До вагітної дружини лейтенант міліції спізнився через… автоматника

 

 

Дорогою офіцер зайшов до крамниці, купив дружині персиків, і тільки но збирався рушити далі, як побачив видовищну картину. За двома чоловіками гнався третій з… автоматом (!). Більше того, озброєний чоловік не лише про щось сердито белькотів, а й «поливав» утікачів градом куль. Одна з них мало не влучила й в самого працівника міліції. Ще мить, і хтозна чим би все скінчилося, якби Євген не наважився зробити автоматнику підніжку. Той, зачепившись за ногу правоохоронця, полетів додолу. Випав з рук чоловіка і автомат. Тимощук не розгубився. Він відкинув зброю якомога далі, і тут же став боротися з відчайдухом: «Не рухатися! Міліція!…». Але дужий супротивник навіть не збирався підкорюватися наказам Тимощука. Тоді правоохоронець що сили придушив нападника − благо фізичних сил вистачало, адже офіцер не один рік займається східними єдиноборствами. На якийсь час хуліган обімлів, а Євген, не гаючи часу, нашвидкуруч став набирати зі свого мобільного «102».  

 

− І як тільки зловмисник почув, що я викликаю допомогу, став видиратися, а потім вужем викрутився та накивав п’ятами, − сором’язливо  зізнається правоохоронець.

Однак, Євген скромно замовчує той факт, що якби він під час переслідування зловмисника не підвернув ногу, тому навряд чи вдалося б втекти.

− Напевне, коли підставляв автоматнику ногу, не помітив, як ударився і покалічив ступню, але нічого, з ким не буває…», − усміхається офіцер. 

У цей час до Тимощука підійшли хлопці, за якими гнався озброєний хуліган. В усіх блистять очі та від страху трясуться ноги.

− Ми знаємо, де він живе, − повідомили вони Євгену. − Ходімо, покажемо…

Проте в цей час на місце надзвичайної події прибула слідчо-оперативна група.

 

Під’їзд багатоповерхівки, куди привели оперативників переполохані хлопці, виявився закритим, але в ту ж мить у двір стали виходити до всього цікаві бабусі. Вони відкрили зачинені двері та одна поперед іншою стали розповідати правоохоронцям про свого дивного сусіда, який ще кілька хвилин тому біг за юнаками зі зброєю, поливаючи їх розпеченим свинцем, а тепер забарикадувався у власній оселі. Коли ж працівники міліції натиснули на дзвінок − на порозі з’явився розпатланий господар. Той самий хуліган, який ще десять хвилин тому був у руках Євгена Тимощука. Цього разу чоловік вів себе спокійно та відповідав на усі запитання правоохоронців.

 

Як з’ясувалося, у місцевого жителя 62-річного Івана Макаренка (прізвище з етичних міркувань змінене – Авт.) раніше не було конфліктів із законом.

 

− Більше того, він людина поважна, вже на пенсії, має вищу освіту та тривалий час займається антикваріатом, − розповів старший слідчий Центрального райвідділу миколаївської міліції Микола Куса. − За день до цієї пригоди на Івана Сергійовича напали двоє невідомих − його добряче відлупцювали та ще й наостанок сильно вдарили по голові. Тоді ж ветерану пощастило: він вирвався з рук зловмисників і втік. Проте в той вечір, коли сталося ЧП, пенсіонер був удома. Потім вийшов на балкон і почув розмову молодих людей, які стояли неподалік: «Ну то, виходь, розберемося!..». Іван Сергійович подумав, що ці молоді люди кажуть йому виходити, тому, не довго думаючи, вхопив самозарядний карабін «Сайга» і хутчіш побіг розбиратися. Проте це була помилка, бо ці юнаки ніякого відношення до нападу на Івана Макаренка не мали…   

 

 

У той вечір, поки працівники слідчо-оперативної групи розбиралися у справі, Євгену нічого не залишалося, як зібрати розсипані на асфальті персики та шкутильгати до своєї коханої. Втім дружина сердилася недовго. Вона міцно поцілувала чоловіка в щоку, на що той, ніяковіючи, лише усміхнувся… А ще через якийсь час у молодого подружжя було велике свято – у них народився первісток, якого молоде подружжя назвали Микиткою.