«А що, так можна було?!». Що має насторожити у зборах на ЗСУ, які можуть бути шахрайством

«А що, так можна було?!» Що має насторожити у зборах на ЗСУ що можуть бути шахрайством

«Наприкінці квітня я передала військовому, який збирав на авто, 70 тисяч гривень. Він мені надіслав документ із печатками та фотографією, а потім — відео й фото з цією машиною. І ось нещодавно мені скинули пост із групи “Шахраї”, де була його сторінка. Сказати, що це був шок — не сказати нічого».

Для журналістки Інни Білак, яка організовувала збори для своїх близьких на фронті від початку повномасштабного вторгнення, ця історія просто вибила землю з-під ніг. Навіть власний досвід не вберіг дівчину від пастки псевдоволонтерів. Наскільки розповсюджені шахрайські збори, кому можна довіряти, а кому не слід, і що не так зі зборами для ЗСУ на вулицях — у матеріалі журналістів hromadske.

«Навіть повірити не могла, що можна заробляти на тому, що йде війна»

«У моїй бульбашці були неймовірні люди, з якими вдавалося збирати гроші. Усі допомагали, всі підтримували, і я навіть повірити не могла, що можна заробляти на тому, що йде війна», — пояснює Інна свою довірливість.

Її останній великий збір на авто для військових під Бахмутом давався важко і тривав понад місяць. Коли вдалося зібрати більш ніж 90 тисяч гривень, запит уже став неактуальним.

«Хлопці поїхали на завдання. Були загиблі, а мій родич зазнав поранення. Їхню бригаду перевели в піхоту, і авто їм стало вже непотрібне. Тому він запропонував передати гроші тим, кому вони були необхідні», — ділиться журналістка.

Коли їй написав військовий, який теж збирав на авто, Інні здалося, що вона його добре знає, бо вже кілька разів донатила йому невеликі суми. Олександр Малишок, нібито боєць зі 128 окремої гірсько-штурмової бригади, був серед її друзів і у списку спільних френдів, які репостили його збори. Щоб закрити збір на автомобіль, Інна переказала йому 70 тисяч гривень. І лише через кілька місяців з’ясувала, що натрапила на шахрая.

Фото, яке отримала Інна Білак від військового, що нібито придбав автомобіль. Inna Bilak / Facebook

«Я дізналася, що він не служить у тій бригаді, від імені якої збирав кошти. Нас, ошуканих, виявилося 16 людей. Хоча я впевнена, що таких набагато більше. І як мені вже потім повідомив банк, я йому донатила не 3-4 рази, як гадала, а набагато більше. На різні сторінки. До того ж у моєму листуванні цього немає. Очевидно, він мене ще раніше додавав з інших сторінок, надсилав прохання, я донатила, а потім з тих акаунтів він мене блокував», — каже Інна.

Нині справу розслідує поліція. Натомість Інна закликає не припиняти допомагати армії, проте бути обережними.

Що кажуть у поліції

За даними МВС, понад 80% звернень до кіберполіції стосуються шахрайства, зокрема і псевдоволонтерства. А втім, наскільки розповсюджені такі випадки й чи вони почастішали за останні півтора роки війни — статистики немає.

«Окремо інформація щодо вчинення шахрайських дій під виглядом волонтерських зборів не узагальнюється та відповідні обліки не ведуться», — відповіли на запит hromadske у Нацполіції.

Зі слів начальника кіберполіції Юрія Виходця, найчастіше шахраї роблять клони відомих волонтерських сторінок і під них збирають кошти. Або наживаються, збираючи внески нібито на лікування військових. Про викриття цих та інших схем повідомляють чи не щодня.

У кіберполіції рекомендують переказувати кошти на благодійність лише перевіреним особам або офіційним фондам. Звертати увагу на наповнення сторінки волонтера, дату завантаження матеріалів та кількість підписників.

Збори на майдані: що обурює військових

«Добрий день! Долучайтесь до збору на потреби 426 батальйону! На “мавіки”, пікап, зарядні станції! Долучайтесь, якщо є змога!» — голосно закликають люди у камуфляжі в самому центрі столиці на майдані Незалежності.

Поруч — розкладений столик зі скринькою для збору грошей, устелений подяками від військових частин.

Такі збори у багатьох також викликають підозри. Тож перевірити їх вирішили й ми. Зокрема те, що ці люди збирають кошти у військовій формі, неабияк тригерить Сергія Гнезділова, аеророзвідника 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Він погодився разом з нами перевірити волонтерів на вулицях, поки був у Києві.

«Я не розумію, чому тут перебувають люди, які видають себе за військовослужбовців і збирають незрозумілі кошти. Це цирк», — обурюється Сергій і звертається до прохачів.

«У вас є військові облікові документи»?

«Немає. Військові не мають права збирати побори».

«То чому ви тоді у військовій формі?»

«Це не військова форма. Військова форма — це “піксель”».

«Готовий з вами посперечатися. Під час воєнного стану є декілька типів військової форми, які носяться лише представниками Збройних сил України або інших формувань. Ви в курсі, що “мультикам” — це форма бійців ССО — аргументує Гнезділов.

«А ви хто такі? Ви питали про дозвіл на зйомку? Ви маєте отримати дозвіл», — вступається Віктор Осаула, якого волонтери називають «батя». Розмова спочатку не склалася.

Сергій Гнезділов викликав поліцію. Та виявилося, що патрульних на це місце кличуть далеко не вперше. Правоохоронці кажуть: вказаних осіб перевіряли, з документами все гаразд.

Самі волонтери — теж бувалі.

«Ми вже поліції все пред’являли. У мене УБД, я нічого не боюся. Я порядна людина», — каже Віктор Осаула.

Директором благодійного фонду «Врятуй рідну країну», волонтери якого збирають у столиці кошти у скриньки, є його син Микола Осаула.

Волонтери у військовій формі: потреба, маніпуляція чи порушення

«Дякую за службу», — усміхаючись, каже жінка, кинувши до скриньки свій донат. Очевидно, думає, що перед нею військові.

Жінка кидає гроші у скриньку волонтерів на майдані Незалежності. Оксана Іваницька / hromadske

Чи не є вдягання форми свідомою маніпуляцією, щоб нібито причетним до Сил оборони давали більше грошей? Директор фонду запевняє, що ні.

«Я їх поставив у формі для того, щоб люди звертали увагу, що це нагальна потреба зараз, що війна відбувається щодня. Бо коли вони стояли у звичайних футболках, люди просто проходили повз і думали, що це якісь попрошайки. А от форму вдягнули — і люди вже зрозуміли, що це важливо. До того ж більшість волонтерів — це військові, які відвоювали по 2-3 роки», — каже hromadske Микола Осаула.

А втім, непричетним до війська носити військову форму все ж заборонено, роз’яснює юрист LCF Law Group, молодший лейтенант запасу Володимир Романчук. І за це передбачений штраф.

«Волонтери вказують, що вони в “мультикамі”, а він, згідно зі статутом Збройних сил, не є елементом однострою військовослужбовців. Справді, статутний саме ММ-14 “піксель”, але водночас “мультикам” є одностроєм ГУР, ССО, 3 ОШБ та низки інших підрозділів. І копіювання елементів їхньої форми, нарукавних знаків, шевронів із прізвищами також є порушенням правил носіння військової форми, затверджених Міноборони», — пояснює Романчук.

«Те, що “волонтери” намагаються мімікрувати під військових, не ліквідує їхній умисел у жодному разі. Вони можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за статтею 186-8 Кодексу про адміністративні правопорушення. Просто органи правопорядку з незрозумілих причин не хочуть цим займатися», — додає він

«Але це насамперед аморально. Будь-який військовий до такого буде ставитись надзвичайно скептично. Це ображає його та побратимів, які проливали піт, дехто — кров, а хтось і життя віддав, щоб мати право носити військовий однострій», — певен юрист.

Щоб не порушувати закон і не тригерити військових, він радить волонтерам одягати камуфляжі типу «койот» без патчів із прізвищами й тризубами чи просто чорний тактичний одяг. Тоді таких непорозумінь не виникатиме.

Чому готівкові збори проконтролювати неможливо

Згаданий благодійний фонд, за словами директора, у столиці нині має 7 точок збору, здебільшого біля метро. Микола Осаула не приховує, що волонтерам за майже 11-годинну робочу зміну «на ногах» платить 800-1000 гривень. На зарплатню та обслуговування фонду йде п’ята частина всіх коштів. За день, каже, збирають від 50 до 110 тисяч гривень. Тобто в середньому — 70 тисяч, або майже 2 мільйони гривень на місяць.

Заради об’єктивності: такі дані, за нашими спостереженнями, загалом підтвердилися. Протягом години в обідню пору в центрі столиці 20 перехожих задонатили їм загалом 1090 гривень.

Скринька для збору коштів благодійного фонду «Врятуй рідну країну» у Києві. Микола Пастух / hromadske

І хоча багато питань виникає щодо фінансової звітності цього фонду (яка фактично відсутня, окрім подяк та фото з військовими у соцмережах), вдалося підтвердити справжність принаймні деяких подяк та отримати акти прийняття-передання майна з військових частин. В одному зі згаданих підрозділів засвідчили співпрацю з фондом.

«За моєї пам’яті було три масивні допомоги. Останній раз — на понад мільйон, 20 вересня. Вони пригнали автомобіль Mercedes Vito, 8 коліс на вантажівку і 5 приладів нічного бачення. До цього було два автомобілі, також “нічники”, там великий список. Усе це за актом передавалося», — розповів нам заступник командира 59 ОМПБр імені Якова Гандзюка Сергій Цеховський.

Щоправда, матеріали журналістів щодо сумнівності таких зборів військових насторожують.

«Ми теж хвилюємося за свою репутацію. І з командиром вирішили, щоб я просто приїхав до них і наочно, наскільки це можливо, подивився на порядок їхньої роботи. Щоб узагалі якось її впорядкувати, аби вона мала більш професійний і прозорий вигляд. Бо виходить, як у церкві — ніхто ж не знає, хто скільки грошей поклав», — додає заступник комбрига.

Директор благодійного фонду «Врятуй рідну країну» запевняє, що для контролю в офісі стоять камери відеоспостереження, а всіх, кого це цікавить, запрошує на перерахунок «хоч кожного дня».

Журналістка hromadske Оксана Іваницька поруч із представниками благодійного фонду «Врятуй рідну країну» у Києві. Микола Пастух / hromadske

Та проблема в тім, що збори, які відбуваються переважно в готівковій формі, проконтролювати фактично неможливо, і лише опублікованих подяк недостатньо, каже Діана Макарова, знана волонтерка, керівниця благодійного фонду «Ф.О.Н.Д. Діани Макарової», що допомагає фронту з 2014-го року.

«Ок. От ви збираєте за місяць 500 тисяч. На сотню даєте допомогу кільком підрозділам. За це вимагаєте подяки. А решта, наприклад, іде до кишені. Податкова перевірить? А як? Як податкова дізнається, скільки ви назбирали в ті скриньки? Ви їй покажете лише ту суму, яку захочете показати. Про контроль готівки — взагалі смішно. Які до біса камери в офісі? Які волонтери це будуть контролювати? Свої, з цього ж фонду?» — відповідає Макарова.

«А що, так можна було?!» Що має насторожити у зборах

До волонтерів має бути здорова недовіра, каже в інтерв’ю hromadske Діана Макарова. Найчастіше шахраї «грають» саме на тому, що люди вимикають аналіз і покладаються на почуття.

«Попадались усі. Навіть нас розводили шахраї, аж доки ми не напрацювали певні схеми розуміння і довіри. Тут повинна бути лише перевірка. Що ви шукаєте передусім? Звітність. А вона, я вам скажу, є далеко не в усіх. Більшість не показує. “Ось ми були на фронті, ось дивіться, які у нас фоточки з хлопцями й дівчатами” — і це вважається звітом. Ні, це не звіт. Звіт — це платіжні документи, у яких ти можеш показати, що і за яку суму купив. У нас цих чеків — валізи», — говорить волонтерка, хоч і визнає, що чеки будуть не на все. Адже часто потрібні для фронту речі купуються «з рук», як-от автівки.

«Водночас ми заходимо на сторінку до якогось іншого волонтера. От, наприклад, є волонтерка з росії Анна Домбровська, яка кладе своє життя, сили та здоров’я на українську армію (іронічно сміється). Раптом вона видає збір: мовляв, от ми вирішили купувати нову машину для власних фронтових рейсів — із салону. І виставляє суму на цю машину. А всі волонтери: “О, а що, так можна було?!”»

«А коли питаєш: “Слухай, а чому ти купуєш турнікети за цінами, завищеними вдвічі?”, вона посилає матом і банить. Це перший дзвіночок, що перед нами шахрайка. Але їй же і далі донатять», — розповідає Макарова і резюмує, що головне в роботі волонтерів — це фінансова звітність і ввічливий діалог з донаторами.

Отже, що має насторожити у зборах:

  • незнайома людина чи її оточення. Надто, якщо у пості немає жодного документа — лише фотографія;
  •  неадекватний діалог;

«Щойно ми бачимо “да пішли ви, та шо ви розумієте, та я, я…” — все, нафіг. Це вже щось не те», — каже Діана Макарова.

  • намагання авторів оголошень тиснути на емоції.

«Типовий “розвід”, коли у соцмережах або месенджерах поширюють інформацію такого типу: прикріплюють фотографію дівчини, яка відрекомендовується доброволицею ЗСУ і пише щось на кшталт: “От я купила каску і бронежилет, бо попередні втратила під час бойових дій, вони лежать на пошті. Командир з мене сміється, а я плачу, бо не маю грошей на таксі, щоб доїхати й забрати їх. А завтра вирушати на бойові. Можеш мені допомогти?”» — наводить приклад юрист Романчук.

Поради:

  • донатити тим, кого знаєте особисто, або перевіреним волонтерським фондам;
  • ретельно перевіряти, кому ви збираєтесь надавати допомогу. Якщо до вас звертається військовослужбовець, постарайтеся запитати в нього номер військової частини та ПІБ командира, ця інформація не секретна;
  • під час зборів на вулицях просити показати фото- чи відеозвіти попередніх проведених зборів, а також офіційний запит від частини з використанням підпису та печатки;
  • і, як сказала Діана Макарова, «не тримати відкритими серця».

«Ми згуртовані, “биті”, і кожен другий у нас — розслідувач. Але ми нічого не можемо зробити зі своїми добрими серцями. Розжалобити українця дуже просто. І шахрайство саме на це розраховане. Вони вміють написати так, щоб вичавити сльози. У нас дуже легковірні люди, які продовжують тримати відкритими свої серця. І в них дуже легко, як пазлики в картину, заходять шахрайські збори, — каже волонтерка. — Боже мій, люди, уже десятий рік війна. Десятий рік у нас ворог під домом, ставаймо розумнішими вже якось… І люди розумнішають. Але дуже поволі».

Автор: Оксана Іваницька

Джерело: hromadske

You may also like...