«М’ясні штурми» та півтонні бомби: як Росія намагається знищити Авдіївку
У похмуре небо впираються багатоповерхівки з вибитими вікнами квартир, де, здається, більше ніхто не живе. Повсякчас лунають вибухи. Один, ще один, ще. На вулиці порожньо, лише смугастий кіт діловито крокує серед уламків будинків та скла: на звуки йому геть байдуже, звик. Та незалюдненість ця оманлива. Тут стоять українські військові, тут досі лишаються цивільні жителі.
Це – Авдіївка, місто під окупованим Донецьком і одна з найгарячіших точок на фронті. Як живе та тримається місто, яке щодня атакують війська РФ – у репортажі Радіо Свобода.
«Страшно, коли людей вбивають»
Війська РФ місяць у місяць цілодобово обстрілюють Авдіївку – вільне місто лише в кількох кілометрах від захопленого Донецька. Після кількамісячної окупації гібридними військами РФ у 2014-му Авдіївка постійно потерпала від обстрілів. Місто відновлювали, реконструювали, латали, там вирувало життя. Тепер від нього майже нічого і нікого не лишилось.
Після початку повномасштабного вторгнення війська РФ почали потужно атакувати Авдіївку. А останнім часом – ще й залучати авіацію. Щоденно місто вибухає від «Градів», артилерії та авіабомб. Але українські військові тримають місто.
В Авдіївці розбита майже кожна будівля. Фото: 10 березня 2023 року
«На мою думку, авіацію використовують для того, щоб зруйнувати місто, щоб просто стерти його з лиця землі. Вони працюють ФАБами – це фронтові авіабомби, які нищать, руйнують будівлі, заводи, людей, на жаль», – каже нам військовий Сергій.
«Це взагалі безглуздо. Ви самі можете чути, що зараз відбувається. Навіщо це робити, я досі не можу зрозуміти», – додає військовий.
В Авдіївці немає води, тепла, газу та світла. Лікарі, комунальники, місцева влада виїхали. Але тут досі лишаються мирні мешканці. Хтось живе у своїй зруйнованій квартирі, хтось просто в підвалі. У кожного свої причини, але один на всіх – страх.
«Стріляють всі, і ті, і ті. Туди-назад летить, кожен день», – каже нам місцева жителька Ольга, яку зустрічаємо дорогою.
На питання, чи не страшно таких умовах, спочатку відповідає – вже звикли. Та потім додає: «Страшно, коли людей вбивають, бачиш лежачих».
Ольга розповідає, що в місті працює один магазин. Продукти привозять і волонтери. Сама вона покинула свою квартиру і пішла жити у приватний сектор – там є пічка. А дехто, ділиться жінка, продовжує жити в квартирі, обігрівається звичайними свічками.
«Скучаємо за родичами за всіма. Не розуміємо, чому ми не могли раніше проїхати. Раніше якось чоловік їздив, в Ясинувату (місто окуповано РФ з осені 2014 року – ред.) і туди їздив, на машині. Там потрібно було на пропускному пункті довго стояти, ось я не їздила. На могили до родичів хочу з’їздити, до мами, до тата, – на цих словах жінка вже не може стримати сліз. – І в Донецьк хочеться».
На іншій вулиці бачимо чоловіка похилого віку. Йде, тяжко спираючись на два костилі, з рюкзаком і сумкою. Питаємо, чи є в нього родичі, чи не планує все-таки поїхати з міста.
«Я і не збирався… Куди я в такому стані поїду, комусь набридати. Ми переживемо. Вже зиму перезимували, а літо переживемо. Йдіть з богом, хлопці», – відповідає він і прямує до побитої багатоповерхівки.
Штурми – раз на кілька годин
Авдіївка нині є однією з найгарячіших точок на фронту – разом із Вугледаром, Соледаром, Часовим Яром, каже у розмові з нами командир спецпідрозділу, що обороняє місто.
«Ворог сконцентровує свої сили, щоб відсунути нас від підніжжя Донеччини. Вважайте, ми вже стоїмо біля самого Донецька. Він нас хоче посунути, щоб виконати свої поставлені цілі із захоплення Донецької області», – пояснює військовий.
І додає, що Авдіївка для Росії важлива з тактичної точки зору. З окупованого Донецька сюди йде пряма залізнична гілка – а саме рейками противник звик найбільше послуговуватись для постачання резервів. До того ж місто розташоване на висоті.
«Щойно вони візьмуть цю висоту, для них відкривається дуже великий плацдарм для подальшого наступу», – зазначає командир спецпідрозділу.
Військовий зауважує, що загарбники змінили тактику. Раніше наступали «лише» 2-3 рази на день – на 2-3 БМП, з підтримкою танків, артилерії, мінометів.
«Зараз противник вніс корективи в свій наступ. Підійшли мобрезерви їхні, і вони використовують живу силу здебільшого. Вони наступають вдень і вночі. В основному, як кажуть, закидають м’ясом. Хвиля 10-15 людей, минає кілька годин, знову хвиля 10-15 людей. Лізуть безперестанку і намагаються захопити наші позиції», – каже командир спецпідрозділу.
Військовий Михайло найбільшою складністю в обороні Авдіївки називає безлімітність боєкомплекту у Росії.
«Нашим хлопцям досить важко планувати якісь операції, планувати якісь заходи. Якби були сили рівні, і хід війни змінився би досить таки швидко», – впевнений він.
Але Авдіївка стоїть. Cтела на в’їзді до міста досі у синьо-жовтих кольорах, а над нею майорять хоч і побиті війно та вітром, але українські стяги. День за днем, місяць за місяцем бійці ЗСУ відбивають атаки військ РФ. А поміж канонадою вже чутно дзвінке цвірінькання пташок. Весна.
Автори: Мар’ян Кушнір, Світлана Кузьменко
Джерело: Донбас.Реалії
Tweet
