» передати Україні (за інформацією УП) — перекл.], Австралія — свої броньовані автомобілі «Bushmaster», захищені від мін. Себто «блок НАТО» таки «переглядає» свої відносини з Україною: альянс посилюватиме українську армію, надаючи важке озброєння та збільшуючи обсяги постачання.

ПОВІТРЯ

Щодня російські ВКС здійснюють близько 300 бойових вильотів, однак повітряні удари тепер зосереджено переважно вздовж лінії розмежування на Донбасі. Українські сили протиповітряної оборони на цій ділянці фронту теж активно працюють: вчора вони поповнили свій рахунок принаймні одним підтвердженим знищенням російського гвинтокрила Мі-28.

Також росіяни продовжують завдавати ударів балістичними та крилатими ракетами по цілях у центральних та західних областях України. Вчора цілий залповий комплект «Іскандерів» було випущено по підрозділах ЗСУ в Харківській області; минулої ночі кількома протикорабельними ракетами наземного базування «Бастіон-П» обстріляли — якщо вірити «вишестоящим органам» у москві — український командний пункт біля Одеси.

Береговий ракетний комплекс К-300П «Бастіон»  ] (за класифікацією НАТО: «SS-C-5 Stooge» («Посіпака»)) має слабкі можливості для ураження наземних цілей: його створено не для цього. Сам факт використання таких засобів для ударів далеко за лінією фронту підтверджує, що у росіян закінчується інше озброєння, а ВКС на такі удари не спроможні.

ПІВНІЧ

У ніч із 31 березня на 1 квітня 35-а і 36-а загальновійськові армії росіян відступили з усіх територій на північний захід від Києва, принаймні далі на північ від Іванкова та Чорнобиля. Відходячи, вони пограбували багато сіл, які перебували під їхнім контролем; а також залишили чимало мін і пасток, кинули десятки транспортних засобів, чимало зброї та запасів — а ще багато трупів своїх вояк. Схоже, через ворожнечу між родами військ у російській армії піхота не дуже квапилася хоронити загиблих десантників.

Під Ніжином, українська армія розгромила колону російської орди, яка тікала з під Києва з награбованим

Разом з тим, це не була «втеча»: як і підрозділи 2-ї загальновійськової та 1-ї танкової армій минулого тижня, ці з’єднання відвели до білорусі, потім до росії, дали їм перепочити 2-3 дні, перегрупували, а потім відправили на південний схід України. Справді, як я писав раніше, деякі вже воюють на сході (в районі Ізюма. Окремі з цих підрозділів заміняють «низькоякісними» частинами, зокрема набраними в «днр» та «лнр».

ПІВНІЧНИЙ СХІД

Два дні тому (31 березня) українська 1-ша окрема танкова бригада взяла в лещата село Слобода на південь від Чернігова, вишпурнула звідти росіян і так відкрила три шляхи (включно з трасою M01) до оточеного міста. Однак 41-а загальновійськова армія продовжує артилерійські обстріли Чернігова.

Далі на південь, станом на минулу ніч, російські підрозділи, що захищали швидкий відступ 2-ї загальновійськової армії, перебували десь між Берестовцем і Конотопом, рухаючись трасою M02 до Глухова. Після звільнення села Нова Басань, два дні тому, українці продовжили наступ із міста Ромни на Талалаївку, на Конотоп (який досі утримує місцевий гарнізон) та на Буринь. Із більшості українських земель далі на схід росіяни забралися протягом минулої доби, однак просування українських військ сповільнюють міни, нестача пального та кілька знищених мостів.

Харків досі зазнає повітряних ударів та артилерійських обстрілів, але наразі основні події відбуваються далі на південний схід: всі зусилля росіян у цій частині України зосереджено довкола Ізюма. 6-а загальновійськова армія залучила щонайменше три «свіжих» батальйонно-тактичних групи 47-ї танкової бригади (зокрема 26-й танковий полк, 252-й та 254-й мотострілецькі полки) і застосувала проти захисників міста ТОС-1 «Буратіно з термобаричними боєприпасами» [вогнеметна система з вакуумними зарядами – зброя масового знищення, заборонена всіма конвенціями – ред.], тож 31 березня 81-ша аеромобільна бригада і 95-та десантно-штурмова бригада ЗСУ відійшли на південь від міста (і тепер системи ТОС-1 стали улюбленими цілями українських операторів протитанкових ракетних комплексів «Скіф» ).

Вчора росіяни продовжили наступ, поступово захоплюючи Топольське, Камʼянку і Тихоцьке, перш ніж атакувати Малу Комишуваху. Тобто 6-а загальновійськова армія росіян уже використовує підрозділи, перекинуті з півночі, щоб посилити тиск на українців у цій важливій битві. Справді, вони застосували на цій території так багато підрозділів та вогневих засобів, що українцям не вдалося відбити наступ у звичний спосіб: атакуючи фланги ворожих колон, які наступають на відкритому просторі, цілим роєм малих підрозділів, озброєних протитанковими керованими ракетами, великокаліберними і снайперськими гвинтівками.

СХІД

Український Генштаб постійно звітує про відбиті атаки росіян на лінії розмежування (загалом сім разів тільки 1 квітня), знищення живої сили та техніки ворога. Немає жодних сумнівів, що українців у районі Сєвєродонецька постійно атакують, а росіяни поступово захоплюють Пантелеймонівку, що знаходиться на 5 км західніше від Горлівки, отже на 5 км углиб української лінії оборони. Звичайно, що довше 8-а загальновійськова армія і сепаратисти намагатимуться захопити це селище, то більше часу українці матимуть на те, щоб обладнати довкола лінію оборони. Але я знову повторюю: це битва на виснаження, до якої українці поки не зовсім готові.

ПІВДЕНЬ

Лінія фронту на східному березі Дніпра залишається незмінною вже близько тижня; причина в тому, що російська 58-а армія чекає на підкріплення: замість розгромленої 42-ї мотострілецької дивізії мають прибути підрозділи з 5-ї воєнної бази в південній осетії та 7-ї в абхазії. [Інші джерела повідомляли, що з південної осетії мають прибути до 2.000 солдатів. Пізніше була інформація, що 300 осетинів відмовилися воювати й повернулися додому – перекл.].

До речі, саме час оновити інформацію стосовно «вельми прикметної» для цієї війни теми: поговорити про командувача 58-ю армією генерал-лейтенанта міхаїла зусько.

На початку дозвольте нагадати вам, що поруч із генерал-лейтенантом рєзанцевим (командувачем 49-ї армії, що загинув 24 березня під час третього артобстрілу херсонського аеропорту [Чорнобаївка! – перекл.]), зусько був найбільш вмілим командиром у цій війні. Підрозділи, якими керували зусько та рєзанцев не лише найкраще організували й провели наступ на півдні України, але й досягли найбільших успіхів, у порівнянні з іншими частинами РФ. Вони захопили Херсон та Мелітополь, а підрозділи 58-ї армії зуська досягли західних околиць Маріуполя вже в перші три дні війни. До речі, крім цього, армія зуська зуміла не підірвати пів світу, захоплюючи найбільшу атомну електростанцію в Європі, що знаходиться в Енергодарі [Запорізька АЕС – перекл.].

Без сумніву, керівництво південного військового округу тиснуло на 49-у та 58-у армії, змушуючи рухатись на Одесу та Запоріжжя, й тому вони зазнали жорстоких поразок під Вознесенськом, Миколаєвом та Кривим Рогом. Відповідно, жодна з цих двох армій не рухається упродовж останніх двох тижнів. Навіть навпаки: становище 49-ої (штаб цієї армії зараз у Новій Каховці) повільно, але невпинно погіршується. Крім того, що українські частини зайшли у північно- західні передмістя Херсона, вони почали рух уздовж лівого берега Дніпра на північ від Голої Пристані й на південь від Великої Лепетихи [тобто вони з двох боків рухаються до Нової Каховки – перекл.].

Відтак, починаючи з 12 березня, маємо купу чуток – всі з українського боку – що зуська відсторонили або арештували, що він намагався вчинити самогубство і т. д. Згідно останньої версії його звинуватили в зраді й віддали під трибунал.

Тепер забудьте все, що ви про це чули: зусько досі живий і продовжує командувати. А ну так, певно, схуд на 10-15 кг. і полисів трохи – але таке завжди трапляється в ситуації інтенсивних боїв. Більше того, телеканал «звєзда» демонстративно виставив сюжет, в якому він нагороджує поранених солдатів 58-ї армії не далі як 30-го березня.

«Так в чому проблема?» Справа в тому, що зусько є етнічним українцем з Волині, а цей регіон є наче центром української історії та епіцентром українського націоналізму [ну, це на вашій совісті, шановний Томе Купер, хай буде – перекл.]. Тому не дивно, що цей генерал привертає стільки уваги й викликає стільки болю в Україні. [Мушу зауважити, що насправді постать та дії зуська викликають найбільше болю в самого Тома Купера: він дуже хвалив його в початкових звітах, а далі дуже розчарувався в ньому. Нас , напевне, більше хвилює, коли він приєднається до командира 49-ї армії – перекл.].

Але вдумайтеся, треба ж якось погодитися з тими фактами, що близько 10% російського війська, яке бере участь в агресії, є етнічними українцями, а 20% української армії – етнічні росіяни.

До речі, якраз учора війська зуська вкрали 14 тон гуманітарної допомоги, що їх Україна послала цивільним Мелітополя, а також заблокували можливість місцевим людям евакуюватися.

МАРІУПОЛЬ

Росіяни обстріляли оборонний периметр за допомогою ТОС-1 [вогнеметна система з вакуумними зарядами – зброя масового знищення, заборонена всіма конвенціями, яку так добре знищують українські бійці в попередньому відео, – перекл.] й спробували прорватися на трьох напрямках: від Кальміуської райради на півночі, заводу Азовсталь на сході та Драмтеатру на заході. Їх мета очевидна: розбити оборонний периметр на три ізольовані частини.

Оборонці міста – це полк «Азов», 36-а бригада морської піхоти, 12-а бригада нацгвардії та 56-а моторизована бригада – втретє відхилили пропозицію скласти зброю. Цього разу пропозицію захисникам озвучив рамзан кадиров, який сказав їм щось типу «я знаю, що ви хочете здатися», гарантував їм життя й додав, що «вони мають зробити, як свого часу зробили чеченці». Іронія в тому, що той самий кадиров буквально кілька днів тому заявив, що 90% Маріуполя вже «звільнено»: насправді, територія центру міста й далі в руках українських сил, попри те, що 80% будівель там знищені. Оскільки заклик кадирова залишився без відповіді, на публіку виповз такий собі представник днр едуард басуров: він сказав, що «екстремістів і націоналістів, які залишилися живі», більше «не вважатимуть учасниками бойових дій», а лише «військовими злочинцями».

Сподіваюсь, таке нікого не спонукає здаватися – навіть якщо становище українського гарнізону залишатиметься незносним: командир «Азову» Денис Прокопенко підтвердив значні втрати (з обох боків) і заявив, що його бійці харчуються раз на день, п’ють технічну воду й економлять набої. Поза тим, «Азов» та інші підрозділи й досі здатні провадити організовану оборону та не планують капітулювати. Думаю, вони просто зменшать лінію опору, дещо скоротивши периметр.

Звісно ж, всі «домовленості» про ще один «гуманітарний коридор» для жителів Маріуполя знову виявилися повністю провальними. Росіяни нікого не випускають – принаймні на український бік точно.

Автор: ТОМ КУПЕР – австрійський воєнний аналітик, автор більш як 20 книг про війни в ХХІ ст., зокрема про Сирійську війну 2015-2017 рр.

Переклав Rostyslav Semkiv спільно з Микола Ковальчук

ЗАКЛИК ДО БЛАГОДІЙНОСТІ

Ми волонтерський проект : перекладаємо й поширюємо інформацію безкоштовно. Але задля успіху спільної справи звертаємо вашу увагу на “малі ініціативи” – конкретні фонди, підрозділи та потреби наших сил.

Ми ручаємося за цих людей.

БФ “ХАРКІВ З ТОБОЮ”

Іванна Скиба-Якубова

5169 3600 0904 7667

ПЕЙПЕЛ

PayPal [email protected] https://cutt.ly/mAWOUbT

РАХУНОК У ГРИВНІ

Благодійна організація

«БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ХАРКІВ З ТОБОЮ»

Код ЄДРПОУ 39488268

р/рах. UA833515330000026006052113612

у ПАТ ПриватБанк,

МФО 351533

ЯКЩО Є МОЖЛИВІСТЬ – ПІДТРИМАЙТЕ ПРЯМО ЗАРАЗ!

Like

Tags:

You may also like...