Серед жахливих злочинів, в яких звинувачують військових РФ на території України, називають також зґвалтування. Як правоохоронці документують такий вид воєнних злочинів, з якими складнощами стикаються – у матеріалі DW.
Світ жахнувся від побаченого на деокупованих територіях України, зокрема Київської області, після відступу російських військ. Серед страшних злочинів відносно мирного населення, в яких звинувачують військових РФ, називається й ґвалтування.
“Сьогодні дуже багато ми чуємо про випадки сексуального насильства не лише щодо жінок, які проживають в умовах окупації на територіях окупованих Російською Федерацією, а й щодо дітей, людей похилого віку, і навіть чоловіків. Це змушує нас абсолютно переорієнтувати урядові ресурси, щоб правильно надавати допомогу таким людям”, – зазначала днями в Києві віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
Задля документування таких випадків та подальшого притягнення до відповідальності злочинців у Київській області започаткували спеціальну мобільну групу поліції з реагування на сексуальні злочини проти цивільних. Вони їздять звільненими населеними пунктами, опитують місцевих та фіксують всю наявну інформацію щодо таких злочинів. З 9 травня така ж група правоохоронців почала працювати на деокупованих частинах Сумщини. По мірі звільнення територій від російських загарбників спеціальні мобільні групи правоохоронців будуть створені і в інших регіонах України, кажуть правоохоронці.
“Осягнути масштаб злочинів не вдасться”
Основні задачі спеціальної мобільної групи поліції – виявити потерпілих від сексуального насильства в умовах війни, задокументувати злочин та надати постраждалим комплексну допомогу – психологічну, медичну, соціальну, юридичну та реабілітаційну, розповіла в інтерв’ю DW заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко. До складу групи входять працівники, які мають досвід роботи з постраждалими від домашнього насильства, фахівці ювенальної поліції, які працюють з дітьми, психолог та слідчі. До того ж, як зазначає заступниця міністра внутрішніх справ, серед групи обов’язково є жінки, адже “їм краще вдається налагодити комунікацію з потерпілими”, серед яких переважно – жінки та діти.
Павліченко переконана, що фіксація порушень є надзвичайно важливою для встановлення правосуддя, та наголошує, що ці злочини не мають терміну давності.
“Нам не вдасться осягнути весь масштаб таких злочинів, але ми націлені на максимальну фіксацію, розслідування та що найважливіше – передачу їх в міжнародні інституції, щоб весь світ знав про те, що вчинила Росія проти мирного населення на території Україні”, – зазначила Павліченко. Вона звернула увагу на те, що йдеться про латентну категорію злочинів, оскільки люди не завжди готові про це відкрито говорити.
Заступниця міністра внутрішніх справ повідомила, що наразі слідчими Національної поліції відкрито десять кримінальних проваджень за фактом сексуальних злочинів військовослужбовців РФ, вчинених на тимчасово окупованих територіях України. Водночас вона наголосила, що ця цифра не відображає весь обсяг наявних проваджень, адже такі злочини також фіксуються іншими правоохоронними органами України.
За даними Уповноваженої Верховної Ради із захисту прав людини Людмили Денісової, лише за перші два тижні квітня на безкоштовну лінію психологічної підтримки для жертв сексуального насильства надійшло 400 дзвінків.
Як працюють спеціальні мобільні групи поліції
Перед тим як виїжджати в звільнені населені пункти та спілкуватися з місцевим населенням, фахівці групи збирають інформацію щодо потенційних сексуальних злочинів із ЗМІ, соціальних мереж, від правозахисних груп, волонтерів та активістів, аналізують її та на основі цього планують маршрути.
Як повідомила у коментарі DW керівниця київської групи Ольга Юськевич, з середини квітня правоохоронці побували вже в 16-ти населених пунктах Макарівської об’єднаної територіальної громади (ОТГ), Бучанської, Бородянської ОТГ, а також Броварського району області. Серед них були й такі, де поліція не підтвердила скоєння сексуальних злочинів. “Але це не означає, що їх там не було. Частина людей виїхала, частина ще не повернулася, деякі просто не готові ще про це говорити”, – наголошує Ольга Юськевич.
Острах розголосу через відчуття провини
Саме неготовність постраждалих ділитися про пережите Юськевич називає найбільшим викликом у роботі. Поліцейська пояснює, що група намагається створити максимально комфортні умови для потенційних постраждалих, втім спершу часто натикається на відмову. “Реакція різна. Найчастіше – небажання про це говорити. Також питають, що це (документування. – Ред.) змінить, якщо це (сексуальне насильство. – Ред.) вже трапилося. Якщо людина не хоче, ми не тиснемо. Втім, завжди лишаємо брошуру з усіма контактами, куди можна звернутися за допомогою, зокрема з нашим телефоном. Адже із часом більша ймовірність, що людина звернеться. Тому ми можемо повертатися у населені пункти”, – каже керівниця групи.
Острах розголосу ситуації психологиня та гештальт-терапевтка Ольга Зінченко у коментарі DW пояснює порушенням базової потреби постраждалих у безпеці, а також відчуттям сорому та провини за те, що сталося. “Документування це в будь-якому разі ретравматизація, адже, розповідаючи про цю ситуацію, постраждала знову її переживає. З іншого боку необхідно документувати, аби притягнути причетних до покарання”, – каже Зінченко. На її думку, якнайкраще дати людині, яка стала жертвою сексуального насильства, час, аби вона була готова розповісти про пережите.
Незабаром, як повідомила Катерина Павліченко, в Україні будуть створені спеціалізовані центри, в яких постраждалим від сексуальних злочинів надаватимуть усю необхідну допомогу – від психологічної до юридичної. Створення таких центрів відбуватиметься, зокрема, і в межах співпраці з ООН. На початку травня уряд України підписав Меморандум з Організацією Об’єднаних Націй про співробітництво щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах конфлікту.
Як зазначає психологиня Ольга Зінченко, своєчасно надана підтримка мінімізує подальші наслідки насильства для постраждалих, серед яких можуть бути зокрема депресивні та інші психічні розлади, відраза до власного тіла, проблеми в інтимних стосунках та навіть спроби суїциду.