Цього року Україна посіла друге, після Індонезії, місце в Світовому індексі благодійності – він оцінює, в якій мірі громадяни залучені в соціальну діяльність на благо своїх держав. Для порівняння, ще у 2019 році наша країна перебувала в цьому індексі на 101-му місці зі 126-ти, зазначає “Українська правда“.
З початку повномасштабного вторгнення громадяни, приватні компанії та банки переказали на гуманітарну допомогу та оборону України понад 100 мільярдів гривень, підрахували в Страткомі ЗСУ.
Волонтерство в Україні перетворилося на рушійну силу, що стала такою потужною завдяки атмосфері повної довіри між людьми та мінімізації будь-якої бюрократії. Занадто привабливе середовище і занадто великі гроші, щоб одного дня не зацікавити шахраїв.
Цей матеріал – про одну з афер у сфері волонтерства, яка дещо нагадує відомі українцям ще з 90-х фінансові піраміди. Коли за гроші одних акціонерів забезпечувалися виплати за шаленими відсотками іншим. Але в нашому випадку люди вкладалися не в акції, а в безпілотники, і рухала ними не жага наживи, а бажання заощадити кошти та придбати для армії ще більше.
Жертвами цієї афери стали звичайні волонтери, територіальні громади, малі та великі благодійні фонди. Загалом може йтися про одну тисячу непридбаних БПЛА та комплектуючих до них на загальну суму в 84 мільйонів гривень.
А яких втрат зазнало українське військо через недоставлені на передову дрони – не підрахувати.
“Найліпші друзі”
Концертмейстерка Ольга Кричинська носиться квартирою з безмембранним тамбурином, одним із видів бубна, і знімає це на відео. Взагалі-то ударні – не її інструмент, Ольга – піаністка. Але тамбурин необхідний їй для доброї справи. Перед тим, як викласти це відео в соцмережі, Кричинська додасть до нього підпис: “Волонтер не мусить танцювати з бубном, щоб зібрати на дрон для війська. Але танцюватиме, якщо це справді необхідно”.
Відео спрацює – на дрон Ольга назбирає.
Кричинська напівжартома називає себе Мамою дронів – починаючи з березня минулого року їй задонатили гроші на купівлю більш ніж 80 БПЛА. Але зібрати – це тільки частина справи. Треба ще придбати безпілотник.
Найпростіший варіант – купити його в найближчому магазині. Але, по-перше, дрона необхідної модифікації може просто не бути в Україні. А по-друге, якщо військові готові трохи почекати, а волонтер займається безпілотниками не вперше, він зазвичай намагається знайти вигідніший варіант покупки, домовитися, щоб товар привезли з-за кордону.
Цього літа Ольга назбирала грошей на купівлю дрона з тепловізором – Mavic 3T.
– У мене було кілька варіантів з постачальниками, потім вони десь загубилися і мені порадили оцю гоп-компанію, як я її називаю, – розповідає Кричинська.
Знайомі передали їй контакт координаторки Ані Саакян, з якою вже встигли успішно попрацювати.
– Все волонтерство взагалі будується на тому, що ти просто довіряєш людям, яких порадили. Тому що завтра абсолютно незнайомі люди можуть передати через кордон річ вартістю 300 тисяч гривень, – пояснює Ольга.
Проте тоді ніяких ознак “гоп-компанії” не було. Ольга зайшла на сторінку Ані в фейсбуці та побачила фотозвіти з фронту та купу коментарів з подяками. Саакян і сама збирала донати для ЗСУ, і пропонувала волонтерам вигідні варіанти через певного постачальника.
Тож у липні цього року Кричинська замовила в Саакян свій перший Mavic 3T.
– Коптер коштував 250 тисяч гривень, а з-за кордону його привозили постачальники за 190-192 тисячі. Це було дуже вигідно, тому що 60 тисяч у тебе залишалось. Докинь ще 20-30 тисяч і отримаєш ще один, менший коптер.
Ользі пояснили, що вигідна ціна обумовлена великим замовленням – нібито закуповували одразу 700 дронів у постачальника за кордоном.
Ті постачальники, з якими Кричинська працювала раніше, або купували в європейських магазинах великі партії за вигідною ціною, або замовляли БПЛА безпосередньо в Китаї. Тож низька ціна через велику партію замовлення не здавалася неприродною.
Гроші за безпілотник Ольга відправила на ФОП Матякіна О.О. – це єдиний ФОП, що буде згаданий у нашій статті.
Два тижні по тому Кричинська отримала замовлений Mavic. Їй передали дрон просто в руки, все було дешево, зручно і надійно. Задоволена волонтерка замовила ще п’ять дронів – цього разу стандартні “Мавікі”: два за 67 тисяч гривень і три – за 81 тисячу. І знов ціна на кожен була на 20 тисяч нижчою, ніж можна знайти в магазині.
Два тижні по тому Кричинська свої дрони отримала.
Після цього кожного з волонтерів, хто звертався до неї з питанням, де знайти дрон, Кричинська відправляла до Ані Саакян. Тому що досвід співпраці самої Ольги був надзвичайно успішним.
У серпні Кричинська спитала в Саакян, чи можна буде, як і в попередні рази, замовити дрони та отримати їх за два тижні.
– Вона сказала, що вже закінчується, треба скоріше давати гроші. І запропонувала мені заплатити цього разу не на ФОП, а на картку Матякіної. Тому що якщо платити на ФОП, буде на 6 тисяч дорожче, – згадує Кричинська. – Я вирішила: ну, оскільки це вже мої знайомі, вважайте, найліпші друзі, які завозять мені так дешево дрони, то, звичайно, я замовлю. Я замовила і через 11 днів замовила ще один.
Це вже були сьомий та восьмий дрони. За кожний із них Кричинська заплатила по 192,6 тисячі гривень.
А далі почалася довга історія пояснень, чому дрони ніяк не можуть доїхати. Оскільки тепер Ольга вважає кожне це пояснення вигадкою для відтягування часу, просто перерахуємо їх, не даючи оцінок їхній правдоподібності:
- Митники не пропустили фуру з коптерами на кордоні – довелося везти її до Варшави.
- Вантаж розбили на менші частини, і він на кордоні, але українські митники хочуть хабар. Хабаря не буде, тому чекаємо вирішення проблеми в інший спосіб.
- Дрони прив’язані до китайських акаунтів, тому потрібен час, щоб їх звідти відв’язати.
- Дрони відв’язали, вони вже на складі. Але їх не віддають таємничі партнери, тому що чекають акт прийому-передачі від військової частини за дуже велику попередню поставку.
Так замість обіцяних двох тижнів минуло майже два місяці.
– 13 жовтня я вже просто істерила, – ділиться Ольга Кричинська. – Я питаю (в Ані Саакян – УП), ви там не в заручниках, що відбувається? Чи справді ви вірите, що ці дрони існують? Чи ви їх бачили?
За словами Кричинської, спочатку Саакян казала їй, що працює напряму з постачальником, а потім вже стверджувала, що всю інформацію отримує від посередниці й жодних контактів із постачальниками не має. Кричинська продовжувала ставити запитання і тоді в цій історії з’явилася ще одна фігура – підприємиця з Ковеля Ірина Приступа. Саме її Саакян назвала посередницею, що підтримувала зв’язок із постачальниками. Їй Ані й відправила весь вал Ольгиних запитань.
– Ірина Приступа, прочитавши ці повідомлення, десь за годину організувала мені в Києві дрон, який був потрібен, і відправила його мені на таксі на роботу.
Дрон був робочий, нормальний, – розповідає Ольга. – Я впевнена, що він був просто взятий з якогось українського магазину і вручений мені, щоб я нарешті заткнулася. Але вони не врахували одного: що я чекала ще восьмий дрон від них.
І от із цим восьмим дроном почалася просто катавасія.
Ольга не заспокоїлась і знайшла контакт Олесі Матякіної – нагадаємо, що саме на її ФОП, а пізніше – карту Ольга переказувала гроші. Матякіна теж намагалася її заспокоїти. Головним лейтмотивом цих днів була обіцянка: дрон буде завтра чи післязавтра.
Нові історії та відмовки виникали, немов зі капелюха фокусника. А замовлений безпілотник так і не з’являвся.
Мало-помалу виявилося, що ситуація з Ольгою – не окрема історія, а лише фрагмент великої мережі. Ольга почала знаходити інших жертв, що мали справу з ФОП Матякіна і досі не отримали замовлених дронів. Деякі з них чекали на свої гроші ще з червня цього року. Зрештою Ольга дізналася, що постраждалі створили свою групу в соцмережі.
І того дня, коли Кричинська й сама вступила в цю групу, їй неочікувано повернулися ті гроші, що вона заплатила за восьмий дрон.
– Можливо, вони розраховували, що я просто не буду це продовжувати далі і якось ця група буде барахтатися між собою, – так пояснює це собі Ольга. – Дуже багато людей ще не могли повірити в те, що це якийсь розвод, шахрайська схема. Вони сподівалися, що якщо сидіти дуже тихо, то гроші якимсь дивовижним чином можуть повернутися.
На ці кошти Ольга Кричинська купила довгоочікуваний дрон та відправила його бійцям під Вугледар. А от інші волонтери, які за порадою Ольги замовили дрони через Ані Саакян, досі нічого не отримали.
Через власні спостереження та розповіді інших жертв обману Кричинська дійшла до висновку: гроші їй повернули тому, що шахраї побоялися розголосу. Бо розголос зупинить потік грошей від нових жертв.
Як працює піраміда дронів
Кілька днів до нашої розмови львів’янин Ігор Кулик спав по 3-4 години на добу, бо разом із іншими постраждалими ночами збирав і підсумовував інформацію про жертв “схеми ФОП Матякіної”.
В таблиці, що її склали активісти, міститься інформація про 172 постраждалих (гроші згодом повернули тільки 14-м з них). Разом вони замовили 559 дронів. На загальну суму 49 мільйонів гривень.
Проте це тільки ті постраждалі, яких змогли знайти. За висновками волонтерів, які вони зробили, спілкуючись із “виконавцями схеми”, загалом може йтися про суму в 84 мільйони гривень – це приблизно тисяча непоставлених БПЛА.
548 тисяч гривень із них – самого Кулика. Він досі не отримав 7 замовлених дронів Mavic 3 Fly More Combo.
Всю цю схему він називає “пірамідою дронів” – за аналогією з фінансовими. Тож за допомогою Кулика окреслимо, як вона працює.
Є чотири відомі сторони цієї піраміди.
Перша – це волонтерка Ані Саакян. Вона має успішний досвід волонтерської діяльності, певну репутацію в середовищі та свою базу контактів. Саме вона головним чином отримувала замовлення на дрони від інших волонтерів. Проте цілком вірогідно, що Саакян не мала злочинних намірів, а навпаки була впевнена, що займається доброю справою.
Інформацію про замовлення Саакян передавала ковельській підприємиці Ірині Приступі. Це друга сторона піраміди. Приступа координувала поставку дронів замовникам.
“Вона завідувала фінансами, операційно вона давала бухгалтеру доручення, – пояснює Кулик. – Приступа робила це від імені Матякіної“.
Підприємиця Олеся Матякіна – це третя сторона піраміди, проте в своїй схемі Кулик називає її головою. Зараз Матякіна перебуває здебільшого в Туреччині, куди вирушила після початку повномасштабного вторгнення. Покупці платили за дрони в різний спосіб: передавали готівку, здійснювали платежі криптовалютою, кидали гроші на карту Матякіної і, звісно, переказували кошти на однойменний ФОП.
І четверта сторона – київський підприємець Назар Ткаченко. Керівник ТОВ “Бригантина”, куди відправлялась частина транзакцій за коптери. У липні Матякіна оформила на Ткаченка довіреність з правом представляти її інтереси з питань отримання, оформлення, відвантаження будь-яких товарів за будь-якими договорами з постачальниками.
“Є підозра, що Ткаченко виводив гроші з ФОП Матякіної через фірми, інші ФОПи, конвертаційні прокладки, які потім заводив у крипту”, – каже Кулик.
Цікаво, що раніше Ткаченко з’являвся у ЗМІ як співзасновник сервісу доставки алкогольних коктейлів “Bodler”. У вересні цього року він перестав бути бенефіціарним власником та керівником ТОВ “Бодлер”, що займається роздрібною торгівлею напоями в спеціалізованих магазинах.
Новим власником ТОВки стала Мар’яна Ройтбурд, яка є власником, бенефіціаром, директором або колишнім директором понад ста компаній. Проте якщо вбити її ім’я в пошуковик, то в найперше він видасть посилання на одну з них – S-Group, яку називають гігантською фінансовою пірамідою.
За підрахунками Кулика, приблизно два з половиною місяця учасники схеми з дронами виконували замовлення за дуже привабливою ціною, формували довіру до себе та збільшували клієнтську базу. Інформація про надійних постачальників поширювалася швидше, ніж плітки в маленькому селі.
Чи справді ці дрони закуповувалися в Європі та завозилися в Україну? Ні Саакян, ні Матякіна не готові це підтвердити. Волонтери перевірили серійні номери кількох безпілотників і виявили, що вони придбані в українських магазинах. Виходило, шахраї купували ці дрони за ринковою ціною, віддавали своїм покупцям за заниженою, а збитки компенсували за рахунок нових замовлень.
Другого серпня з’явилися перші клієнти, в яких прийняли замовлення, але досі не доставили дрони. Останній постраждалий у таблиці Кулика замовив Mavic 11-го жовтня.
Час від часу окремим постраждалим від “піраміди дронів” повертали їхні гроші. Вірогідно, це було сплачено коштом нових жертв. Таким чином учасники афери заспокоювали частину постраждалих – мовляв, бачите, гроші потроху повертають, а тому важливо поводитися тихо. І надалі набирали замовлення.
Близько третини постраждалих від “піраміди дронів” – мешканці Київської області, і ще більш ніж чверть – Львівської. Зрештою жертви афери почали писати заяви в поліцію.
За даними волонтерів, зараз справи почали передавати з регіональних управлінь Нацполіції в Головне слідче управління. На початку грудня у фігурантів схеми провели кілька обшуків.
“Українська правда” звернулася до Нацполіції, щоб довідатися деталі, але на момент виходу публікації ще не отримала відповіді.
Атракціон нечуваної довіри
Коли спілкуєшся з учасниками афери, то згадуєш гру “Гаряча картопля”. Тільки в ролі картоплі, яку якомога скоріше намагаються перекинути сусіду, не м’яч, а відповідальність.
6 листопада Саакян написала викривальний пост про “стійке злочинне угруповання” у складі Матякіної, Приступи та Ткаченка, що в липні цього року прийняли та поставили кілька перших партій квадрокоптерів типу DJI Mavic, але з серпня продовжували отримувати гроші та не мали наміру виконувати замовлення. Саму Саакян та її друзів-волонтерів, за її словами, “використали як контактних осіб для приймання замовлень та системно протягом останніх двох місяців вводили в оману поясненнями про нібито затримки товару, обіцянками щодо його скорої видачі тощо”.
В коментарі УП Саакян розповідає, що влітку цього року вона шукала, де придбати Mavic 3T. Знайомі військові порадили їй звернутися до Ірини Приступи. Дружина загиблого військового купувала в Приступи дрон, і все завершилося успішно. Саакян звернулася та купила коптер на 15% дешевше, ніж у магазині. Після цього інші волонтери спитали в Ані, чи могла б вона поділитися таким чудовим постачальником.
– Приступа відповіла, що я просто не потягну зараз нової комунікації, тому якраз шукаю людину, яка би могла допомагати обробляти замовлення, – переповідає Саакян.
Цією людиною і стала Ані. За свою роботу вона отримувала 3% від суми замовлення.
Волонтери, з якими спілкувалася УП, не можуть із впевненістю сказати, що Саакян була свідомою учасницею шахрайської піраміди і її не використовували всліпу. Проте вони звертають увагу на те, що Ані продовжувала приймати замовлення навіть після того, як почалися серйозні затримки з постачанням попередньо замовлених дронів.
Сама Саакян пояснює це тим, що вірила численним поясненням Приступи щодо причини затримок.
Олеся Матякіна й собі вважає винними в ситуації, що сталася, своїх бізнес-партнерів: Ткаченка, Приступу та Саакян. На кожного з них вона оформила довіреності з правом представляти її інтереси: як ми писали вище, в липні – на Ткаченка, а наприкінці вересня – на Приступу та Саакян.
Матякіна запевняє, що події розвивалися наступним чином. Вона співпрацювала з Приступою з 2020 року: замовляла через неї товар і тому довіряла їй. З початком повномасштабного вторгнення ФОП Матякіна почав закуповувати одяг для українських військових.
За словами Матякіної, у травні Приступа повідомила про існування в неї великої кількості замовлень на техніку для військових. Олеся відповіла, що через ведення бізнесу в Туреччині в неї не залишається часу на участь у подібних поставках в Україні. І тоді, стверджує Матякіна, вона просто передала свій ФОП, а пізніше і банківську картку, в користування Приступі.
– Назар (Ткаченко – УП) отримував товар від мого імені, розпоряджався грошима. Вони спілкувались з покупцями та з постачальниками, – каже Матякіна. – Я бачила, що відбувалися платежі, що люди виписували видаткові накладні. Я не торкалася документів. Я тільки питала: “Чи все у вас добре?” – “Так, все добре, відвантаження йдуть”. Скарг не було.
А наприкінці вересня мені почали надходити дзвінки про невідвантажений товар. У свою чергу Іра нікого не підпускала до постачальника. Люди просили поспілкуватися безпосередньо, але Іра не давала, тільки відтягувала час.
Матякіна стверджує, що нібито віддала потерпілим власні заощадження та те, що змогла запозичити – разом 132 тисячі доларів. Вона пояснює це своєю вірою в те, що зрештою товар буде доставлений. А потерпілих вона намагалася заспокоїти через те, що про це попросила Приступа.
Де зараз всі отримані за дрони гроші – невідомо.
– Ірина мені каже, що всі гроші перерахувала на якісь криптогаманці, – стверджує Матякіна.
УП також зв’язувалася з Іриною Приступою та Назаром Ткаченком. Попередньо вони нібито готові були дати коментарі, але пізніше не вийшли на зв’язок.
***
Після того як жертви “піраміди дронів” зрозуміли, що ризикують залишитися без замовлених коптерів, шахраї докладали неабияких зусиль, щоб ця історія не набула розголосу.
Парадокс у тому, що спочатку самі постраждалі не хотіли про це розповідати. Причина проста – вони боялися, що впаде довіра людей до десятків тисяч звичайних волонтерів, які збирають гроші для військових.
– Я розумію почуття людей, які кажуть: “Ну от, тільки великим фондам можна довіряти”, – каже Ольга Кричинська. – Але насправді, якби великі фонди всі справлялися, то до нас, малюсеньких волонтерів, ніхто б не звертався.
Проте розмір ні до чого. На цю шахрайську схему попався й один із великих українських фондів. І замовлення в нього було відповідним – не на один чи п’ять, а одразу на сотню дронів.
– Дуже лякає, щоб ця справа не стала похороном волонтерського діла як такого, – каже Ігор Кулик. – Але не розповісти цю історію ми не можемо, тому що інакше вони продовжуватимуть набирати замовлення, і ця піраміда буде розкручуватися і далі.
“Схема з ФОП Матякіною” – не єдина афера, в яку потрапив Кулик. В інших шахраїв він замовив сім дронів на 1,2 мільйона гривень і так само не може отримати товар чи повернути кошти.
Проте припинити волонтерську діяльність для нього рівнозначно поразці. Тому Кулик і надалі буде організовувати збори та донатити сам.
Іншого виходу він не бачить. У нього три брати на війні.
Автор: Рустем Халілов
Джерело: “Українська правда“