Горбатого могила виправить: 5 «ходок» — від хуліганства до убивства

До своїх 40 років полтавчанин Микола Вдовенко виходив на свободу з місць, як кажуть у народі, не таких віддалених, п’ять разів. Свій перший звинувачувальний вирок він вислухав в 18 років, у далекому 1988 році. Народним судом Київського району міста Полтави юнак був засуджений до трьох років позбавлення волі за вчинення хуліганства.

Вдруге він потрапив на лаву підсудних дуже скоро, через півтора року, за вчинення ДТП, в результаті якої постраждала людина. На цей раз «відсидів» три роки. Після відсидки муки совісті вже, судячи з усього, не мучили Миколу зовсім. Оскільки в 1997 році він знову опинився на лаві підсудних за вчинення цілої серії вже досить продуманих і підготовлених злочинів. Серед іншого, Вдовенку ставилися скоєння крадіжок, умисне знищення чужого майна і втягування в злочинну діяльність неповнолітнього. Квартири полтавчан Микола «брав» разом зі своїми неповнолітніми приятелями. Отримавши сім років з конфіскацією, «джентльмен вдачі» звільнився у травні 2000 року за амністією, що називається, сформованим «злочинцем».

Повітрям свободи Вдовенко дихав недовго, грошей не було, роботи теж, і знов на лаву підсудних він «загримів» через рік, у травні 2001 року за скоєння серії крадіжок в Полтаві. І знову шість років з конфіскацією. Звільнився в квітні 2005 року умовно достроково.

І ось тут, будучи на волі, в якийсь момент Микола раптом вирішив влаштувати своє особисте життя, познайомився з кримчанкою, мешканкою Феодосії, і перебрався з Полтави до Криму. Кілька років він проживав з жінкою у громадянському шлюбі.

Проте зміна сімейного статусу ніяк не відбилася на його світогляді. У квітні 2008 року служителі, на цей раз вже кримської Феміди, засудили Вдовенка до одного року позбавлення волі за вчинення крадіжки у Феодосії.

У п’ятий раз на свободу Микола вийшов у грудні 2008 року, перед настанням нового року. Громадянська дружина дочекалася його і прийняла знову.

«Повештавшись» без діла, чоловік вирішив влаштуватися на роботу. Деякий час по тому його взяли слюсарем-сантехніком в один з феодосійських ЖЕКів. Спочатку все було добре, Микола працював, приносив додому невеликі, але чесно зароблені гроші. Однак грошей катастрофічно не вистачало, а жити хотілося добре. Тим більше, пам’ять послужливо підсовувала думки про «легкі» гроші, збиваючи з шляху істинного. Напруга зростала.

22 січня 2010 Миколая разом з напарником, більш досвідченим працівником ЖЕКу відправили на заявку. Жінка звернулася в ЖЕК зі скаргою на холодні батареї.

Увійшовши разом з напарником в квартиру, Микола відразу ж мимоволі звернув увагу на достаток в оселі. Літня жінка, яка викликала майстрів, відразу ж почала скаржитися на ледь теплі батареї в січневу холоднечу. Микола мовчав і потихеньку оглядався по сторонам, з господинею квартири спілкувався його напарник. Після огляду опалювальної системи квартири, майстри встановили, що система працює, а батареї ледь теплі через те, що тепломережею тепло подається в недостатній кількості. Пояснивши господарці квартири, що ЖЕК не подає тепло і, залишивши сусідам припис про спуск повітря, майстри пішли.

Коли саме Микола задумав страшне, зараз вже не дізнається ніхто. Він прийшов у цю квартиру наступного дня. Господиня без побоювання пустила в будинок вже знайомого їй працівника ЖЕКу. Увійшовши до квартири, Микола з порога оглушив жінку сильним ударом по голові. Після того, як вона впала, ще кілька разів з розмаху зверху вниз вдарив її ногою по голові та обличчю. Потім став душити руками. Нещасна спочатку намагалася відбиватися, але незабаром затихла. Переконавшись, що жінка мертва, став методично обшарювати квартиру в пошуках грошей і цінностей.

У спальні, в тумбочці, в одному з ящиків він знайшов у тоненькому шкільному зошиті конверт з грошима в сумі 5340 гривень та золотим ланцюжком. Конверт він забрав. Потім з жіночої сумочки, що лежала на кріслі, дістав 57 гривень і теж поклав у кишеню. Після цього покинув квартиру, злегка прикривши за собою металеві двері.

Прийшовши додому, цивільній дружині розповідати нічого не став. На наступний день разом з дружиною він пішов на ринок і на гроші убитої ним жінки купив собі мобільний телефон, джинси та кросівки. Решта 1800 гривень поклав на картку своєї дружини.

Вбиту жінку виявила її подруга, стурбована відсутністю з нею телефонного зв’язку. Схвильована жінка прийшла до подруги, побачила незамкненими вхідні двері, ввійшла і виявила труп. Кинулася до сусідів. Люди відразу ж викликали «швидку допомогу» і міліцію.

Микола був затриманий працівниками міліції на наступний день, 24 січня. Відпиратися не став, і вже в ході першого ж допиту зізнався у скоєному і визнав свою провину. Працівникам міліції розповів, що вбивство скоїв «…в результаті нервового сплеску».

23 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим засудила Вдовенка Миколу Миколайовича до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна. Вирок вступив в законну силу.

Сектор зв’язків з громадськістю ГУМВС України в АР Крим