ЗСУ почали успішно застосовувати багато переданих західними союзниками озброєнь. Серед них — різні види безпілотників, високоточні бомби та інші боєприпаси, що корегуються. У виданні «Нова газета Європа» намагались розібратись у тому, як впливають на тактику та стратегію України постачання ленд-лізу і чи зможуть нові боєприпаси переламати ситуацію на фронті.
Якщо вірити повідомленням преси, на початку березня ЗСУ могли вперше використовувати авіабомби JDAM і американські дрони Switchblade-600. При цьому уряд України запросив США касетні авіабомби MK-20 Rockeye. Окрім того, Київ сподівається отримати у Вашингтона 155-міліметрові касетні артилерійські снаряди.
Безпілотник пр оти ППО
— Часто ефективність застосування певного виду озброєнь обмежується їх невеликою кількістю, — пояснює ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.
— При цьому навіть найуспішніша і найруйнівніша зброя прямо залежить від постачання боєкомплекту. Те саме можна сказати про дрони-камікадзе. Візьмемо барражуючий боєприпас Switchblade-600. Цей коптер як ударний безпілотник має дальність дії 80-90 км. При цьому в радіусі 40 км може протягом досить тривалого часу виконувати функцію розвідника. БПЛА самостійно у будь-який час доби виявляє супротивника за допомогою інфрачервоної та електрооптичної головок наведення. У результаті оператор може вибрати із кількох виявлених цілей ту, що необхідно знищити. Маючи боєголовку, порівняну за потужністю з ракетою протитанкового комплексу Javelin, дрон може успішно атакувати танки, броньовані машини або укріплені вогневі точки. Нещодавно такими апаратами в глибокому тилу російських військ було знищено два зенітно-ракетні комплекси — «С-300 ВМ» та «ТОР М2». З великою ймовірністю їх засікли самі ж БПЛА. Відео цих операцій виклала у себе на сторінці СБУ.
Те, що удару було завдано саме Switchblade-600, можна стверджувати за показаним у ролику інтерфейсом. Зважаючи на все, таких БПЛА Україні поки що передано небагато.
Switchblade-600 міг би зіграти значну роль у подіях на фронті, але для цього Сполучені Штати мають надати сотні його екземплярів. За словами Давида Шарпа, сьогодні промисловість США має замовлення на виготовлення додаткової партії таких коптерів для постачання в Україну. На думку ізраїльського оглядача, у необхідних кількостях цього виду дронів, які є порівняно новою моделлю, немає навіть на американських складах. Фактично доопрацювання цього пристрою відбувається у реальному часі. Можливо, Україною уже отримано певну кількість подібних машин, але українці бережуть їх для якогось особливого випадку, наприклад, для наступальної операції, коли масоване використання таких коптерів може стати важливим компонентом успіху.
Switchblade у польоті. Фото: Wikimedia
Баражуючі боєприпаси, на думку Давида Шарпа, — це зброя, здатна серйозно впливати на результат протистояння, а в деяких обставинах при масовому застосуванні вона може стати вирішальним фактором на окремих ділянках фронту. При цьому «молодший брат» описаної вище моделі — дрон Switchblade-300, який давно поставляється Україні в рамках ленд-лізу, має невелику дистанцію дії, слабку боєголовку і не призначений для атак на бронетехніку. Хоч би скільки таких дронів було передано Заходом — серйозної ролі вони, швидше за все, не зіграють.
Також Давид Шарп розповідає про безпілотника Phoenix Ghost, який нібито вже мав поставлятися в одному з пакетів допомоги.
— Ця машина залишається повною загадкою, — веде далі Давид Шарп. — Її тактикотехнічні характеристики невідомі. Судячи з деяких згадок, Phoenix Ghost може бути спрощеною версією Switchblade-600. Жодного випадку застосування на даний момент не підтверджено документально на 100 відсотків. Невідомо, скільки таких коптерів уже було поставлено Україні, але мова, здається, йшла про понад 700 одиниць.
Потрібно враховувати, що й сама Україна активно веде розробку власного безпілотника, який, за словами експертів, може незабаром вже запущений у масове виробництво.
16 березня стало відомо , що Ізраїль вперше схвалив для двох компаній, Elbit та Rafael, експортні ліцензії на можливий продаж Україні систем захисту від безпілотників. Видання Axios повідомляє про це з посиланням на джерела в ізраїльському та українському урядах. Предметом угоди можуть стати засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) для придушення та знищення БПЛА. Апаратура має радіус дії близько 25 миль. Однією з можливих причин затвердження ліцензій може бути бажання вивчити, як ці системи спрацюють проти іранських дронів. За словами ізраїльських чиновників, схвалення цього кроку не є зміною політики, оскільки пропоновані пристрої РЕБ «мають оборонний характер і не використовують бойовий вогонь, здатний вбити російських солдатів».
Хитрі бомби
Нещодавньою сенсацією стала запланована передача Києву бомб GLSDB. Авіаційні бомби SDB можуть запускатись із землі за допомогою двигунів від ракет систем залпового вогню M142 HIMARS та M270 MLRS на дистанцію 150–160 км. Багато проросійських джерел вже встигли заявити, що саме за допомогою GLSDB у лютому було обстріляно Маріуполь, який знаходиться поза зоною поразки звичайними ракетами українських РСЗВ.
Плануюча бомба малого діаметра GLSDB. Ілюстрація: Saab.com
Але, за даними Давида Шарпа, доказів того, що при ударах по окупованій території використовувалися саме плануючі бомби, поєднані з ракетою HIMARS, на даний момент немає. За словами співрозмовника, не надходило навіть підтвердження прибуття таких бомб в Україну. Крім того, не було показано жодного уламка або уламків GLSDB.
— Коли починалася розмова про можливі постачання цих бомб, повідомлялося, що невелика їх кількість може прибути вже навесні. Зважаючи на все, таких боєприпасів також немає в потрібній кількості в наявності і йдеться про їхнє виробництво на підприємствах американського ВПК, де їх конструюватимуть із уже існуючих компонентів. Малоймовірно, що Україна встигла отримати та застосувати цей вид озброєння.
Давид Шарп припускає, що при обстрілі Маріуполя могли використовуватися ракети «Точка У», що залишилися на складах, з дальністю пострілу 120 км, або розроблені українськими вченими снаряди «Вільха» до радянського важкого РСЗВ «Смерч». Ця реактивна система залпового вогню використовує коригований боєприпас калібру 300 мм, що посилається на 110 (за іншими даними, 130) кілометрів. Маса його вражаючої речовини становить від 170 до 250 кг.
Боєголовка може нести уламково-фугасний, термобаричний або касетний заряд. Пуск пакета із 12 ракет здійснюється за 48 секунд, при цьому кожна ракета наводиться на власну індивідуальну ціль.
Давид Шарп називає GLSDB зброєю, здатною значно вплинути на ситуацію в російських тилах. Адже ці бомби, що використовують інерційне та GPS-наведення, дозволять вражати склади та командні центри, порушувати логістику та обстрілювати живу силу та техніку на відстані вдвічі більше за те, що сьогодні доступно установкам HIMARS та MLRS. З літака бомба SDB може закидатися на відстань 110 км, і при залпі кожній бомбі, що запускається, призначається своя ціль.
Дальність дії GLSDB дозволить завдавати ударів по всіх окупованих Росією територіях, включаючи північний Крим. Росія змушена буде розосереджувати свої ресурси, збільшуючи відстань між складами та передовою та помітно знижуючи ефективність необхідних поставок. Більше знадобиться людей і пального. І все одно, як показує досвід поточної війни, втрат російській стороні уникнути не вдасться. Але для цього потрібна достатня кількість бомб та грамотне їх використання.
Ще одна інтрига ленд-лізу полягає в передачі Україні комплектів JDAM-ER, які використовуються для перетворення вільнопадаючих авіабомб у всепогодні високоточні боєприпаси, що корегуються. Вага бомб, які беруться за основу, не вказується в документації з постачання, але, судячи з усього, йдеться про важкі та потужні моделі масою від 200 до 900 кг. Цього достатньо для знищення довготривалої вогневої точки, будівлі чи невеликого мосту.
Макет боєприпасу JDAM-ER. Фото: Australian Defense Force
Комплект наведення включає спеціальні висувні крила і рульові закрилки, інерційну систему, а також прилад GPS. Отримавши при цьому нові аеродинамічні якості, бомба, скинута з великої висоти та при значній швидкості, може планувати на відстань більш ніж 70 км і точно вражати по заданих координатах статичні цілі. Для українських повітряних сил це дуже серйозний вид зброї, що дозволяє завдавати ударів противнику, не підлітаючи до його території.
Однак і в цьому випадку є певні загрози.
— Для того, щоб скинути бомбу, літаку необхідно піднятися на значну висоту, наприклад, за 10 км, і пройти на ній за певним курсом деяку відстань із заданою швидкістю, — пояснює Давид Шарп. — При цьому літак з’являється на радарах російської ППО і може бути збитий як ЗРК, так і ракетою повітря — повітря далекого радіусу дії з ворожого винищувача. Щоб атакувати цілі в глибині території противника, необхідно наближатися до лінії зіткнення. Командувач ВПС США в Європі Джеймс Хекер розповів нещодавно на прес-конференції, що невелика кількість комплектів JDAM-ER вже поставляється в Україну, і додав, що для їхнього результативного і максимально безпечного використання пілотам необхідно застосовувати тактику кабрування — різкого набору висоти перед скиданням бомби і моментального польоту вниз.
Можна припустити, що українська сторона намагатиметься придушити російську ППО, наприклад, за допомогою отриманих від США безпілотників, а потім піднімати в повітря свою авіацію.
Судячи з того, що питання про передачу Україні західної авіації поки що не вирішено, бомби із системою JDAM-ER адаптуватимуться для скидання з радянських літаків: СУ-27, СУ-24 та МІГ-29 — тих, що залишилися з часів початку війни, та тих, що незабаром будуть передані Києву Польщею та Словаччиною. Йдеться про літаки МІГ-29. Словаччина планує поставити 10 таких машин, а Польща — ще понад 20. Загалом Варшава мала 29 цих повітряних суден, але частина з них уже пішла на допомогу Україні, щоправда, у вигляді запчастин. Цілком ймовірно, що з цих деталей вже зібрано бойових винищувачів. На таких літаках успішно застосовуються західні протирадіолокаційні ракети HARM.
— Дуже допомогли б українським військово-повітряним силам постачання новітніх західних ракет «повітря — повітря», які обговорюють США, — розповідає Давид Шарп. — На ці ракети встановлено сучасну головку самонаведення, що дозволяє вражати повітряні цілі на дальності до 120 км. Питання можливості адаптації їх до радянських літаків. Це завдання вимагатиме модернізації ВВС, які є в України. Але якщо Києву будуть передані подібні ракети, російська авіація виявиться в значно серйознішій небезпеці, ніж сьогодні. Якщо за допомогою подібних ракет вдасться відігнати російські винищувачі подалі від лінії фронту, це дасть оперативний простір української авіації для роботи, у тому числі бомбами SDB та JDAM-ER.
Заборонені боєприпаси
Щодо запрошених Україною у США касетних бомб МК-20 Rockeye співрозмовники видання стверджують, що вироби планується розбирати та використовувати окремі фрагменти для ударів із дронів. ВСУ дуже активно застосовують цілу лінійку різних коптерів як імпровізовані бомбардувальники для атак на позиції військ РФ. Як ударний елемент при цьому використовуються боєприпаси від гранатометів, мінометні міни, ручні гранати та інші вибухові пристрої – при цьому видно дуже вражаючі результати.
— Усередині касетних бомб знаходяться кумулятивні суббоєприпаси MК.118 масою 600 грам, з яких 180 грам — це боєголовка, здатна пробивати до 19 см броні, — розповідає за умов анонімності російський експерт у галузі озброєнь. – Довжина бомби – 2,3 м, діаметр корпусу – 335 мм, при загальній масі 220 кг. Розроблявся боєприпас у США у другій половині шістдесятих років минулого століття. У штатному режимі бомба вибухає на певній висоті, і заряди, що звільнилися, накривають територію в кілька сотень квадратних метрів. Кожен такий боєприпас теоретично можна витягти та використовувати окремо, скинувши з безпілотника. Броню даху вежі та верх корпусу танка, якщо на них не встановлений динамічний захист, такий снаряд з великою ймовірністю проб’є. Не кажучи вже про менш захищену техніку.
В українців з’явиться додатковий інструмент для ураження російської техніки. Кардинально ситуацію він не змінить, але значно ускладнить життя російським загарбникам.
Окрім бомб, Київ, судячи з повідомлень ЗМІ, запросив у Заходу і 155-мм касетні артилерійські снаряди.
— Касетні боєприпаси заборонені міжнародною конвенцією, яку, щоправда, не підписали ані Росія, ані США, ані Україна, — стверджує Давид Шарп. — При цьому, за законами війни, не дозволяється використання касетних боєприпасів у районах щільної житлової забудови. Якщо не помиляюся, США не мають на озброєнні касетних снарядів. Очевидно, у разі ухвалення рішення про постачання Україні доведеться закуповувати їх у третіх країн. Наприклад, у Туреччини.
Цікаво, що в останньому пакеті західної допомоги експерти відзначають присутність мостоукладальників. Які, найімовірніше, можуть бути використані у разі наступу ЗСУ.
Автор: Георгий Александров
Джерело: «Новая газета Европа»